Оцінка матеріальних цінностей

Оцінка — це відображення об'єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству.                   

 

Оцінка матеріальних цінностей пов'язана з визначенням собі­вартості продукції. У бухгалтерському обліку оцінка матеріальних цінностей можлива:

Ø за купівельними цінами;

Ø фактичною собівартістю купівлі;

Ø за ринковими цінами;

Ø за обліковими цінами.

Фактична собівартість матеріальних цінностей = заго­тівельна собівартість товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство + транспортно-заготівельні витрати.

Транспортно-заготівельні витрати включають:

Ø витрати по транспортуванню,

Ø комісійні і командировочні,

Ø природний убуток у дорозі,

Ø витрати по страхуванню вантажів і транспортних засобів.

Купівельними цінами можуть бути:

Ø прейскурантні або договірні,

Ø прейскурантні зі скидкою або накидкою,

Ø фактичні ціни (визначаються за прейскурантними або дого­вірними із включенням різних націнок), скидок, вартості допоміж­них та транспортних витрат.

Фактична вартість одержуваних матеріалів буде різною залежно від методики включення до неї залізничного тарифу.

Ціни франко-вагон-станція призначення передбачає, що залізничний тариф сплачує постачальник за рахунок своїх коштів.

Ціни франко-вагон-станція відправлення передбачають, що залізничний тариф включається до фактичної вартості товаруї зверх прейскурантної або договірної ціни й оплачується покупцем.

 

Для поточної оцінки руху матеріальних цінностей протягом визначеного періоду використовують облікові ціни.

Принципи оцінки господарських засобів і калькуляція

Калькуляція — визначення фактичної собівартості придбаних предметів праці, виготовленої продукції (виконання робіт, послуг).

Принципи оцінки господарських засобів:

Ø Загальним принципом оцінки господарських засобів є їх фактична собівартість;

Ø Основні засоби обліковуються за початковою вартістю;

Ø Залишки дебіторської та кредиторської заборгованості в балансі показують в сумах, визначених господарюючими суб'єктами (дебіторами і кредиторами).

Запитання для самоаналізу і салірперевірки:

1. Що таке кількісні показники діяльності підприємства?

2. Дайте характеристику якісним показникам діяльності підприємства.

3. Що таке калькуляція? Необхідність калькуляції.

4. Оцінка об'єктів бухгалтерського обліку.

 

Принципи обліку основних господарських процесів

ПЛАН:

1. Облік процесу постачання.

2. Облік процесу виробництва.

3. Облік процесу реалізації.

Облік процесу постачання

Процес постачання представляє собою сукупність операцій по забезпеченню підприємства товарно-матеріальними цінностями.

Мета обліку процесу постачання:

1. Облік виконання договорів поставки товарно-матеріальних цінностей;

2. Облік товарно-матеріальних цінностей, що надійшли, їх своєчасне оприбуткування;

3. Облік витрат підприємства, що пов'язані із заготівлею та придбанням товарно-матеріальних цінностей;

4. Визначення фактичної собівартості таварно-матеріальних цінностей, що заготовили.

Відповідно цьому, облік постачання здійснюється по такій системі рахунків:

05 «Матеріали»

06 «Паливо»

07 «Будівельні матеріали»

08 «Запасні частини»

12 «МШП»

На цих рахунках матеріали враховуються за купівельними цінами.

60 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками»

16 «Транспортно-заготівельні витрати»

Сума закупівельної вартості і ТЗВ — фактична собівартість заготівельних матеріалів складається із закупівельної ціни та ТЗВ по заготівлі та придбанню товарно-матеріальних цінностей.

Наприклад:

Підприємство закупило у Чернігівського камвольно-суконного комбінату тканини:

Костюмні по ЗО грн. за 1 м, кількістю 500 м

Пальтові по 50 грн. за 1 м, кількістю 1 000 м

Для того щоб вивезти закупівельні матеріали, користуються транспортом, що наймається; для придбання матеріалів експедитора відправляють у відрядження.

Рішення:

Надійшла товарно-транспортна накладна, згідно з якою здали на склад: тканини костюмної 500 м на суму 15000 грн. і тканини пальтової 1000 м на суму 5 0000 грн.

1) Д 05 «Матеріали» А

65000

К 60 «Постачальник» П

2) У транспортній частині в накладній відмічено, що вартість транспортних послуг складає 12000 грн.

Діб «Трансп.—загот. витр.» А

12000

К 60 «Постачальники» П

3) Експедитором представлений авансовий звіт, відповідно до якого:

а) оплатили послуги робітників по упаковці і погрузлі тканини в сумі 1100 грн.;

б) командировочні витрати — 900 грн.

Діб «Трансп,—загот. витр.» А

2000

К 71 «Розрахунки з постачальником» П

4) Перераховано по платіжному дорученню Чернігівському камвольно-суконному комбінату 65000 гри. І АТП — 12000 грн. з р/р підприємства.

Д 60 «Постачальник»

65000+12000=77000

К 51 «Розрахунковий рахунок»

Розглянувши всі бухгалтерські проводки, фактична собівар­тість матеріалів, що заготовлені, складає

65000 +12000 + 2000 = 79000

Якщо одночасно заготовлено декілька найменувань матеріалів, то фактична собівартість заготовлених матеріалів визначається по середньому проценту:

Методика розрахунку така:

1) визначається загальна сума транспортно-заготівельних витрат (Д 16) ТЗВ = 12000 + 2000 = 14000

2) визначається % ТЗВ: суму ТЗВ ділимо на купівельну вартість заготовлених матеріалів та помножимо на 100% %ТЗ = 14 000/65 000 = 0,215 х 200 = 21,5

3) пропорціонально вартості кожного виду матеріалів по відрахованому проценту розподіляють ТЗВ, для чого купівельна вартість кожного матеріалу перемножується на середній процент і ділиться на 100.

а) тканина костюмна (15000 х 21,5)/100= 3231

б) тканина пальтова (50000 х 21,5)/10 769

4) Визначаємо фактичну собівартість кожного виду заготов­лених тканин:

до купівельної вартості додаємо відповідну частину ТЗВ:

тканина костюмна 3231 + 15000 =18231 тканина пальтова 10769 + 50000 = 60769

5) Визначаємо фактичну собівартість одиниці заготовлених матеріалів:

фактичну собівартість всього надходження ділимо на кількість:

2) тканина костюмна 18 231/500 = 36,5 б) тканина пальтова 60 769/1 000 = 60,8

Облік процесу виробництва

Це сукупність операцій по виготовленню нової продукції.

Ціль обліку процесу виробництва це:

1. Визначення фактичної собівартості виробленої продукції для наступного визначення відпускної ціни.

Саме тому бухгалтерський облік призначений:

1.1. контролювати виробничі витрати,

1.2. вимагати підстави цих витрат,

1.3. не допускати витрат і втрат, що не мають підстави.

2. Контролювати рух деталей і вузлів у технологічних про­цесах, при цьому не допускаються нестачі, розкрадання, розтрати.

 

 

Загальновиробничі і загальногосподарські витрати розподі­ляють між видами продукції пропорційно заробітній платі

основних виробничих робітників.

Витрати по утриманню і експлуатації обладнання розподі­ляють: пропорційно вазі або кількості виготовленої продукції;

пропорційно відпрацьованих мапшногодин на виготовлення

кожного виробу.

Прямі витрати враховуються на рахунках

24 «Витрати на утримання і експлуатацію обладнання» (А)

25 «Загальновиробничі витрати» (А)

26 «Загальногосподарські витрати» (А)

У зв’язку з тим, що на кінець місяця може мати місце незавершене виробюництво, то фактична собівартість готової продукції розраховується:

Незавершене виробництво на початок місяця + витрати звітного місяця – незавершене виробництво на кінець місяця.

Виготовлена продукція враховується на ринку 40 “Готова продукція” (А)

Примітка: якщо підприємство виготовляє декілька видів продукції, то до рахунка 20 відкриваються аналітичні рахунки в розрізі найменування продукції.

 

 

 

Якщо підприємство виготовляє один вид продукції, то аналітичні рахунки до рахунка 20 не ведуть, а відокремлено враховують лише накладні витрати для контролю за ними.