Стан бібліотечної справи в Україні

В останнє десятиліття і в професійних колах, і в суспільній думці домінують дві протилежних тези про стан бібліотек.

Теза перша - бібліотеки в Україні гинуть.

Теза друга - бібліотеки в Україні активно розвиваються.

Навряд чи існують такі об'єктивні критерії й методи аналізу діяльності бібліотек, використовуючи які можна було б поставити короткий і зрозумілий усім діагноз тому, що ж, дійсно, відбувається сьогодні в наших бібліотеках?

Розвиток бібліотечної справи й бібліотечного обслуговування в Україні відзначений серйозними протиріччями – безсумнівними досягненнями в одних напрямках і втратами в інших, активізацією одних бібліотек і згасанням інших. Закономірно, що в нас є бібліотеки слабкі, умираючі, що не відповідають ніяким, навіть самим заниженим, вимогам. Зараз, коли припинилося регулярне фінансування, заповнювати фонди стало нема чим, єдиним рішенням проблеми став доступ до додаткових джерел інформації. Відбувається еволюція соціальної ролі бібліотек. Змінюються традиційні внутрібібліотечні технології, форми бібліотечного обслуговування населення, характер взаємодії з органами влади, різними соціальними групами. До традиційних функцій просвітительського характеру, збереження й збільшення культурної спадщини додаються функції інформаційних центрів, що надають доступ до національних та всесвітніх інформаційних мереж і банків.

Що відбудеться з бібліотеками в умовах інтеграційних процесів?

Крок за кроком, поступово наша країна входить в інформаційне суспільство. Це стосується не тільки самих великих федеральних і обласних бібліотек, але й міських і навіть сільських. Бібліотеки усе більше й більше насичуються технікою. Тут відчуваються різкі контрасти. На фоні передових технологій і розширення послуг у великих бібліотеках, багато бібліотек, особливо сільські, не мають навіть телефону, не говорячи вже про ПК, розмножувальну техніку, і вираз "Організація локальної мережі" звучить для їхніх співробітників незвично й лякаюче.

Донедавна позиції бібліотек як суспільного інституту здавалися непорушними й невразливими. Незважаючи на можливі недоліки в роботі конкретних книгосховищ, бібліотека як соціальний інститут була єдиною установою, що професійно займається збором, систематизацією, зберіганням і доведенням інформації до споживачів. Ця історично сформована монополія гарантувала бібліотеці міцне місце в традиційній системі інформаційних комунікацій: ні в якому іншому місці потенційний читач не міг одержати доступу до професійно обробленого й ретельно збереженого інформаційного масиву.

Інтернет-технології привели до ліквідації монополії бібліотеки на володіння даними в систематизованому вигляді. Різке підвищення ролі, а отже й вартості інформації привело до утворення величезного числа великих корпорацій і дрібних фірм, що виконують по суті традиційні бібліотечні функції стосовно до документів, представлених в електронному вигляді. Фірми, що спеціалізуються на інформаційному обслуговуванні, доставляють свій товар прямо на робочий стіл клієнта. Роблять це досить оперативно, у більшості випадків забезпечуючи високий ступінь повноти й ролевантності даних і належний рівень комфорту.

Перерозподіл функцій і відповідно ролей у системі інформаційних комунікацій, обумовлений технологічними реаліями часу, – процес об'єктивний і неминучий. Епоха, коли основний обсяг знань людства зберігався в друкованих документах, підходить до кінця. Це пояснюється такими споконвічними недоліками паперових видань як неможливість містити в собі всі види даних, включаючи анімацію, звук і відео, висока вартість їхнього виробництва й поширення, швидка застарілість і неможливість швидко актуалізувати матеріал.

Однак комп'ютерні технології й Інтернет відкрили нову сторінку і в розвитку бібліотек. Її співробітники не вправі відставати від рівня знань користувачів в освоєнні нових інформаційних технологій. Сучасні засоби автоматизації дозволяють знайти найкоротший шлях до змісту книги, зробити її більше доступною для читання і як наслідок ефективніше використовувати закладені в ній знання. Бібліотека як суспільний інститут має реальні шанси не тільки вижити, але й процвітати в інформаційну еру, якщо зробить невід'ємною рисою своєї діяльності роботу із цифровими масивами даних, що повинна вестися одночасно в декількох напрямках.

Перший пов'язаний з наданням читачам доступу до цифрових масивів, що існують за межами бібліотеки. Реалізація його пов'язана із забезпеченням читачам доступу до Інтернету і їхнє кваліфіковане консультування при пошуку інформації в кіберпросторі. У цьому напрямку простежується продовження ролі бібліотеки як інформаційного посередника в умовах, що змінилися. Другий напрямок включає надання в мережі власних даних і налагодження обслуговування користувачів через Інтернет. Ця лінія одержує втілення в створенні бібліотечних веб-серверів, з розміщенням на них корисної інформації, включаючи власні електронні каталоги й повні тексти документів у цифровому вигляді. До цього напрямку належить і розвиток системи електронної доставки документів, коли книги і періодичні видання із фондів бібліотек пересилаються віддаленому користувачеві на його вимогу в електронному вигляді.

Інакше кажучи, послуги реальних бібліотек у системі електронних комунікацій повинні бути затребувані й конкурентоспроможні в порівнянні з послугами, наданими чисто віртуальними інформаційними службами.

Отже, поняття "сучасна бібліотека" має широкий смисл. Її основна відмінність від "традиційної бібліотеки" у використанні нових методів бібліотечного обслуговування на базі інформаційних технологій. Але якщо великі бібліотеки вже досягли певних успіхів на цьому шляху, то малим, а надто сільським бібліотекам до цього ще дуже далеко.