Бюджетна класифікація доходів та правова характеристика окремих їх складових

 

Класифікація доходів бюджету відбувається за різними ознаками. За джерелами утворення усі доходи можна розділити на доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості, доходи, що включаються до фонду відшкодування та на доходи від реалізації багатства.

В залежності від джерела надходження соціально-економічного характеру надходження відбуваються від господарської діяльності, від використання природних ресурсів, від зовнішньоекономічної діяльності, від реалізації дорогоцінних металів Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, з державного мита, митних платежів, від приватизації, громадян, зі зборів та інших неподаткових доходів.

За способом зарахування можна поділити на доходи, які спрямовуються до загального фонду та ті, що зараховуються до спеціального фонду.

Класифікація, також, може залежати від рівня централізації: децентралізовані, тобто ті, що використовуються за місцем утворення, та централізовані, які зосереджені у державному бюджеті та цільових централізованих фондах грошових коштів.

Але, Бюджетним кодексом України передбачена класифікація за методом залучення фінансових ресурсів. Ця класифікація закріплена у ст.9 БКУ:

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

)податкові надходження;

)неподаткові надходження;

)доходи від операцій з капіталом;

)трансферти.

Податкові надходження - це доходи, що утворюються в формі загальнодержавних і місцевих податків, зборів та платежів, служать важливою складовою в перерозподілі валового внутрішнього продукту та забезпечують мобілізацію майже три чверті доходів бюджетів України. Згідно з бюджетною класифікацією загальнодержавних та місцевих податків, зборів та платежів як джерел наповнення доходів бюджетів передбачено їх систематизацію в окремі групи.

Найбільшу частку податкових надходжень становлять податки на доходи, прибутки та на збільшення ринкової вартості. До цієї групи податків належать прибутковий податок з громадян та податок на прибуток підприємств. Податок на прибуток підприємств посідає перше місце за обсягами надходжень та має, зазвичай, тенденцію до зростання. Оподаткування доходів фізичних осіб відбувається на основі обов’язкового вилучення частини їхніх доходів до бюджету. Разом із податком на додану вартість податок на прибуток є основою податкової системи. Він використовується як засіб для стабілізації стану політики у державі та її структурної перебудови.

Наступну групу складають податки на власність. До такої власності, що оподатковується, відносять нерухоме майно юридичних та фізичних осіб, а також транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми. Податок з власників транспортних засобів сплачують громадяни України, юридичні особи, нерезиденти, іноземні громадяни і особи без громадянства, які мають власні транспортні засоби зареєстровані в Україні. Ставки податку визначаються для кожної групи транспортних засобів в залежності від об’ємів циліндрів або потужності двигунів.

Третя група податкових надходжень складається зі зборів за спеціальне використання природних ресурсів. А саме, використання лісових, водних ресурсів, надр, землі та інших. Зазначені збори і платежі виконують не тільки фіскальну, а й стимулюючу роль, орієнтуючи суб’єктів господарювання на ефективніше використання відповідних видів ресурсів. Одним із найважливіших податків у цій групі є земельний податок та орендна плата. Сплачувати земельний податок повинні власники земельних ділянок, земельних часток та землекористувачі, окрім орендарів та інвесторів. Розмір земельного податку визначається в залежності від цільового призначення землі, її місця розташування та грошової оцінки, а ось результати господарської діяльності ніяк не впливають на нього. Не меншого значення мають збори за використання лісових та водних ресурсів для відшкодування витрат держави за відтворення лісових угідь та для раціонального використання водних ресурсів, відповідно. Суб’єкти господарювання усіх форм власності, які здійснюють видобування корисних копалин або використовують надра у цілях не пов’язаних з їх видобуванням, повинні сплачувати платежі за користування надрами. Розмір такої плати залежить від обсягу погашення запасів корисних копалин та встановлених нормативів. Також, до цієї групи зборів треба віднести збір за геологорозвідувальні роботи, який, у подальшому, спрямовується на компенсацію витрат бюджету для виконання робіт для забезпечення вітчизняних підприємств мінерально-сировинними ресурсами.

До четвертої групи податкових надходжень відносять внутрішні податки на товари та послуги. Найбільшу частку у цій групі складає податок на додану вартість, який сплачується до бюджету на кожному етапі просування товару від виробництва до споживача. Акцизний податок на підакцизні товари, плата за ліцензії на певний вид господарської діяльності, податок за одержання контрольних марок, податок на окремі види послуг та інше складають внутрішні податки на товари та послуги. Введення таких податків допомагає впорядкувати розвиток підприємництва, нормалізувати ціни на ринку та тим самим регулювати рівень споживання товарів.

Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції складають окрему групу податкових надходжень. Це, зокрема, ввізне та вивізне мито, кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України або за її межами, портовий збір та інші надходження від зовнішньоекономічної діяльності. Мито стягується при перетині митного кордону України, ставки якого є єдиними для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності й територіального розташування. Митна вартість товару - це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину митного кордону України. До неї включають саму ціну товару та усі фактичні витрати, пов’язанні з забезпеченням належної доставки товару. Мито нараховується митним органом відповідно до ставок єдиного митного тарифу, які встановлюються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів. Джерелом доходів Державного бюджету також виступають консульські збори. Вони сплачуються за оформлення ввізних документів для в´їзду в Україну, які надаються дипломатичними представництвами та консульськими установами України. Консульські збори включають надходження за автоматизовану обробку візової анкети, оформлення візи, подовження терміну дії візи, надання візової підтримки та за інші візові операції.

Останню групу податкових надходжень об’єднують інші податки, що не відносять до попередніх груп. Це групи місцевих податків і зборів, сільськогосподарські податки, єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва та інші.

Наступною складовою доходів бюджету є неподаткові надходження. Це важливе джерело доходів для бюджетів різних рівнів. Неподаткові надходження складають доходи від власності та підприємницької діяльності адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності та інші неподаткові надходження.

До більшої частини неподаткових надходжень належать доходи від власності та підприємницької діяльності, особливо, рентна плата. Вона є формою вилучення частини прибутку суб’єктів підприємницької діяльності, одержання якого не залежить від господарської діяльності. Рентну плату знімають з нафтодобувних і газодобувних підприємств, з тих, що здійснюють транспортування трубопровідним транспортом територією України природного газу, нафти, нафтопродуктів та аміаку. Також до цієї групи відносять дивіденди, що нараховані на акції господарських товариств, надходження від грошово-речових лотерей та інше.

Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності об’єднують державне мито, митні збори, єдиний збір, що стягується в пунктах пропуску через державний кордон України, збір на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження, плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ, а також кошти від санкцій (штрафів, пені).

Державне мито є одним з найважливіших видів адміністративних зборів, хоча серед неподаткових надходжень вони займають невелику частку. Суб’єктами є юридичні та фізичні особи, які звертаються до відповідних органів для вчинення в їхніх інтересах дій та видачі документів, що мають юридичне значення. Обсяг надходжень мита залежить від кількості об'єктів справляння та ставок.

Остання група неподаткових надходжень до бюджету об'єднує інші надходження, серед яких можна відзначити власні надходження бюджетних установ, плата за послуги, що надаються бюджетними установами, додаткові збори на виплату пенсій, надходження коштів від реалізації конфіскованого митними органами майна, надходження коштів від реалізації товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними та іншими уповноваженими органами та інші.

В основному, за своїм обсягом ці доходи є невеликими, та найбільшу частку складають власні надходження бюджетних установ та додаткові збори на виплату пенсій.

Доходи від операцій з капіталом мають також важливе значення. Хоча законодавець і на дає роз’яснення у Бюджетному кодексі, що відноситься до цієї складової доходів, але в науці доцільно розділяти їх на надходження від продажу основного капіталу, надходження від реалізації державних запасів товарів та надходження від продажу землі і нематеріальних активів.

До першої групи, надходжень від продажу основного капіталу, можна віднести надходження від реалізації безгосподарного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у державну чи комунальну власність, скарбів, знахідок, валютні цінності і кошти, власники яких невідомі, надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Сума доходів від реалізації безгосподарного майна залежить від кількості реалізованого майна та його оцінки. Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України становить сукупність дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, які перебувають у державній власності та зараховані до нього, і призначені для забезпечення державних виробничих, наукових, соціально-культурних та інших потреб, що фінансуються з державного бюджету. Формування цього фонду, контроль за станом обліку, охорони, збереження і його використанням здійснює Міністерство фінансів [6].

Що стосується надходжень від реалізації державних запасів товарів, то вони включають надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву та від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбаченим законом. [7] Мобілізаційний резерв являє собою запаси матеріально-технічних і сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки в надзвичайний період та інше.

Надходження від продажу землі і нематеріальних активів становлять третю групу доходів від операцій з капіталом. Це надходження від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення до розмежування земель державної та комунальної власності, від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення після розмежування, а також, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації та надходження від продажу нематеріальних активів. Регулювання використання землі здійснюється згідно із Земельним кодексом України.

Останній елемент класифікації доходів акумулює в собі кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі - це трансферти.

Бюджетним кодексом України Главою 16 закріплено використання системи міжбюджетних трансфертів. Це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Законодавцем виділяються три форми міжбюджетних трансфертів: дотація вирівнювання, субвенція та кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. Дотація вирівнювання передається з одного до іншого бюджету з метою його вирівнювання. Субвенції являють собою кошти, що передаються для фінансування за цільовим призначенням та у порядку, передбаченим тим органом, до якого вони поступають. Вони можуть мати такі спрямування як: здійснення програм соціального захисту, виконання інвестиційних проектів та компенсації втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг. Міжбюджетний трансферт у формі передачі інших коштів, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів може представляти собою кошти, що передаються до державного бюджету з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджетів, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти.

Разом із коштами від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій та надходжень з іншої частини бюджету складають офіціальні трансферти. До міжнародних надходжень можна віднести надходження в рамках програм допомоги ЄС та кошти, отримані від секретаріату ООН, НАТО, ЄС, ОБСЕ або іншої міжнародної організації за участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. Надходжень з іншої частини бюджету складають доходи із загального фонду бюджету в бюджет розвитку.

Також, Бюджетний кодекс України передбачає інші види бюджетних трансфертів.

Система трансфертів сприяє залагодженню нерівностей між адміністративно-територіальними одиницями, зумовлених соціально-економічними особливостями розвитку кожного регіону, та їх фінансовими можливостями.