Аналіз конфліктів в інформаційних матеріалах за класифікацією З. Фройда, У. Лінкольна, М. Дойча

 

Сфери висвітлення конфліктів у виданні вкрай різноманітні: політика, економіка, соціальні відносини, військові озброєнні конфлікти, погляди і переконання людей. Соціолог, фахівець конфліктології В. Друзь виділяє політичні, соціальні, економічні та організаційні конфлікти. [21, с. 160]

На наш погляд така класифікація конфліктів є справедливою для видання «Кореспондент». Також є доцільним використати класифікацію за масштабністю (міжособистісний, локальний, регіональний, глобальний), за критерієм істинності - хибності або реальності М. Дойча, за класифікацями Фройда (міжособистісний, між особою та групою, всередині групи) [24, с. 83] та Лінкольна (реалістичний та нереалістичний, горизонтальний та вертикальний, конструктивний та неконструктивний). [4, с. 15]

На підставі аналізу випусків за осінь 2013 року, ми зробили висновок, що більшість висвітленних конфліктів є політичними або соціально-політичними, орієнтованими на геополітику, та політику за кордоном. Так у вересні актуальними проблемами були проблеми вступу України до ЄС (Європейського союзу) або до МС (Митний союз з Росією), військовий конфлікт у Сирії, терористична загроза в США, загроза з боку ісламських радикалів, політичні конфлікти у Грузії, гендерна дискримінація, збільшення соціальної прірви між багатими та бідними, захоплення заручників у Найробі. Також було виявлено новини, що не несуть у собі агресивної інформації та безпосередньо самого конлфікту, але є передтечіями або «підготовкою» для конфліктів у майбутньому. Наприклад, у вереснєвому випуску опубліковано результати опитування стосовно статусу Криму: «56% росіян вважають, що Крим є територією Росії, а 29% вважають територією РФ всю Украіну, з'ясували в ході опитувань про-громадської думки соціологи ВЦИОМ» [1, №36 с.8]. Ця інформація не є резонансною на той момент. Але після референдуму та визнання Російською Федерацією відокремлення Криму, така новина містила би у собі конфлікт.

Цікаво дослідити також феномен соціальних міжособових конфліктів серед публічних осіб. Відкритість, доступність та нейтральна позиція ЗМІ зробили їх площиною вирішення міжособових конфліктів серед публічних людей. «У ході спільної фотосесії на сходинках Даунінг-стріт Туілагі поставив "ріжки" прем'єр-міністру Девіду Камерону». [1, №37,4] Це також приклад горизонтального конфликту, тому що сторони рівноцінні за ієрархічним рівнем.

Також в ході дослідження нами було виявлено існування соціально-спрямованих конфліктів, а саме: проблема біженців, діаспор на території України, проблема регіональних мов. Це приклад регіонального конфлікту за масштабом.

За період осені 2013 ми виявили, що більшість конфліктів є міжособистісними, конфлікти типу «особистість-група», конфлікти «група-група». Наприклад, до конфліктів міжособистого типу належать сутички між політиками: «Між Бараком Обамою та Ангелою Меркель пробігла чорна кішка. Німецькі видання огласили информацію про те, що американські спецслужби вже більше десяти років прослуховують телефонні розмови Меркель». [1, №43,с.6]

До конфліктів типу «особистість-група» можна віднести конфлікти між політикамі та групою населення: «Жителі Швейцарії вирішили винести на референдум питання про те, щоб кожному з них був гарантований солідний прожитковий мінімум - близько $2,8 тис. на місяць». [1, №40, с.6]

Конфлікт, який стався під час відбіркового матчу до чемпіонату світу є прикладом конфлікту «група-група»: «Провокаційна поведінка українських фанатів загрожує запустінням новому стадіону у Львові та іміджевими втратами всьому українському футболу». Також, це є прикладом конструктивного конфлікту за його вирішенням: «Міжнародна федерація футболу оштрафувала Федерацію футболу України майже на $ 50 тис» [1, №33, с. 6] Також до такого типу конфліктів, можна віднести сутичкі у Єгипті між владою і населенням.

У період з грудня 2013 року до березня 2014 року можна помітити, що на зміну геополітичним конфліктам, та конфліктам, що мали місце за кордоном, прийшли внутришньо-політичні конфлікти. Ми пов’язуємо це з розвитком соцьально-політичної ситуації в Україні: «У центрі Києва пройшла акція протеста проти розгону мітингувальників бійцями Беркута на Майдані Незалежності напередодні».[1, №48, с.4] З появою громадянських конфліктів між народом та владою, все більше уваги приділяється огляду подій в інших країнах, що пов’язані з Україною: «CБУ заборонила в'їзд в Україну екс-віце-прем'єру РФ опозиціонеру Борису Нємцову. Політика, який раніше брав участь в акції на підтримку Евромайдана в Москві, зупинили в київському аеропорту Бориспіль.» [1, №50, с.6] або «40% німців вважають, що Україна мігла б стати членом ЄС у найближчі десять років, 24% - через 10-20 років, 20% вважають, що її взагалі не варто приймати в ЄС» [1, №51, с.6] Це показує пріоритетність внутрішніх конфліктів навідміну від зовнішніх.

Основними темами конфліктів взимку 2013-2014 на нашу думку стали: конфлікти на Майдані Незалежності, арешти активістів, економічні конфлікти в Україні, соціально-політичні конфлікти в країнах ЄС, доля Юлії Тимошенко, конфлікти між політиками, страйки та демонстрації у підтримку України в інших країнах. Поступово на зміну мирних конфліктів, прийшли озброєнні.

На наш погляд, неоднозначним є питання реалістичності або нереалістичності конфліктів на Майдані Незалежності. Чи було це просто агресивним виразом накопичених емоцій з боку населення, тобто гостра конфліктна взаємодія стала не засобом досягнення конкретного результату, а самоціллю. Або люди, в рамках реалістичного конфлікту, конструктивно виразили незадоволення від певних вимог або несправедливості, обмеження прав населення.

Так само складно класифікувати цю низку конфліктів за типізацією М. Дойча: чи це вид латентних, помилкових, зміщених, невірно прописаних, випадкових або справжніх конфліктів. Але проаналізувавши інформаційні матеріали «Кореспондента» за період зими 2013-2014 року ми прийшли до висновків, що видання висвітлює події з боку зміщеного типу конфліктів - тобто це явний конфлікт, за яким ховається інший, невидимий, що лежить у підставі явного. [9, с. 25]

Також стає все більше конфліктів, що розгортаються в соціальних мережах. Можливість населення виразити свою думку, незадоволення якоюсь подією, не виходячи з дому створює умови для появи нового типу конфлікту: «Посол США в Росії Майкл Макфол присвячує американській політиці твіти та пости в Facebook. Торік МЗС РФ вибухнув гнівом у відповідь на заяви Макфола. Глава шведської дипломатії Карл Більдт назвав той інцидент Першої Twitter-війною. "Ось він, новий світ, - фолловіри замість ядерних ракет. Так краще", - написав Більдт у своєму мікроблозі» [2, №2, с. 10]

Але використання соціальних мереж в деяких країнаї може призвести до конфлікту: “У сирійському місті Ракка шаріатський суд засудив до страти місцеву жительку Фатум аль-Джасім за використання соцмережі Facebook - дівчину забили до смерті камінням”. [2, №2, с. 11] Такі конфлікти незрозумілі та деструктивні за моделлю мислення європейця, але для реалій, наприклад, Сирії це не є конфліктом, але актом встановлення справедливості. Така різниця у сприйнятті конфліктний ситуацій є результатом різної національної спадщини та колективного досвіду. [21, с. 40]

За своїми причинами появи конфлікти поділяються на традиційні типи: резонанс цілей, ідей та почуттів. [3, с. 13] Але бувають конфлікти на підставі вірувань традицій. Яскравим, але жахливим прикладом цього є конфлікт, що стався Нігерії: «Африку накрила епідемія ритуальних вбивств. Розвиток бізнесу та бурхливі політичні події вдихнули в старі криваві обряди нове життя». [2, №5, c. 38] Суть конфлікту в тому, що африканські чаклуни знищують альбіносів. Таку резонансну подію можна віднести до конфлікту через дисонанс ідей та поглядів. Але на наш погляд, причини появи такого конфлікту лежать глибше - в історії розвитку самої культури народу Нігерії.

Соціальні конфлікти взимку 2013-2014 році стосуються тем секс-меньшин, руху FEMEN, гендерної несправедливості та утиску прав національних меншин в Європі та Російській Федерації. «На знак протесту проти російських антігейскіх законів група православних християн східного обряду випустила календар з жартівливими малюнками, на яких зображені оголені гомосексуалісти» або “У Сочі поліція затримала итальянську актрису, члена Партії коммуніс-тичного відродження та екс-депутата парламенту, трансгендерів Володимира Луксурія за демонстрацію веселкового прапора - символу ЛГБТ-спільноти” [2, №2, с. 12]. Більшість подібних конфліктів є деструктивними та зміщеними за своїми ознаками. Цікаво відмітити, що такі конфлікти є найбільш резонансними, та знаходяться на одній ланці з терактами та військовими діями за емоційним сприйняттям серед європейської спільноти.

У виданні «Кореспондент» також багато уваги приділяється протистоянню Путін-Обама. Спочатку були новини про Сирійський конфлікт, потім досліджувався шлях кожного з політиків окремо з розвитком геополітичних подій, відношння до України, подавалися якісь аналогічні вислови або дії. Але не було помічено за період з вересня 2013 до березня 2014 жодного матеріалу, який би відкрито містив зрівняння цих двох політиків або політичну сутичку за їх участі. Тобто, такий латентний за своїми якостями конфлікт, що розгортається поступово у кожному номері «Кореспонденту».

У період лютий-берзень 2014 велика увага приділяється озброєним конфліктам, демонстраціям у різних країнах та всередині держави. Також домінуючими темами за цей період стали: введення надзвичайного стану, озброєнні протистояння на Майдані, олімпіада у Сочі, економічна криза в Україні, знищення постаментів Леніну в різних містах України, часткова мобілізація, події на вулиці Грушевського, “Небесна сотня”, захоплення держустанов, анексія Криму, правий сектор.

Після низки трагічних подій у Києві, фокус інформаційних публікацій змістився виключно на події в Україні. Новини про нові жертви перетворилися на сухі короткі замітки: “У ході зіткнень в центрі Києва загинули більше 70 людей, сотні отримали поранення. Снайпери вели прицільний вогонь по протестучим. Епіцентром трагедії стала вул. Інститутська.” [2, №8, c. 8]

Багато уваги в цей період приділяється оглядам закордонної преси щодо подій в Україні: “Це вирішальний момент для Володимира Путіна, який, як і багато його співвітчизників, не в силах змиритися з тим, що Україна - суверенна державва. Він повинен розуміти, що Росія не зможе перешкодити наступному українському лідеру підписати документ про асоціацію з ЄС і що дії по розколу України спровокують громадянську війну (The New York Times)”. [2, №8, c.10] Такий стиль подачі конфліктів вкупі з детальними аналітичними матеріалами створює особливу атмосферу важливості події.

Конфлікти в Украіїні стали причиною появи низки конфліктів по всьому світу. Так після референдуму у Криму, політична спільнота розвинутих країн публічно виразили своє невдоволення діями Путіна. Ангела Меркель заявила, що Путін неадекватний а Барак Обама зробив низку висловів щодо імперіалістичних домагань Москви. Такі заяви могли б стати причиною для міжособистих конфліктів, якби Путін відреагував. Також події в Україні стали причиною санкцій в інших країнаї щодо мешканців Росії та деяких громадян України: “У Британії опубліковано список українців, які потрапили під санкції. Всього в списку 18 прізвищ. Серед них Віктор Янукович, Микола Азаров, Віктор Пшонка, Андрій Клюєв, Віталій Захарченко.” [2, №10, с. 6]

На наш погляд дуже складно проаналізувати низку конфліктів у Криму, особливо неоднозначним є результат референдуму. Матеріали “Кореспонденту”, які присвячені цим подіям, існують у вигляді цитат та висловів різних політиків та експертів: “Я не очікував, що ця межа може бути перейдена. Я не розумію його (Путіна) дійсних мотивів. Як так може бути, що отці воевали в одному окопі, а зараз їх дітей хочуть зробити ворогами? (Чечетов)" або “Після важкого, тривалого, виснажливого плавання Крим, Севастополь повертаються в рідну гавань, до рідних берегів, в порт постійної приписки, в Росію (Путін)". [2, №11, c. 6]

Можливо саме цей конфлікт є прикладом внутрішнього особистого конфлікту гострого саме для пана Путіна. Насправді майже неможливо проаналізувати справжні мотиви, причини цієї події, або якісь інші конструктивні риси.

Отже, ми знайшли єдину новину, що включає у себе статистичну інформацію безпосередньо про конфлікт: «У ХХ столітті жертвами конфліктів, які були розв'язані чоловіками і здійснювалися теж чоловіками, стали 136 - 148 млн чоловік. У США, за статистикою, 90% всіх вбивств було скоєно чоловіками. У 21% випадків чоловік вбивав жінку. Випадків, коли жінка вбивала жінку, - 2,2%. Тобто жінки не вбивають жінок, а переважно - чоловіків і часто в порядку самооборони. Що до злочинності в цілому, то в Іспанії жінки складають всього 10% ув'язнених. Схоже, конфлікти, війна і вбивства - явища майже виключно чоловічі». [2, № 10, c. 6]

На підставі аналізу видання «Кореспондент», за період від вересня 2013 року до березня 2014 року ми зрозуміли, що конлфтікти дійсно взмозі впливати на риторику видання, зовнішню або внутрішню орієнтованість, масштабність та глибину подання фактів. У більш ранніх випусках «Кореспондента» в більшості матеріалів розглядались масштабні озброєнні конфлікти, суперечки між країнами. Але з розвитком подій всередині України фокус змістився на громадські та внутрішні соціально-політичні конфлікти.

Хоча редакція “Кореспонденту” представляє видання, як незаангажоване та вільне від політичної або олігархічної цензури, нами дійсно були виявлени елементи пропаганди та маніпуляції. Ми, наприклад, мали змогу помітити використовання емоційно забарвлених слів та висловів, що може призвести до ефекту десенсибілізації серед аудиторії.

Загалом, інформаційні матеріали в “Кореспонденті”, які містять конфлікти можна охарактеризувати різноманітністю, широким спектром описаних подій, масштабністю за регіональними рисами, багатогранністю тем та сфер висвітлення. Усі конфлікти, подані в матеріалах, були актуальні на час публікації та мали резонансний характер.

 

ВИСНОВКИ

 

Таким чином на основі проведеного дослідження можна зробити низку висновків: в інфомаційних матеріалах видання “Кореспондент” за період часу від вересня 2013 до березня 2014 домінуючими є конфлікти політично-соціальної тематики. Більшість матеріалів висвітлюють політичні та геополітичні проблеми сучасності, резонансні події, що колихнули світову спільноту. Загалом сфери висвітлення конфліктів у виданні вкрай різноманітні: політика, економіка, соціальні відносини, військові озброєнні конфлікти, погляди і переконання людей. Учасниками конфліктів найчастіше є політики, громадські діячі, великі групи населення. З розвитком подій всередині України фокус змістився на громадські та внутрішні соціально-політичні конфлікти. На шпальтах видання з’являються матеріали, що містять у собі так звані «конфлікти інтересів». Тобто інформаційний матеріал, в якому вже зроблена оцінка, що є порушенням академічних правил цього жанру.

На підставі проаналізованого матеріалу нами було зроблено висновок, що найбільш поширене вираження конфлікт знайшов у вигляді новин. З розвитком подій в світі та появою великої кількості конфліктів, новини замістилися замітками, що є більш коротшими та стислими. Також на шпальтах видання мають місце огляди закордонної преси.

Видання “Кореспондент” не можна сприймати як регулюючий інститут, якщо звернути увагу на те, що новинні факти не є ексклюзивними. Події, які були висвітлені у виданні вже були опубліковані в інших джерелах. Аналітична спрямованість видання зумовлює інші орієнтири соціальної комунікації. Але кут висвітлення подій в інформаційних матеріалах та вибіркова наявність фактів наштовхують нас на висновки щодо того, що конфлікти в інформаційних матеріалах стають підставами для подальшої аналітики.

Нами також було виявлено, що більшість конфліктів розвиваються у вертикальній площині, тобто конфлікти типу населення-влада. Такі конфлікти є типом суперечок “група-особистість”. Менша кількість конфліктів горизонтального направлення за типом міжособистісних суперечок загалом стосувалися відносин між політиками або громадськими діячами.

Мирні конфлікти загалом належать до конструктивного типу вирішення, тобто призводять до прийняття обгрунтованих рішень і сприяють розвитку взаємин. Деструктивні конфлікти, як правило, включають у себе елементи озброєння, військових дій, наявність жертв, насильства. Ознакою деструктивного конфлікту є той факт, що його вирішення неможливо але є перешкодою для ефективної взаємодії й ухвалення рішень між суб’єктами.

Також це безпосередньо пов’язане з реалістичністю або нереалістичністю наявних конфліктів. Реалістичні конфлікти викликаються незадоволенням певних вимог учасників або несправедливим, на думку однієї або обох сторін, розподілом між ними яких-небудь переваг, найчастіше вони мають конструктивні типи вирішення. Колии нереалістичні конфлікти мають за мету відкритий вираз накопичених негативних емоцій, тобто гостра конфліктна взаємодія стає тут не засобом досягнення конкретного результату, а самоціллю. За такими умовами дійти до конструктивного вирішення проблеми дуже складно [8, с. 15].

На шпальтах “Кореспонденту” домінують конфлікти деструктивного типу вирішення, нереалістичні за своїми домаганнями. Причиною цьому є специфічна політична ситуація в країні та за її кордонами. Резонанс, викликаний політично-соціальною ситуацією в Україні став привідом до появи низки конфліктів в інших країнах.

Динамічний та прогресивний розвиток подій вплинув на риторику та темп загального оповідання “Кореспонденту”, став причиною зміни кута висвітлення фактів в інформаційних матеріалах: з розвитком подій в країні, фокус оповідання змістився від зовнішьополітичних та соціальних подій до висвітлення внутрішньої ситуації. Можна зробити висновок, що не тільки ЗМІ впливають на соціальні інститути, але й події в соціумі здатні змінити риторику видання.

Багато висвітлених конфліктів є пріоритетними та резонансними для світової спільноти. Але деякі конфлікті штучно перебільшені за своїм первісним значенням. Так кагато тем побіжно висвітлювалися задовго до того, як вони перетворилися у привід до конфліктів: можливість відділення Криму або жертв на Майдані. Зараз, у вік інформаційних воєн ступінь серйозності та небезпечності конфліктів визначається ступенем висвітлення цього конфікту у ЗМІ: чим більше уваги ЗМІ приділяється цій проблемі, тим більш важливою вона є. Можна дослідити, що в умовах глибокої і швидкої суспільної модернізації сутнісним явищем політичної системи є конфлікт ціннісних орієнтацій, зміст якого визначається зіткненням базових інтересів основних соціальних груп суспільства. Тобто деякі публікації можуть стати причиною соціально-психологічних суперечок - конфліктів, що виникають через різні потреби, мотивіви, цілі діяльності і поведінки людей. Або призвести до ефекту когнітивного дисонансу в суспільстві.

На ґрунті аналізу можна зробити висновки, що інформаційні жанри є дуже поширеним майданчиком для сповідання конфліктів. Ці жанри є найбільш безпристрасними, стислими і інформативними, що створює ідеальні умови для поширення інформації про конфлікти, уникаючи серйозного впливу на свідомість суспільства.

 

 

БІБЛІОГРАФІЯ

Досліджувані матеріали

1. Кореспондент. - 2013. - №№35-51.

2. Кореспондент. - 2014. - №№1-11