Удосконалювання системи збуту

При реалізації своєї продукції підприємство повинне враховувати регіональні особливості населення. Зокрема різний життєвий рівень у різних регіонах. Як уже було сказано, найвищий рівень життя, у порівнянні із середнім у країні характерний для Києва, Київської області, Донецької й Дніпропетровської областей, сама гірша ситуація в Криму, Тернопільській і Закарпатській областях. Таким чином, споживачів можна сегментувати по доходах. Отже, цільовим ринком більше дорогої продукції повинні служити області з більше високим рівнем життя.

До того ж, не логічно відкривати представництва в тих регіонах, у яких уже працюють дистриб’ютори. Якщо в регіоні будуть працювати й ті й інші це може привести до конкурентної боротьби між ними. Причому не тільки за ціною а й по асортиментах. Справа в тім що, у таких випадках виникає певний дефіцит. Підприємство не встигає провадити цю продукцію. Тому представництва не забезпечується необхідним йому товаром у потрібному обсязі. У результаті клієнти дистриб’ютора йдуть у представництва фабрики, а вибудовувати не один рік дистриб’ютором збутовий ланцюжок постійно валиться. У збитку виявляється виробник.

Для того, щоб розширити ринки збуту, потрібно не обходити ринки невеликих міст і сел. У цих місцях майже не розвинені кондитерські ринки. Більшість жителів сіл доводиться їздити за покупками в більші міста.

Розвивати дистриб’юторську мережа в місті потрібно таким чином, щоб одні дистриб’ютори обслуговували клієнтів з біля лежачих районів, тобто середньо оптові й дрібно потові компанії, які у свою чергу будуть постачати продукцією роздрібних торговців з невеликих міст і сіл. Інші дистриб'ютори повинні працювати з роздрібними крапками - магазинами, супермаркетами, треті повинні охоплювати оптово-роздрібні ринки, кіоски, а також лоточників.

Така форма роботи дає можливість дистриб’юторам якісно й ефективно забезпечувати клієнта необхідним йому асортиментами. Підбор асортиментів повинен здійснюватися таким чином, щоб ніяка продукція не переходила в розряд безнадійно неліквідної, при цьому необхідно максимально розширити асортименти в торговельній крапці.

Причому незалежно від того хто є клієнтом дистриб’ютора, роздрібні крапки або оптовики, повинна здійснюватися їм товару. Це дозволяє знизити витрати клієнта на доставку до одного - двох відсотків вартості замовленого товару.

До того ж виробник повинен здійснювати рекламну підтримку, як дистриб’юторам, так і різним оптовим торговцям. Як рекламна підтримка можна порекомендувати для оптовиків - оформлення вітрини, для великих супермаркетів і універмагів - оформлення відділів, рекламні візитки й календарики з назвою торговельної марки або фірми - виготовлювача.

Ефективно впливає на продажі, реклама в засобах масової інформації.

 

Висновки та пропозиції

 

Таким чином, у даному дослідженні ми розглянули теоретичні й практичні аспекти процесу керування конкурентоспроможністю підприємства в умовах адаптації до ринку споживача.

У теоретичній частині велика увага приділяється конкуренції й оцінці конкурентоспроможності підприємства.

У практичній частині був зроблений аналіз діяльності компанії «Стофф» дитячого одягу, що займається виробництвом. Були зроблені висновки, що в галузі виробництва дитячого одягу існує ще дуже багато недоліків. Усунути їх можна, застосувавши в керуванні фабрик, грамотний підхід з боку маркетингу й менеджменту. Вивчивши дану галузь, я прийшла до наступних висновків:

Ø у цей момент текстильна промисловість ставитися до числа деяких галузей вітчизняної промисловості, що намагається вистояти в конкурентній боротьбі з іноземними товаровиробниками. Про це свідчить той факт, що частка імпорту за останні роки помітно скоротилася. Імпорт займає нішу дорогою дитячій одягу. Тому в регіонах з високим рівнем середнього доходу на душу населення, іноземні товаровиробники захопили значно більшу частку ринку, чим в інших регіонах. Проходить також процес їхньої адоптації до умов роботи на українському ринку, що в майбутньому приведе до значного посилення конкуренції на даному сегменті ринку;

Ø в умовах посилення конкуренції з боку іноземних товаровиробників збереження своєї ринкової ніші вітчизняними товаровиробниками можливо лише при відповідній підтримці їх з боку уряду, а також при виробленні правильної стратегії збутової діяльності, пристосування її до необхідності збуту своїх товарів значній кількості різноманітних суб'єктів ринку з використанням різноманітних стимулів реалізації продукції;

Ø велике значення для збереження своєї ринкової ніші вітчизняними товаровиробниками має розвиток мережі фірмових магазинів. Розширення асортиментів у них разом з високою якістю продукції дозволяє прискорити її реалізацію, а також кращому задоволенню попиту населення.

Що стосується пропозицій по поліпшенню ефективності діяльності даної фірми й подібних їй, то хочеться сказати наступне. Незважаючи на те, що обсяги виробництва дитячого одягу збільшуються, все-таки виробничі потужності завантажені. Таким чином, у галузі ще є виробничий потенціал. Щоб його повністю використати для цього недостатньо лише збільшити обсяги виробництва. Тут потрібний комплексний підхід. Для цього необхідно здійснювати маркетинговий підхід у керуванні в тому числі: постійно працювати над удосконаленням асортименту продукції домагатися оптимального співвідношення ціни і якості продукції, удосконалювати систему збуту.

 

Список використаних джерел

 

1. Беличенко А.Г, Останова Г.М, Фролов В.Ф. Управление трудовыми коллективами. – Запорожье: ЗИИ, 1998. – 122с.

2. Брэддик У. Менеджмент в организации. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 344с.

3. Вагин А.П., Митирко В.И., Модин А.В., Управление персоналом в условиях рыночной экономики (опыт ФРГ). – М.: Дело, 1998. – 255с.

4. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер: Для руководителя-практика. – М.: Дело ЛТД, 2000. – 320с.

5. Джен Ягер. Деловой этикет: Как выжить и преуспеть в мире бизнеса. – М.:Джон Уайли энд Санз, 2000. – 288с.

6. Дон Фуллер. Управляй или подчиняйся – М., 1998. – 184с.

7. Ипатов М.И., Туровец О.Г. Экономика, организация и планирование технической подготовки производства. – М.: Высшая школа, 2001. – 319с.

8. Карлоф Б. Деловая стратегия концепция, содержание, символы. – М.: Экономика, 1998. – 293с.

9. Кохно П. и др. Менеджмент. - М: Финансы и статистика, 2003. – 511с.

10. Ладанов И.Д. Практический менеджмент. - М: Ника, 1998. – 199с.

11. Литвицкий В.Ф., Гарбер Б.Г., Горелов В.Е. Повышение эффективности производства и его резервы: Учебное пособие. – М.: Машиностроение, 2001. – 392с.

12. Львов Ю.А. Основы экономики и организации бизнеса. – Санкт-Петербург, ГМП "Формика", 1998. – 292с.

13. Мескон М.Х. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1998. – 274с.

14. Мескон А., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1999. – 388с.

15. Осипов М.А. Основы предпринимательского дела. – М., 1998. – 255с.

16. Пеникус Ю.В., Мисько О.Н. Введение в бизнес. – Северо-Запад, 1998. – 241с.

17. Потрубач Н.Н. Социально-экономические проблемы совершенствования системы управления предприятием в условиях экономической реформы. – М., 1998. – 133с.

18. Потрубач Н.Н. Формирование и развитие механизма управления производством в условиях перехода к рынку. – Сарат.Ун-т, 2002. –241с.

19. Хейс Р. Динамичное производство. – М.: Дело ЛТД, 1999. –217с.

20. Ховард К., Коротков Э. Принципы менеджмента: Управление в системе цивилизованного предпринимательства. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 224с.

21. Шепель В.М. Настольная книга бизнесмена и менеджера. – М.: Финансы статистика, 1998. – 310с.

22. Юзов О.В. Анализ производственно-хозяйственной деятельности предприятий. – М.: Металлургия, 2000. – 368с.

23. Менеджмент персонала: функции и методы. – М.: МАИ, 2000. – 311с.

24. Управление развитием производства в промышленных концернах США. – М.: Мысль, 2001. – 177с.

25. Бадулин В.С. Условия формирования потребительского рынка Украины. // Финансовая консультация. – 2004. – № 52. – С. 36-37.

26. Грабельский В.М. Потребительский рынок Украины: Оценка региональных отличий. // Украинский географический журнал. – 2003. - №1. - С.15