Міжнародні проекти і програми

Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України продовжує брати участь у багатосторонньому та двосторонньому співробіництві, у виконанні міжнародних програм, розпочатих раніше, та координувати впровадження міжнародних природоохоронних проектів. Проекти фінансуються через гранти (беззворотня фінансова допомога), або через технічну та експертну допомогу.

Мінекобезпеки України плідно співпрацює на протязі 2 років в двох міжнародних програмах разом з іншими європейськими державами. Це регіональний проект за участю урядів Болгарії, Грузії, Румунії, Росії, Туреччини та України: RER/92/G31/B/G1/31 "Упpавління станом довкілля та захист Чоpного моpя", який було підписано 30 чеpвня 1993 pоку у Ваpні, Болгаpія, pозpахований на 3 pоки (1993-1995).

Цей пpоект фінансується Глобальним екологічним фондом (ГЕФ), Пpогpамою pозитку ООН, Пpогpамою охоpони навколишнього пpиpодного сеpедовища ООН та Світовим банком. Пеpедбачено фінансування у pозміpі 9,3 млн. долаpів США на 6 кpаїн. В Укpаїні 5 центрів отpимали технічну допомогу від Пpогpами pозвитку ООН—технічне обладнання в тимчасове коpистування ваpтістю 9000 долаpів США для кожного центpу.

Продовжується також успішна робота в рамках Міжнародної програми з питань охорони навколишнього середовища басейну р.Дунай. Україна приєдналася до Програми у травні 1992 року. Ця програма фінансується Комісією Європейського Співтовариства, Європейським банком реконструкції та розвитку, Всесвітнім фондом сприяння навколишньому середовищу, Світовим банком та ін. на загальну суму 40 млн. ЕКЮ на 3 роки для 11 придунайських країн.

Україні надано технічну допомогу на суму 9000 доларів США (отримано офісне обладнання). Зараз розробляється єдина система аварійного моніторингу для країн дунайського басейну, де передбачено обладнання національних пунктів спостережень та оповіщення про аварійні ситуації супутниковим та комп'ютеpним обладнанням. Ствоpено також національну лабоpатоpію монітоpингу в Ізмаїлі, яка має бути включена до загальної системи монітоpингу всіх пpидунайських кpаїн. Отpимано обладнання для цієї лабоpатоpії.

За участю всіх дунайських кpаїн під егідою Міжнаpодної Робочої гpупи Пpогpами pозpоблено Стpатегічний план дій для басейну pіки Дунай. Заpаз ствоpюється національна Робоча гpупа на базі Укpаїнського наукового центpу охоpони вод Мінекобезпеки в м.Хаpкові для pозpобки Національного плану дій для укpаїнської частини басейну pіки Дунай.

Щодо охоpони навколишнього сеpедовища в басейні pіки Дунай та активної участі Укpаїни у цій pоботі, 28 чеpвня 1994 pоку за доpученням Уpяду Укpаїни було підписано Конвенцію пpо співpобітництво щодо охоpони та сталого pозвитку в басейні pіки Дунай (Конвенцію пpо охоpону pіки Дунай).

Пpодовжується впpовадження пpоектів за гpантами, що надані Укpаїні Світовим Банком на збеpеження біоpізноманіття. Це пpоект "Збеpеження біоpізноманіття Східних Каpпат", pозpахований на 3 pоки до січня 1996 pоку, угоду пpо який було підписано 30 липня 1993 pоку в Вашінгтоні. А також пpоект "Збеpеження біоpізноманіття дельти Дунаю", який розрахований на 4 роки до січня 1998 року. Потрібно відзначити, що у 1994 році було успішно виконано передпроектну стадію цього проекту вартістю 150000 доларів США.

Впроваджується проект "Програма розвитку системи управління навколишнім середовищем в Україні (район басейну Дніпра)" з Міжнародним центром розвитку досліджень та Мінекобезпеки України. Підписання у 1994 році Декларації про співробітництво між Урядом України і Урядом Канади по реалізації програми управління навколишнім середовищем у басейні р.Дніпро забезпечило надання Україні технічноі допомоги на суму 5 млн. канадських доларів на створення Програми трирічної допомоги Україні -"Програми розвитку системи управління навколишнім середовищем в Україні". В 1994 році було проведено Міжнародну експедицію в басейні ріки Дніпро за участю експертів України, Канади, Словаччини та Нідерландів.

В 1994 роцi також здiйснювався спiльний проект з нiмецькою фiрмою Atlas Electronic "Система монiторингу навколишнього середовища Києва та Київської областi". Серед проектiв, пiдтримка яким надається технiчною допомогою або консультацiйними послугами, необхiдно вiдзначити:

· Розробку проекту Пiвденно-Бузького агентства управлiння якiстю водних ресурсiв. Цей проект фiнансується Мiнiстерством навколишнього середовища Францiї. Участь Мiнекобезпеки України передбачає надання дослiдницього об'єкту, органiзацiйний розвиток та надання даних та iнформацiї.

· Розробку проекту "Аналiз природоохоронної полiтики для басейну Азовського моря", що фiнансується Урядом Нiдерландiв.

· Впровадження проекту "Система раннього радiацiйного оповiщення та монiторингу Гамма-1", який фiнансується Програмою TACIS. Проект розраховано на Україну та Бiлорусь (Запорiзька та Рiвненська атомнi станцiї). У перспективi передбачено здiйснення таких проектiв:

· Регiональний проект "Iнтегроване управлiння прибережною смугою Чорного моря".

· Програма по iнвентаризацiї водно-болотних угiдь України. В перспективi - пiдтримка проведення iнвентаризацiї за рахунок Секретарiату Рамсарської конвенцiї.

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає, що підвищення екологічної культури суспільства і професійна підготовка спеціалістів забезпечуються загальною обов'язковою комплексною освітою та вихованням у галузі охорони довкілля, в тому числі в дошкільних дитячих закладах, в системі загальної середньої, професійної та вищої освіти, підвищенням кваліфікації та підготовкою кадрів.

Сьогодні стало загальновизнаною істиною, що екологічну культуру кожного громадянина слід формувати змалку, а поглиблення й удосконалення її має тривати протягом усього життя. Для України, з її вагомим техногенним і антропогенним тиском на природу, утвердження на практиці цих принципів набуває особливого значення.

Певна робота в цьому напрямі у нашій державі проводилася і протягом 1994 року. Для учнівської молоді екологічна освіта здійснювалася в системі середньої та професійно-технічної освіти.

У ряді областей напрацьований цікавий і повчальний досвід такої роботи, у якій безпосередню участь беруть регіональні підрозділи Мінекобезпеки. Чимало робиться для цього у такій складній за екологічною обстановкою Дніпропетровській області. В усіх дошкільних закладах Дніпропетровщини проводяться заняття по формуванню екологічної культури дітей дошкільного віку, викладається предмет "Знайомство з рідною природою". У ряді таких закладів проводяться заняття з охорони природи і для батьків.

У середніх школах Дніпропетровщини реалізується обласна "Цільова комплексна програма по екологічній освіті і вихованню учнів". Для школярів 10-11 класів викладається курс "Основи екологічних знань", яким передбачено знайомство з особливостями стану довкілля в області й заходами по його охороні. У Дніпропетровській області нараховується 14 середніх шкіл екологічного профілю.

Відповідно до рішення Волинської обласної Ради Держуправління Міністерства спільно з Волинським університетом підготувало до друку методичний посібник природничо-наукового циклу "Охорона природи Волині" для вчителів та учнів області.

Курс покликаний сформувати в учнів 10-11 класів цілісний географічний образ Волині, ознайомити з основними екологічними проблемами області та шляхами їх вирішення.

У Луцькій міській гімназії N 21 був проведений "круглий стіл" з питань екології міста Луцька. У ньому взяли участь голова обласної Ради, начальник Держуправління Міністерства, головний санітарний лікар, науковці області. Матеріали "круглого столу" засняті для шкільної відеотеки і будуть використовуватися під час навчально-виховного процесу гімназистів. З ініціативи учнів школи-гімназії і за підтримки Держуправління кіностудія "Аверс" запланувала підготувати цикл науково-освітніх телепередач для учнів 10-11 класів.

Держуправління Міністерства по Вінницькій області на допомогу викладачам вузів, технікумів, вчителям шкіл випустило методично-статистичний довідник "Екологічний стан Вінницької області у 1993 році".

Прикладів такої творчої роботи чимало. Однак здобутий досвід екологічного виховання молоді часом замикається у рамках якоїсь однієї області чи регіону. На сьогодні відсутня єдина система екологічної освіти населення. Конче потрібна розробка концепції, а на її основі й Національної програми безперервної багатоступеневої екологічної освіти, сучасного рівня методичних рекомендацій. Головне ж, слід забезпечити відповідне фінансування такої роботи, без чого зрушити з місця справу екологічної освіти - справа марна.

Зрозуміло, це ж стосується й системи вищої й середньої спеціальної освіти. Загалом в Україні активно створюються кафедри екологічного і природоохоронного профілю, вводяться відповідні курси до навчальних програм. За даними, що надіслали регіональні підрозділи Мінекобезпеки, 24 вузи України мають кафедри екологічної спрямованості, у ще багатьох вузах питання екології доручено вести природничим кафедрам.

Так, у великому вузівському центрі Харкові програми окремих курсів і спеціальних розділів загалом відповідають сучасним вимогам раціонального природокористування та завданню підготовки спеціалістів у сфері екології. У найбільш повному обсязі природоохоронні питання висвітлюються в курсах, що читаються у Харківському державному університеті, політехнічному університеті та педагогічному університеті, де працюють спеціальні екологічні кафедри. Зокрема у Харківському державному університеті діє три кафедри екологічного профілю:

раціонального використання природних ресурсів і охорони природи, геоекології і конструктивної географії, зоології і екології.

Але така багатопрофільна вузівська навчальна діяльність часто ще спирається на зусилля і відданість ентузіастів, ініціативу певних викладацьких чи студентських колективів. Поки ця робота недостатньо вивчається, спрямовується й координується. Немає повної ясності в тому, скільки спеціалістів екологічного профілю і з яких конкретно дисциплін слід готувати у вищих і середніх спеціальних закладах України.

Міністерства і відомства ж зі свого боку недостатньо використовують можливості договірної підготовки спеціалістів.

З огляду на це Міністерство охорони навколишнього природного середовища України в 1994 році узагальнило матеріали, що надійшли з вищих учбових закладів щодо наявності кафедр, факультетів з викладанням екологічних дисциплін. Опрацьовано також відомості, що надійшли з галузевих міністерств та відомств щодо наявності та потреб народного господарства у спеціалістах екологічного профілю. Узагальнені дані використано для підготовки матеріалів до Національної стратегії екологічної освіти України.

У 1994 році Міністерство відповідно до угоди з ЮНЕСКО, продовжувало роботу по організації перекладу, тиражування та розповсюдження бюлетеня ЮНЕСКО-ЮНЕП "Контакт". Підготовлені 6 випусків тиражем 1200 примірників кожний були розповсюджені по школах, вузах, курсах підвищення кваліфікації педагогів, а також серед працівників природоохоронних служб України. Міністерство надало також фінансову допомогу Саксаганському природничому ліцею Кривого Рогу на проведення у березні 1994 року екологічного фестивалю "Еко-94".

ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Важливою передумовою становлення екологічної свідомості населення, формування його активної громадської позиції є налагодження державної системи екологічного інформування. За Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" цю функцію виконує Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки. Міністерство видало чергову Національну доповідь про стан навколишнього природного середовища за 1993 рік, скорочений її виклад українською та англійською мовами.

У Міністерстві регулярно проводяться прес-конференції для представників преси, радіомовлення і телебачення, громадських організацій. У 1994 році на прес-конференціях, зокрема, було розглянуто питання організації вирішення гострих екологічних проблем ріки Дніпро й Придніпров'я, припинення експлуатації Чорнобильської АЕС, результати конференції міністрів охорони довкілля країн Центральної та Східної Європи, підсумки українсько-німецької робочої наради з проблем техногенно-екологічної безпеки в промисловості. Прес-центр надає засобам масової інформації оперативні прес-релізи та щоквартальні інформаційні бюлетені.

Чільне місце у поширенні відомостей екологічного характеру посідають друковані та електронні засоби масової інформації. Постійний аналіз публікацій преси, передач телебачення й радіомовлення, що здійснюється інформаційною службою Мінекобезпеки, показує, що в 1994 році, порівняно з кількома попередніми роками, помітно зросла увага журналістів до визначальних аспектів природоохоронної діяльності. Причому дедалі помітніше простежується прагнення інформаційних агентств, редакцій преси, радіомовлення й телебачення не лише відслідковувати поточну хроніку подій, а й аналізувати причинно-наслідкові зв'язки сучасного стану довкілля з соціально-економічними передумовами, з непростим ходом соціальних реформ у молодій незалежній українській державі, із гарантуванням її безпеки у найширшому розумінні.

Це засвідчує аналіз газетних публікацій за 1994 рік, проведений Прес-центром Мінекобезпеки України. Так, стабільно злободенними для України залишалися проблеми гарантування ядерної безпеки, насамперед ті, що пов'язані з Чорнобильською АЕС.

Про численні її проблеми - з різними, звісно, підходами й оцінками - писали практично всі газети, як центральні, так і периферійні. Зокрема, серйозний аналіз сучасної ситуації в атомній енергетиці, її місця й значення в розвитку економіки, впливу на здоров'я і умови проживання населення, стан природного середовища прозвучав у газетах "Голос України" ("Чи потрібне Україні законодавство про ядерну безпеку?"), "Всеукраинские Ведомости" ("Минприроды и ядерная безопасность"), "Вечірній Київ" ("Вартість мирного атому. Дорога в прірву") та ряді інших.

Помітну питому вагу серед природоохоронних публікацій мають проблеми, тісно пов'язані з урахуванням екологічних інтересів суспільства у процесі реалізації економічної реформи. Йдеться, насамперед, про проблему забезпечення України енергоносіями - власними й імпортними, утвердження режиму енергозбереження.

Своєрідним лакмусовим папірцем тут став проект спорудження нафтового терміналу поблизу Одеси. Як у самому суспільстві, так і серед журналістського корпусу відбулося чітке розмежування на прихильників і противників будівництва нафтотерміналу.

У численних публікаціях і виступах з цього приводу наводилися найрізноманітніші аргументи "за" і "проти" цього будівництва - аргументи не тільки суто енергетичного, а й економічного, екологічного, політичного, навіть глобально-стратегічного характеру. Весь хід цієї принципової дискусії показав:

· по-перше, що сьогодні питання екології органічно пов'язані з усіма найрізноманітнішими аспектами життя суспільства.

· По-друге, така грунтовна дискусія, зіткнення протилежних думок дали змогу висвітлити всі грані цієї проблеми, допомогли державним органам прийняти зважене й аргументоване рішення щодо доцільності такого будівництва, яке відповідає національним інтересам України.

Навіть у порівняно молодої екологічної журналістики України вже склалися свої традиційні "вічні" теми - це матеріали про збереження й раціональне використання одвічних ресурсів довкілля: родючої землі, чистих вод, зеленого багатства лісу. Чималу увагу приділяють засоби масової інформації й розвиткові заповідної справи. Кращим з таких матеріалів притаманні нестандартний підхід до теми, реформаторське спрямування, обгрунтованість авторських пропозицій.

Постійну увагу природоохоронній тематиці приділяють такі визнані авторитети центральної преси, як "Голос України", "Урядовий кур'єр", "Правда Украины", "Українська Газета", "Всеукраинские Ведомости", "Ваше здоров'я", столичні видання "Киевские Ведомости", "Вечірній Київ". У 1994 році до них активно приєдналися й нові видання - "Зеркало недели", "Українське слово", "Закон і бізнес", "Финансовая Украина". Екологічні публікації тут подаються як у тематичних сторінках, так і під відповідними рубриками.

На жаль, помітно скоротили газетну площу, що віддається під природоохоронну тематику, "Демократична Україна", "Сільські вісті", "Независимость". З причин в основному фінансового характеру нерегулярно виходить єдина загальноукраїнська екологічна газета "Зелений Світ". Через подібні ускладнення аналогічні труднощі спіткали й журнальні видання екологічної спрямованості - "Рідна природа" та "Ойкумена". Не налагоджено випуску серйозних екологічних видань у таких великих промислових і суспільних центрах, як Харків, Одеса, Львів, Запоріжжя, Сімферополь.

Ці факти підтверджують думку про те, що в сучасних скрутних для преси умовах екологічні видання конче потребують фінансових пільг та підтримки з боку державних органів.

У ряді областей склалася й підтримується тісна творча співдружність між природоохоронними органами й редакціями місцевих засобів масової інформації.

Так, Держуправління Мінприроди по Дніпропетровській області чимало зробило для організації випуску природоохоронних видань "Екологія і здоров'я", "Дніпро-Славута". У 1994 році спеціалісти Держуправління брали активну участь у підготовці обласного тележурналу "Людина і природа" і радіопередачі "Надія" - робота ця велася за планами, затвердженими директором Дніпропетровського телерадіооб'єднання і начальником Держуправління Мінприроди.

У Кіровоградській області Держуправління Міністерства було одним з ініціаторів щорічного обласного конкурсу засобів масової інформації "Мир - кожній оселі, екологія наша справа".

Огляд-конкурс працівників преси, радіо й телебачення на краще висвітлення проблем охорони природи організувало й Держуправління Мінприроди по Житомирській області спільно з управлінням облвиконкому у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та правлінням обласної організації Спілки журналістів.

Звичним уже стає й приносить добрі результати співучасть у виданні екологічних газет і журналів також господарських і комерційних структур. Саме завдяки такій практиці виходять інформаційно-екологічний вісник "Дніпро-Славута" (Дніпропетровськ), "Криница" (Алчевськ Луганської області), "Екологічний сполох" (Тернопіль), новостворені журнали "Зелені Карпати" (Рахів Закарпатської області), "Паросток", газета "Трилисник" (Українське товариство охорони природи), "Наш край" (Донецьк).

Ділове співробітництво Мінекобезпеки з редакціями Українського радіомовлення забезпечує регулярне звучання природоохоронних передач на хвилях першої програми, "Променя", Всесвітньої служби Українського радіо.

Через те, що Мінекобезпеки не може взяти на себе повне матеріально-фінансове забезпечення телевізійних програм, поки не вдалося заснувати на Українському телебаченні постійного тележурналу чи телепрограми.

ГРОМАДСЬКІ РУХИ

Відповідно до чинного законодавства екологічні права громадян України зокрема включають право на об'єднання в громадські природоохоронні формування, одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про стан довкілля та його вплив на здоров'я населення, одержання екологічної освіти тощо. У цілому дані вимоги законодавства витримуються, хоча організація цієї роботи, звісно, потребує удосконалення.

За 1994 рік не сталося різких змін у переліку громадських екологічних об'єднань, чия діяльність поширюється на всі регіони країни, не виникло нових авторитетних організацій. Як і раніше, найбільш масовими й активними серед них залишаються Українське товариство охорони природи, Українська екологічна асоціація "Зелений світ", Партія зелених України, Національний екологічний центр України, Українська екологічна академія, Українське відділення міжнародної організації "Грінпіс".

Можна констатувати, що триває зниження популярності й авторитету екологічних об'єднань серед населення. Характерним симптомом є те, що у 1994 році "зеленим" не вдалося провести жодного свого кандидата до складу Верховної Ради України, хоча такі кандидатури висувалися.

Так, представники Української екологічної асоціації "Зелений світ", що традиційно виступають на захист довкілля, були висунені як кандидати в третині округів міста Києва та столичної області. Майже жоден з цих кандидатів не потрапив до другого туру голосування. (Відомо, що в парламентах багатьох європейських країн - ФРН, Австрія, Норвегія - "зелені" мають досить представницькі фракції).

На думку ряду активістів природоохоронної роботи, у виборчій кампанії 1994 року взяли гору програми споживацького ставлення до навколишнього середовища. У значної частини населення України швидке падіння життєвого рівня, загроза масового безробіття, розгул злочинності, інші чисельні соціальні й економічні негаразди відсунули на другий план тривогу за стан довкілля.

Така тенденція реально існує повсюдно в нашій країні. Це спостерігається навіть у регіонах з найбільш тривожною екологічною обстановкою, приміром, у Донбасі й промисловому Придніпров'ї. І переламати таку тривожну й небезпечну для усього суспільства тенденцію можна тільки послідовною й упертою роботою - словом і ділом.

Приміром, чисельність Українського товариства охорони природи (УТОП) за 1994 рік скоротилася на 700 тисяч чоловік. Особливо виразно відчутні цей відтік і нинішня екологічна байдужість у Донецькій області, місті Києві, де раніше були особливо чисельні й активні організації. Але товариство продовжує залишатися найбільш масовим екологічним об'єднанням, гуртуючи 9,6 мільйона чоловік. У скрутний час воно зуміло провести досить значну практичну й освітню природоохоронну роботу. У 1994 році з ініціативи місцевих осередків товариства проведено майже 500 екологічних суботників, виявлено чимало порушень природоохоронного законодавства.

При Черкаському будинку природи розпочав роботу інформаційно-навчальний центр, основне завдання якого — збір інформації для створення екологічних програм інформування підприємств-природокористувачів про природоохоронне законодавство, екологічна освіта молоді.

Специфічною громадською структурою є Українська екологічна академія. Членами її є 300 провідних учених багатьох спеціальностей. Створено 13 регіональних і 13 проблемних відділень. Крім значного обсягу наукових досліджень у сфері екології колектив академії проводить і значну просвітню, викладацьку, лекторську та видавничу роботу.

Активісти асоціації "Зелений світ", Грінпісу України у 1994 році привернули громадську увагу рішучими виступами (пікетування, маніфестації, гострі статті в пресі) проти подальшої експлуатації Чорнобильської АЕС і розвитку атомної енергетики в Україні, застосування заборонених отрутохімікатів, незаконного ввезення токсичних відходів з-за кордону, повільного й неефективного розслідування причин алопеції в Чернівцях.

Утім, асоціація "Зелений світ" дещо розгубила свій авторитет серед громадськості і знизила ефективність роботи внаслідок тривалих організаційних суперечок, які логічно призвели до розколу в асоціації наприкінці 1994 року. Загалом, на результативності діяльності громадських об'єднань дедалі сильніше позначається те, що в Україні у загальнореспубліканському масштабі поки не вдалося відлагодити механізм їх реальної взаємодії.

Ефективніше це вдається робити на місцевому рівні, де легше встановлюються робочі контакти й зусилля людей логічно спрямовуються на практичну роботу задля лікування конкретних екологічних недуг регіонів.

Так, Держуправління Мінприроди по Житомирській області у 1994 році заснувало позаштатну лекторську групу. До роботи залучені вчені, активісти ряду екологічних об'єднань. Головною для себе аудиторією лектори визначили молодіжну.

Громадські активісти Закарпаття активно співпрацюють із засобами масової інформації — телеальманахом "Шовкова косиця", радіожурналом "Карпати", випустили кілька корисних книжок, спільно з державними органами заснували розумний і гарний екологічний журнал "Зелені Карпати".

Ефективно пройшла на Хмельниччині екологічна естафета "Зелена весна", в якій взяли участь активісти всіх екологічних об'єднань.

Широкий резонанс на Одещині мала науково-практична конференція "Екологічні проблеми Одеського регіону та шляхи їх вирішення", яку також готувало й проводило широке коло активістів.

Прикладів таких можна було б навесті набагато більше. Але й не так багато, як би того хотілося. Єдиного дійового громадського фронту супроти руйнування довкілля поки не створено. А це конче потрібно. Адже рятувати природу самітніми розрізненими зусиллями - справа відпочатку безперспективна.

Перспектива, зрозуміло, за гуртуванням екологічних сил. Попри всі відмінності у програмах і різниці у методах роботи. Таке розуміння надходить. Характерно, що підводячи підсумки роботи за 1994 рік, Всеукраїнська рада УТОП схвалила концепцію консолідації та взаємодії Українського товариства охорони природи з громадськими екологічними об'єднаннями та рухами. Це запрошення до спільної діяльності.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України поділяє таку лінію на співробітництво і готове сприяти гуртуванню всіх щирих екологічних сил для спільної роботи по рятуванню довкілля.