Аудит суб'єктів підприємницької діяльності - Бондаренко

Аудит суб'єктів підприємницької діяльності - Бондаренко

 

1. Роль контролю в системі управління

2. Економічний контроль і його класифікація

3. Органи контролю фінансово-господарської діяльності в Україні

4. Сутність, предмет та об'єкти аудиту

5. Методичні прийоми аудиту

6. Нормативно-правове забезпечення аудиту

7. Методика проведення аудиту

8. Стадії та процедури аудиту, аудиторські докази, робочі документи аудитора

9. Аудит касових операцій та підзвітних сум

10. Аудит банківських та кредитних операцій

11. Перевірка розрахунків, забезпечених векселями

12. Перевірка розрахунків щодо оплати праці

13. Аудит матеріально-виробничих запасів

14. Аудит основних та інших необоротних активів

15. Аудит готової продукції та продажу товарів (робіт, послуг)

16. Перевірка дотримання законодавства під час приватизації державного майна

17. Аудит валових витрат і валового доходу підприємства

18. Аудит фінансових результатів роботи підприємства

19. Перевірка емісії та обігу цінних паперів

20. Перевірка розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами

21. Перевірка організаційно-правових засад діяльності підприємства

22. Перевірка організації внутрішньогосподарського контролю

23. Перевірка стану бухгалтерського обліку

24. Перевірка фінансової звітності

25. Аудиторські ризики

26. Помилки та можливості обману

27. Аудиторські звіти

 

Методичні прийоми аудиту

 

Після схвалення зобов'язань щодо виконання перевірки ау­дитор має провести певні аудиторські процедури з метою одер­жання аудиторських доказів. Причому аудитор повинен знайти таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила спро­можність зробити необхідні об'єктивні висновки, на підставі яких буде підготовлено аудиторський звіт. Аудитор, виходячи з свого професійного досвіду, зобов'язаний самостійно прийняти рішен­ня про кількість інформації, необхідної для складання аудиторсь­кого висновку.

Аудиторські докази — це інформація, одержана аудитором з метою вироблення судження, на підставі якого ведеться підго­товка аудиторського висновку та звіту.

Джерелами аудиторських доказів є:

первинні документи суб'єкта підприємницької діяльності та третіх осіб;

реєстри бухгалтерського обліку підприємства;

результати аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єкта перевірки;

усні висловлювання співробітників та посадових осіб підприємства та третіх осіб;

результати проведених інвентаризацій майна підприємства;

фінансова, статистична податкова звітність. Аудиторські докази одержуються в результаті належного поєднання тестів систем бухгалтерського обліку і контролю та процедур перевірки на суттєвість.

Тести системи бухгалтерського обліку та контролю — це тести, що виконуються з метою одержання аудиторських доказів щодо відповідності структури та ефективності функціонування системи обліку і внутрішнього контролю.

Процедури перевірки на суттєвість — це перевірки, які ви­конуються для одержання аудиторських доказів з метою виявлен­ня суттєвих перекручень у фінансовій звітності. Такі процедури бувають двох типів: у вигляді перевірок операцій та залишків на рахунках і проведенні аналітичних процедур.

Аудиторські докази мають бути належними та достатніми. Критерії достатності та належності взаємопов'язані й стосуються доказів, одержаних як під час тестування систем контролю, так і під час проведення процедур перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів, належність є виміром їх якості та надійності, а також їх відповідності конкретному твер­дженню. Аудитор повинен спиратися на аудиторські докази, які мають не тільки достатній, але й переконливий характер. У зв'язку з цим він вишукує аудиторські докази в різних джерелах інформації або різного характеру з метою підтвердження одного й того ж твердження.

На достатність і належність аудиторських доказів вплива­ють такі фактори:

оцінка аудитором характеру та розміру ризику, притаман­них як на рівні фінансової звітності, так і на рівні окремих господарських операцій;

характер систем обліку та внутрішнього контролю й оцінка ризиків контролю;

суттєвість питань, які вивчаються і розглядаються;

досвід, набутий протягом попередніх аудиторських пе­ревірок;

результати аудиторських процедур, включно з можливи­ми виявленими випадками шахрайства чи помилок;
джерело та надійність наявної інформації.

Під час одержання аудиторських доказів тестів систем бухгалтерського обліку і контролю аудитор повинен розгляну­ти достатність та належність аудиторських доказів для обґрун­тування оцінки розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю.
Аспектами систем обліку та внутрішнього контролю, щодо яких аудитор одержує аудиторські докази, є:

структура: системи обліку та внутрішнього контролю, розроблені таким чином, щоб попереджати або виявляти і виправляти суттєві перекручення;

функціонування: системи існують і ефективно функціонували протягом певного періоду.
Одні аудиторські докази можуть бути надійнішими, ніж інші. За певних обставин метод спостереження дає можливість аудитору отримати більш вичерпні докази, ніж ті, що отримані шляхом опитування, вибірки й аналізу. Наприклад, аудитор може отримати свідчення правильного розподілу службових обов'язків, здійснюючи спостереження за виконанням службових обов'язків співробітників, результати праці яких безпосередньо впливають на якість системи внутрішнього контролю, або отримавши інфор­мацію про службові обов'язки конкретних співробітників. Проте аудиторські докази про систему внутрішнього контролю, отри­мані шляхом спостереження, мають тимчасовий характер. У зв'язку з цим аудитор може доповнити ці докази іншими тестами на відповідність системи внутрішнього контролю, котрі дадуть йому можливість отримати також докази за інші періоди пе­ревірки.

Під час одержання аудиторських доказів процедурами пе­ревірки на суттєвість аудитор повинен оцінити розмір достатності та належності аудиторських доказів, одержаних шляхом таких процедур, разом з будь-якими даними, визначеними в результаті тестів систем бухгалтерського обліку та контролю, для обґрунтування тверджень фінансової звітності.

Твердження фінансової звітності — це твердження керівництва (чи то ясно висловлені чи навпаки), втілені у фінан­совій звітності. Вони можуть бути поділені на такі категорії:

наявність: актив чи пасив існує на конкретну дату;

права і обов'язки: актив чи пасив належить підприємству на певну дату;

факт події: факт того, що була здійснена операція чи подія, пов'язана з підприємством у конкретний період;

повнота: не існує не відображених в обліку активів, па­сивів, суттєвих операцій чи подій або інших нерозкритих позицій;

оцінка: оцінка активів і пасивів зроблена правильно, і во­ни відображені в усіх суттєвих аспектах в обліку за пра­вильною вартістю;

вимір: операція чи інша подія в повному обсязі відобра­жена в обліку, а надходження й видатки відображені у відповідному періоді;

представлення і розкриття: позиція фінансової звітності розкрита, класифікована і описана згідно з правилами її підготовки.

У зв'язку з цим аудитору необхідно отримати докази того, що керівництво підприємства, яке перевіряється, знає міру своєї відповідальності за надання аудитору достовірної фінансової звітності, складеної з урахуванням вимог українського законодав­ства, і що керівництво підтверджує її достовірність і повноту. Подібні докази аудитор може одержати шляхом співбесіди з чле­нами ради директорів клієнта та отримання від них запевнювального листа, форма якого наведена нижче.

Назва організації, адреса і т.п.

Аудитору (назва аудиторської фірми).

Дата.

"Цей інформаційний лист складено у зв'язку з аудитом, який Ви проводите на підприємстві (назва підприємства) за рік, котрий закінчив­ся 31 грудня 20... року, з метою встановлення правильності відображення фінансової звітності фінансового стану підприємства (назва підприємства), результатів його діяльності на вищенаведену дату з ура­хуванням вимог інструкції із складання річної бухгалтерської звітності на 20... рік.

Ми підтверджуємо, що знаємо вищезгадані вимоги щодо підготов­ки фінансової звітності, які передбачені інструкцією зі складання річної фінансової звітності.

Керуючись нашими знаннями та уявленням з цього питання, ми підтверджуємо наступне. (Далі керівництво повинно вказати, чи не було з його боку або з боку інших працівників, які займають керівні посади, порушень, котрі могли істотно вплинути на звітність підприємства).

Ми надали в ваше розпорядження всі реєстри бухгалтерського обліку і супроводжувальну документацію, всі протоколи зборів акціонерів і засідань ради директорів (а саме:... 20... і... 20..., відповідно).

Ми підтверджуємо повноту наданої інформації, яка стосується споріднених сторін у діяльності підприємства.

Фінансова (бухгалтерська) звітність підприємства не містить суттєвих помилок, а також пропусків (тобто дані представлені повністю).

Від імені Ради директорів (або подібного органу)............................................................(підпис)".

Імовірність виникнення непорозуміння між аудитором і керівництвом клієнта знижується, коли усні бесіди підтверджу­ються документальними записами.

Інформація, яка надається керівництвом підприємства, не може заміняти інші докази, котрі аудитор має отримати. Напри­клад, нова інформація про витрати на придбання того чи іншого активу не може заміняти інші аудиторські докази з цього питання. Якщо аудитору не вдалося отримати необхідну кількість доказів щодо показників, які визнані суттєвими, а такі докази, на думку аудитора, існують в принципі, можливість скласти думку з цього питання вважається обмеженою, навіть за умови, що з цього пи­тання інформація від керівництва отримана.

Але аудитор може опинитися в ситуації, коли інформація, надана керівництвом клієнта, буде єдиним доступним джерелом аудиторських доказів. Наприклад, вважається сумнівною мож­ливість отримання будь-яких доказів щодо операції підприємства, крім інформації від керівництва на підтвердження його намірів.

Якщо інформація, отримана від керівництва клієнта, супе­речить іншим аудиторським доказам, аудитору необхідно з'ясува­ти причину суперечностей і, в разі необхідності, переглянути надійність усіх інших наданих керівництвом відомостей.

Якщо керівництво відмовляється надати інформацію, не­обхідну для аудиторської перевірки, то можливість аудитора сформулювати висновок вважається обмеженою, і він може скла­сти висновок, який відрізняється від позитивного.

Яким чином одержуються аудиторські докази стосовно кожного суттєвого твердження фінансової звітності. Аудиторські докази стосовно одного якогось твердження, наприклад наявності товарно-матеріальних запасів, не можуть служити підставою для неодержання аудиторських доказів стосовно інших тверджень, наприклад, тверджень правильності їх оцінки. Характер, термін проведення та обсяг процедур перевірки на суттєвість залежать від конкретних тверджень. У результаті проведення тестів можна отримати аудиторські докази стосовно декількох тверджень, на­приклад, інформація про суми дебіторської заборгованості може бути джерелом аудиторських доказів стосовно як їх наявності, так і правильності оцінки.

Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання — внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх харак­теру. За характером існують документальні та усні докази; прямі, непрямі й випадкові докази.

Документальні докази підтверджуються даними первин­них документів, облікових реєстрів та звітності підприємства. Причому інформацію документальних доказів, яка підтверджує конкретні факти, необхідно брати з оригіналів документів, а не з їхніх копій.

Усні докази можуть бути прийнятими тільки тоді, коли, на­приклад, посадова особа сама дає інформацію про окремі пору­шення законодавства. Це дозволяє аудитору в стислі строки пе­ревірити таку інформацію та зробити рекомендації щодо виправ­лення звітності.

Прямі докази відносяться безпосередньо до питання, яке перевіряється.

Непрямі докази — це інформація, яка не має безпосереднь­ого відношення до перевірюваних питань. Наприклад, надійність системи внутрішнього контролю є непрямим доказом відсутності суттєвих помилок у фінансовій звітності підприємства.

Випадкові свідчення — це відомості, одержані від будь-яких співробітників підприємства про стан об'єкта аудиту. Така інфор­мація без її перевірки за допомогою стандартних аудиторських процедур не може бути доказом, на підставі якого складається ау­диторський висновок.

Хоча надійність аудиторських доказів залежить від кон­кретних обставин, допомогти оцінити надійність аудиторських доказів можуть подані нижче узагальнення:

1) аудиторські докази з зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження, одержані від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел;

2) аудиторські докази, одержані з внутрішніх джерел, інфор­мації підприємства, яке перевіряється, в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю;

3) аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором від результатів проведених тестів, надійніші, ніж ті, що одержані від працівників підприємства.

Аудиторські докази є переконливішими, якщо вони отриму­ються з різноманітних джерел різного характеру і коли вони відповідають один одному. За таких обставин аудитор може отри­мати сумарний розмір довіри вищий, ніж той, що був би отрима­ний з різних позицій аудиторських доказів, розглянутих окремо. І навпаки, коли аудиторські докази, одержані з одного джерела, не відповідають тим, що одержані з іншого, то аудитор визначає, які додаткові процедури необхідні для розв'язання цієї невід­повідності.

Аудитору слід враховувати зв'язок між витратами на отримання аудиторських доказів і корисністю отриманої інформації. Щоправда, складності та витрати, пов'язані з цим, самі по собі не можуть бути достатньою підставою для не проведення потрібної аудитору процедури.

За наявності серйозних сумнівів щодо суттєвих тверджень звітності аудитору слід спробувати отримати достатні належні ау­диторські докази з метою усунення таких сумнівів. За неможли­вості одержання достатніх належних аудиторських доказів ауди­тор має скласти позитивний висновок із застереженнями або не­гативний висновок.

 

Методика проведення аудиту

 

Аудиторський процес починається з того моменту, коли по­тенційний клієнт звертається з проханням провести аудит. Для позитивного чи негативного рішення щодо прийняття такої про­позиції керівництву аудиторської фірми необхідно відповісти на такі запитання:

Чи має фірма або чи буде мати в майбутньому необхідний персонал, який володіє потрібними знаннями та навичками для виконання такого завдання?

Чи потрібні будуть додаткові працівники для виконання да­ного обсягу робіт?

Чи є незалежними аудиторська фірма та її окремі працівни­ки стосовно потенційного клієнта?

Чи не збігається час передбачуваної перевірки з іншими невідкладними завданнями та обставинами фірми?

Крім того, якщо клієнт змінив аудитора, варто з'ясувати об­ставини та причини такого кроку.

Перш ніж прийняти пропозицію від клієнта, аудиторові необхідно отримати попередню інформацію про галузь еко­номічної діяльності та про форму власності підприємства, систе­му управління, організаційну структуру, види здійснених опе­рацій, а також оцінити отриману інформацію про діяльність клієнта, що сприятиме якісному та кваліфікованому проведенню аудиту.

Аудитор може отримувати інформацію про виробничу та економічну діяльність підприємства з різних джерел, а саме:

§ попередній досвід співпраці з клієнтом та роботи аудито­ра на підприємствах тієї галузі економіки, в межах якої працює потенційний клієнт;

§ співбесіди зі співробітниками та посадовими особами підприємства;

§ співбесіди зі спеціалістами служби внутрішнього контро­лю (аудиту) та аналіз звітів про проведення процедур внутрішнього аудиту;

§ співбесіди з іншими аудиторами, а також юрисконсульта­ми та іншими радниками, які надавали послуги підприємству або працювали в даній сфері;

§ співбесіди з обізнаними особами, які не входять до штату даного підприємства (клієнтами, постачальниками, кон­курентами);

§ публікації та видання про конкретику галузі діяльності підприємства (наприклад, урядова статистика, опубліко­вані дані досліджень та оглядів, звіти, підготовлені банка­ми або торговцями цінними паперами, фінансова преса);

§ законодавчі акти та розпорядження, які значною мірою впливають на діяльність підприємства.

Після того, як угода про роботу над проектами буде ухвале­на, необхідно одержати детальнішу інформацію про бізнес підприємства. Як свідчить практика, аудитор має отримати таку інформацію до проведення процедур аудиту. У зв'язку з метою визначення обсягів, складності та термінів виконання аудиторсь­ких послуг, кола питань і проблем, які необхідні під час підготов­ки аудиторського висновку, може бути проведена попередня екс­пертиза діяльності клієнта. Форма договору на проведення попе­редньої експертизи з додатком приблизного кола питань, які не­обхідно з'ясувати в ході ЇЇ проведення, наведені нижче.

Договір

на проведення попередньої експертизи

__________200... р. м. Луцьк

Товариство з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма __________________, далі "Товариство", в особі Генераль­ного директора ________________________, з одного боку, та спільне Українсько-російське підприємство _______________, далі "Підприємство", в особі директора _____________________, який діє на підставі Статуту підприємства, з другого боку, уклали договір про нижчевикладене:

 

1. Предмет договору

1.1. Товариство проводить на Підприємстві експертизу, ме­та якої — попереднє визначення обсягу аудиту фінансово-госпо­дарської діяльності та можливостей його проведення.

Перелік питань, які підлягають дослідженню, аналізу та пе­ревірці, визначені у додатку, який є невід'ємною частиною даного договору.

 

2. Обов'язки сторін

2.1. Товариство зобов'язане:

— приступити до проведення експертизи__________200... р. і завершити її________200... р.;

— за результатами експертизи скласти акт (довідку).

2.2. Підприємство зобов'язане:

— забезпечити необхідні умови роботи експертам (окреме приміщення, зв'язок тощо);

— своєчасно надавати необхідні для експертизи документи. Підприємство несе відповідальність за достовірність на­даних документів:

— своєчасно здійснити оплату;

— давати пояснення з питань, які виникають у ході прове­дення експертизи.

 

3. Оплата робіт

3.1. Підприємство перераховує на поточний рахунок Товариства _____ грн. протягом трьох днів після дати підписання цьо­го договору.

3.2. У разі невиконання Підприємством п. 3.1. цього догово­ру Товариство не розпочинає проведення експертизи.

3.3. Сума, перерахована в п. 3.1, поверненню не підлягає.

 

4. Інші умови

4.1. У випадку, якщо Підприємство не забезпечить не­обхідними для експертизи документами або якщо на перевіюваному об'єкті облік перебуває в занедбаному стані, Товариство має право відмовитися від виконання договору.

4.2. Договір укладається в двох екземплярах: по одному для кожної із сторін.

4.3. Договір набуває чинності з моменту його підписання.

5. Юридичні адреси сторін та банківські реквізити

 

"Товариство"                                                       "Підприємство"

 

Генеральний директор                                                  Директор

Додаток

до Договору на проведення попередньої експертизи

Питання для розгляду в ході попередньої експертизи

Діяльність підприємства

Характер господарської діяльності (наприклад, виробник, оптовий торговець тощо).

Місцезнаходження виробничих потужностей, складських приміщень, офісів.

Займаність (наприклад, за місцем знаходження, джерелами постачання, рівнем заробітної плати, колективними договорами, пенсійними зобов'язаннями, державним регулюванням).

Продукція і послуги та ринки (наприклад, основні клієнти та контракти, термін оплати, рентабельність, частка ринку, конку­ренти, експорт, політика ціноутворення, репутація продукції, га­рантії, книга замовлень, тенденції, маркетингова стратегія та мета, виробничі процеси).

Важливі постачальники товарів та послуг (наприклад, дов­гострокові контракти, стабільність під час постачання, термін оп­лати, імпорт, способи постачання).

Товарні та виробничі запаси (наприклад, місцезнаходжен­ня, чисельність).

Дозволи, ліцензії, патенти.

Важливі категорії витрат.

Науково-дослідна робота.

Активи, пасиви та операції з іноземною валютою (за видом валюти), страхування.

Законодавство та правила, що впливають на діяльність під­приємства.

Інформаційні системи — поточні плани щодо проведення змін.

Структура боргу, в т. ч. умови та обмеження.

Фінансові результати

Ключові показники та оперативні статистичні дані.

Тенденції.

Умови звітування

Зовнішні фактори, що впливають на підготовку керівництвом фінансової звітності.

Законодавчі акти

Законодавче середовище та його вимоги. Оподаткування.

Вимірювання та розкриття результатів, властивих даній діяльності.

Вимоги до подання аудиторської звітності.

Користувачі фінансової звітності.

 

 

Таким чином, інформація про бізнес підприємства зби­рається до початку перевірки, але, як правило, вона проходить об­робку та доповнюється новими даними пізніше, коли аудитор та його асистенти мають достатньо інформації про діяльність клієнта.

Знання про галузь господарської діяльності є інфор­маційною базою, на підставі якої аудитор дає свою професійну оцінку підприємству. Розуміння особливостей діяльності у кон­кретній галузі та використання цих знань належним чином до­помагає аудиторам під час планування аудиту, оцінки ауди­торських даних та забезпечення кращого рівня обслуговування клієнта.

Під час проведення перевірки аудитору необхідно внести відповідні коригування та проаналізувати інформацію, зібрану раніше, в тому числі й дані в робочих документах попередніх років. Аудитор також повинен проаналізувати та виявити значні зміни, які мали місце після проведення останнього аудиту.

Завданням аудитора також є забезпечення асистентів, залу­чених до роботи, необхідними знаннями щодо бізнесу клієнта, що значно полегшить проведення аудиторської перевірки. Йому слід упевнитися, що асистенти розуміють необхідність бути готовими до сприйняття додаткової інформації відносно діяльності клієнта і доводитимуть цю інформацію до відома аудитора та інших асис­тентів.

Якщо буде прийнято позитивне рішення про надання ауди­торських послуг, аудиторська фірма та клієнт можуть обмінятися листами.

Лист-пропозиція аудитора підтверджує його згоду з постав­леним завданням і масштабом аудиту. Такий лист-пропозиція мо­же містити положення, які стосуються меж відповідальності ау­дитора перед клієнтом, форми надання звіту аудитора і його вис­новків та інші моменти, про які аудитор вважає за необхідне домо­витися до початку перевірки.

Після обміну листами та на їх основі складається договір на проведення аудиту.

Договір є основним документом, який засвідчує факт встановлення домовленості між замовником і виконавцем про прове­дення аудиторської перевірки.

Залежно від конкретних обставин, зміст договору на прове­дення аудиту може бути різним, проте існує ряд моментів, які в будь-якому разі мають бути зазначеними в договорі. Обов'язково бути розкриті такі положення:

§ мета аудиту;

§ масштаб аудиту, включаючи посилання на чинне законо­давство, нормативи (поняття масштабу аудиту включає в себе необхідний обсяг та глибину перевірки; склад, кількість, обсяг аудиторських процедур);

§ можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, замовленої у зв'язку з аудитом;

§ відповідальність керівництва підприємства за надану ау­диторам інформацію (у разі необхідності обумовлюється вимога про одержання від керівництва письмового підтвердження наданої інформації);

§ умови відповідальності за початкові залишки під час пер­шого проведення аудиту або якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором;

§ вказівка на те, що в зв'язку з рівнем суттєвості перевірки та інших властивих аудиту обмежень існує можливість, навіть ймовірність того, що будь-які істотні помилки мо­жуть бути не поміченими;

§ форма, в якій замовникові буде видана інформація про результати проведеної аудитором роботи (обсяг і склад переданої замовнику документації).

Крім того, у договір можуть бути включені такі пункти:

1. Угоди, які стосуються планування аудиту.

2. Угоди, які стосуються залучення до перевірки інших ауди­торів та фахівців інших галузей з деяких аспектів аудиту.

3. Угоди, які стосуються залучення до перевірки внутрішніх аудиторів та іншого персоналу клієнта.

4. Порядок розрахунків за виконання робіт з аудиту.

5. Будь-які можливості обмеження аудиторського зо­бов'язання.

6. Посилання на будь-які додаткові угоди між аудитором та клієнтом.

Детальна структура договору може бути різною, проте його форма в цілому повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. У преамбулі договору після зазначен­ня назви та номера договору, місця й дати його підписання наво­дяться назви сторін, які склали договір (замовник та виконавець), прізвища посадових осіб, які підписали договір від імені кожної сторони.

У розділі "Предмет договору" вказується назва аудиторської послуги ("проведення аудиту" або "аудиторська перевірка"), мета аудиту і характеризується його масштаб.

У розділі "Зобов'язання сторін" залається перелік та харак­теристика зобов'язань, які бере на себе кожна із сторін. При цьо­му перелік зобов'язань замовника повинен містити такі поло­ження:

o надання аудиторам можливості доступу до будь-яких за­писів, документації та іншої інформації, яка запрошена у зв'язку з аудитом;

o відмову від будь-яких дій, які здійснюються з метою впливу на думку аудитора;

o зобов'язання щодо прийому й оплати робіт;

o інші зобов'язання.

У перелік зобов'язань аудитора необхідно включити:

o дотримання умов конфіденційності інформації та інших принципів аудиту;

o зазначення форми, у якій замовникові буде видана інфор­мація про результати проведеної аудитором роботи (об­сяг та склад переданої замовникові документації);

o дотримання вимог щодо якості згідно із стандартами та нормами аудиту, законними актами України та іншими (вказати, якими саме) критеріями;

o зобов'язання інформувати замовника, якщо в процесі ро­боти виявиться недоцільність її;

o інші зобов'язання.

У розділі "Порядок здавання та приймання робіт" дається перелік, характеристика та послідовність процедур, які викону­ються сторонами у процесі передачі результатів роботи, а також зазначаються умови та порядок оформлення відмови замовника прийняти виконану роботу.

У розділі "Термін виконання робіт" вказуються тривалість виконання роботи, дати початку та її закінчення, а також терміни надання результатів виконаної роботи.

У розділі "Вартість робіт та порядок розрахунків" вказу­ються відомості про розмір та порядок виплати винагороди за ви­конання робіт.

Розділ "Відповідальність сторін" містить умови відповідаль­ності кожної сторони (за які саме випадки сторони нестимуть відповідальність та в якому вигляді). Доцільно також обумовити аспекти, за які та чи інша сторона не несе відповідальність.

В умовах відповідальності замовника мають бути зазначені такі положення:

— відповідальність за достовірність наданої аудиторам інформації;

— відповідальність у разі невиконання рекомендацій ауди­тора;

— відповідальність за невиконання зобов'язань прийому та сплати винагороди за роботу;

— інші види й умови відповідальності.

В умовах відповідальності виконавця необхідно помістити положення:

§ відповідальність за якість виконаних робіт;

§ відповідальність за дотримання термінів робіт;

§ відповідальність за дотримання принципів аудиту під час виконання робіт;

§ інші види й умови відповідальності.

У цьому ж розділі обумовлюється відповідальність за почат­кові залишки під час першого проведення аудиту або відповідальність у разі, якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором. Тут має також бути відмітка про термін дії та­кої відповідальності.

У розділі "Термін дії договору" наводиться вказівка про дату початку та закінчення дії договору.

У розділі "Реквізити сторін" вказуються юридичні адреси та платіжні реквізити кожної сторони.

У розділі "Особливі умови" зазначені питання, які сторони вважають за необхідне обумовити і які не знайшли відображення в попередніх розділах договору. Зокрема, обумовлюються:

· питання про те, що в залежності від рівня суттєвості пе­ревірки та інших притаманних аудиту обмежень, існує можливість і навіть ймовірність того, що будь-які, навіть суттєві, помилки можуть залишитися не помічене;

· умови, за яких виконавець може відмовитись від продов­ження робіт на будь-якому етапі їх виконання;

· умови продовження терміну виконання робіт;

· посилання на будь-які додаткові угоди до даного догово­ру, а також на додатки до договору;

· порядок розв'язання спорів щодо даного договору;

· інші умови.

Окремі положення договору можуть пояснюватися додат­ковими документами (додатками до договору). Наприклад, термін виконання робіт може регламентуватися календарним планом робіт. Розмір та порядок виплати винагороди за роботу — протоколом узгодження договірної ціни та інше. В цьому випадку в тексті договору робиться посилання на ці документи й на те, що вони є невід'ємною частиною договору. Склад та зміст додатків можуть бути різними і залежатимуть від конкретних обставин.

Планування аудиту — це формування головної стратегії та визначення конкретних методів проведення перевірки, а також часу проведення аудиту. Розробка загального плану і програми аудиту повинна ґрунтуватися на вивченні особливостей бізнесу клієнта та даних попередньої експертизи діяльності суб'єкта пе­ревірки. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної ауди­торської процедури. Під час розробки плану аудитори і ауди­торські фірми мають право самостійно визначати форми та мето­ди аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору з клієнтом, професійних знань та досвіду. Окремі положення загального плану аудиторська фірма може узгоджувати з керівництвом замовника, якщо це вважається доцільним.

Метою планування є звернення уваги аудитора на найваж­ливіші питання, які слід перевірити найретельніше. Аудитор по­винен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефек­тивно провести аудиторську перевірку. Планування має допо­могти аудиторові належним чином організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка виконується інши­ми аудиторами і фахівцями інших професій. Характер плану­вання залежить від організаційної форми, розміру та виду діяль­ності підприємства, виду аудиту, уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

У національних нормативах аудиту підкреслюється доцільність і необхідність документального оформлення процесу планування. Залежно від цього аудиторові необхідно докумен­тально оформити загальний план перевірки, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Під час розробки загального плану аудитор має проаналізу­вати такі моменти:

— головні фактори, які впливають на діяльність підприємства;

— найважливіші характеристики підприємницької діяль­ності клієнта (його організаційна структура, особливості процесу виробництва, надання послуг, фінансового ста­ну), порядок звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту;

— розподіл обов'язків між керівництвом підприємства;

— методологію та принципи бухгалтерського обліку підприємства;

— зміни в обліковій політиці чи термінології аудиту;

— оцінку ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності поперед­жати та виявляти помилки на підприємстві;

— визначення порога суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;

— ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період пе­ревірки та знайдені ним раніш помилки;

— визначення складних бухгалтерських операцій з ураху­ванням суб'єктивної точки зору бухгалтера підприємства;

— існування можливості оперативного внесення змін в ок­ремі напрямки аудиту;

— ступінь автоматизації обробки облікової інформації;

— участь у перевірці інших аудиторів та аудиторських фірм

— (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства);

— участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є ауди­торами;

— дислокація (місцезнаходження) підрозділів головного підприємства;

— можливість оперативного включення до програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперерв­ності діяльності підприємства.

У загальному плані аудиту рекомендується передбачати:

§ які конкретні питання слід перевірити, щоб висновки за результатами аудиту були об'єктивними;

§ які суттєві обставини слід проаналізувати під час пе­ревірки;

§ які вибіркові плани аудиту варто розробити;

§ формування аудиторської групи, її чисельність та кваліфікацію фахівців, які будуть залучені до проведення перевірки;

§ розподіл аудиторів у відповідності з їхніми професійни­ми якостями на конкретні ділянки аудиторської пе­ревірки;

§ з якими стандартами, законодавчими і нормативно-пра­вовими актами слід ознайомити групу аудиторів;

§ бюджет робочого часу для кожного етапу аудиту;

§ інструктаж усіх членів групи щодо їхніх функціональних обов'язків, ознайомлення їх з особливостями фінансово-господарської діяльності підприємства;

§ контроль керівника групи за виконанням плану та якістю роботи асистентів, за веденням ними робочої документації та належним оформленням результатів аудиту;

§ роз'яснення керівником аудиторської групи методичних питань, пов'язаних з практичною реалізацією аудиторсь­ких процедур;

§ документальне оформлення особливої думки окремого виконавця під час виявлення розбіжностей в оцінці кон­кретного факту між керівником аудиторської групи і ря­довим її членом.

Перелік об'єктів перевірки (видів робіт) під час складання загального плану аудиту може мати такий вигляд:

o Статут підприємства та інші загальні документи (уста­новчий договір, ліцензії на здійснення окремих видів діяльності, накази, розпорядження, службові довідки, протоколи засідань засновників тощо);

o облікова політика підприємства (робочі документи з ме­тодичних, технічних та організаційних аспектів облікової політики);

o основні засоби та нематеріальні активи;

o виробничі запаси;