Поява теми вина у турецькій літературі

Спочатку ми мали на меті дослідити у цьому розділі більш вузький аспект проблеми: появу та розвиток жанру сакінаме у турецькій літературі. Проте через обмеженість матеріалу суто з цієї тематики доведеться звернути увагу також і на відмінний від сакінаме жанр винної поезії - гамрійят, і на тему вина у середньовічній близькосхідній поезії узагалі. Оскільки арабська, перська й турецька літератури того періоду були тісно переплетені й зазнавали значних взаємних впливів (переважно йдеться про впливи арабської та перської літератур), то більше ніж доцільним нам видається звернути особливу увагу на мотив вина відповідно у арабській та перській літературах.

Видiлення винної поезії у самостійний жанр І. Фільштинський відносить до початку VIII століття і пов’язує з іменем Абу Нувваса (762-815)22. Щодо специфіки жанру як такого вчений зазначає: "у віршах про застілля, складених з традиційних, стійких тем та образів - захмілілі учасники, чашник, співаки і танцівниці, опис вина, чаш та кубків, почуття, що переходять межі дозволеного, - усе наперед визначено умовами жанру. Таким чином, пісні про вино також стають засобом прояву професійної майстерності та знання традицій.

Своєю винною поезією ("застільною лірикою") відомі також арабські поети Аль-Фараздак, Аль-Валід ібн Акаба, Аль-Ахталь. Для прикладу нижче наводимо цитату з поезії останнього, подану у перекладі Н. Мальцевої:

Но ногу подняли его - другую поднял он,

Хотел сказать: "Налей еще!" - но погрузился в сон.

И мы глотаем за него, впадая в забытье,

На головню из очага похожее питье.

Налейте ж мне! Налейте всем! Да здравствует вино!

Как муравьи в песке, ползет в моих костях оно22.

А ось цитата зі згадуваного вже Абу Нувваса, вірші якого свого часу намагалося наслідувати багато поетів:

Наливай меня способному чтить достоинства мои,

Кличь покраше виночерпия и арабов напои.

(переклад Н. Мальцевої)23

Серед персоналій перської літератури, у творах яких проходить мотив вина, слід, мабуть, згадати Фарабі (IX - X):

С двумя стеклянными сосудами коротаю я жизнь,

На них построил я все дела мои.

Один сосуд наполнен чернилами, Другой - наполнен вином.

С помощью одного - составляю я свод мудрости моей,

С помощью другого разгоняю тоску сердца.

(переклад Е. Бертельса)24

Знаменною за вмістом традиційних "винних" образів можна вважати "Мати вина" Рудакі (Xст.):

Вино к щедрости влечет скупого и дурного человека,

Красным тюльпаном делает бледную щеку,

Молчаливому дает разговорчивость,

Дряхлому дает силу юности, вино улучшает вкус пищи,

Усталость из тела прогоняет.

(переклад Е. Бертельса)25

У цьому ж творі натрапляємо на образ чашника, який потім, у сакінаме, набуде першорядної ваги: "Подносящий вино - кумир, редкий среди красавцев26.

Що ж до власне турецької літератури, то, як зазначає Банарли, жанр сакінаме з XVII ст. посів одне з провідних місць поруч з месневі27.

Що ж стосується "винних мотивів" у турецькій поезії взагалі, то Н. Бороліна відносить появу та розквіт їх до "золотої пори" турецької поезії, яка, у свою чергу, збігається з періодом найбільшої могутності Османської імперії, яка після взяття Константинополя у 1453 році та після нових завоювань стає однією з найбільших світових держав, поширює свою владу на Балканський півострів, узбережжя північної Африки, Близький Схід. Зростання міст, морської та караванної торгівлі, міжнародних зв"язків сприяє бурхливому розвитку науки та мистецтва. Культура епохи несе у собі новий світогляд, гуманістичне "відкриття" людини, радощів земного життя з багатством його барв та повнотою відчуттів. Ці нові життєствердні тенденції, що звучали викликом середньовічній ідеології, проявилися передусім у ліричній поезії. До неї приходить новий герой - ринд - волелюбний гуляка, що повалює релігійні та моральні настанови, прославляє духовну свободу, "багатство розуму й серця". Цей герой, що його оспівав Хафез у своїх творах, знаходить у Туреччині нову Батьківщину28.

Основний пафос лірики Ахмеда паші та поетів його плеяди (Неджаті, Міхрі-хатун, Месіхі, Ревані) полягає у життєствердному світогляді. Співаки забороненого, вони прославляють любовні насолоди, веселість дружнього застілля, вино, красеня-чашника. Їх "беспутний" герой, що висміює блюзнірську мораль, - особистість яскрава, особистість, що протестує, їй відкриті великі пристрасті, вірні серця друзів, краса рідної природи.