Міністерство освіти і науки україни

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Львівський національний університет ім. Івана Франка

 

Кафедра класичної філології

 

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА НА ТЕМУ:

 

«ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ

ЯКІСНОЇ ОЗНАКИ ПРИКМЕТНИКА

У ЛАТИНСЬКІЙ МОВІ»

 

Студентки групи ІНкм-51

Факультету іноземних мов

Різак Наталії Зіновіївни

Науковий керівник:

Доц.каф.класичної філології

Домбровський Р.О.

 

 

ЛЬВІВ-2005

    ЗМІСТ

 

Вступ

Розділ 1.Визначення терміну „інтенсивність”.

1.1 Класифікація та аналіз основних засобів вираження інтенсивності якісної ознаки прикметника

Розділ 2. Морфологічні засоби вираження інтенсивності якісної ознаки

2.1 Cуфіксальні засоби вираження інтенсивності якісної ознаки

2.1.1 Суфікси вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників

2.1.2 Демінутивні суфікси

2.2 Префіксальні засоби вираження інтенсивності якісної ознаки

2.2.1 Префікси prae-;per-;in-

Розділ 3. Лексико-синтаксичні засоби вираження інтенсивності якісної ознаки

3.2 Конструкції з узагальненим об'єктом порівняння

3.3 Прикметник з елативним значенням

3.4 Конструкції із сполучником quam

Висновки

Резюме

Список використаної літератури

Список умовних скорочень

 

 

Вступ

 

У даній магістерській роботі розглядаються засоби вираження інтенсивності якісної ознаки прикметника на матеріалі латинської мови. Для розкриття теоретичного матеріалу використовуються практичні матеріали, одержані із досліджень наукових працівників мовознавців та із опрацьованих творів латинських авторів Августина „Сповідь”(пізня латина),Овідія „Метаморфози”(класична латина).Одержані результати є значним підґрунтям для висвітлення проблематики питання інтенсивності якісної ознаки прикметника. Таке використання різних джерел та численних прикладів дає змогу розглянути дану тему узагальнено із врахуванням різних точок зору.

Дана тема є актуальною, оскільки вивчення засобів вираження інтенсивності якісної ознаки прикметника, а також питання про співвідношення двох категорій - ступенів порівняння та елатива нещодавно стало предметом пильної уваги мовознавців. Проблема інтенсивності вивчалася не лише у аспекті «інтенсивність ознаки», але й як «інтенсивність дії» та «інтенсивність висловлювання» [5]. Дослідження проводилися і проводяться на матеріалі російської, англійської, німецької, французької, італійської та інших індоєвропейських мов. Так, романістика збагатилась ґрунтовною працею Л. В. Воробйової, що присвячена засобам вираження інтенсивності якісної ознаки у сучасній французькій мові [8]; питанню про співвідношення ступенів порівняння та елатива, як одного із засобів вираження інтенсивності якісної ознаки, присвячено дослідження Л.І.Боголюбової [3,4] (на матеріалі латинської та французької мов), а також А.В.Вайшнораса [6] (на матеріалі сучасних італійської та французької мов). Дослідженню прикметників із значенням підсиленого ступеня якості у російських говірках присвячено статтю Е.Н.Антонової та Л.А.Шарифулліної [1]. Т.І.Філь [14] досліджує особливості функціонального відтворення ступенювання якості прикметників, зокрема, елативів у перекладах з англійської мови на німецьку. Як бачимо, дослідженнязасобів вираження інтенсивності якісної ознаки здійснюється переважно на матеріалі сучасних індоєвропейських мов. Дослідженню латинських прислівників, що застосовуються для підсилення позитива, присвячено роботу німецького мовознавця Е.Вьольфліна, проте вона торкається переважно періоду пізньої латини [15].

Слід відзначити, що й у інших дослідженнях мовознавці звертаються до питання інтенсивності ознаки та до засобів її вираження, зокрема, й на матеріалі латинської мови Проте ані в українській, ані в зарубіжній науці ця проблема не висвітлювалася у спеціальних дослідженнях.

Магістерська робота складається із трьох розділів.

Перший розділ присвячений вивченню терміну „інтенсивність” та „ступінь інтенсивності”. Інтенсивність розглядається, як складне, якісне поняття, що містить у собі поняття кількості й міри, а ступінь інтенсивності як показник якісної ознаки, що тісно пов'язана із кількісною характеристикою предмета. Подається на розгляд поняття об'єктивної, суб'єктивної та експресивної інтенсивності. До цього розділу включений підпункт про класифікацію основних засобів вираження інтенсивності якісної ознаки прикметника у латинській мові.

У другому розділі розглянуто морфологічні засоби вираження інтенсивності якісної ознаки, до яких належать суфікси вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників (-іо r, - ius, - issim, - lim, - rim, атакож неправильні та суплетивні), коли вони виражають безвідносний ступінь інтенсивності якісної ознаки, особливо розвиток елативного значення у формі суперлатива; а також демінутивні суфікси – culu, - ulu,- olu,- ellu,- xillu та ін..;префікси р r ае-, ре r -, in -, які використовувались для вираження високого ступеня якісної ознаки.

Третій розділ висвітлює лексико-синтаксичні засоби вираження інтенсивності якісної ознаки: це прикметник у звичайному ступені порівняння сполучений із прислівником, що утворюють підсилювальні конструкції; утворюють елативне значення також конструкція з посиленим суперлативом за допомогою узагальненого об'єкта порівняння. Сюди відносять прикметники, які своїм лексичним значенням вказують на елативний ступінь якості, наприклад: ingens, immanis, amplus, grandis та ін. та конструкції зі сполучником quam у підрядних допустових реченнях, у сполученні з possum та із суперлативом.

прикметник інтенсивність якісний латинський

Розділ 1. Визначення терміну «інтенсивність

Загальновідомо, що усі поняття можна поділити на два класи:

1) поняття, що можуть якісно видозмінюватися;

Наприклад: rarus - рідкісний, altus - високий, altior - вищий, altissimus - найвищий, durus - твердий, citus - швидкий, тощо.

2)поняття, які не мають градацій, чи то якісних відозмін за своєю природою.

Наприклад, відносні прикметники: barbarus – чужоземний, diversus - протилежний, Graecus - грецький, Germanus - германський, тощо.

Розглянемо поняття, які допускають градації. Якщо таке поняття оцінюється по відношенню до інших, тоді йдеться про ступені порівняння:

Quis carior fuit Graecia Themist ос1е?

Страшно великого звіра.

Кількість та якість становлять єдність, де якість не існує поза її кількісною визначеністю. Кількісна характеристика предмета може змінюватися у певних межах, що визначені даною якістю. Показником цих змін виступає ступінь.

Інтенсивність є складним, якісним поняттям, що містить у собі також поняття кількості й міри. Поняття інтенсивності, що є однією з найбільш загальних категорій думки, застосовується як до ознаки, вираженої прикметником, так і до ознаки, вираженої дієсловом, про що вже згадувалось вище. Проте ступінь є показником лише якісної ознаки.

Уся система інтенсивності якісної ознаки доволі широка і має різні ступені, котрі можна звести до наступної градації:

1 ступінь нульовий,

2 ступінь малий,

3 ступінь неповний

4 ступінь приблизний

5 ступінь достатній

6 ступінь елятивний

7 ступінь надмірний ¹

або

1 ступінь малий,

2 ступінь неповний,

3 ступінь середній

4 ступінь дуже високий

¹Воробйова Л.В. Про деякі засоби вираження інтенсивності якісної ознака в сучасній французькій мові//Іноземна філологія. -Львів, 1967. -Вип. 12.-C.114.

5 ступінь надзвичайно високий ¹

Високий ступінь інтенсивності якості є найширшою за засобом вираження категорією у системі ступенів інтенсивності якості. Засоби, якими він виражається у мові, є виразними експресивними засобами, що часто набувають емоційного насичення. Такі засоби передають здебільшого суб'єктивне (оцінне) судження автора. Таким чином, слід розрізняти інтенсивність об'єктивну та суб'єктивну, або оцінну.

Для вираження об'єктивної інтенсивності (при якій цілком відсутнє емоційне ставлення) у мові є певні усталені засоби, загальновживані в літературній мові норми, котрі є завжди традиційні. Наприклад: valde + прикм., префікс р r ае-, а також ступені порівняння, що поєднують у собі і порівняльне, і елатавне значення, залежно від задуму автора, та ін..

Проте, мова служить не лише для вираження думки, але й для висловлення почуттів та емоцій. Дійсність завжди сприймається суб'єктивно, пізнання її завжди супроводжує емоційна оцінка того, що пізнається. Засоби, якими передається суб'єктивна інтенсивність ознаки, є спільними до деякої міри у різних мовах, оскільки вони утворюються на основі загальних психологічних законів. Проте, залежно від характеру будови тієї чи іншої мови в ній використовуються відповідні засоби вираження інтенсивності ознаки. Наприклад, у мовах флективної будови часто вживаються для цього морфологічні засоби, особливо суфікси, при цьому, крім елативних суфіксів, велику роль відіграють так звані зменшувально-пестливі або збільшувано- зневажливі суфікси, наприклад, зменшувально-пестливі суфікси: - ulu,- culu,-і lu,- ellu, та ін.:

Regulus=parvus rex - малий цар,

або

homunculus - людинка (від homo).

¹Вайшнорас А.В. Элятив прилагательного и лексико -синтаксические средства его выражения в современном итальянском и французском языках//Вестник Ленинградского ун-та.-Ленинград, 1978.-№2.-C.123.

Прикметників

Розглянемо засоби вираження інтенсивності якісної ознаки прикметника, що найчастіше зустрічаються у літературі класичного періоду. Це, передусім, ступені порівняння, коли вони виражають елативне значення, наприклад (тут і далі перший із наведених перекладів є перекладом А.Содомори, другий – дослівним перекладом тексту):

Nec satis hoc Baccho est: ipsos quoque deserit agros Cumque choro meliore sui vineta Timoli Pactoloque petit, quamvis non aureus illo Tempore nec caris erat invidosus harenis.

[ О vid. Ме t., XI, 85-88 ]

Вакхові все ж того мало було. Залишивши ті землі, В колі найкращих жінок він до рідного Тмолу подався, Де пропливає Пактол. хоч у нору ту золотоносним Він ще не був і піском дорогим ще не вабив нікого.

Solusque ex omnibus illud

Ascalaphus vidit, quem quondam dicitur Orphne Inter Avernales haud ignotissima Nymphas, Ex Acheronte suo furvis peperisse sub antris.

[ Ovid. Met. V,538-541]

...Один Аскалаф це помітив, той, що колись Архонтові, кажуть, його народила Орфна в печері глухій, незрівнянною славна красою Серед сестер Авернійських своїх.

...Один Аскалаф зі всіх помітив це, Який колись, кажуть, був народжений від Архонта у темній печері, Орфною,що була не зовсім незнана(дуже відома) Серед німф Авернійських.

Наведемо ще ряд прикладів суперлатива з елативним значенням:

Bella parat Minos;qui quamquam milite,quamquam Classe valet, patria tame nest firmissimus ira …

[Ovid.Met.VII,456-457]

Мінос готує війну. Нездоланні морські в нього й піші Сили, та батьківський гнів - наймогутніша Міноса зброя.

Мінос готує війну; хоча сильний піхотою й флотом, однак батьківський гнів - наймогутніша зброя.

Forte fuit iuxta patulis rarissima ramis Sacra Iovi quercus de semine Dodonaeo.

[Ovid.Met.VII,622-623]

Побіч був дуб, хоч розлогий, та віттям рідкий, Громовержця

Або

Alpes montes altissimi Europae sunt. Альпи - найвищі гори в Європі.

Якщо ж обмеження сукупності відсутнє, а також не вказане прямо і не мається на увазі, то форма має елативне значення.

Cyrus vir fortissimus et prudentissimus erat. Кір був чоловіком дуже відважним і дуже мудрим.

Суфікс – issimus означав «останній у ряді однорідних предметів», той, що виражає диференційну ознаку у найвищій мірі.

... frater erat belloque ferox ad vimque paratus, nomine Daedalion,illo genitore creatus, qui vocat auroram caeloque novissimus exit.

[ Ovid., Ме t., XI 294-296 ]

Звагою з-поміж усіх, поривавсь до насильства, до зброї Дедаліоном він називавсь. Був один у нас батько - Той, що приводить зорю, покидаючи небо останнім.

Був брат, відважний у війні, та здатний на насильство, На ім'я Дедаліон, народжений тим батьком, Що кличе Аврору і йде останнім з неба.

…Diffugiunt stellae,quarum agnima cogit Lucifer et caeli statione novissimus exit.

[Ovid.Met.II,114-115]

Зникають зірки: їх загони тремтливі Люціфер гонить і останнім лишаючи варту небесну.

Зникають зірки, загони яких гонить Люціфер останнім полишає сторожу небесну.

…falcata novissima cauda est, qualis dimidiae sinuantur cornua lunae.

[ Ovid. Met. III,681-682]

Вгледіла той корабель -і слізьми залилась Алкіона.- Страшно їй стало, немов би в ту мить зазирнула в майбутнє. Мужа в обійми взяла й, невимовну тамуючи тугу, Мовила тихо: «Прощай», - і відразу поникла, зімліла.

Коли подивилась назад,немовби передчуваючи майбутнє, Алкіона злякалась І не втримала виступаючих сліз, обійняла [чоловіка], нарешті вимовила, найнещасніша, Сумними вустами: «Прощавай», зімліла всім тілом.

Елативне значення у вищенаведених прикладах виникло завдяки порівнянню із нормою якості, що мається на увазі. Подібність ступенів порівняння та елатива полягає у притаманні ним ідеї порівняння; вона підтверджується здатністю суперлатива та компаратива висловлювати елативні значення. Різниця полягає передусім у денотаті та у характері порівняння. У компаративіта суперлативі денотатом є факт переваги одного предмета над іншим (або групою інших). Ступені порівняння можуть дати нам відносну характеристику якої-небудь ознаки, що притаманна двом об'єктам, у її кількісному вираженні. Порівняння, що позначається компаративом чи суперлативом, є достатньо об'єктивним, оскільки об'єкти, що порівнюються, або існують у об'єктивній реальності, або добре знайомі тому, хто висловлюється.

У елативі денотатом є ознака предмету та його міра. Цим елатив наближається до позитива оціночних прикметників (див. приклади з пізньої латини). Оцінка, виражена елативом, є суб'єктивною - один і той самий предмет отримує різну оцінку в залежності від того, хто висловлюється відносно цього предмета. Ця оцінка проводиться з точки зору загальновизнаної норми якості, проте, наявність норми лише у свідомості того, хто говорить, надає можливості для широкої суб'єктивної інтерпретації як самої норми, так і ознаки предмету, що оцінюється.

Демінутивні суфікси

Мова служить не лише для вираження думки, але й для висловлення почуттів та емоцій. Дійсність завжди сприймається суб'єктивно, пізнання її завжди супроводжує емоційна оцінка того, що пізнається. Засоби, якими передається суб'єктивна інтенсивність ознаки,є спільними до деякої міри у різних мовах,оскільки вони утворюються на основі загальних психологічних законів. Проте, залежно від характеру будови тієї чи іншої мови в ній використовуються відповідні засоби її вираження. Наприклад,у мовах флективної будови часто вживаються для цього морфологічні засоби, особливо суфікси,при цьому, крім елатив них суфіксів велику роль відіграють так звані зменшувально-пестливі суфікси. Одним словом-це демінутивні суфікси прикметників. У певних контекстуальних умовах прикметники утворені такими суфіксами можуть виражати елативність, тобто надзвичайно високий ступінь інтенсивності ознаки ¹.

Parvulam causulam nactus Caesar[Bell.Afr.54,1]

Ознаки

Досить хитрого сина жінки.

Vereor ergo, ut sit satis congruens (Plin. Ep. I,8,11)

Ти вагаєшся Трою здобути?

Чи ти вагаєшся знищити величну Трою?

…At in aedibus ingens murmur erat:…

[ Ovid. Met. VII,644-645]

А тим часом почувсь у покоях гамір...У покоях панував дуже сильний галас...

Per Chaos hoc ingens vastique silentia regni, Euridices,oro,properata retexite fata.

[ Ovid. Met. X,30-31]

Хаосом цим, що не відає меж, глибиною мовчанки Вас я молю: Еврідіці ви наново виснуйте долю!

Молю цим безмежним хаосом і мовчанкою Безлюдного краю, відновіть Еврідіці прискорене долю.

Arte mea soceri longum temptabimus aevum, Non annis renovare tuis,modo diva triformis Adiuvet et praesens ingentibus adnuat ausis.

[ Ovid. Met. VII,176-178]

Хистом своїм намагатимусь тестю примножити років Не за рахунок твоїх. Ти могла б лиш богиня трилика Замір нечуваний цей, завітавши до мене здійснити.

Я намагатимусь збільшити вік довгий тестю Умінням своїм, а не за рахунок твоїх, лише богиня трилика Допомогла б і погодилась б на величезний ризик.

Cognita res meritam vati per Achaidas urbes Attulerat famam nomenque erat auguris ingens.

[Ovid.Met.III,511-512]

Чутка про це розійшлася, і в ахейських містах по заслузі Славу Тіресій здобув- знаменитим ім'я його стало.

Слава провидься розійшлася справедливою чуткою По ахейських містах і ім'я авгура стало найвідомішим.

І ngens визначає конкретні предмети, величина яких викликає подив, а mplus, grandis вказують, в основному, на об'єм та зовнішній вигляд предметів; і mmanis позначає суб'єкти, що викликають своїми величезними розмірами страх у глядача.

Ingensque navigium minima secuta est. (Р lin., Ер. III, 16) На маленькому поїхала за величезним кораблем. Qualis ab imbre solet percussis solibus arcus Inficere ingenti longum curvamine caelum.

[Ovid.Met.VI,63-64]

Іноді так при дощі, коли промінь крізь нього прорветься, Райдуга весь небосхил велетенським охоплює луком.

Після дощу, коли промені сонця прорвуться райдуга Заполонить безкрає небо величезною дугою.

unc ego sanguineae successu caedis ovantem Eminus ingenti resupinum pondere fudi:

[ Ovid. Met. XIII,85-86]

Я ж, поки кров'ю впивавсь він, тягар величезний піднявши, Здалику в нього метнув- і горилиць герой повалився.

Я здалику кинув важким тягарем у того,що насолоджувався Результатом кривавої різні і той впав горілиць.

... Dederam epistolam sane grandem (Сіс., А tt. XIII, 21) Я відправив дуже великого листа.

Densior his tellus elementaque grandia traxit Et pressa est gravitate sua;circumfluus umor Ultima possedit solidumque coercuit orbem.

[ Ovid. Met. I,29-31]

Землю ж, яка притягнула до себе вагоміші часточки, Власний тягар пригнітив;наостанку хвиляста волога.

Висновки

 

Інтенсивність, у лінгвістичному плані, - складе, в основному якісне поняття з елементами кількості та міри. У засобах її вираження немає повної абстрагованості відносин граматичних категорій.

Категорія ступенів інтенсивності якісної ознаки є лексико-граматичною категорією, дослідження якої стосується в однаковій мірі граматики та стилістики. Ступені інтенсивності мають необмежену градацію - від нульового до надмірного. Інтенсивність має подвійний характер. Слід розрізняти об'єктивну та суб'єктивну, або оцінну, а також експресивну інтенсивність. У латинській мові існує система засобів для вираження інтенсивності якісної ознаки: морфологічні (суфіксальні та префіксальні) та лексико-синтаксичні (підсилювальні ад'єктивні словосполучення - (прислівник + прикметник), фразеологізми, конструкції з узагальненим терміном, редуплікація (повтори), лексичне значення самих прикметників). Найбільш вживаними є ступені порівняння прикметників, які виражають безвідносний ступінь інтенсивності якісної ознаки. Особливо часто суперлатив, що має елативне значення.Це підтверджується великою кількістю прикладів, що були вибрані на основі проведеного аналізу „Сповіді” Августина, що відноситься до періоду пізньої латини, де суфікс –issim- втрачає суперлативне значення і позначає майже виключно елатив.У вищеназваному творі наявеі 65 фрагментів, які можна позначити як елативи.Особливо що стосується висловлювань про Бога і його властивості Августин застосовує дуже багато епітетів з суфіксом -issim-. До цього класу можна віднести 14 фрагментів, 5 висловлювань є про самого автора, 7 стосується друзів, родичів,8-чужих авторові осіб,14- предметів у загальному сенсі, 8 стосується почуттів і турбот, 11- абстрактних понять.

Проаналізувавши також твір Овідія „Метаморфози”,що відноситься до класичної латини, було розглянуто 95 фрагментів, які можна інтерпретувати як елатив, з яких 35 фрагментів виражені найвищим ступенем порівняння прикметників, 15 виражені безвідносним вищим ступенем порівняння прикметників,30-прикметниками з елативним значенням, 12- прикметниками з префіксами prae-,per-.in-;3- прикметниками сполученими зі прислівниками. З даного матеріалу можна зробити висновок,що велике значення у латинській мові мають також прикметники прикметники з лексичним значенням інтенсивності ознаки, міри, ступеня виявлення ознаки, й сили.

Рідше зустрічаються сполучення прикметників із сполучниками, конструкції з quam та фразеологічні порівняння.

Проблема інтенсивності якісної ознаки та засобів її вираження відноситься до питань взаємодії та взаємозв'язку між граматикою, фразеологією, словотвором та різними шарами лексики. Вона є однією з загальнолінгвістичних проблем. Питання інтенсивності як таке достатньо повно висвітлено на матеріалі російської, німецької, французької, італійської та англійської мов.Проте, на матеріалі класичних мов, а зокрема латинської, цій проблемі досі не присвячено повного та ґрунтовного дослідження.

Резюме

 

Магістерська робота присвячена вивченню засобів вираження інтенсивності якісної ознаки прикметника.На основі різних досліджень мовознавців у латинській мові виділяють систему засобів вираження інтенсивності якісної ознаки прикметника: морфологічні засоби (суфікси вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників, демінутивні суфікси та префікси) та лексико-синтаксичні засоби (сполучення прикметника із прислівником, конструкції з узагальненим об'єктом порівняння, прикметники, які своїм лексичним значенням вказують на елатив ний ступінь якості, конструкції із сполучником quam).

У першому розділі представлено різні погляди мовознавців щодо визначення терміну „інтенсивність” та „ступінь інтенсивності”. Також розглядається проблематика питання про об'єктивну, суб'єктивну та експресивну інтенсивність.

У другому розділі описуються морфологічні засоби вираження інтенсивності якісної ознаки, які представлені суфіксами вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників,що найбільш представлені у літературі пізньої латини; демінутивними суфіксами та префіксами, які рідше зустрічаються.

Третій розділ розглядає лексико-синтаксичні засоби вираження інтенсивності якісної ознаки. До цього розділу включений теоретичний та практичний матеріал про сполучення прикметників із прислівниками; про конструкції з узагальненим об'єктом порівняння; про прикметники з елативним значенням; про конструкції із сполучником quam.

Summary

 

The subject of this master’s thesis is the means of expression of the intensity of the qualitative attribute of adjective.On basis of the different investigations of many linguists in Latin can isolate the system of the means of expression of the intensity of the qualitative attribute of adjective:morphological means(suffixes of comparative and superlative degrees of comparison,diminutival suffixes and preffixes),lexico-syntасtical meаns (adjective + adverbial, the constructions of the general object of comparison, adjectives with alative degree of quality, the constructions with conjunction quam).

The first part presents the different viewes of linquists about the determination of terms “intensity” and “intensity`s degree”.The problems of question about the subjective,objective and expressive intensities are examined here too.

In the second part are described morphological means.These are suffixes of comparative and superlative degrees of comparison, that are met very often in literature of late and classical Latin, diminutival suffixes and preffixes,what are met rarely.

The third part considers lexico- syntасtical meаns.This section includes adjective with adverbial, the constructions of the general object of comparison, adjectives with alative degree of quality, the constructions with conjunction quam.

Список умовних скорочень

 

Bell.Afr. “Bellum Africanum”

Caes.B.G. C.Iulius Caesar “De bello Gallico”

Cic.Arch. M.Tulius Cicero “Pro Licinio Archia poeta”

Cic.Att. M.Tulius Cicero “Epistulae ad Atticum”

Cic.Fam. M.Tulius Cicero “De officiis”

Cic.Pro Flacco. M.Tulius Cicero “Pro L.Flacco”

Cic. Qu. Fr. M.Tulius Cicero “Epistulae ad Quintum fratrem”

Cic.Verr. M.Tulius Cicero “In C.Verrem”

Gr.Turon. Gregorius Turonensis “Historia Francorum”

Hor.Sat. U.Horatius Flaccus “Satirae”

Liv. T.Livius “Ab urbe condita”

Ovid.Met. P.Ovidius Naso “Metamorphoses”

Plaut.Merc. T.Maccius Plautus “Mercator”

Plin.Ep. C.Plinius Secundus “Epistulae”

R. R. “De re rustica”

Sall.Cat. C.Sallustius Crispus “Conjuratio Catilinae”

Sall.Jug. C.Sallustius Crispus “Bellum Jugurthinum”

Sen.Ep. M.Annaeus Seneca “Epistulae ad Lucilium”

Verg.Aen. P.Vergilius Maro “Aeneis”

V.Georg. P.Vergilius Maro “Georgica”

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ