Бюджетна класифікація видатків - підстава для формування системи видатків

 

Законодавцем у ст.10 Бюджетного кодексу України виділяється п’ять основних класифікацій видатків.

Перша класифікація здійснюється на основі програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Цей метод являє собою групування різних видів бюджетних видатків в окремі програми так, щоб кожна стаття видатків була закріплена за певним видом програми. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету формується Міністерством фінансів України. Під час складання проекту закону про Державний бюджет України, головні розпорядники бюджетних коштів державного бюджету, подають свої пропозиції щодо програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету до Міністерства фінансів України. Пропозиції оформлюються у вигляді бюджетних запитів.

Наступна класифікація має на меті оптимізацію кількості головних розпорядників, покращання бюджетного планування і побудови організаційно досконалої системи управління. Розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на використання коштів за рахунок бюджету. На основі відомчої класифікації, головним розпорядником бюджетних коштів є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування, складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та їх одержувачів. Такими є органи, уповноважені ВРУ, Президентом України, Кабінетом Міністрів України здійснювати їх діяльність, а також міністерства, інші централізовані органи виконавчої влади, спеціалізовані суди, установи та організації, які визначені Конституцією. Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня - це бюджетна установа, яку представляє її керівник, уповноважений отримувати бюджетні кошти, брати бюджетні зобов’язання та здійснювати цільові платежі, та яких визначають головні розпорядники з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

Функціональна класифікація являє собою групування бюджетів усіх рівнів, відображає напрями використання бюджетних коштів на виконання основних функції держави з метою проведення їх аналізу і прогнозування. Вона включає видатки на загальнодержавні функції, оборону, функції охорони громадського порядку, безпеки та судової влади, економічну діяльність, охорону навколишнього середовища, житлово-комунальне господарство, охорону здоров’я, духовний і фізичний розвиток, освіту, соціальний захист і забезпечення.

За економічною характеристикою операцій виділяють поточні та капітальні видатки. Дана класифікація застосовується для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними ознаками з детальним розподілом за їх предметними ознаками. Поточні видатки - це видатки бюджету на утримання мережі підприємств, установ і організацій, яка діє на початок бюджетного року та набуває чинності в цьому році, та які не пов’язані з придбанням капітальних активів. До них відносять видатки на товари і послуги, виплата процентів за зобов’язаннями, субсидії та поточні трансферти. Капітальні видатки характеризуються фінансуванням інвестиційної та інноваційної діяльності. Це, зокрема, придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, придбання землі й нематеріальних активів, капітальні трансферти, нерозподілені видатки.

Останню класифікацію складають видатки споживання та видатки розвитку. Видатки споживання - це частина видатків бюджету, які забезпечують поточне функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування, бюджетних установ, поточні міжбюджетні трансферти та видатки на фінансове забезпечення заходів соціального захисту населення й соціально-культурної сфери. До видатків розвитку відносяться видатки бюджетів на фінансове забезпечення наукової, інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансове забезпечення структурної перебудови економіки та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

 

Висновки

 

Для забезпечення виконання державою своїх функцій необхідні державні доходи, які формуються завдяки податковим та іншим надходженням. А для ефективнішої реалізації усіх завдань державі необхідний розвинутий механізм розподілу бюджетних коштів. Саме Державний бюджет України визначає усі необхідні витрати та видатки, для задоволення потреб держави, та, на підставі цього, встановлює джерела надходжень.

Підсумовуючи все викладене, треба відзначити особливу роль та значення Державного бюджету України. Він акумулює і перерозподіляє частину фінансових ресурсів держави на реалізацію внутрішньої та зовнішньої політики держави. Складання Державного бюджету має велике значення для повноцінного функціонування органів державної влади, для розвитку найважливіших сфер життя та, взагалі, для покращення якості життя населення.

Слід зазначити, що на сьогоднішній час стан фінансової політики є недосконалим. Через це можна побачити погіршення стану економічної, соціальної, культурної та інших сфер життя. Потрібен час, щоб урегулювати та стабілізувати це положення, але вже зараз необхідно робити перші кроки в удосконалені системи оподаткування, механізму розподілу бюджетних коштів та правильно визначати напрямки їх розподілу.