Створення шкільного медіацентру: проблеми і шляхи

Сьогодні, в епоху глобальної інформатизації освіти, питання зміни системи роботи шкільних бібліотек стає особливо актуальним, тому що ні для кого не є секретом украй запущений стан цієї важливої інституції.

У пошуках рішення наболілої проблеми - що ж робити зі шкільними бібліотеками? - одні приходять до рішення трансформувати їх в шкільні бібліотечно-інформаційні центри, а інші проповідують ідеї ліквідації шкільних бібліотек шляхом об'єднання їх з масовими бібліотеками, принаймні на селі.

Залишаючи осторонь ідеї ліквідації шкільних бібліотек як класу, розглянемо проблеми, що виникають у зв'язку зі спробами створення шкільних бібліотечно-інформаційних центрів.

Досить цікаву думку з цього приводу висловив завідувач відділом комп'ютеризації Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В.А. Сухомлинского, кандидат технічних наук Юрій Артемов. Він запропонував деякі можливі моделі й шляхи інформатизації шкільних бібліотек. Спробуємо стисло передати зміст даної праці.

Чи повинен бути комп'ютер у шкільній бібліотеці тільки засобом автоматизації праці шкільного бібліотекаря чи ж основою для створення шкільного інформаційного центра?

Знайти відповідь на це, здавалося б, елементарне питання зараз як ніколи актуально у зв'язку з масовим надходженням комп'ютерної техніки в школи України. На жаль, у шкільні бібліотеки ця техніка практично не потрапляє. Бібліотекарям приходиться доводити необхідність комп'ютеризації шкільних бібліотек, але не завжди це вдається, тому що задовільної відповіді на питання – навіщо шкільній бібліотеці комп'ютер – немає. Є думки.

Відповідно до одної з них, комп'ютер у шкільній, як і у всякій іншій бібліотеці, потрібний для автоматизації бібліотечних процесів: комплектування, каталогізації, книговидачі, адміністрування баз даних і т.п. При цьому головним вважається створення адекватної автоматизованої бібліотечно-інформаційної системи (АБІС).

Що стосується спеціалізованого програмного й технічного забезпечення (комп'ютерів), то тут все ясно. Гірше йдуть справи з інформаційним забезпеченням. Якщо мова йде про велику університетську бібліотеку, то проблем з адаптацією програмного й створенням інформаційного забезпечення, як правило, не виникає. Але, якщо говорити про шкільну бібліотеку, де працює один бібліотекар, і то найчастіше на половину ставки, то проблеми можуть вирости до нездоланних розмірів.

Тож чи є автоматизація процесів бібліотечної діяльності в школах першочерговою? Адже досвід показує, що спочатку в умовах звичайної школи спроби автоматизації бібліотечної праці ведуть не до скорочення трудових витрат, а, навпаки, до їхнього стрімкого збільшення.

Відповідно до іншої думки, комп'ютер необхідний шкільній бібліотеці для організації в школі сучасного інформаційного центру. Це, в основному, пов'язане із двома аспектами.

По-перше, у світі з'явилися й широко поширюються навчальні посібники й матеріали на нових, так званих мультимедійних, носіях, де завдяки цифровому представленню інформації вдалося об'єднати текст, багату кольорову графіку й анімацію на CD і DVD-дисках. У шкільній практиці з'являються он-лайнові навчальні програми й усілякі тренажери. Учні із задоволенням користуються цими засобами для поглибленого вивчання шкільних предметів і індивідуального придбання необхідних навичок. Це підвищує мотивацію до навчання, сприяє реалізації нових парадигматичних змін у системі освіти: індивідуалізації й гуманізації процесу навчання.

По-друге, реалії сучасного світу вимагають, щоб кожен учень умів шукати й знаходити у світовому інформаційному просторі як можна більше повну інформацію з питання, що його цікавить, для того, щоб глибоко вивчити пропонований матеріал і виробити власну думку. Це в дорослому житті допоможе йому стати повноправним громадянином інформаційного суспільства.

Але й учитель повинен мати можливість доступу до світових інформаційних ресурсів. Він повинен уміти користуватися електронними каталогами великих публічних і наукових бібліотек, базами даних в Інтернеті. Для цього шкільні бібліотеки стають абонентами електронних каталогів великих бібліотек, підписуються на електронні журнали, телеконференції й бази даних. Інтернет і медіатеки в розвинених країнах давно вже стали невід'ємною частиною шкільної бібліотеки.

У цілому такі перетворення сприяють реалізації принципово нових шкільних технологій, ідей дистанційного навчання, відкритої і безперервної освіти, що отримують останнім часом широке поширення у світі.

Аналіз існуючого досвіду дозволяє виділити три основні моделі, відповідно до яких створюються бібліотечно-інформаційні центри.

- комп'ютерний клас і персональні комп'ютери в бібліотеці існують незалежно один від одного;

- комп'ютерний клас використовується в першій половині дня для проведення уроків, а в другій - як складова частина бібліотеки;

- у школі існує єдиний інформаційний центр - при бібліотеці.

Розглянемо ці три моделі детальніше.

Перша з них, назвемо її "радикальною", базується на використанні навчальних комп'ютерних класів у школі.

Відповідно до цієї моделі в школу надходить навчальний комп'ютерний клас і деяка кількість навчальних комп'ютерних програм на компакт-дисках. Все це хазяйство природним шляхом потрапляє в руки вчителя інформатики. Поступово довкола нього формується колектив ентузіастів-предметників, які готують власні комп'ютерні програми, досліджують інформаційний простір Інтернету в пошуках цікавих матеріалів, створюють власні бази даних, допомагають учням готувати реферати, роботи для участі в олімпіадах і конкурсах. Цей центр орієнтований на використання, головним чином, нових форм і нових джерел інформації. Шкільна бібліотека при цьому як би виноситься за рамки інформатизації. Учень або вчитель, що бажає отримати інформацію, природно звертається за нею в медіацентр.

Згодом виявляється, що учні цієї школи звикли до схоплювання поверхневої інформації, у них відсутні здібності систематично працювати з товстою книгою, а, отже, і глибокі знання.

У цій ситуації в школі виникнуть два інформаційних центри: один, вузько спеціалізований, при кабінеті інформатики, і другий - при бібліотеці, тобто по суті - жодного. Більш того, комп'ютерний клас у другій половині дня буде або простоювати, або буде переданий в оренду комерційній організації.

Друга модель, назвемо її "синтетичною" (так званий "шведський варіант"), призначена для нечисленних шкіл. Відповідно до цієї моделі навчальний комп'ютерний клас у першій половині дня використовується вчителями-предметниками для проведення уроків, а в другій - бібліотекою для індивідуальної роботи учнів.

Відповідно до другої моделі потрібно виділити для бібліотеки приміщення в безпосередній близькості від комп'ютерного класу - буквально за скляною стіною. Крім того, навряд чи директор школи віддасть таку чутливу сутність як комп'ютерний клас у руки одночасно двом хазяїнам: бібліотекареві й учителеві інформатики. Так що такий варіант, швидше за все, варто розглядати як тимчасовий і нежиттєздатний.

Третя модель, назвемо її "органічною", базується на інформатизації власне шкільної бібліотеки, на створенні в ній комп'ютеризованого читального залу, відповідних баз даних, виходу в Інтернет і системи електронної доставки документів.

Відповідно до цієї моделі предметні кабінети повинні оснащуватися такими комп'ютерними засобами, які пристосовані переважно для колективної роботи. Комп'ютеризований читальний зал бібліотеки, навпроти, повинен бути пристосований переважно для індивідуальної роботи учнів і вчителів. Це не означає, звичайно, що навчальні комп'ютерні класи предметних кабінетів не можуть бути використані вчителями для додаткових позаурочних занять. Точно так само комп'ютеризований читальний зал бібліотеки, може бути використаний для проведення уроків. Відповідно до цієї моделі шкільна бібліотека перетвориться в шкільний медіацентр, або шкільний бібліотечний інформаційний центр.

Головними перешкодами на шляху поширення цієї моделі в Україні є інерція, розкручена індустрія комп'ютерних класів і кадрові проблеми. У той же час аналіз доступної літератури дозволяє зробити висновок, що в США і Європі саме ця модель є переважною, а рішенню кадрових проблем присвячені зусилля численних асоціацій шкільних бібліотек.

Третій варіант є найбільш кращим. Він передбачає оптимальне використання персональних комп'ютерів у школі. Адже урок - це предмет колективної праці, а персональний комп'ютер тому й називається персональним, що він призначений винятково для індивідуальної роботи. Головне ж, на жаль, полягає в тому, що в Україні до цього варіанта ні психологічно, ні професійно не готові ні вчителі інформатики, ні бібліотекарі.

Тому варто очікувати, що в Україні в школах послідовно будуть застосовуватися всі ці моделі. Треба тільки, щоб зміни моделей відбувалися на принципах варіативності й толерантності. Щоб лише ступінь професійної й інформаційної готовності впливав на зміну моделей, і щоб ніякі особисті пристрасті й комерційні інтереси не перешкоджали природному ходу процесу.