Природні умови і ґрунти Закарпаття

 

За фізико-географічним та агроґрунтовим районуванням підзона Закарпаття представлена двома провінціями: Закарпатське передгір'я і Закарпатська низина.

Закарпатське передгір'я - це досить чітко відокремлена вертикальна лісо-лучна зона буроземно-підзолистих ґрунтів. Вона простягається з північного заходу від кордону із Словаччиною на південний східний м. Хуста - так званих Хустських воріт, які порізала р. Тиса. У Вигорлат-Гутинському магматичному хребті, над Закарпатською низиною Передгір'я підноситься на 175-275 м. Різниця у висотах визначила насамперед значну різницю у кліматичних умовах - збільшення атмосферних опадів і зниження температури повітря порівняно з низиною.

Біля Хуста середньорічна кількість опадів дорівнює 1029 мм, а в Буштині - 907 мм, тоді як на низині у с. Варах випадає в середньому за рік 670 мм, а в Ужгороді - 782 мм. Середньорічна температура повітря у Хусті коливається від +8 °С до +9 °С, у Буштині - від +7,7 до +9,0 °С, а в с. Кам'янці - навколо +8,4°С, тоді як на низині у Берегові - від +9,8 °С до +11 °С, а в Ужгороді - від +8 °С до + 1 єС.

У північно-східній частині Передгір'я кількість атмосферних опадів за рік коливається в межах від 800 до 1000 мм і більше, а за період з температурою понад 10°С - в межах 500-550 мм. Гідротермічний коефіцієнт дорівнює 1,3.

У своїй основі Закарпатське передгір'я складено магматичними, переважно середніми породами (андезитами та ін.) Вигорлат-Гутинського хребта. Цей хребет простягається вздовж північної межі Закарпатського прогину і входить до складу Гірської буроземно-лісової зони. У зону ж Закарпатського передгір'я він входить у формі як кристалічних вулканічних утворень, так і вулканічних туфів, які, виходячи місцями на поверхню, с причиною поширення бурих лісових і глибоко дерново-буроземних ґрунтів серед буроземно-підзолистої зони. Окремі куполи вулканічних утворень, які розкидані по Закарпатській низині, відомі під назвою Берегівського і Косинського передгір'їв Чорної гори (біля м. Виноградова). У зв'язку з цим за материнські породи тут служать щебенюваті делювії магматичних порід, у тому числі червоноколірні глини і місцями конгломерати, а також елювій флішу.

Закарпатське передгір'я має горбисто-увалистий, часто зсувний рельєф, є сильно еродованим. Природна рослинність, під якою проходить ґрунтоутворення, складається переважно із дубових лісів, представлених дубом черешчатим і скельним. Крім дубів, тут ростуть бук, граб, а на вологих місцях - ясен, в'яз шорсткий, береза. Трав'яний покрив становить 30-40 % і складається переважно з осоки.

Природні умови Закарпатського передгір'я, які характеризуються промивним і застійно-промивним водними режимами, різким ступенем дренованості та щебенюватості ґрунтотворних порід, сприяли утворенню буроземно-підзолистих, бурих лісових, глибокодерново-буроземних, дерново-глейових лучно-буроземних алювіальних і лучних глейових ґрунтів.

Буроземно-підзолисті або підзолисто-буроземні оголені ґрунти утворюються на малодренованому і щебенюватому елювії-делювії флішу магматичних порід.

Профіль підзолисто-буроземного поверхнево-оглеєного ґрунту, поширеного біля с. Колчина Мукачівського району Закарпатської області.

Валовий хімічний склад підзолисто-буроземних ґрунтів Закарпатського передгір'я не відрізняється від хімічного складу інших ґрунтів цієї під зони. У них переважають SiO2 (72,0-81,9 %) та АІ2О3 (10,0-15,2 %). Відносно велика кількість Fe2O3 (2,9-6,0 %). Всі інші оксиди містяться на рівні 0,1 -1,0 %. На відміну від інших ґрунтів, у підзолисто-буроземних поверхнево-оголених дещо звужене співвідношення SiO,: R2O3 - 6,6-11,8.

Підзолисто-буроземні ґрунти переважно важкі за гранулометричним складом. Зокрема, у важко суглинкових ґрунтах явно переважає грубий пил (фракція 0,05-0,01 мм). У верхньому гумусово-елювіальному горизонті He(gl) на нього припадає 43.9 %. а з глибиною збільшується до 44,6-45,1%. Відносно багато у цих ґрунтах дрібного пилу (13,6-20,0%) і мулу (18.7-25,8%).

З валовим хімічним і гранулометричним складами пов'язані фізико-хімічні властивості підзолисто-буроземних ґрунтів. Ці ґрунти мало гумусні. Якщо не враховувати лісової підстилки чи дернини, в яких вміст гумусу доходить до 8 % і більше, у верхньому гумусово-елювіальному горизонті Не гумусу міститься від 1,6-2,6 %, а з глибиною знижується до 0,5-0,8 %. Ці ґрунти дуже кислі - рН сольове дорівнює 4,2-5,5, а гідролітична кислотність - 4,7-9,1 мекв/100 г ґрунту. У більшості випадків у них мало обмінних катіонів Са" (4,0-5,4 мекв/100 г Ґрунту) і Mg" (2,2-2,0 мекв/100 г ґрунту). Недостатньо забезпечені ці ґрунти рухомими формами поживних речовин, особливо азоту і фосфору. Зокрема, рухомого фосфору в них є 18-66 мг/ кг ґрунту. За винятком верхнього гумусово-елювіального горизонту, у цих ґрунтах мало обмінного калію (24-89 мг/кг ґрунту).

Наведені показники свідчать про низьку природну родючість підзолисто-буроземних ґрунтів Закарпатського передгір'я, тому вони вимагають посиленого удобрення, хімічної меліорації і травосіяння.

У сільськогосподарському відношенні важливою є Іршавська терасова улоговина, на якій поширені дерново-буроземні опідзолені ґрунти.

Ці ґрунти відрізняються підвищеною родючістю. Вони містять понад 5% гумусу, слабокислі (рН сольове дорівнює 5,4-5,6, а гідролітична кислотність - 1,8-2,0 мекв/100 г ґрунту). Вміст увібраних катіонів Са** дорівнює 12,4-14,8, a Mg" - 1,6-2,4 мекв/100 г ґрунту. Відносно багаті вони на валові форми азоту (0,13-0,29 %) та калію (1,9-2,69%) і менше міститься валового фосфору (0,36-0,13 %), (%4 мг/кг ґрунту), фосфору (70-'іЗІ мг/кг ґрунту) і калію (62-63 мг/кг ґрунту). Тому у випадку використання їх у сільському господарстві особливу увагу необхідно звернути на удобрення.

На крутих схилах Вулканічних Карпат, нижній пояс яких належить до Передгір'я, і на підвищених передгірних помірно темних схилах поширені буроземи кислі, часто опідзолені та оглеєні, які сформувалися на обезлесованому елювії та делювії ефузних порід, на облесованих суглинках, на елювії та делювії флішових метаморфічних і вулканічних порід.

Буроземи кислі вилуговані, які утворилися на елювії-делювії дрібно-зернистого піщаника і поширені на полонині Думен (поблизу м. Рахова Закарпатської області).

Закарпатська низина протягається у межах Чопської тектонічної западини.

У зв'язку з віддаленістю від передгір'я, тут дещо інші кліматичні умови. Найбільша середньорічна кількість опадів спостерігаються в Ужгороді (782 мм), Мукачеві (796 мм) і найменша - у південній частині близько р. Тиса (с. Вари - 750 мм). Сума активних температур на місцях - до 3600"С. Але в північній частині гідротермічний коефіцієнт дорівнює 1.3. а в південний - 1,0.

У геоморфологічному відношенні Закарпатська низовина складається із сучасних заплавних терас річок Тиси, Боржави, Латориці й Ужу і не заплавних терас, які сформувались тими ж річками, але переважно р. Тисою.

В основі Закарпатської низини залягає шар алювіальних відкладів піщаного і гравелисто - піщаного гранулометричного складу.

Різна глибина залягання піщаного алювію і різна будова терас є причиною неоднакової дренованості та вилугованості ґрунтів. У результаті на притисенській надзаплавній терасі ґрунтовий покрив здебільшого представлений намитими глибокими і звичайними дерновими опідзоленими глейовими й лучно-буроземними кислими ґрунтами.

Формування цих ґрунтів тут відбувається під пологом головним чином дубових лісів. Ці ліси не утворюють зімкнутих пологів, і поверхня ґрунту під ними була покрита рясною трав'янистою рослинністю. Таким чином, провідним процесом ґрунтоутворення тут був дерновий, обумовлений трав'янистою рослинністю, на який тою чи іншою мірою накладався процес опідзолення, особливо інтенсивний на кислих безкарбонатних породах у фазі більш або менш зімкнутого лісу.

Профіль дернових опідзолених глейових ґрунтів, поширених на притисненській давній надзаплавній терасі, які сформувалися на суглинковому алювії, підстиленому на великій глибині 100-200 см піщаним та супіщаним алювієм.

Ці ґрунти переважно малогумусні - у верхньому елювіально-ілювіальному горизонті Ei(h)gl міститься лише 1,7-2,5 % гумусу. Вони сильнокислі - рН сольове дорівнює 4,0-4,2, а гідролітична кислотність - 6,6-6,8 мекв/100 г ґрунту, мають незначну кількість увібраних катіонів Са** (7,7-11,5 мекв/100 г ґрунту) і Mg** (6,5-7,0 мекв/100 г ґрунту), а також слабо забезпечені рухомими формами азоту - 58-70 мг/кг, фосфору - 38-96 і дещо краще калію - 91-205 мг/ кг ґрунту.

Серед лучно-буроземних ґрунтів виділяють підтипи: глеюваті, слабоглейово - елювіальні, глейові, сильноглейові та глейово-елювіальні.

Лучно-буроземні кислі слабоглейово - елювіальні ґрунти Закарпатської низини мають сильно кислу реакцію ґрунтового розчину (рН = 4,5-4,7, а гідролітична кислотність-5,9-6,1 мекв/100 г ґрунту). Мало насичені основами. Додаткові аналізи показують, що вони мають дуже високий вміст рухомого алюмінію - до 200 мг/ кг ґрунту, який з глибини 50-60 см різко знижується.

Верхні горизонти помітно гумусовані до 40 см, а слабка гумусованість прослідковується до глибини 90 см.

Про ступінь елювіально-ілювіальної диференціації профілю можна судити за даними вмісту в ньому мулистої фракції (менше 0,001мм), а також за співвідношенням SiO2 і R,Or. За мулистою фракцією профіль цих ґрунтів досить чітко диференційований на елювіальну (на глибині 0-39 см) та ілювіальну (40-90 см) частини. Збільшення м /л на глибині 160-170 см пов'язане з неоднорідністю породи.

Дані групового складу гумусу свідчать про переважання фульватів: за низьким співвідношенням гуматів до фульватів лучно-буроземні ґрунти ближчі до буроземів кислих.

Загальна площа лучно-буроземних ґрунтів Закарпатської низини становить 76,6 тис. га. Більша частина з них осушена гончарним дренажем та окультурена. Це найбільш родючі землі Закарпатської низини і взагалі Українських Карпат з добрим зволоженням і високою теплозабезпеченістю. їх інтенсивно використовують під ріллю, сад і виноградники.