Розвиток самосвідомості грецької спільноті

Рр.

 

З квітня 1920 р. головне командування Збройними силами на Півдні Росії (пізніше Російською армією) прийняв П. Н. Врангель.

Слід зазначити, що протягом існування усіх вищезазначених короткочасних політичних режимів особливої активності серед греків Криму не простежувалося. Це особливо помітно, на тлі активізації національного руху греків Кавказу та Маріупольщипи.

Так, перший крайовий з'їзд делегатів грецьких громад і колоній Закавказзя відбувся вже 7 травня 1917 р. в Тифлісі. Серед головних завдань, які розглядалися на з'їзді 73 представниками від грецьких громад, були: націоналізація грецьких шкіл, церковні питання, видання грецької газети і заснування національної типографії, бібліотек, створення грецьких кооперативів.

Як підкреслював С.Ялі,«звідси початок національного об'єднання греків і в інших частинах колишньої царської Росії».

З 29 червня до 10 липня 1917 р. відбувся з'їзд еллінів усієї Росії в Таганрозі. Учасниками з'їзду були 40 делегатів. Із Криму на з'їзд приїхали з Севастополя - II.Апостолідіс, X. Кутрідіс, архімандрит Г. Вукунас. А. Вайанідіс, з Ялти - А. Карасаввас. із Керчі - священик Парис*. Також духівництво представляв архімандрит Панаретос з Катериіюдару. В роботі з'їзду приймали участь шкільні учителі.

Значну увагу депутати приділили обговоренню вирішення земельного питання. Було обговорено і питання "Визначення політичного стану еллінів у Росі. Учасники з'їзду дійшли згоди об'єднати грецьку людність Росії, утворюючи па місцях політичні клуби та спілки для відстоювання правових і національно-культурних інтересів, надання грекам права на представництво нарівні з іншими народностями в усіх губернських, обласних та крайових комісаріатах, а також в урядових і громадських установах і в Установчих зборах. Було ухвалено статут

"Всеросійської спілки еллінів'", членом якої міг бути "кожний грек" незважаючи на його соціальний та фінансовий стан.

У питанні освіти ("націоналізації і реорганізації еллінських шкіл") делегатами було ухвалено залишити "інститут інспекторів народних шкіл", хоча два делегати - вчителі (Лазарідіс і Д. Макрояніс) виступили з протестом щодо цієї постанови. Певні заходи передбачалися для відродження грецької мови: утворення системи закритих жіночих шкіл із викладанням виключно грецькою мовою та введення системи "штрафів за ігнорування національної мови''

Певне місце серед питань з'їзду посідало "церковне питання й автономія грецької церкви"*. З'їзд постановив утворити "шість окремих суто еллінських єпископств, що мали б однакові з рештою єпископств права". При цьому відзначалося, "що всі церкви, церковні й монастирські маєтності, що їх різночасно відібрав старий уряд і які перейшли до національної власності, мають бути в установленому законом порядку повернуті відповідним церквам і монастирям". Відновлювалося проведення церковної служби грецькою мовою. Делегати постановили вважати ''за неприпустиме в вільній Росії позбавляти вільних громадян еллінів божої служби рідною мовою, як це роблять у Карсі, Александрополі, Маріюпільськім повіті, Криму й інших місцях, де за настоятелів еллінських церков і досі такі особи, що зовсім не знають мови пастви. З ` їзд звернувся з відозвами до грецького населення Росії.

Відбулися з'їзди греків у Баку, Катеринодарг. Внаслідок рішень "З'їзду представників грецького народу м. Маріюполя й Маріюпільського повіту" (відбувався в грудні 1917 р.) була створена Є «Мариошльська спілка еллінського народу».

Тієї ж революційної доби, яка продемонструвала розвиток національної самосвідомості греків в Україні і Росії, 1918 р. був створений Комітет грецьких громад Криму в Сімферополі.