Розділ 1. Психологічна характеристика особливостей тривожності

ЗМІСТ

 

ВСТУП                                                                                                                     3

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБЛИВОСТЕЙ ТРИВОЖНОСТІ                                                                                   6

1.1. Тривожність як прояв емоційної сфери                                      6

1.2. Причини виникнення тривожності у дітей                                 9

1.3. Особливості прояву тривожності у дітей старшого

   дошкільного віку                                                                        13

Висновки до розділу 1                                                                                          16

РОЗДІЛ 2. СТАТУСНЕ ПОЛОЖЕННЯ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

              У ГРУПІ ОДНОЛІТКІВ                                                                    17

           2.1. Загальна характеристика статусного положення                       17

           2.2. Самооцінка як фактор статусного положення                            21

Висновки до розділу 2                                                                                          26

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ

             ТРИВОЖНОСТІ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ НА ЇЇ           СТАТУСНЕ ПОЛОЖЕННЯ В ГРУПІ ДІТЕЙ                                 27

             3.1. Організація та процедура проведення емпіричного                  дослідження                                                                                 27

             3.2. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів дослідження 36

Висновки до розділу 3                                                                                          51

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ                                                                                     53

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                            55

ДОДАТКИ                                                                                                             57

ВСТУП

 

Тривожність як властивість особистості багато в чому обумовлює поведінку суб’єкта. Існує певний рівень тривожності – природна й обов'язкова особливість активної діяльності особистості. В кожної людини існує свій оптимальний або бажаний рівень тривожності – це так звана корисна тривожність, призначенням якої є забезпечення безпеки суб’єкта на особистісному рівні. Рівень тривожності показує внутрішнє відношення дитини до певного типу ситуацій і дає непряму інформацію про характер взаємин дитини з однолітками й дорослими в сім'ї, дитячому садку, школі.

Коли ж цей рівень перевищує оптимальний, можна говорити про появу підвищеної тривожності. Підвищений рівень тривожності в дитини може свідчити про її недостатню емоційну пристосованість до тих чи інших соціальних ситуацій. У дітей з даним рівнем тривожності формується настановне відношення до себе як до слабкої, недотепної. В свою чергу це породжує загальну настанову на невпевненість в собі. Дитина боїться зробити помилку, у неї немає впевненості цільної людини. Невпевненість в собі – один із проявів заниженої самооцінки. Вивченням тривожності займалися багато психологів (Вілюнас В.К., Ізард К., Кочубей Б., Новікова О. Та інші).

Тривожність офарблює в похмурі тони відношення до себе, інших людей і дійсності. Дитина вже не тільки невпевнена в собі, але й недовірливий до всіх і до кожного. Для себе тривожна дитина не очікує нічого гарного. І все це при загостреному й хворому почутті достоїнства. Тепер вона все переломлює через призму тривожності, недовірливості. Троє однолітків в коридорі школи говорять про своє, але тривожна дитина думає, що говорять про неї й, звичайно, тільки погане. Вона підходить, настирливо стоїть, викликаючи здивування дітей і відчуваючи почуття сорому. Але відійти убік, відмовитись від тривожної недовірливості вона не має сил. Найважливіше для тривожної людини – а раптом вона ще й впустить інформацію, що загрожує її безпеці.

Тривожні діти, якщо в них добрі розвинені ігрові навички, можуть не користуватися загальним визнанням в групі, але й не виявляються в ізоляції, вони частіше входять в число найменш популярних, тому що дуже часто такі діти вкрай невпевнені в собі, замкнуті, нетовариські, або ж навпаки, дуже товариські, настирливі, озлоблені. Також причиною непопулярності є їхня безініціативність через свою непевність в собі, отже ці діти не завжди можуть бути лідерами в міжособистісних взаєминах. Результатом безініціативності тривожних дітей є те, що в інших дітей з’являється прагнення домінувати над ними, що веде до зниження емоційного фону тривожної дитини, до тенденції уникати спілкування, виникають внутрішні конфлікти, зв'язані зі сферою спілкування, підсилюється невпевненість в собі. Також в результаті відсутності сприятливих взаємин з однолітками з'являється стан напруженості й тривожності, які й створюють або почуття неповноцінності й пригніченості, або агресивності. Дитина з низькою популярністю, не сподіваючись на співчуття й допомогу з боку однолітків, нерідко стає егоцентричною, відчуженою. Така дитина буде ображатися й скаржитися, фальшивити й обманювати. Це погано в обох випадках, тому що може сприяти формуванню негативного відношення до дітей, людей взагалі, мстивість, ворожість, прагнення до самоти.

Тому темою курсової роботи стала „Психологічні особливості тривожності дитини старшого дошкільного віку та їх вплив на статусне положення в групі”. На наш погляд ця тема є актуальною, бо особистість із підвищеним рівнем тривожності, а саме з особистісною тривожністю схильна сприймати погрозу своїй самооцінці. Як правило, у неї формується неадекватна занижена самооцінка. Типовим проявом заниженої самооцінки є підвищена тривожність, що виражається в схильності випробовувати занепокоєння в самих різних життєвих ситуаціях, в тому числі в таких, об'єктивні характеристики яких до цього не привертають. Вочевидь, що діти, що мають таку самооцінку, перебувають в постійній психічній перенапрузі, що виражається в стані напруженого очікування неприємностей, що наростає, нестримуваної роздратованості, емоційної нестійкості.

Об’єкт дослідження: тривожність як прояв емоційної сфери людини.

Предмет: обумовленість статусу дитини старшого дошкільного віку певним рівнем тривоги.

Мета: з’ясувати рівень впливу тривожності на статусне положення дитини в групі однолітків.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

1. Проаналізувати наукову літературу за темою курсової роботи.

2. Визначити специфіку емоційної сфери дітей-дошкільників.

3. Розглянути міжособистісні відносини в групі дітей.

4. Проаналізувати статусне положення дітей в групі однолітків з різним рівнем тривожності.

Гіпотеза: високий рівень тривожності дитини обумовлює несприятливе положення в групі однолітків.

Характер курсової роботи теоретико-експериментальний.

 

Висновки до розділу 1

Емоції та почуття являють собою відображення реальної дійсності у формі переживань. Різні форми переживання почуттів утворюють у сукупності емоційну сферу людини.

Тривожність – це схильність індивіда до переживання тривоги, що характеризується низьким порогом виникнення реакції тривоги: один з основних параметрів індивідуальних відмінностей.

Під тривожністю в психології розуміють схильність людини переживати тривогу, тобто емоційний стан, що виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки й що проявляється в очікуванні неблагополучного розвитку подій.

Діяльність людини в ситуації, що породжує тривожність, безпосередньо залежить від сили ситуаційної тривожності, дієвості контрзаходів, які вживаються для її зниження, точності когнітивної оцінки ситуації.

Передумовою виникнення тривожності є підвищена чутливість (сензитивність). Однак не кожна дитина з підвищеною чутливістю стає тривожною.

Невпевненість породжує тривожність і нерішучість, а вони, у свою чергу, формують відповідний характер

Тривожність як певний емоційний настій з перевагою почуття занепокоєння й остраху зробити що-небудь не те, не так, не відповідати загальноприйнятим вимогам і нормам розвивається ближче до 7 й особливо 8 років при великій кількості нерозв'язних страхів, що йдуть із більш раннього віку. Головним джерелом тривог для дошкільників і молодших школярів виявляється сім'я. Надалі, вже для підлітків така роль сім'ї значно зменшується; проте вдвічі зростає роль школи.

У дітей старшого дошкільного й молодшого шкільного віку тривожність ще не є стійкою рисою характеру й відносно оборотна при проведенні відповідних психолого-педагогічних заходів.

Висновки до розділу 2

Статусне положення — положення суб'єкта в системі міжособистісних відносин, що визначають його обов'язки, права й привілеї

Статус – це соціальний процес. Позиція даного індивіда в суспільстві визначається тільки на основі добре встановлених відносин між ним і тими, хто займає інші позиції. Багато чого в поводженні суб'єкта спрямовано на збереження наявного або підвищення свого соціального статусу. Домагаючись цього, суб'єкт повинен продовжувати вже сформовані взаємини.

Соціальний статус забезпечує права й можливості, але одночасно багато до чого зобов'язує. За допомогою статусів регламентуються відносини між людьми.

Соціальні статуси розрізняються й по характеру їхньої появи.

Статуси бувають постійні й тимчасові, основні й неосновні.

Основними є статуси природжені, приписувані, що досягають, особисті.

Одним з найважливіших факторів статусного положення є самооцінка.

Самооцінка – це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, здатностей, якостей і місця серед інших людей. Самооцінка відноситься до фундаментальних утворень особистості. Вона в значній мірі визначає її активність, відношення до себе й інших людей.

Розрізняють загальну й часткову самооцінку. Частковою самооцінкою буде, наприклад, оцінка якихось деталей своєї зовнішності, окремих рис характеру. В загальній, або глобальній, самооцінці відбивається схвалення або несхвалення, що переживає людина стосовно самої себе.

Істотну роль у формуванні заниженої самооцінки грає демонстративне підкреслення цього неуспіху дорослими або іншими дітьми.

Діти із заниженою самооцінкою переживають почуття неповноцінності, як правило, вони не реалізують своїх потенцій, тобто неадекватна занижена самооцінка стає фактором, що гальмує розвиток особистості дитини.

 

 

Висновки до розділу 3

У даній групі дітей старшого дошкільного віку більшість дітей має низький рівень тривожності, декілька дітей мають середній рівень тривожності та дві дитини мають високий рівень тривожності, а також невелика частина дітей мають середній рівень виразності ворожості, конфліктності, незахищеності, недовіри до себе, депресивності, почуття неповноцінності, труднощі у спілкування, інші діти мають низький рівень виразності.

Зіставляючи отримані результати двох малюнкових тестів – "Будинок–Дерево–Людина" й "Неіснуюча тварина" можна зробити висновок, що в малюнках обох тестів ми бачимо прояв підвищеної тривожності в малюнках тих самих дітей. Також у більшості малюнків дітей відбиваються ознаки агресії.

У досліджуваній групі більшість дітей має несприятливий статус. Низький рівень благополуччя взаємин означає неблагополуччя більшості дітей групи в системі міжособистісних відносин, їхня незадоволеність у спілкуванні, визнанні однолітками. Значення коефіцієнту взаємності й побудова соціограми на основі обчислених взаємних виборів дає нам уявлення про характер відносин, що існують у групі, тобто свідчить про роз'єднаність групи на окремі угрупування по 2–3 дитини. Спостерігається висока статева диференціація в групі. Коефіцієнт задоволеності дошкільників своїми взаєминами складає 46%. Визначивши КЗ кожної дитини групи, можна зробити висновок, що діти, яких обрали всі або майже всі однолітки із числа тих, кого вони самі вибирали, мають ґрунт для більш високого емоційного самопочуття, життєрадісності, чим ті діти, яких можливо й обирають, але зовсім не ті, до яких вони самі прагнуть. Індекс ізольованості 4%, дану групу можна вважати благополучної. В основі мотиву вибору в дівчаток або хлопчиків дітей своєї статі перебувають дружні відносини, а також проявляється інтерес до спільної діяльності з обраною дитиною. Хлопчики обирають дівчаток, виходячи з емоційно позитивного відношення до дівчинки, виділяють зовнішні якості, проявляють симпатію. У даній групі положення дівчаток більш сприятливе, ніж хлопчиків. Виявлено такий характер зв'язку як взаємна симпатія, спостерігаються явища «нерозділеної любові» (у більшості випадків хлопчики вибирають дівчаток).

Для даної групи середній показник коефіцієнту усвідомленості відносин дорівнює 27% – у дітей загальне число очікуваних виборів значно більше, ніж тих, що виправдалися, й цей факт свідчить про високий рівень домагань дітей групи, які мають несприятливий статус.

Зіставляючи статусне положення кожної дитини групи із властивим їй рівнем тривожності, ми одержали наступні результати: з дітей групи, що перебувають на III й IV статусах, більшість має низький рівень тривожності, трохи дітей має середній рівень тривожності й дві дитини мають високий рівень тривожності. З дітей групи, що перебувають на I й II статусах, більшість дітей має низький рівень тривожності й дві дитини мають середній рівень тривожності.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Тривожність – це схильність індивіда до переживання тривоги, що характеризується низьким порогом виникнення реакції тривоги: один з основних параметрів індивідуальних відмінностей.

Діяльність людини в ситуації, що породжує тривожність, безпосередньо залежить від сили ситуаційної тривожності, дієвості контрзаходів, які вживаються для її зниження, точності когнітивної оцінки ситуації.

Соціальний статус – це встановлюваний суспільством ознака, що характеризує позицію людини в соціальній спільності, положення суб'єкта в системі міжособистісних відносин і визначає його права, обов'язки, волі, престиж, повноваження й привілеї, які він одержує завдяки своєму положенню. Статус є визнаний групою ранг індивіда в соціальній групі.

У різних групах та сама людина може мати різний статус, та й взагалі, кожна людина володіє декількома статусами, однак вони не рівні. Положення в суспільстві визначає один з них – це головний статус

Відповідно до теорії ми провели емпіричне дослідження у групі дітей (29 дітей) старшого дошкільного віку дитячого садку № 256 „Дзвіночок”.

Для дослідження емоційного стану кожної дитини групи ми використали малюнковий тест Джона Бака "Будинок–Дерево–Людина" (БДЛ), методику "Малюнок неіснуючої тварини".

Також ми провели діагностику міжособистісних відносин дітей за методикою вивчення дитячої групи (соціометрія та аутосоціометрія).

У процесі проведеного дослідження впливу емоційної тривожності на статусне положення дітей старшого дошкільного віку у групі можна сказати, що наша гіпотеза підтвердилася, тому що за отриманими результатами ми бачимо, що чим вище рівень тривожності, тим більший відсоток дітей має несприятливий статус у групі, особливо це характерно для дітей з високим рівнем тривожності: у несприятливу статусну категорію потрапили всі діти з таким рівнем тривожності.

Тривожні діти можуть не користуватися загальним визнанням у групі, але й не виявляються в ізоляції, вони частіше входять до числа найменш популярних, тому що дуже часто такі діти вкрай невпевнені в собі, замкнуті, нетовариські. Або навпаки, занадто товариські, настирливі. Причиною непопулярності іноді є їхня безиніціативність через непевність у собі, тому ці діти скоріше не можуть бути лідерами в міжособистісних взаєминах. Результатом безиніціативності тривожних дітей є й те, що в інших дітей з'являється прагнення домінувати над ними, що веде до зниження емоційного фону тривожної дитини, до тенденції уникати спілкування, виникають внутрішні конфлікти, зв'язані зі сферою спілкування, підсилюється невпевненість в собі. В той же час, в результаті відсутності сприятливих взаємин з однолітками з'являється стан напруженості й тривожності, які й створюють або почуття неповноцінності й пригніченості, або агресивності. Дитина з низькою популярністю, не сподіваючись на співчуття й допомогу з боку однолітків, нерідко стає егоцентричною, відчуженою. Це погано в обох випадках, тому що може сприяти формуванню негативного відношення до дітей, людей взагалі, мстивість, ворожість, прагнення до самотності.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Большой толковый психологический словарь. Т.1. (А-О); Пер. с англ./Ребер Артир. – ООО «Изд-во АСТ»; Издательство «Вече», 2003. – 592 с.

2. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: Норма и отклонения. – М.: Изд-во МГУ, 1990. –345 с.

3. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. – М.: Изд-во МГУ, 1976. – 254 с.

4. Возрастная и педагогическая психология: Учебник для студентов пед. ин-тов/В.В.Давыдов, Т.В.Драгунова, Л.Б.Ительсон и др.; под ред. А.В.Петровского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Просвещение, 1979. – 288 с.

5. Гарбузов В.И. Нервные дети: Советы врача.– Л.: Медицина, 1990. – 176 с.

6. Детская психология: Учеб. пособие/Я.Л.Коломинский, Е.А.Панько, А.Н.Белоус и др.; под ред. Я.Л.Коломинского, Е.А.Панько. – Минск: Университетское, 1988. – 399 с.

7. Загальна психологія: Підруч.для студентів вищ.навч.закладів/ За загальн.ред.акад. С.Д.Максименка. – К.: Форум, 2002. – 554 с.

8. Захаров А.И. Предупреждение отклонений в поведении ребёнка: 3-е изд., испр. – СПб: Союз, 1997. – 224 с.

9. Изард К. Эмоции человека: [Пер. с англ.]/Под ред. Л.Я.Гозмана, М.С.Егоровой; Вступительная статья А.Е.Ольшанниковой. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 513 с.

10.Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Диагностика и коррекция психического развития дошкольников. – Минск: Университетское, 1997. – 291 с.

11.Кочубей Б., Новикова Е. Ярлыки для тревожности//Семья и школа. – 1988. – № 9. – С. 32–43.

12.Кочубей Б., Новикова Е. Снимем маску с тревоги//Семья и школа. – 1988. – № 11. – С. 21–28.

13.Кравцова Е.Е. Психологические новообразования дошкольного возраста//Вопр. психологии. – 1996. – № 6. – С. 64–76.

14.Кузьменко В. Емоції//Дошк. виховання. – 1996. – № 6. – С. 20–21.

15.Лешли Дж. Работать с маленькими детьми, поощрять их развитие и решать проблемы: кн. для воспитателей деского сада: [Пер. с англ.]. –М.: Просвещение, 1991. – 411 с.

16.Мухина В.С.Детская психология: Учеб. для пед. ин-тов/Под ред. Л.А.Венгера. – М.: Просвещение, 1985. – 534 с.

17.Немов Р.С. Психология: учеб. для студентов выс.пед.учеб.заведений: В 3 кн. Кн.1. – М.: Просвещение, 1998. – 638 с.

18.Ольховець Т. Дитина в садку і вдома: (Психомалюнок як метод дослідження тривожності)//Дошк. виховання. – 1994. – № 10. – С. 4–5.

19.Практическая психология: Учебно-методич6еское пособие/Под ред. С.В.Кондратьевой. – Мн.: Ред. журн. „Воспитание”, 1997. – 212 с.

20.Психолог в детском дошкольном учреждении: Методические рекомендации к практической деятельности/Под ред. Т.В.Лаврентьевой. – М.: Новая школа, 1996. – 144 с.

21.Психологія: Підручник/За ред. Ю.Л.Трофімова. – 3-тє вид. – К.:Либідь, 2001. – 560 с.

22.Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. – М.: ВЛАДОС, 1996. – 529 с.

23.Рубинштейн С.Я. Экспериментальные методики патопсихологии. – М.: Наука, 1970. – 302 с.

24.Социльная психология: Учебное пособие для вузов/Сост.: Р.И.Мокшанцев, А.В.Мокшанцева. – Новосибирск: Сибирское соглашение, 2001. – 408 с.

25.Степанова Г. Эмоциональные состояния ребёнка-дошкольника и их педагогическая оценка в условиях детского сада//Жошк. воспитание. – 1998. – № 5. – С. 39–53.

26.Урунгаева Г.А. Дошкольная психология. – М.: Наука, 2002. – 470 с.

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

Таблиця 3.2.1

Додаток 2

Таблиця 3.2.4

Результати методики „Будинок–Дерево–Людина”

	Незахищеність	Тривожність	Недовіра до себе	Почуття неповноцінності	Ворожість	Конфліктність (фрустрація)	Труднощі спілкування	Депресивнфість
№	1	2	3	4	5	6	7	8
1	4	7	2	6	2	1	5	5
2	5	7	2	1	1	2	2	2
3	5	5	2	2	3	4	3	5
4	3	8	2	2	0	3	3	2
5	3	7	3	1	1	2	2	3
6	2	4	3	2	4	3	3	2
7	2	8	1	0	1	0	2	0
8	3	10	3	1	3	2	2	3
9	3	7	3	2	5	2	3	2
10	5	8	3	4	2	3	5	5
11	3	5	1	1	5	1	3	3
12	2	5	1	2	3	2	2	1
13	6	8	1	2	4	3	3	2
14	2	6	2	2	0	3	1	1
15	5	7	2	3	6	2	3	1
16	3	4	2	2	1	3	4	2
17	6	16	1	5	3	3	6	3
18	6	7	2	5	2	4	4	3
19	2	5	1	2	5	2	2	1
20	1	3	2	2	2	0	1	0
21	3	4	1	1	1	1	1	2
22	2	6	3	1	1	2	2	3
23	6	6	2	3	3	3	2	5
24	6	6	3	3	6	3	7	5
25	6	14	2	2	0	6	6	4
26	3	5	2	3	3	3	2	5
27	5	8	2	2	5	2	3	2
28	2	4	1	1	2	1	2	1
29	6	7	2	1	1	5	2	2

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП                                                                                                                     3

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБЛИВОСТЕЙ ТРИВОЖНОСТІ                                                                                   6

1.1. Тривожність як прояв емоційної сфери                                      6

1.2. Причини виникнення тривожності у дітей                                 9

1.3. Особливості прояву тривожності у дітей старшого

   дошкільного віку                                                                        13

Висновки до розділу 1                                                                                          16

РОЗДІЛ 2. СТАТУСНЕ ПОЛОЖЕННЯ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

              У ГРУПІ ОДНОЛІТКІВ                                                                    17

           2.1. Загальна характеристика статусного положення                       17

           2.2. Самооцінка як фактор статусного положення                            21

Висновки до розділу 2                                                                                          26

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ

             ТРИВОЖНОСТІ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ НА ЇЇ           СТАТУСНЕ ПОЛОЖЕННЯ В ГРУПІ ДІТЕЙ                                 27

             3.1. Організація та процедура проведення емпіричного                  дослідження                                                                                 27

             3.2. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів дослідження 36

Висновки до розділу 3                                                                                          51

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ                                                                                     53

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                            55

ДОДАТКИ                                                                                                             57

ВСТУП

 

Тривожність як властивість особистості багато в чому обумовлює поведінку суб’єкта. Існує певний рівень тривожності – природна й обов'язкова особливість активної діяльності особистості. В кожної людини існує свій оптимальний або бажаний рівень тривожності – це так звана корисна тривожність, призначенням якої є забезпечення безпеки суб’єкта на особистісному рівні. Рівень тривожності показує внутрішнє відношення дитини до певного типу ситуацій і дає непряму інформацію про характер взаємин дитини з однолітками й дорослими в сім'ї, дитячому садку, школі.

Коли ж цей рівень перевищує оптимальний, можна говорити про появу підвищеної тривожності. Підвищений рівень тривожності в дитини може свідчити про її недостатню емоційну пристосованість до тих чи інших соціальних ситуацій. У дітей з даним рівнем тривожності формується настановне відношення до себе як до слабкої, недотепної. В свою чергу це породжує загальну настанову на невпевненість в собі. Дитина боїться зробити помилку, у неї немає впевненості цільної людини. Невпевненість в собі – один із проявів заниженої самооцінки. Вивченням тривожності займалися багато психологів (Вілюнас В.К., Ізард К., Кочубей Б., Новікова О. Та інші).

Тривожність офарблює в похмурі тони відношення до себе, інших людей і дійсності. Дитина вже не тільки невпевнена в собі, але й недовірливий до всіх і до кожного. Для себе тривожна дитина не очікує нічого гарного. І все це при загостреному й хворому почутті достоїнства. Тепер вона все переломлює через призму тривожності, недовірливості. Троє однолітків в коридорі школи говорять про своє, але тривожна дитина думає, що говорять про неї й, звичайно, тільки погане. Вона підходить, настирливо стоїть, викликаючи здивування дітей і відчуваючи почуття сорому. Але відійти убік, відмовитись від тривожної недовірливості вона не має сил. Найважливіше для тривожної людини – а раптом вона ще й впустить інформацію, що загрожує її безпеці.

Тривожні діти, якщо в них добрі розвинені ігрові навички, можуть не користуватися загальним визнанням в групі, але й не виявляються в ізоляції, вони частіше входять в число найменш популярних, тому що дуже часто такі діти вкрай невпевнені в собі, замкнуті, нетовариські, або ж навпаки, дуже товариські, настирливі, озлоблені. Також причиною непопулярності є їхня безініціативність через свою непевність в собі, отже ці діти не завжди можуть бути лідерами в міжособистісних взаєминах. Результатом безініціативності тривожних дітей є те, що в інших дітей з’являється прагнення домінувати над ними, що веде до зниження емоційного фону тривожної дитини, до тенденції уникати спілкування, виникають внутрішні конфлікти, зв'язані зі сферою спілкування, підсилюється невпевненість в собі. Також в результаті відсутності сприятливих взаємин з однолітками з'являється стан напруженості й тривожності, які й створюють або почуття неповноцінності й пригніченості, або агресивності. Дитина з низькою популярністю, не сподіваючись на співчуття й допомогу з боку однолітків, нерідко стає егоцентричною, відчуженою. Така дитина буде ображатися й скаржитися, фальшивити й обманювати. Це погано в обох випадках, тому що може сприяти формуванню негативного відношення до дітей, людей взагалі, мстивість, ворожість, прагнення до самоти.

Тому темою курсової роботи стала „Психологічні особливості тривожності дитини старшого дошкільного віку та їх вплив на статусне положення в групі”. На наш погляд ця тема є актуальною, бо особистість із підвищеним рівнем тривожності, а саме з особистісною тривожністю схильна сприймати погрозу своїй самооцінці. Як правило, у неї формується неадекватна занижена самооцінка. Типовим проявом заниженої самооцінки є підвищена тривожність, що виражається в схильності випробовувати занепокоєння в самих різних життєвих ситуаціях, в тому числі в таких, об'єктивні характеристики яких до цього не привертають. Вочевидь, що діти, що мають таку самооцінку, перебувають в постійній психічній перенапрузі, що виражається в стані напруженого очікування неприємностей, що наростає, нестримуваної роздратованості, емоційної нестійкості.

Об’єкт дослідження: тривожність як прояв емоційної сфери людини.

Предмет: обумовленість статусу дитини старшого дошкільного віку певним рівнем тривоги.

Мета: з’ясувати рівень впливу тривожності на статусне положення дитини в групі однолітків.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

1. Проаналізувати наукову літературу за темою курсової роботи.

2. Визначити специфіку емоційної сфери дітей-дошкільників.

3. Розглянути міжособистісні відносини в групі дітей.

4. Проаналізувати статусне положення дітей в групі однолітків з різним рівнем тривожності.

Гіпотеза: високий рівень тривожності дитини обумовлює несприятливе положення в групі однолітків.

Характер курсової роботи теоретико-експериментальний.

 

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБЛИВОСТЕЙ ТРИВОЖНОСТІ