Тенденції розвитку трудового потенціалу Запорізького регіону

 

Виходячи з основних положень щодо дослідження ринку праці, регіональний ринок праці населення Запорізької області характеризується такими показниками як економічна-активність населення, зайнятість та безробіття.

Визначення тенденцій розвитку трудового потенціалу регіону містить перш за все аналіз структури та рівня зайнятості населення, який свідчить, що чисельність зайнятого населення віком 15-70 років у 2004 р. порівняно з 2003р. збільшилась на 4,0% та становила 824,8 тис. осіб або 56,8% населення зазначеного віку. Така тенденція склалася під впливом збільшення обсягів зайнятості у міській місцевості на 8,6% [3].
Рівень зайнятості населення цього віку відповідно збільшився за зазначений період в цілому по області з 54,5% до 56,8% та був вищим у чоловіків порівняно з жінками, у міського населення порівняно з сільським. Для населення працездатного віку цей показник складав 64,2%. Найвищий рівень зайнятості населення спостерігався серед осіб від ЗО до 49 років порівняно з молоддю та особами передпенсійного віку [3].
Запорізький регіон у 2004 р. за показником рівня зайнятості населення серед інших регіонів України, випереджав Луганську та Кіровоградську області - 56,8% проти 53,3 та 54,6%, тоді як в інших областях, Харківській, Дніпропетровській, Донецькій, цей показник був вищим - відповідно 58,0, 57,8 та 57,4%. [3].

Аналіз тенденцій перерозподілу зайнятого населення за статусами зайнятості дозволив визначити незначне зменшення чисельності працюючих за наймом та збільшення зайнятих у секторі самостійної зайнятості. Так, у 2004 р. порівняно з 2003р. кількість працюючих за наймом на підприємствах, установах, організаціях та у окремих громадян скоротилася на 4,8 тис. осіб, або на 0,7% та становила 675,6 тис. осіб, разом з цим, кількість працюючих у секторі самозайнятості зросла на 39,3% і становила 145,1 тис. осіб.

у 2004 р. відбулися певні зміни у структурі зайнятості населення за видами економічної діяльності. Серед кожних 100 зайнятих економічною діяльністю 34 особи працювали в промисловості, 22 - в сільському, лісовому та рибному господарстві, 13 - в торгівлі, готелях та ресторанах, 12 - в освіті та охороні здоров'я, 6 — в транспорті і зв'язку, 4 — в будівництві, фінансовій діяльності, операціях з нерухомістю, здаванні під найм та послугах юридичним особам. За даними підприємств, установ та організацій, у зв'язку з реорганізацією виробництва у 2004 р. було вивільнено 5,3 тис. осіб, що на 25,6% менше, ніж за 2003 р. Слід також зазначити, що фактичні обсяги вивільнення робочої сили були в 2,7 раза менші за передбачені [3].

За видами економічної діяльності обсяги вивільнення працівників у 2004 р. порівняно з 2003 р. зросли у сфері державного управління на 34,0%, фінансової діяльності - на 11,0%, операціях з нерухомістю та послугах юридичним особам - на 5,2%. По всіх інших видах діяльності відбулося скорочення вивільнення працівників, найбільше - у будівництві - в 2,4 раза, рибному господарстві-в 2,0 рази, сільському лісовому господарстві-в 1,7 раза. В розрізі міст та районів області обсяги вивільнення працівників зросли у містах та районах: Токмак, Бердянськ, Мелітопольському та Приморському-в 1,6 раза, Куйбишевському-в 2,3 раза. Проте у Василівському, Запорізькому та К-Дніпровському районах цей показник, навпаки, скоротився у 2,3 - 5,2 раза [2].

Слід зазначити, що протягом 2004 р. тривав процес зменшення кількості найманих працівників на великих та середніх підприємствах Запорізької області без урахування найманих працівників малих підприємств та у фізичних осіб. Найбільше скорочення, як і раніше, спостерігалось у сільському господарстві -на 14,8%. Зменшення чисельності працюючих найманих працівників відмічалось в усіх містах та районах області: від 1,1% у місті Енергодарі до 18,2% у Чернігівському районі.

Що стосується рівня мобільності кадрів в економіці області, то в порівнянні з 2003 р. цей.показник зменшився на 3,6%, але залишився все ж таки високим і становив 256,1 тис. осіб.

У 2004 р. висока мобільність кадрів спостерігалась у сільському, лісовому та рибному господарствах, будівництві, оптовій та роздрібній торгівлі (майже кожний працівник був прийнятий або звільнений з робочого місця), промисловості, транспорті і зв'язку, фінансовій діяльності, операціях з нерухомістю, колективних та громадських організаціях (кожний другий), в державному управлінні, освіті, охороні здоров'я та соціальній допомозі (кожний третій). Більш висока мобільність на ринку праці характерна для чоловіків. Так, у 2004р. із 124,5 тис. працівників, прийнятих на великі та середні підприємства, а також серед 131,7 тис. звільнених осіб, 57,8% складали чоловіки (у 2003р. - 59,4%) [3].

Інструментом утримання надлишкової кількості робочої сили на підприємствах в разі відсутності роботи є неповна зайнятість.

Вимушена неповна зайнятість проявляється у двох формах: надання неопяачуваних відпусток та робота у режимі неповного робочого дня (тижня) з ініціативи адміністрації. їх можна розглядати як форми прихованого безробіття, а працівників, які вимушено працюють в таких умовах, вважати частково безробітними, але без належної соціальної захищеності, так як останні за критерієм зайнятості (наявність хоча б однієї відпрацьованої години протягом тижня) вважаються економічно активними [2].

В останні роки спостерігається тенденція до зниження рівня вимушеної неповної зайнятості в зв'язку із внесеними змінами до Закону України "Про відпустки", де роботодавцям забороняється надавати відпустки без збереження заробітної плати в разі простою підприємства з причин, незалежних від працівника [4]. Що стосується Запорізького регіону, то протягом 2004 р. у вимушених відпустках різної тривалості перебувало 19,2 тис. осіб, що на 26,6% менше, ніж у попередньому році. Найбільше таких працівників було зайнято на промислових підприємствах (16,3 тис. осіб). В порівнянні з 2003 р. кількість працюючих у режимі скороченого робочого часу зменшилась в цілому по економіці на 21,2% і становила 67,8 тис. осіб. У такому режимі працював кожен п'ятий працівник промисловості та будівництва, кожен четвертий - на транспорті і зв'язку.

Слід зазначити, що неповна зайнятість призводить до зниження доходу працівника. Так, середня заробітна плата працівника, який працював в умовах вимушеної неповної зайнятості, у 2004р. була на 4,0% менше порівняно з середньою заробітною платою працівника, який повністю відпрацював місяць, у тому числі у сільському господарстві - на 9,9%, будівництві - на 8,0%, промисловості - на 6,3% [3].