Динаміка структури природно-заповідного фонду та основні результати роботи в заповідній галузі

Концепція розвитку заповідної справи в Україні передбачає оптимізацію і вдосконалення мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду з метою забезпечення охорони біорізноманіття, типових та унікальних ландшафтів України, сприяння підтриманню екологічної рівноваги на її території, зміцнення бази для проведення моніторингу навколишнього природного середовища, наукових досліджень, екологічного та патріотичного виховання громадян.

1994 року природно-заповідний фонд збільшився на 265 нових територій та об'єктів загальною площею 52,7 тисяч гектарів. Станом на 1.01.95 р. заповідна мережа включає 6382 територій та об'єктів загальною площею 1470,2 тис.гектарів (2,57% території України).

Створено 38 нових заказників загальнодержавного значення на площі близько 13 тис. га, прийняті рішення про організацію нових заповідних об'єктів місцевого значення в Волинській, Донецькій, Київській, Кіровоградській, Тернопільській, Хмельницькій, Полтавській, Чернівецькій та ряді інших областей загальною площею близько 45 тис.га.

Розроблено п'ять проектів створення нових та розширення існуючих природних заповідників і національних природних парків на площі 400 тис. га, в тому числі Вижницького і Подільського національних природних парків, а також Українського степового та Єланецького заповідників, що дозволить підготувати відповідні матеріали щодо їх створення найближчим часом.

Важливе значення для розвитку мережі природно-заповідного фонду має прийнятий у 1994 році Указ Президента України від 10 березня 1994 року 79/94 "Про резервування для наступного заповідання цінних природних територій". Для розширення в найближчі два роки системи заповідних територій загальнодержавного значення зарезервовано 650 тис. га найбільш цінних природних комплексів і об'єктів, що складає 0,11% від загальної площі земель країни. Одночасно здійснено резервування 225 тис. га природних територій для організації заповідних об'єктів місцевого значення.

Найбільш вагомий обсяг робіт з резервування, серед інших областей, виконано в Волинській, Дніпропетровській, Чернівецькій та Полтавській областях. Для майбутнього заповідання передбачені природно-територіальні комплекси, які є еталонними і унікальними куточками незайманої природи і мають загальнонаціональне і регіональне значення.

Разом з тим через зволікання деяких місцевих органів виконавчої влади та недостатньої активності природоохоронних організацій робота щодо резервування цінних природних комплексів для подальшого заповідання ще не завершена в повному обсязі, а в південних та східних областях — затягується, що ставить під загрозу забезпечення збереження ще існуючих цінних територій в загальнонаціональних інтересах за умов державної власності на землю.

При формуванні мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду і територій, які резервуються для подальшого заповідання, розпочато впровадження такого підходу, який би забезпечував створення науково обгрунтованої територіальної природооохоронної системи з включенням до неї інших категорій, що підлягають особливій охороні або мають важливе екологічне значення. Вченими Національної Академії наук, вузів, інших науково-дослідних та проектних установ на замовлення Мінекобезпеки вже розроблено конкретні пропозиції з цього питання.

Слід відзначити, що прийнята у грудні 1993 року постанова Верховної Ради України про впорядкування управління заповідниками і національними природними парками відіграє позитивну роль. Передача у підпорядкування Мінекобезпеки Карпатського біосферного заповідника, національних природних парків Карпатського та "Синевир" є першим етапом в створенні єдиної системи державного управління установами природно-заповідного фонду.

Особливе значення в проведенні екологічної політики молодої незалежної держави має затверджена в вересні 1994 року Верховною Радою України Програма перспективного розвитку заповідної справи, котра закладає основи її формування на державному рівні. Основна мета Програми — забезпечення збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, науково-обгрунтованого розвитку заповідної справи на період до 2005 року на основі національного і міжнародного досвіду. Програма спрямована на вирішення таких основних завдань:

· визначення стратегії розвитку заповідної справи як державної галузі,

· зміцнення наукових, організаційних, правових, фінансових, матеріально-технічних та інших засад розвитку заповідної справи,

· розширення та оптимізація мережі природних і біосферних заповідників, національних природних парків та інших територій природно-заповідного фонду,

· активізація наукових досліджень на базі заповідних територій, посилення ролі Національної Академії наук і Мінекобезпеки України у науково-методичному забезпеченні та координації роботи заповідників і національних природних парків,

· сприяння підвищенню ролі заповідної справи в екологічному та патріотичному вихованні громадян і підготовці фахівців, входженню України до міжнародної системи співробітництва в сфері розвитку заповідної справи.

Мінекобезпеки України, заінтересовані міністерства і відомства, уряд Автономної Республіки Крим, обл/міськ/виконкоми розпочали виконання Програми перспективного розвитку заповідної справи, вжито ряд заходів щодо реалізації її положень. Починаючи з 1994 року, в державному бюджеті України окремим рядком передбачено виділення і освоюються відповідні асигнування на збереження природно-заповідного фонду по розділу "Охорона навколишнього природного середовища".

Завершено розробку нормативно-правових актів, що випливають з положень Закону України "Про природно-заповідний фонд України" в частині охорони і використання природних ресурсів в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Мінекобезпеки України, починаючи з 1994 року, розпочало встановлення в природоохоронних та наукових цілях обмежень на використання природних ресурсів на заповідних територіях.

Створюється кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду України. Видана 1 частина кадастру "Природні та біосферні заповідники". Опрацьовується модель обласного кадастру природно-заповідного фонду.