Підвищення ефективності використання розпорядчих методів управління СП “удіміс”, відповідно до правил видання розпорядчих документів

 

Основою розпорядчого впливу є порядок управління, розроблений в результаті актів організаційного впливу. Саме на підтримання і поліпшення цього порядку спрямований розпорядчий вплив. Він виходить від керівника, має обов'язковий характер і не підлягає обговоренню чи зміні. Всі акти розпорядчого впливу надходять суворо в одному напрямі: від вищих управлінських ланок до низових, від керівника до підлеглих.

Незалежно від характеру і змісту діяльності організації, її організаційно-правової форми, компетенції, структури й інших факторів, керівництво будь-якої організації наділяється правом видання розпорядницьких документів.

Основне призначення розпорядницьких документів — регулювання діяльності, що дозволяє органові управління забезпечувати реалізацію поставлених перед ним задач, одержувати максимальний ефект від своєї діяльності і діяльності організацій, що входять у його систему. Від того, наскільки ефективно регулюється діяльність установи, залежать результати роботи організації.

Щоб досягти поставлених цілей та задач на СП “УДІМІС” необхідно правильно здійснювати процедуру видання розпорядчих документів. Оскільки, рішення, що фіксуються в розпорядницьких документах, спрямовані на удосконалення організаційної структури підприємства, характеру, змісту, засобів і способів здійснення основної (виробничої) діяльності, забезпечення організації фінансовими, трудовими, матеріальними, інформаційними й іншими ресурсами.

Розпорядницькі документи містять рішення, що йдуть зверху вниз по системі управління, тобто від керівника організації до структурних підрозділів і працівників. Саме ці документи реалізують керованість об'єктів по вертикалі.

У юридичному плані розпорядницькі документи відносяться до нормативно - правових актів. У них одержують вираження конкретні юридично владні розпорядження суб'єктів виконавчої влади. Конкретність таких розпоряджень виявляється в тім, що за допомогою розпорядницьких документів вирішуються виникаючі в сфері управління проблеми і питання; їхнім адресатом є конкретні установи, структурні підрозділи, посадові особи або працівники; вони є юридичними фактами, що викликають виникнення конкретних адміністративно-правових відносин.

Відповідно до порядку вирішення питань усі розпорядницькі документи поділяються на дві групи:

документи, які видаються в умовах колегіальності;

документи, які видаються в умовах одноосібного прийняття рішень.

Колегіальність дозволяє найбільше правильно й ефективно вирішувати великі і складні питання. Але рішення колегіальних органів носять не обов'язковий, а рекомендаційний характер. Це означає, що керівник організації має право прийняти власне рішення, всупереч рішенню колегіального органу. В умовах одноосібного прийняття рішень влада з усіх питань управління в організації належить її керівникові. Одноособове прийняття рішень забезпечує оперативність управління, підвищує персональну відповідальність керівників за прийняті рішення. В органах управління, що діють на основі колегіальності, їхній керівники наділяються правом приймати одноособові рішення по досить вузькому колу питань, як правило, що стосується внутрішньої діяльності організації — її кадрового складу, матеріального й іншого забезпечення і деяких інших.

На СП “УДІМІС” розпорядчі документи слід видавати як колегіально, так і одноосібно.

Процедура видання розпорядницьких документів СП “УДІМІС” в умовах колегіальності повинна включати наступні стадії:

1. Підготовка матеріалів до засідання колегіального органу.

2. Внесення матеріалів на розгляд колегіального органу.

3. Обговорення питання (підготовлених матеріалів) на засіданні колегіального органу.

4. Ухвалення рішення по розглянутих матеріалах.

5. Оформлення протоколу засідання.

6. Видання розпорядницького документа і доведення рішення колегіального органу до виконавців.

7. Доведення рішення до виконавців.

На першому етапі проводиться збір інформації з розглянутого питання, її аналіз і оформлення у вигляді аналітичної довідки. Цю роботу проводить, як правило, відповідно до плану роботи колегіального органа фахівець відповідного структурного підрозділу за завданням керівника і спільно з ним. Довідка, що готує фахівець, повинна містити вичерпну і всебічну інформацію про стан справ щодо проблемного питання і містити конкретні пропозиції. Вона повинна бути погоджена з усіма зацікавленими в рішенні, що готується, фахівцями підрозділу і підписана керівником підрозділу, що представляє питання на розгляд колегіального органу. Поряд з довідкою фахівець готує проект рішення колегіального органу. Таким чином, дана стадія завершується підготовкою довідки по питанню і проекту рішення.

На другій стадії підготовлені матеріали — довідка і проект рішення - передаються секретареві колегіального органу. Тут важливе дотримання термінів, встановлених для передачі матеріалів, що звичайно складають 10-15 днів до засідання. Це час необхідний для розмноження представлених матеріалів і їхні розсилання або передачі членам колегіального органу для ознайомлення і попереднього вивчення. Члени колегіального органа до засідання повинні мати можливість вивчити матеріали, щоб мати уяву про питання, що буде розглядатися на засіданні. Передачу матеріалів секретареві колегіального органу здійснює керівник підрозділу, що підготував їх.

Третя стадія - обговорення матеріалів на засіданні — включає два етапи: допоміжний, що полягає в підготовці обговорення, і основний — безпосереднє обговорення питань на засіданні. На першому етапі проводяться ознайомлення голови колегіального органу з представленими матеріалами й організаційні заходи щодо підготовки засідання — членам колегіального органа розсилаються запрошення, порядок денний, матеріали до засідання. На самому засіданні обговорюються представлені матеріали, висловлюються думки по проекті рішення, пропозиції по його зміні і доповненню. У результаті дискусії можуть бути зроблені виправлення до проекту, що визнаються прийнятими, якщо за них проголосує більшість членів колегіального органа.

Четверта стадія відбиває специфіку діяльності колегіальних органів: це фіксація ходу засідання в протоколі. Під час засідання ведуться чорнові рукописні записи ходу засідання, стенографічний запис або звукозапис на магнітофонну стрічку. У вищих органах влади і управління звукозапис супроводжується стенографічним записом. Після засідання на основі зроблених записів оформляється протокол засідання. Після узгодження протокол підписується головою колегіального органа і відповідальним секретарем.

Шоста стадія - видання розпорядницького документа за рішенням колегіального органу. Рішення колегіальних органів оформляються постановами або рішеннями.

Рішення інформаційного характеру, як правило, не оформляються у виді розпорядницького документа і фіксуються тільки в протоколі. У практиці управління такі рішення називають протокольними, доведення їхній до виконавця здійснюється виписками з протоколу засідання.

Остання стадія - доведення розпорядницького документа до виконавців.

В умовах колегіального прийняття рішень видаються постанови і рішення.

В умовах одноособового прийняття рішень на СП “УДІМІС” видаються накази, указівки, розпорядження.

Процедура видання розпорядницьких документів, і умовах одноособового прийняття рішень - наказів, указівок, розпоряджень повинна включати наступні стадії:

1.Ініціювання рішення - обґрунтування необхідності видання розпорядницького документа.

2. Збір і аналіз інформації з питання.

3. Підготовка проекту розпорядницького документа.

4. Узгодження проекту документа.

5. Внесення проекту розпорядницького документа на розгляд керівництва.

6. Ухвалення рішення (підписання документа).

7. Доведення розпорядницького документа до виконавців.

Процедура документування виступає організуючим початком у підготовці і виданні розпорядницького документа і покликана забезпечити його відповідність чинному законодавству.

Проекти розпорядницьких документів готуються на плановій основі (відповідно до раніше розробленого плану або програми), з доручення керівництва організації, з ініціативи керівників структурних підрозділів або підвідомчих організацій, а також окремих фахівців. Обґрунтування необхідності видання розпорядницького документа може викладатися в доповідній записці, службовій записці, довідці аналітичного або інформаційного змісту, пропозиції, висновку, акті, службовому листі. Ці документи виступають у якості ініціюючого рішення.

Проекти розпорядницьких документів готуються фахівцями структурних підрозділів. Якщо проект документа торкається інтересів різних підрозділів, за рішенням керівництва організації створюється тимчасова комісія або призначається група працівників для підготовки проекту розпорядницького документа.

На другій стадії здійснюється збір і аналіз інформації, необхідної для ухвалення якісного рішення. Найважливіше; умова ефективності управлінського рішення — об'єктивність, достатність і своєчасність інформації, на основі якої готується проект документа. Для цього необхідно визначити джерела такої інформації. Це може бути: оперативна документація установи; документи, що надходять з вищестоящих і підвідомчих установ; законодавчі акти, нормативна документація, наукові дані й ін. Підсумком збору й аналізу інформації з питання є вироблення управлінського рішення, причому, як правило, у процесі аналізу інформації проробляються різні варіанти рішень і після всебічної їхньої оцінки вибирається одне, найбільш прийнятне.

Третя стадія полягає в оформленні виробленого рішення у вигляді проекту розпорядницького документу. Оформлення проекту здійснюється по тим же правилам, що передбачені для оформлення документа, але не на бланку, а на стандартному аркуші паперу, з нанесенням усіх необхідних реквізитів і проставленням на верхньому полі праворуч слова «Проект». Текст проекту розпорядницького документа повинен складатися так, ніби це був остаточний варіант документа.

Четверта стадія — узгодження проекту документа — складається з візування і зовнішнього узгодження, якщо необхідно провести експертизу рішення в інших установах. Звичайно зовнішнє узгодження проводиться при підготовці розпорядницьких документів вищими і федеральними органами виконавчої влади. Зовнішнє узгодження проекту розпорядницького документа проводиться на окремому листі — «Листі узгодження».

Внутрішнє узгодження (візування) проводиться з керівниками всіх зацікавлених підрозділів організації, головними і провідними спеціалістами, якщо розпорядницький документ стосується питань їхньої діяльності; із профспілковою організацією, якщо в проекті документа зачіпаються питання праці і кадрів організації; з головним бухгалтером, якщо мова йде про фінансові питання; з юридичною службою — на предмет відповідності проекту документа чинному законодавству, а також із заступниками керівника організації.

У процесі узгодження можуть бути висловлені зауваження і доповнення до проекту документа. Вони можуть бути внесені безпосередньо в представлений проект документа або оформлені на окремому листі як особлива думка або зауваження. В останньому випадку при візуванні на проекті документа проставляється оцінка: «Особлива думка додається» або «Зауваження додаються».

П'ята стадія - внесення проекту розпорядницького документа на розгляд керівництва — припускає «внесення зауважень в проект документа за результатами узгодження, остаточне оформлення погодженого проекту документу на бланку організації і представлення його керівникові на підписання. Ця стадія має особливе значення, якщо проект розпорядницького документа готується за дорученням вищестоящої організації. У цьому випадку проект документа оформляється не на бланку організації, а на стандартних аркушах паперу і направляється у вищестоящу організацію із супровідним листом і пояснювальною запискою.

На шостій стадії приймається рішення, що виражається в підписанні розпорядницького документа керівником. Це вирішальна стадія підготовки розпорядницького документа. Підпис керівника перетворює проект документа в повноцінний, що володіє юридичною чинністю документ.

Сьома стадія покликана забезпечити доведення розпорядницького документа до виконавців. На цій стадії проводиться тиражування документа, його розсилання або передача усім виконавцям. Розсилання розпорядницького документа повинні проводитися в стислі строки.

На підприємстві, де має місце високий рівень організаційних впливів, доведених до стандартів підприємства і регламентів управління, і висока трудова і виконавська дисципліна, значно знижується потреба в застосуванні розпорядницьких впливів.

Таким чином, для підвищення ефективності діяльності організаційно-розпорядчих методів управління на СП „УДІМІС” доцільно внести зміни у діючу організаційно-правову документацію, розробити необхідну нову документацію, а також правильно здійснювати видання розпорядницьких документів, відповідно до встановлених стандартів.

Отже, ми розглянули яким чином слід підвищити ефективність застосування організаційно-розпорядчих методів управління для ефективної роботи СП “УДІМІС”.

В исновки

 

Таким чином, ми провели ґрунтовний аналіз літературних джерел та теоретичних питань присвячених дослідженню теми “Система організаційно-розпорядчих методів управління та їх вплив на зовнішньоекономічну діяльність підприємства” та застосування теоретичних положень на практиці на прикладі СП “УДІМІС”.

Після розгляду теоретичних аспектів організаційно-розпорядчих методів управління підприємством, можна зробити такі висновки: 

Виробничий і трудовий колективи підприємств будь-яких форм власності можуть ефективно функціонувати тільки в умовах чітко організованої системи управління їхньою діяльністю. У господарській практиці регулюючий вплив на керовані об'єкти здійснюється за допомогою спеціальних засобів. Усі ці способи і прийоми складають систему методів управління.

Ефективність функціонування структури підрозділів і підприємства в цілому як складної соціально-економічної системи значною мірою залежить від правильності визначення і застосування методів управління.

Серед сукупності методів реалізація організаційних відносин у системі відбувається за допомогою застосування організаційно-розпорядчих методів управління, які ще називаються адміністративними.

Організаційно-розпорядчі методи управління - це система способів і прийомів організаційно-розпорядницького впливу на суб'єкти й об'єкти управління. Організаційно-розпорядчі методи управління ґрунтуються на таких індивідуальних і групових властивостях людей, як почуття обов'язку, відповідальності, дисципліни та розуміння можливості адміністративного покарання.

Після опрацювання теоретичних питань ми провели аналіз підприємства як системи управління і визначили, яким чином відбувається застосування даних методів на практиці.

Об’єктом дослідження обрано СП “УДІМІС” - спільне українсько-болгарське підприємство, яке спеціалізується на випуску швейних виробів.

Основним видом зовнішньоекономічної діяльності є переробка давальницької сировини.

Цілями підприємства є насичення внутрішнього ринку високоякісними товарами народного вжитку, конкурентноздатних на світовому ринку, а також освоєння управлінського, організаційного та комерційного досвіду.

СП “УДІМІС” здійснює свою діяльність згідно з колективним договором та Статутом, а також керується у своїй роботі законами та законодавчими актами України.

СП “УДІМІС” має мережу магазинів на території України в таких містах як Київ, Одеса, Полтава, Іллічівськ, Хмельницький, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Чернівці, Луганськ, Маріуполь, Херсон, Луцьк.

Розпочинаючи з грудня 1992 року до сьогоднішніх днів фабрика працює з німецькими фірмами: “ХЕКО”, “Тенденца”, “Ла-Ви”, через “Іллер-Текстиль” в Німеччині.

Робота з інофірмами ведеться за декількома напрямками:

1.Здійснення завантаження виробничих потужностей виготовленням німецьких виробів за їхньою технологією, із їхньої сировини та комплектуючих, що дає можливість підприємству не залучати велику кількість грошових засобів на придбання сировини, комплектуючих на Україні та у країнах СНД.

2.Вивчення та вдосконалення конструкторських виробів легкого асортименту за німецькими технологіями всім колективом, безпосередньо на робочих місцях.

3.Придбання обладнання в борг, тобто підприємству дана можливість розрахунку з німецькою фірмою “Іллер-Текстиль” у кредит.

За час роботи з німецькими фірмами, об’єм виконаних послуг постійно зростає, німецькі партнери роблять замовлення на виготовлення продукції і не мають претензій ні до якості, ні до строків виконання замовлень Продукція виготовляється за найновішою технологією, і має високу якість.

В роботі з іноземним партнером докорінно змінилися підходи до управління виробництвом, підприємство стало на шлях до вершин Євроякості, його продукція відома за межами України.

Велика і складна система СП „УДІМІС” має в своєму складі підсистеми - елементи з певними властивостями. Підсистеми в свою чергу формуються з елементів.

Для організації роботи на СП „УДІМІС” розроблено організаційну структуру, яка має лінійно-функціональну організацію управління, де управлінський процес розподілений по функціональних підсистемах (виробництво, маркетинг, персонал, фінанси).

На СП „УДІМІС”, в рамках загальної організаційної системи, існують наступні підсистеми:

6) Технічна – являє собою взаємообумовлений комплекс механізмів, приборів, обладнання, що забезпечує рішення завдань систем.

7) Технологічна – базується на розподілі процесу виробництва на стадії і етапи.

8) Система організації виробництва та управління – включає в себе сукупність підрозділів і ланок, які займаються управлінням і організацією виробництва на підприємстві.

9) Економічна система – єдність економічних процесів і економічних зв’язків.

10) Соціальна – люди, які входять до складу колективу та вступають в процес спільної праці, в певні взаємозв’язки.

Основним фактором досягнення загальних цілей діяльності СП “УДІМІС” є персонал, середньоспискова чисельність якого станом на 2002 рік становить 542 чоловік. Провівши аналіз ми помітили позитивні тенденції –збільшення середньоспискової чисельності працівників у 2002 році в порівнянні з попередніми роками; збільшення частки управлінського персоналу, і як наслідок - збільшується ефективність управління персоналом, використовується світовий досвід управління, що свідчить про вихід даного підприємство на світовий рівень; зменшення частки виробничого персоналу відбувається внаслідок застосування нових техніки та технології виробництва, яка не потребує великої кількості працівників.

На перший погляд в діяльності СП “УДІМІС” є багато позивного, але на сьогоднішній день підприємство має багато недоліків у своїй діяльності: великі кошти витрачаються на ремонт приміщення, який не робився майже 30 років; підприємство працює лише для того, щоб виплачувати заробітну плату працівникам і відсотки за кредити; фабрика не має коштів для придбання нового обладнання. Ці недоліки ми виявили за допомогою аналізу господарсько-фінансового стану підприємства.

На сьогоднішній день дане підприємство працює неефективно. Основними причинами цього є збільшення кредиторської заборгованості, зменшення власного капіталу, збільшення поточних зобов’язань, дуже великі витрати, зокрема, собівартість реалізованої продукції, а також відрахування з виручки. Незадовільними є і результати від зовнішньоекономічної діяльності.

Також ми провели SWOT – аналіз СП “УДІМІС”, щоб виявити в якому становищі знаходиться підприємство по відношенню до зовнішнього середовища на даний момент. Досліджуване підприємство знаходиться в полі слабких сторін та можливостей. За таких умов СП „УДІМІС” потрібно використовувати можливості зовнішнього середовища для подолання слабких сторін.

 Що стосується ефективності застосування організаційно-розпорядчих методів управління СП “УДІМІС”, то можна виділити позитивні і негативні сторони у застосуванні даних методів.

Позитивним є те, що для організації роботи розроблено організаційну структуру управління у відповідності до його діяльності; для працівників існують посадові інструкції, які визначають вимоги до посади, також позитивним є розробка різноманітних нормативів (виконання роботи, використання сировини, використання робочого часу).

Основними недоліками є: застарілий статут, який розроблений ще у 1995 році; недосконала організаційна структура управління; відсутність положень про підрозділи; неефективне нормування і планування своєї діяльності, оскільки проводячи господарсько-фінансовий аналіз ми виявили динамічне зростання витрат на підприємстві; збитковість підприємства також є причиною неефективного застосування даних методів.

Це свідчить про те, що на підприємстві низький рівень адміністративного впливу, регламенти управління не доведені до стандартів. І як результат – погіршення фінансового стану підприємства.

Для покращення становища, керівництву повинно переглянути політику підприємства, і в першу чергу необхідно звернути увагу на вдосконалення організаційно-розпорядчих методів управління.

На сьогоднішній день, як вже було сказано, методи організаційно-розпорядчого впливу мають велике значення в ринковому середовищі. Тому що добре організована робота на рівні підприємства є запорукою ефективної ЗЕД.

Р екомендації

 

Для удосконалення системи управління та фінансово - господарської діяльності СП “УДІМІС”, незважаючи на недостатність коштів, пропонуємо:

1) запровадити методику аналізу ефективності системи управління;

2) замінити обладнання на більш нове та раціональніше;

3)поліпшити роботу щодо поповнення оборотних коштів за рахунок залучення додаткових іноземних інвестицій.

4) на даному підприємстві слід розробляти плани особливо щодо виготовлення продукції та розподілу витрат.

Також для удосконалення системи управління працівникам планово-економічного відділу потрібно розробити плани соціального розвитку, які б включали в себе новаторство, передовий досвід, соціальну допомогу, проведення конкурсів на найкращого по професії, розвитку художньої самодіяльності. Вдосконалити систему відбору та підбору на робочі місця та управлінські посади, оскільки на підприємстві досить велика частка працівників старшого віку. 

Потрібно ефективно використовувати основні засоби, що поліпшить роботу СП “УДІМІС”, дозволить скоротити витрати, поповнити обігові кошти.

Також керівництву необхідно звернути увагу на вдосконалення організаційно-розпорядчих методів управління, а саме:

1) розробити новий статут підприємства, змінивши та доповнивши його відповідно до цілей підприємства з вільним доступом до нього працівників, при цьому кожен працівник матиме інформацію про діяльність даного підприємства; оскільки даний документ розроблений ще у 1995 році.

Це стосується таких розділів як

“Загальні положення”, де потрібно точно вказати наявність представництв і зазначити їх місцезнаходження;

розділ «Порядок діяльності» повинен містити механізм відносин організації з іншими організаціями щодо фінансово-господарської діяльності;

розділ про зовнішньоекономічну діяльність відсутній взагалі, тому його слід доповнити до статуту.

2) розробити положення про підрозділи, що регламентують адміністративні і функціональні зв’язки усередині підприємства, які відповідатимуть умовам виробництва. З наукового погляду сукупність регламентів повинна охоплювати усі ланки соціально-економічної системи— від робочих місць, бригад, відділів, секцій, підприємств до верхніх ланок управління. Тому побудова і функціонування всіх цих ланок на СП „УДІМІС” повинні регламентуватися спеціальними положеннями про структурні підрозділи і посадовими інструкціями для окремих посад. Це дозволить усунути непорозуміння та визначити права та обов’язки за кожною посадою.

3) норми і нормативи, що застосовуються в процесі управління, є необхідною важливою умовою наукової організації управління, оскільки саме на них ґрунтується виконання функцій менеджменту. Тому на СП “УДІМІС” надзвичайно важливо постійно поліпшувати нормативну базу, розширювати коло нормативних показників, своєчасно переглядати раніше прийняті норми і нормативи.

4) мати чітку організаційну і штатну структури та робити їхнє щорічне коректування в зв’язку зі змінами умов виробництва;

5) на СП “УДІМІС” потрібно постійно змінювати штатний розклад, оскільки відбувається постійна зміна кількості одиниць по штату.

6) більш досконало розвинути контрактну систему організації й оплати праці і збільшення питомої ваги співробітників, що мають контракти;

7) видавати чіткі накази з вказівкою стану питання, заходів, ресурсів, термінів і відповідальних осіб;

8) видавати чіткі усні вказівки керівництвом на всіх рівнях управління;

9) застосовувати систему контролю за виконанням доручених завдань та роботи взагалі.

Також, для підвищення ефективності діяльності організаційно-розпорядчих методів управління на СП „УДІМІС” доцільно внести зміни у діючу організаційно-правову документацію, розробити необхідну нову документацію, а також правильно здійснювати видання розпорядницьких документів, відповідно до встановлених стандартів.

Керівництву СП “УДІМІС” слід переглянути політику підприємства для стимулювання розвитку ЗЕД. Для цього, на нашу думку, потрібно виконати наступні дії:

- зміцнити і наростити експортний потенціал підприємства шляхом пошуку раціональних джерел ресурсів;

- брати активну участь у пошуку інших форм міжнародного співробітництва, у тому числі розширити коло іноземних партнерів.

- внести зміни у організаційну структуру управління. Пропонуємо в загальну організаційну структуру внести зміни у відділі зовнішньоекономічних зв’язків(ЗЕЗ). Оскільки аналізуючи організаційну структуру, ми виявили, що відділ зовнішньоекономічних зв’язків має досить вузьке коло повноважень, і питання, які стосуються безпосередньо ЗЕД підприємства “УДІМІС” вирішуються і в інших відділах. Тому, щоб підвищити ефективність ЗЕД на СП “УДІМІС”, потрібно зробити наступне:

 виділити його як окремий підрозділ, який буде підпорядковуватися безпосередньо керівнику СП “УДІМІС”

включити до його складу такі сектори: комерційний, економічний, сектор маркетингу, інженерно-технічний сектор, протокольний.

Розробити положення для кожного сектору та посадові інструкції для відповідних посад, де точно будуть визначені конкретні завдання і відповідні функції.

Використання організаційно – розпорядчих методів управління повинно бути основане на глибокому розумінні та врахуванні вимог економічних законів. Необхідно вміло та гармонічно їх поєднувати, щоб управління досягло найкращого результату, носило впорядкований характер та раціонально використовувало ініціативу та зацікавленість виконавців в результатах

Методи організаційно-розпорядчого впливу мають велике значення в ринковому середовищі. Тому що добре організована робота на СП “УДІМІС” є запорукою ефективності діяльності всього підприємства і ЗЕД зокрема.

Таким чином ми     розглянули систему організаційно-розпорядчих методів управління, та визначили їх вплив на зовнішньоекономічну діяльність підприємства на прикладі СП „УДІМІС”.

Досить багато праць у науковій літературі присвячено даній темі, оскільки вітчизняні підприємства шукають усі можливі шляхи покращення своєї діяльності, щоб мати змогу вийти на світовий ринок із конкурентноздатною продукцією. На сьогоднішній день проблема вдосконалення методів управління підприємством залишається невирішеною. Сподіваємось, що внесені нами рекомендації будуть також враховані і допоможуть СП „УДІМІС” вийти із скрутного становища.

Перелік літератури

 

1. Конституція України. – К.: Юридична література, 1996. – 50 с.

2. Кодекс законів про працю України. – Харків: ООО Неофіт,1995.– 207 с.

3. „Про банкрутство” від 14 травня 1992 р..// Закон України. Т. 2. – К.: 1996. – С.189.

4. Закон України „Про власність” від 7 лютого 1991 р. № 697-XII ВВР.- № 20. – С. 581.

5. „Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. // Закон України. Т. 2. – К.: 1996. – С.189.

6. „Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 р.// Закон України. Т. 2. – К.: 1996. – С.362.

7. “Про єдиний митний тариф” від 5.02.1992 р. // Энциклопедия таможенного дела. Т. 1. – Львов, 1996. – С. 248.

8. „Про зайнятість» від 1 березня 1991 р.// Закон України. Т. 1. – К.: 1996. – С.252.

9. „Про захист іноземних інвестицій на Україні” від 10 вересня 1991 р..// Закон України. Т. 2. – К.: 1996. – С.167.

10.  “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991р.//Закон України. Т. 1. – К.: 1996. – С.235.

11. “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 13.09.1995р.// Энциклопедия таможенного дела. Т. 2. – Львов, 1996. – С.345.

12. „Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р..// Закон України. Т. 1. – К.: 1996. – С.191.

13. “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 49. – С. 682.

14. ”Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 7.05.1996// Энциклопедия таможенного дела. Т.2, - Львов. - 1996. - С.653.

15. "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996//Урядовий кур'єр." - 1996. - 25 квітня. - С. 123.

16. „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991р..// Закон України. Т. 2. – К.: 1996. – С.27.

17..Указ Президента України "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 27.01.1995// Энциклопедия таможенного дела. Т.2. - Львов, 1996. -С.653.

18. Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. „Про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності. ”// Відомості ВРУ. – 1992. - № 50. – С. 581.

19. Декрет Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993//3нциклопедия таможенного дела. Т.2. - Львов. - 1996. - С. 653.

20. Наказ "Про затвердження положення зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" Энциклопедия таможенного дела. - Львов, 1996. // Відомості ВРУ. - 1992. - № 50. - С. 580.

21.  Ансофф Й. Стратегическое управление / Сокр. пер. с англ. - М.: Экономика, 1989.-438 с.

22. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Внешнезкономические связи: Учебное пособие. - М.: Финансы й статистика. - 1998. - 512 с.

23. Бахромов Ю.М., Глухов В.В. Особенности внешнеэкономической. деятельности менеджмента: Учебное пособие. - СПб.: Издательство' "Лань", 2000. - 448 с.

24.  Білорус О.Г, Панченко ЄГ. Менеджмент: конкурентоздатність і ефективність.-К.: Знання, 1992. - 193 с.

25. Бутинець Ф.Ф. та ін. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 „Облік і аудит”; 2-е вид., доп. і перероб.- Житомир: ПП „Рута”, 2001. – 544 с.

26. Виссема X. Менеджмент в подразделениях фирмы (предпринимательство и координация децентрализованной компании)/Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1996.-496с.

27.  Внешнезкономическая деятельность предприятия. Основи: Учебник для вузов./Г.Д. Гордеев, Л.Я. Иванова, С.К. Казанцев й др.; Под общ ред. проф. Л.Е. Стровского. - М. - Закон й право, ЮНИТИ, 1996. - 408 с.

28. Герчикова И. Н. Менеджмент. Учебник. – М.: Банки и биржи. ЮНИТИ, 1994. – 340 с.

29.  Гончаров В.В. Руководство для высшего управленческого персонала. Опыт лучших промышленных фирм США, Японии й стран Западной Европы; В 2-х т. - 2-е доп. изд. - М.: МНИИПУ, 1997. - 295 с.

30. Грачев Ю.Н. Внешнезкономическая деятельность. Организация й техника внешнеторговых операций. Учебно-практическое пособие. Библиотека журнала "Внешний бюлетень" - М.: ЗАО "Бизнес-школа",-. "Интел-Синтез", 2000. - 544 с.

31. Герем Томас М., Кльнкські Річард Дж. Етика бізнесу / Пер. з англ. – К.: Основи, 1997. - 142 с. 

32. Дегтярева О.И. й др. Внешнезкономическая деятельность: Учебное пособие./Дегтярева О.И., ПоляноваТ.Н., Саркисов С.В. - 2-е издание. - М.: Дело, 2000. - 320 с.

33.  Демб А., Нойбауер Ф. Ф. Корпоративне управління: Віч-на-віч з парадоксами / Пер. з англ. - К.: Основи, 1997. - 243 с.

34. Денизлс Джон Д., Радеба Ли X. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операций / Пер. с англ. - 6-е изд. - М.: Дело Лтд.,1996.-735 с.

35. Діденко А.Н. Сучасне діловодство. Навч. Посібник.- 2-е вид.,перероб. і доп. – К.: Либідь, 2000. – 384 с.

36. Дункан Джек У. Основополагающие идеи в менеджменте. Уроки осно- воположников менеджмента й управленческой практики / Пер. с англ. - М.:Дело, 1996. - 343 с

37. Егоршин А.П. Управление персоналом. – Н.-Новгород: НИМБ, 1997. – 607.

38.  Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. /Г.О.Швиданенко, С.Ф. Покропив-ний, С.М. Клименко та ін. - К.: КНЕУ, 2000. - 248 с.

39. Економіка підприємства: підручник. – В 2 т. т. 1/ за ред. С. Ф. По кропивного. – К.: Видавництво “Хвиля-прес”; Донецьк: Мале підприємство “Поиск” Т-во книголюбів, 1998 – 400 с.

40.  Іноземні інвестиції в Україну: фінансування та оцінка ефективнос-ті./А.С. Степаненко. - К.: ЗАТ "НІЧЛАВА", 2000. - 160 с.

41. Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник. – К.: Вища шк.., 1994. – 223 с.: іл..

42. Кредисов А.І. та ін. Менеджмент для керівників. /Кредисов А.І., Панченко Е.Г, Кредисов В.А.К.: Знання, 1999. - 354 с.

43. Кривенко Л.В. Нові орієнтири в удосконаленні управління підприємством: страетегія, структура, методи прийняття рішень // Науковий вісник ПКІ, 2000 рік. – Полтава. РВВ.ПКІ, 2000. – С. 34 – 38.

44. Кузнецова Л.П. Регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине. - К., 1998. - 148 с.

45. Курочкин А. С. Организация управления предприятием: Учебник. – К.: МАУП, 1996 – 132 с.

46. Мазаракі А.А. та ін. Міжнародний маркетинг: Підручник/За ред. А.А. ^/ Мазаракі. - К.: Київський державний торгово-економічний університет, 2000:-306 с.

47. Маркіна І. А. Менеджмент підприємства. Навч. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: НМУ “Коопосвіта”, 2000. – 268 с.

48. Маркіна І. А. Особливості системи ринкового управління підприємством // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. – 01/01/2000 № 5 – С. 63 – 68.

49. Международный менеджмент: Учебник для вузов/под ред. С.З. Пивоварова, Д.И. Баркана, Л.С. Тарасевича, А.И. Майзеля. - СПб.: Изд. "Питер", 2000. - 624 с.

50. Попов С.Г. Внешнезкономическая деятельность фирмы. Особенности менеджмента й маркетинга. Учебное пособие. - 3-є изд., доп, - М.: Издательство "Ось-89", 2000. - 288 с.

51. Мескон М.Х. и др. Основи менеджмента/Мескон М.Х., Альберт М, Хедоури Ф Пер. с англ. - М.: Дело, 1992. - 704 с.             

52. Моисеева Н.П. Международный маркетинг: Учебное пособие. - М.: Центр экономики й маркетинга, 1998. - 320 с.

53. Монден Я. "Тоета": Методы эффективного управления./ Сокр. пер. с англ. - М.: Экономика, 1989. - 199 с.

54. Методи менеджменту // Основи управління персоналом: Навч.- метод. Посібник/ Храмов В. О., Бовтрук А. П., 2001.- 394 с.

55. Общий менеджмент. Дайджест учебного курса/Под ред. А.Н. Казанцева.-М.:ИНФРА.- М., 1999. -252с.

56. Организационные и дезорганизационные методы управления, как составляющая организационной и дезорганизационной культуры предприятия / Е. Комаров // Управление персоналом - № 11 – 11/2000. – С. 28 – 34.

57. Организация работы с документами: Учебник/ В.А. Кудряев и др. – М.: ИНФРА – М, 1999, 575 с.

58. Панченко Е.Г. та ін. Стратегія розвитку міжнародного підприємництва та іноземних інвестицій в Україні. /Панченко