Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Природні умови і ґрунти Карпат
У межах України власне Карпати займають 19,5 тис. км2, охоплюючи території Львівської (18,6%), Івано-Франківської (37,5 %), Чернівецької (15,8 %) та Закарпатської (65,9 %) областей. Ґрунтоутворення у Карпатах розвивається на продуктах вивітрювання трьох комплексів геологічно різновікових гірських порід. Найдревнішими (палеозой) є метаморфічні породи Рахівського масиву і Чивчинських гір; молодими (крейда, палеоген) - флішові породи, які представляють Складчасті Карпати, що займають до 90 % площі; наймолодшими (неоген) - ефузивні породи Вулканічних Карпат. У нижній частині Рахівського масиву виділяється гнейсово-сланцева свита порід, які датовані протерозоєм. Над цією свитою залягає значна товща (1000 м) палеогенових порід. Ґрунтотворними породами у Карпатах переважно є флішові утворення і продукти їх вивітрювання. Це осадові гірські породи, які утворилися у глибоководних геосилікатних морських басейнах. Характерною особливістю флішу є ритмічне чергування шарів піщаників, аргілітів, алевритів, мергелів, вапняків тощо. З точки зору участі у ґрунтоутворенні в Карпатах можна виділити три типи флішових порід: з переважанням грубошаруватих піщаників; з чергуванням шарів піщаників і глинистих сланців у співвідношенні 1.1; з переважанням глинистих сланців - алевритів з тонкими прошарками піщаників. • У межах гірсько-лісового поясу Карпат, від висоти 300-325 м й до 1470 м над рівнем моря, переважають бурі лісові кислі ґрунти; або, як їх ще називають, бурі-гірсько-лісові чи просто гірські буроземи. За експериментальними даними (Г.О. Андрущенко, 1964), бурі лісові ґрунти Карпат утворилися так. У лісовій підстилці у процесі перетворення її мікроорганізмами кренові та інші органічні кислоти нейтралізуються основами, переважно кальцію, заліза й алюмінію так, що реакція розчинів у ній стає менш кислою, ніж реакція материнської породи, в яку потрапляють ці розчини. Нейтралізація ж органічних кислот відбувається унаслідок великої зональності підстилки, яка у свою чергу викликана багатими на первинні мінерали материнськими породами і доброю їх аерацією. Кисла реакція материнської породи утворюється внаслідок виносу основ під час вивітрювання мінералів, особливо тих, що містять сульфіди (у сланцях утворюється сірчана кислота). В умовах добре виявленого промивного водного режиму нейтралізовані розчини не опідзолюють ґрунт і не викликають перерозподілу колоїдів у його профілі.
Гумусові кислоти, особливо ульмінова та апокренова, зв'язуючись із залізом й алюмінієм, акумулюються у верхніх шарах материнської породи і надають ґрунтові бурого кольору. Це свідчить про те, що одним із складових процесів генезису бурих лісових ґрунтів є біологічне нагромадження у Ґрунті заліза й алюмінію. Бурі гірсько-лісові ґрунти, які утворилися на піщаному безкарбонатному фліші. Валовий хімічний склад бурих гірсько-лісових ґрунтів значною мірою обумовлений породами, на яких вони утворилися. Наприклад, у ґрунтах, які утворилися на елювії флішу, вміст SiO2 у верхньому гумусовому горизонті дорівнює 80,6 %, а з глибиною зменшується до 69,5 %. Оксиди алюмінію (Al O) і заліза (Fe О) у гумусовому горизонті становлять відповідно 10,0 % і 4,3 %, а з глибиною їх вміст збільшується відповідно на 15,4 і 7,4 %. Приблизно на одному рівні профілі ґрунту розподіляються оксиди кальцію, магнію і калію. У бурих гірсько-лісових ґрунтах, які утворилися на андезиті, спостерігається аналогічна закономірність. Проте в цих ґрунтах є дещо більше SiO, (56,4-84,4 %) та Аl О3 - 8,3-16,9 %. Бурі гірсько-лісові ґрунти в цілому мають задовільні водно-фізичні властивості. Так, у верхньому гумусовому горизонті щільність складення дорівнює 1,11-1,23 г см. а вже в перехідному рН на глибині 30-40 см зростає до 1,33-1,52 г/см3, в нижній частині цього горизонту щільність складення зростає до 1,54-1,68 г/см3, а в материнській породі - 1,59-1,65 г/см3. Із глибиною у профілі помітно зростає і щільність твердої фази. Якщо у верхньому 20-сантиметровому шарі (горизонт Н) вона дорівнює 2,68-2,70 г/см3, то в нижніх горизонтах - 2,77-2,78 г/см3, така ж закономірність спостерігається щодо пористості та водних властивостей. Зокрема, загальна пористість з глибиною зменшується з 54-50 % до 40-43 %, аерація при НВ - з 27-29 до 18-33 %, вологість в'янення з 4,1-10,1 до 3,0-7,4% і найменша вологоємкість (НВ) - з 15,3-32,1 до 10,0-22,1%. Бурі гірсько-лісові ґрунти характеризуються порівняно високим вмістом гумусу: у верхньому гумусовому горизонті Н він становить 5,0-7,5 % і більше, а з глибиною зменшується до 0,6 %. Ці ґрунти дуже кислі - рН сольове дорівнює 3,7-4,5, а водне - 4,2-5,0, гідролітична кислотність - 8,4-15,6 мекв/100 г ґрунту. Відносно низький вміст у них увібраних катіонів Са** (1,8-22,2мекв/100г ґрунту) і Mg** (0,3-5,3 мекв/100 г фунту), а ступінь насичення основами - 78,2-85,5 %.
Через кислу реакцію та наявність рухомого алюмінію у бурих гірсько-лісових ґрунтах пригнічуються процеси нагромадження нітратного азоту, а також доступних для рослин форм фосфору. Тому ці ґрунти відзначаються низьким забезпеченням поживних речовин, особливо азоту і фосфору. Вони малопродуктивні, мають неміцну розпорошену структуру, малу (18-20 см) товщину орного шару, містять вкраплення жорстви і каміння, схильні до запливання після дощів та утворення кірки під час підсихання, тому є найбільш придатними під ліси та природні кормові угіддя. Бурі лісові опідзолені ґрунти відрізняються від типових бурих гірсько-лісових ґрунтів чітко вираженою диференціацією профілю на елювіальний та ілювіальний горизонти. Трапляються вони в межах усього гірсько-лісового поясу, але приурочені переважно до більш або менш вирівнених елементів рельєфу - терас річок, довгих делювіальних шлейфів, рівнинних гірських ділянок перезволоженню, а отже, оглеєнню. Профіль бурого лісового опідзоленого ґрунту, поширеного на рівнинній частині хребта Довжки, що розташований у Стрийському районі Львівської області на висоті близько 850 м над рівнем моря. За водно-фізичними і фізико-хімічними властивостями ці ґрунти майже не відрізняються від звичайних бурих гірсько-лісових ґрунтів. • Підвісні та торфовисто-підзолисті ґрунти поширені в різних районах гірсько-лісового поясу Карпат, де безпосередньо на денну поверхню виходять дуже стійкі до вивітрювання флішові породи, які складаються із грубих блоків насипних піщаників. У місцях їх виходу утворюються кам'янисті розсипи. Ґрунтоутворення тут відбувається за рахунок лишайників, у результаті чого утворюється 0-3 см шару темно-сірого піщаного ґрунту, а згодом - гіпнові мохи. При цьому формується органогенний ґрунт, який висить на каміннях, через що його називають "підвісним". Цей горизонт на 52-75 % складається з органічних речовин, містить азоту 1,16-2,5 %, Р,О; - 0,24 %, а рН дорівнює 4,3-4,6. Згодом, на пізніших стадіях розвитку підвісні ґрунти перетворюються у торфово-підзолисті, які мають легкий піщаний гранулометричний склад, високу кислотність і дуже бідні на основи. • Дерново-буремні та лучно-буроземні ґрунти переважно поширені на першій і другій, іноді третій, надзаплавних терасах. На перших двох терасах русловий алювій часто перекритий шарами суглинкових і глинистих алювіальних та делювіальних насосів. Вони принесені із прилеглих схилів і значною мірою складаються із "буроземного матеріалу", який утворюється у процесі денудації бурих гірсько-лісових ґрунтів. На безлісому гірському поясі, що залягає в середньому вище 1450 м над рівнем моря і має назву "полонини", поширені гірські лучно-буроземні ґрунти. Таким чином, з огляду на генетико-морфологічну будову, ці ґрунти недоцільно розорювати, а найкраще їх використовувати як природні кормові угіддя.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2020-03-14; просмотров: 137; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.149.254.35 (0.007 с.) |