Наслідки антропогенного впливу на довкілля

Парниковий ефект. Впродовж усього історичного періоду планети її клімат неодноразово змінювався. Однак ці зміни, як свідчать до­слідження, відбувалися поступово. Останнім часом у результаті швидко­го зростання населення планети та його потреб відбувається інтенсивний розвиток промисловості й енергетики. Усе це призвело до утворення й викиду в атмосферу величезної кількості забруднень та невикористаної теплоти.

За підрахунками, внаслідок спалювання значної кількості палива в атмосферу викидається понад 3-10^м МДж теплоти, яка розсіюється в навколишньому середовищі. Потепління планети відбувається головним чином внаслідок забруднення атмосфери тепличними газами — перева­жно вуглекислим газом і меншою мірою метаном, оксидами азоту та ін. У земній атмосфері оксид вуглецю (IV) та деякі інші гази діють подібно до скла в парнику: вони пропускають сонячне світло, але затримують теплоту розігрітої сонцем поверхні Землі, що зумовлює розігрівання поверхні планети. Це явище дістало назву "парникового ефекту". Появі "парникового ефекту" сприяють також оксид азоту N₂0, метан СН₄, во­дяна пара Н₂О, фторхлорметани — фреони (СРСІ₃, СР₂СІ₂ та ін.). Зага­льний вміст "парникових" газів в атмосфері становить, частини на міль­йон: вуглекислого газу — 355; метану — 1,75; оксидів азоту — 0,31; фторхлорвуглеводнів — 0,001. Річне зростання концентрації цих газів в атмосферному повітрі становить (%): оксиду вуглецю (IV) — 0,5, окси­дів азоту — 1,0, метану — 0,7, фторхлорвуглеводнів — 0,3. За останні 40 років кількість викидів оксиду вуглецю (IV) зросла на 35 %. Збільшення вмісту вуглекислого газу в атмосфері спричинює також інтенсивне ви­рубування лісів. Вважають, що в другій половині XX ст. температура Землі збільшувалася на кожні 10 років на 0,3°С. За даними підрахунків ООН, до 2100 р. температура зросте на 3°С. Це може призвести до та­нення льодовиків Антарктики, Арктики та гірських, що зумовить під­няття рівня вод Світового океану на 2-3 метри і затоплення багатьох прибережних районів. Можуть зникнути під водою густонаселені міста і навіть цілі країни.

Потепління спричинить істотну зміну клімату майже на всій пла­неті, що може мати негативні і навіть катастрофічні наслідки. Основні кліматичні зони змістяться на північ на 400 км. Настане потеп­ління в районах тундри, збільшиться посушливість у середніх широтах, де розвинуте зернове землеробство (деякі штати США, Україна, Кубань, чорноземні зони Росії). Клімат тут стане напівпустельним, що призведе до значного зниження врожаїв.

Види діяльності людини, що спричиняють кліматичні зміни, ма­ють різні наслідки. Для точного прогнозування майбутніх змін потрібен добре налагоджений моніторинг.

Клімат України за дослідженнями вітчизняних вчених значною мірою формується під впливом глобального клімату, що підтверджуєть­ся одночасністю багаторічного ходу аномалій глобальної та регіональної температури повітря в Україні впродовж XX століття (Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні, 2001)

Аналіз досліджень структурного зв'язку між регіональною та гло­бальною температурою повітря, проведений статистичними методами, дає можливість передбачити найімовірніші зміни регіонального клімату XXI ст. Так, при подальшому розвитку глобального потепління в перші два десятиліття XXI ст. підвищення температури очікується в усі місяці і сезони року. Зменшуватиметься амплітуда температури повітря між се­зонами року, особливо в східних та південно-східних регіонах України.

Кислотні дощі. Оксиди сірки і азоту, що потрапили в атмосферу, окислюються і, сполучаючись з водою, утворюють туманоподібні крап­лини сульфатної та нітратної кислот. Переносячись вітрами на значні відстані, вони згодом випадають разом з дощем, який має кислу реакцію.

Кислотними називають взагалі будь-які опади — дощ, сніг, туман, якщо значення їх рН становить менш ніж 7,0. Кислотні дощі мають зна­чення рН частіше в межах 4,1-2,1, а в деяких випадках навіть менш як 2,1. Спостереження свідчать, що ще 100 років тому дощова вода мала рН = 7,0, тобто осади були нейтральними. Вперше кислотні дощі зареєс­тровані в Англії в 1972 р., вони були наслідком потрапляння в атмосфе­ру оксидів сірки і азоту.

Поступово індустріалізація охоплювала все більше число країн, а надходження оксидів сірки і азоту безперервно збільшувалось, особливо загрозливих масштабів набувши в наш час. Тому кислотні опади випа­дають всюди. В Україні кислотні дощі часто випадають у Сумській, Черкаській та Рівненській областях, де в повітря викидається значна кі­лькість оксидів сірки і азоту. Україна забруднена також за рахунок транскордонного перенесення цих оксидів з країн Західної Європи. Під впливом кислотних опадів відбувається закислення водойм і грунтів, вимивання з грунту калію, магнію і кальцію та зменшення врожайності сільськогосподарських культур на 3-8 %, деградація флори і фауни. У закислених водоймах гине риба і численні види комах. Внаслідок випа­дання кислотних дощів гинуть ліси, особливо букові, тисові та кедрові. Загибель лісів зумовлює гірські зсуви та селі. Кислотні опади приско­рюють руйнування житлових будинків і архітектурних пам'яток, оздоб­лених мармуром і вапняком. Кислотний сніг завдає ще більшої шкоди, иж дощ, оскільки він може накопичуватись упродовж тривалого часу, Що призводить до значного закислення грунту під час танення снігу на­весні. Кислотність талої води в десятки разів вища від кислотності до­щової.

У багатьох країнах кислотні дощі завдають значних збитків. Так, у Швейцарії від кислотних дощів гине третина лісів, у Великій Британії висихають 69 % букових і тисових лісів. Від кислотних опадів особливо потерпають закриті водойми — озера й ставки. У Швеції в 4 тис. озер риба повністю зникла. В Україні за останні 35 років площа кислих Грун­тів зросла на 33 %. Кислі грунти потребують вапнування, що підвищує собівартість сільськогосподарської продукції.