Використання та оформлення цитат

 

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного розбору того чи іншого наукового твору слід наводити цитати.

При цитуванні кожна цитата повинна супроводжуватися посиланням на джерело, бібліографічний опис якого повинно наводитися у відповідності з вимогами бібліографічних стандартів. В разі використання чужого матеріалу без посилання на автора та джерело запозичення магістерська дисертація не допускається до захисту.

Академічний етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше викривлення слів цитованого автора може спотворити зміст його слів. Припустимі лише такі відхилення:

модернізація орфографії і пунктуації за сучасними правилами, якщо написання слів і розстановка знаків пунктуації не є індивідуальною особливістю стилю автора;

розгортання довільно скорочених слів до повних з укладенням додаткової частини слова в прямі дужки;

пропуск окремих слів і фраз в цитаті за умови, що, по-перше, думка автора цитати не буде спотворена пропуском і, по-друге, цей пропуск буде позначений трьома крапками;

зміна відмінка цитованих слів і словосполучень для підпорядкування їх синтаксичному строю фрази, куди вони включені.

Цитування автора робиться тільки за його творами. Лише тоді, коли джерело недоступний або доступний з великими труднощами, дозволяється скористатися цитатою з цього автора, опублікованій в якому-небудь виданні, передуючи бібліографічне посилання на джерело словами "Цитується за:" або в скороченому варіанті "Цит. По:".

При непрямому цитуванні (при переказі, при викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора і коректним при оцінці викладається, давати відповідні посилання на джерело.

Цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім, так як і те й інше знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивний роботи, а недостатнє цитування при необхідності приведення цитат з використаних джерел або хоча б посилання на них знижує наукову цінність викладеного в роботі.

Якщо необхідно висловити ставлення автора дисертаційної роботи до окремих слів або думок цитованого тексту, то після них ставлять знак оклику або знак питання, які беруть у круглі дужки.

Якщо автор дисертаційної роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, він повинен це спеціально обумовити, тобто після пояснюючого тексту ставиться крапка, потім вказуються ініціали автора дисертаційної роботи, а весь текст полягає в круглі дужки. Варіантами таких застережень є наступні: (розрядка наша. - Ф.К.), (підкреслено мною. - Ф.К.), (курсив наш. - Ф.К.).

Ініціали дисертанта ставляться також і після пояснення, введеного в текст цитати, якщо без нього узята поза контекстом цитата незрозуміла. У що наводиться нижче прикладі це виглядає так:

"Вона (рекомендаційна бібліографія. - Ф.К.) на противагу іншим основним видам бібліографії відрізняється яскраво вираженим педагогічним характером".

Загальні техніко-орфографічні правила оформлення цитат наступні.

Текст цитати полягає в лапки і наводиться в тій граматичній формі, в якій він даний в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не полягають в лапки, виключаючи випадки явної полеміки. У цих випадках вживається вираз "так званий".

Якщо цитата повністю відтворює пропозицію цитованого тексту, то вона починається з прописної букви в усіх випадках, крім одного - коли ця цитата являє собою частину пропозиції автора дисертаційної роботи.

Якщо цитата відтворює тільки частину речення цитованого тексту, то після відкриваючих лапок ставлять відточити.

Тут можливі два варіанти оформлення цитат.

Перший варіант: цитата починається з великої літери, якщо цитований текст йде після крапки, наприклад:

Ще Г.В.Плеханов свого часу зазначав: "Все зміна відносин виробництва є зміна відносин, що існують між людьми".

Другий варіант: цитата починається з малої літери, якщо цитата вводиться в середину авторського речення не повністю (опущені перші слова), наприклад:

С. І. Вавилов вимагав "... усіма заходами рятувати людство від читання поганих, непотрібних книг".

Рядкова буква ставиться і в тому випадку, коли цитата органічно входить до складу пропозиції, незалежно від того, як вона починалася в джерелі, наприклад:

М. Горький писав, що "в простоті слова - сама велика мудрість: прислів'я та пісні завжди короткі, а розуму і почуття вкладено в них на цілі книги".

Отже, цитата - порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов'язковим посиланням на його автора і джерела цитування. Цитування буває: дослівним та недослівним. Ознаками цитати є: двоплановість (цитата належить двом текстам), в одному тексті вона - репрезентант іншого); буквальність (адресант цитатного слова - певний мовний суб'єкт); дискретність (визначається зміною мовних суб'єктів при цитуванні). Розділові знаки при цитуванні: цитати виділяються лапками, якщо цитата вводиться в авторську мову як частину пропозиції, перше слово пишеться з маленької букви, якщо цитата наводиться не повністю, замість пропущених букв ставиться три крапки, якщо цитата з пропуском початку пропозиції (це зазначено трьома крапками) передує авторським словом, перше слово на початку тексту пишеться з великої літери (хоча в цитованому тексті воно писалося з маленької), якщо за цитатою слід вказівку на її автора, воно береться в дужки; крапка ставиться після дужки, при вказівці на джерело цитати перше слово пишеться з маленької букви, якщо це не ім'я власне, після цитати ставиться крапка, якщо вказівка на автора поміщається нижче, істинні вирази, вставлені в текст у якості членів речення, виділяються лапками.

Цитування автора робиться тільки за його творами. Лише тоді, коли джерело недоступний або доступний з великими труднощами, дозволяється скористатися цитатою з цього автора, опублікованій в якому-небудь виданні, передуючи бібліографічне посилання на джерело.