Зміни в житті грецької спільноти на початку правління більшовицької влади

грецька спільнота крим національна меншина

16 листопада 1920 р. Червона армія повністю зайняла Крим. Почалося правління Кримського Революційного Комітету (Кримревкому). У квітні 1921 р. при обласному комітеті була створена Колегія національних меншин, при якій існували національні секції. Була створена і грецька секція, яка об`єднавши усіх греків по містах та районах, вела облік грецької людності, підготовчу роботу по виборах до рад. скликала мітинги та конференції. 10 листопада 1921р. на 1-му Всекримському установчому з'їзді була затверджена Конституція Кримської соціалістичної радянської республіки, яка згідно із декретом Всеросійського ЦВК і Ради народних комісарів РРФСР про створення автономної радянської республіки в Криму від 18.10.1921 р., проголосила "вільний", рівний та тісний союз національних груп працюючого населення Криму".

Однак при всій демократичності, яка була продемонстрована в ті часи більшовицькою владою в національному питанні, слід зазначити, що за віднайденими кримськими дослідниками архівними джерелами, під час голоду 1921 - 1923 рр. "у якості однієї з мір по боротьбі з голодом проводилася евакуація із Криму так званого "'прийшлого'" населення, в тому числі біженців з Турецької Вірменії, іноземних підданих і т. п., передбачалося до травня 1922 р. вивезти до 10 тис. греків"*.У резолюціях XII з'їзду РКП(б) 1923 р. проголошувалася політика «коренізації» тобто забезпечення розвитку національних угруповань, національних мов, їхнього широкого використання в діловодстві радянських закладів, засобах масової інформації, просвітницьких закладах. На керівні пости висувалися особи, які володіли національною мовою. У Криму головним напрямком цієї політики була "татаризація".

Однак, паралельно політика "коренізації" проводилася і щодо інших етнічних угруповань регіону".

За свідченнями Всесоюзного перепису 1926 р. в Радянському Союзі мешкало близько 200 тис. греків, при цьому у окремих регіонах їхня чисельність складала:

 

Таблиця №1

Регіони СРСР	Чисельність грецького населення (в особах)
Україна	104.666
Грузинська АРСР	37.245
Кримська АРСР	16.036

 

Дослідник О. Кесмеджи вказує, що у 1921 р. у Криму мешкало 23.868 греків, які складали 3.3 % від загального населення республіки. 65% греків були мешканцями міст".

Хоча, грецька людність Криму не проявляла політичної активності, вже у 1922- 1925 рр. стати проводитися конференції представників національних меншин, створюватися клуби, бібліотеки. Значну діяльність серед грецького населення Криму проводила севастопольська грецька секція.

Також, за свідченнями перепису, грецьке населення переважало в десяти сільських населених пунктах Криму:

За даними деяких дослідників вже у 1921 р. в Криму мешкало 23.868 греків.*

 

Таблиця №2

№	Сільский населений пункт	Сучасна назва	Чисельність грецького населення (в особах)
1	Аутка	пмт Чехово у складі м.Ялти	648
2	Корачоль	С. Чорнопілля Білогірського р-ну.	397
3	Найман	С.Абрікосово Кіровського р-ну.	326
4	Аппак-Джанкой	С. Василькове Кіровського р-ну.	325
5	Джантора	С.Львово Ленвнського р-ну.	229
6	Бахчі-Єлі	С. Багате Білогірського р-ну.	227
7	Шумхай	С.Заречне Семферопольського р-ну.	224
8	Камара	С.Обороне Севастопольського р-ну.	208
9	Карань	С.Флотьське Севастопольського р-ну.	208
	Скеля	С.Родніковське Севастопольського р-ну.	208

 

Соціалістичне будівництво, яке проводилося комуністичним урядом у Кримській РСР, призвело до якісних змін у системі життя греків Криму. Організовувалися грецькі колгоспи з грецькими національними  сільрадами.    Діячі грецького національного руху на Маріупольщині, де також були зорганізовані "національно-грецькі адміністративно-територіальні одиниці"- сільради й райони "з переведенням усієї їх роботи рідною мовою", зазначали, що їх поява є "найконкретніше й найдоцільніше наближення державного апарату радвлади до широких трудящих мас. Як вважалося можливим забезпечиш "спілку" середняка із сільською біднотою, і вирішити проблему розвитку грецької культури й мови. У Криму по місцях компактного мешкання також були утворені національні сільради: в Севастопольському, Феодосійському, Карасубазарському р-нах.