Екологічна ситуація в Карпатах

 

Питання охорони життєвого середовища та раціонального його використання, збереження й збагачення природних ресурсів з кожним роком все більше й більше турбує мешканців України.

Карпати є унікальною перлиною для України. Володіючи потужним ресурсним, особливо туристично-рекреаційним потенціалом, будучи місцем величезного біологічного різноманіття, вони служать домівкою майже для шести мільйонів чоловік, формують їх спосіб життя, визначають соціальну, економічну та культурну структуру великої кількості міст і сіл. Але тривале і не завжди продумане господарювання, на думку багатьох дослідників, призводить до порушення тут екологічної рівноваги. Катастрофічні стихійні явища, які в останні десятиліття значно почастішали, з одного боку підтверджують це, а з іншого змушують шукати шляхи переорієнтації економіки Карпатського регіону в бік розвитку екологічно безпечних видів діяльності, які базувались би в першу чергу на розвитку туристично-рекреаційної індустрії та більш ощадному режимі використання природних ресурсів. Саме для цього, в останні роки розроблена і схвалена ціла система законів та інших нормативно-правових актів. Серед них особливе значення мають Закони України “Про статус гірських населених пунктів в Україні”, “Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону”, “Про Генеральну схему планування території України” та інші.

У 1991 році Верховна Рада України оголосила всю територію України зоною екологічного лиха. За 2 роки до цього спеціалістами-географами Української Академії наук була вперше розроблена й складена карта стану навколишнього середовища України, за окремими компонентами природи.

Вирішення проблеми поліпшення екологічного стану території України у першу чергу слід починати з впровадження системи природоохоронних заходів у тих регіонах, де сьогодні екологічна ситуація найбільш напружена і які мають найбільше соціально-економічне значення для нашої держави.

Одним з таких районів є Карпатський район. Серед основних природоохоронних проблем на Україні охорона природи Карпат привертає до себе постійну увагу спеціалістів різних галузей.

Поворотним моментом для майбутнього розвитку та збереження Карпат має стати ратифікована Верховною Радою України в 2004 році рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат. Використовуючи досвід Альпійської конвенції, цей важливий документ передбачає поглиблення міжнародної співпраці Карпатських країн, у забезпеченні інтегрованих підходів щодо управління земельними та водними ресурсами, збереженні та сталого використання біологічного та ландшафтного різноманіття, територіального планування, забезпечення сталого розвитку сільського та лісового господарства, туризму та транспортної інфраструктури, промисловості та енергетики.

У цьому документі велике значення відводиться:

) системній оцінці та інформуванню про стан довкілля;

) здійсненню моніторингу;

) підвищення обізнаності та екологічної освіти населення;

) участі громадськості у прийнятті рішень стосовно охорони природи та сталого розвитку Карпат.

Українські Карпати є нині однією з найбільш перспективних зон для масового відпочинку та лікування трудящих нашої країни. На великій території Карпат зростає більше половини усіх видів нижчих і вищих рослин.

Карпати за винятком певної території високогір’я були до початку агрокультурного періоду повністю вкриті лісами. Внаслідок господарського впливу лісистість тут скоротилася у 3 рази.

Українські Карпати - не лише один з наймальовничіших куточків України, це також регіон дуже важливого економічного значення, зона цінних лісових масивів, що очищають повітряний басейн над значною частиною Східної Європи. Карпати відзначаються багатими й різноманітними біологічними ресурсами.

Карпати містять третину лісових запасів України, лісистість цієї території - одна з найвищих в Україні. Тут ростуть 2110 видів квіткових рослин, багато цінних видів дерев і лікарських рослин. Проте протягом останніх десятиліть Карпати зазнають все більших втрат від людської діяльності. Карпатські ліси перебувають під загрозою знищення не лише від лісорозробок, порушення ґрунтового і рослинного покриву, але й від хімічного пере забруднення, кислотних дощів.

Програма наукових робіт передбачає виконання таких досліджень, як гігієнічні аспекти охорони природи, охорона екосистем і ландшафтів, охорона водних ресурсів та ряд інших. Діяльність карпатської природоохоронної комісії може бути корисною у вирішенні цих питань в Карпатському регіоні.

Індустріальна діяльність людини в багатьох аспектах веде до небажаних явищ і так званої ланцюгової реакції процесів шкідливих для органічного світу і, насамперед, для людей.

Шляхи вирішення екологічних проблем Карпат:

·   активізація наукових досліджень та міжнародного співробітництва у галузі збереження біологічного та ландшафтного різноманіття;

·   вирішення проблем охорони та сталого використання природних ресурсів;

·   удосконалення системи захисту від природних і техногенних катастроф;

·   розробка та запровадження нової, більш ефективної системи еколого-освітніх та навчально-виховних заходів, які би були спрямовані на формування у свідомості населення, особливо молоді, державних службовців та господарських керівників екологічного мислення;

·   бережливе ставлення до гірських екосистем;

·   необхідність запровадження екологічно-безпечних технологій природокористування у горах;

·   збереження природної та культурної спадщини.

 

Висновки

 

Частину розміщеної в Україні Карпатської гірської країни, що складається з Карпатських гір, Передкарпатської рівнини і Закарпатської низовини, називають Українськими Карпатами. Площа Карпатських гір в Україні становить близько 24 тис. км2 або 11,5 % загальної території Карпат (209 тис. км2). Карпати - один з найбільших гірських масивів Європи.

Підняття Карпатських гір почалося більш 25 млн. років тому і їх загальний орографічний план прийняв вигляд, подібний із сучасним, уже до початку міоцену. Надалі продовжувалися періодичні висхідні рухи, відповідно поглиблювалася гідрографічна мережа, розчленовувався рельєф, формувалися різні за характером висотні ландшафтні місцевості.

Утворення й поширення ґрунтів, рослинності, тваринного світу залежить від властивостей порід, що складають земну поверхню, форм рельєфу, кліматичних умов, господарської діяльності людини. Щодо поширення їх територією України простежуються дві основні закономірності: широтна зональність на рівнинній частині та висотна поясність в Українських Карпатах.

Висотна поясність ґрунтів, рослинності, тваринного світу Українських Карпат є різною, оскільки Українські Карпати розташовані в помірному поясі.

Значні зміни в поширенні та властивостях цих природних компонентів сталися за історичний період унаслідок освоєння земель, господарської діяльності на них, що супроводжувалося розорюванням земель, зникненням степової рослинності й тварин, вирубуванням лісів, вирощуванням сільськогосподарських культур, одомашненням та акліматизацією тварин, насадженням нових лісів, створенням парків та ін.

В Українських Карпатах характер ґрунтового покриву змінюється з висотою. На Закарпатській низовині ґрунтознавці вирізняють лучно- буроземні ґрунти. Вони утворилися під лучною та деревною рослинністю на алювіальних відкладах. Уміст гумусу в їхньому верхньому шарі становить 3-5%, вони використовуються як сільськогосподарські вгіддя, сіножаті й пасовища.

У Передкарпатті розповсюджені буро-підзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти. Явище поверхневого оглеєння зумовлене значним атмосферним зволоженням і застоюванням води на поверхні. Ці ґрунти кислі, природна родючість їх невелика.

У межах південно-західних передгір'їв поширені буроземно-підзолисті ґрунти. Їх профіль має буруватий колір завдяки присутності сполук заліза. Ґрунти утворилися під широколистяними лісами за теплого й вологого клімату. В передгір'ях сприятливі умови для вирощування садів і виноградників. У гірсько-лісовому поясі від 325 до 1450 м переважають бурі лісові ґрунти. Вони сформувалися під широколистяними і хвойними лісами, на продуктах вивітрювання гірських порід. Гумусовий горизонт їх має потужність від 30 до 40 см. Ці горизонти щебенюваті, містять 2,3-4% гумусу на орних землях; вони кислі, придатні для вирощування сільськогосподарських культур. На північно-західних схилах над бурими лісовими ґрунтами вузькою смугою залягають гірсько-підзолисті ґрунти. Вони мають неглибокий профіль, характеризуються значною щебенюватістю.

Вище під лісового поясу на плоско вершинних схилах хребтів і вершинах поширені гірсько-лучні та гірсько-торфові ґрунти. Вони утворили під лучною рослинністю за надмірного зволоження на пісковикових породах. Гірсько-торфові ґрунти мають незначний оторфований горизонт.

Щодо екологічної ситуації в Українських Карпатах, то на сьогоднішній день вона викликає у нас занепокоєння. Бездумне вирубування лісів, забруднені отрутохімікатами гірські води та ґрунти. Завдяки цьому, Карпати перебувають зараз в набагато гіршому стані, ніж колись.

Існує постійна небезпека паводкових процесів, насамперед у Закарпатті, розташованому на більш теплому південно-західному макросхилі Карпат.

Випадки катастрофічних паводків, зсувів і ерозії ґрунтів, селевих потоків, карстових явищ, що стали частішими в останні десятиліття, викликають занепокоєння не тільки вчених, але і широких кіл громадськості України.

 

Література

1. Андрушко Г.О. "Ґрунти західних областей УРСР": Учб. посібник - Львів Дубмени: ЛСГІ, 1970. - 181 ст.

. Атлас почв Української ССР / Под. ред. И.К. Крупкого, Н.И. Полупана. - К.: Урожай, 1979. - 114 с.

. Бабаева И.П., Зенова Г.М. Биология почв: Учебник. - 2-е изд., перероб. и доп. - М.: Изд-во МГУ, 1898. -336 ст.

. Верес В.Ф. “Земне намисто Карпат”. - Ужгород, видавництво “Карпати”, 1989 р.

. Гален В.Г. Ґрунти Закарпатської області / За ред.. С.О. Скорина. - Ужгород: Карпати, 1969. - 70 с.

. Гоголев И.Н. Бурые горно-лесные почвы Советских Карпат: Авто-реф. дис. д-ра с.-х. наук. - М., 1965. - 40 с.

. Добровольский Г.В., Урусевская И.С. География почв. - М.: МГУ, 1984. - 426 с.

. Екологічна енциклопедія. - Кишинів, 1996.

. Екологічний енциклопедичний словник / Під заг. ред. І.І. Дедю. - Кишинів, 1990.

. Загальногеографічний атлас України/ Голов. ред. І. Руденко.- К.: ДНВП "Картографія", 2004.- 112с.-

. Заставний Ф.Д. Географія України. Львів. 1990. - 528 с.

. Заставний Ф.Д. Фізична географія України. Львів. 1996. - 428 с.

. Заставний Ф.Д. Фізична географія України. - Київ. - 1999. - 542 с.

. Крикунов В.Г. Ґрунти і їх родючість: Підручник. - К.: Вища школа, 1993. - 287 с.

15.Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України. - К.: Зодіак-ЕКО, 2000.- 432с.

16. Панас Р.М.Ґрунтознавство. Львів "Новий світ - 2000". 2005. - 368 с.

. Позняк С.П. Орошамые черноземы юго-запада Украины. - Львов ВНТП, 1997. - 240 с.

. Позняк С.П., Красуха Є.Н. Ґрунтово-географічні дослідження. Понятійно-термінологічний словник. - Львів-Одеса, 1999. - 96 с.

. Почвоведение: Учебн. для ун-тов. В 2 ч. / Под ред. В.А.Ковды, Б.Г. Розанова. - Ч. 1. Почвы и почвообразование / Г.Д. Белиутина, В.Д.Василевская, Л.А. Гришина и др. М.: Высш. шк., 1988. - 400 с.

. Почвоведение: Учебн. Для ун-тов. В 2 ч. / Под. ред. В.А. Ковды, Б.Г. Розанова. Ч. 2. Типы почв, их география и использование / Богатырев Л.Г., Василевская В.Д., и др. М.: Высш. Шк., 1988. - 368 с.

. Розанов Б.Г. Морфология почвы. Изд-во. МНГУ, 1983 - 321.

. Руднева Е.Н. Почвенный покров Закарпатской области. М. Изд-во. АНСРСР 1960 - 228.

23.Сиротенко А.Й., Чернов Б.О. Географія України. - К.: Благовіст, 1998.- 256с.

24. Соколовський О.Н. Курс сільськогосподарського ґрунтознавства. К., Держсільгоспвидав, 1954. - 427.

. Стойко С.М. “Карпатам зеленіти вічно”. - Ужгород, видавництво “Карпати”, 1977 р.

. Физико - географическое районирование Украинской ССР. К., Изд-во. Киевского университета, 1968. - 669.

. Яришева Н.Ф. Природа України. К., 1995. - 255.

. Энциклопедический словарь юного земледельца. - М., 1988.

. www.carpathians.org.ua