Система показників статистики

 грошового обігу

     Система статистичних показників, які характеризують грошовий обіг, опирається на категорії, які пов’язані з функціями грошей, визначенням грошової маси та її структури.

     По-перше, гроші в якості міри вартості використовуються для вимірювання та порівняння вартості різних товарі та послуг.

       По-друге, гроші виконують функцію засобу обігу, за умови використання їх для купівлі товарів та оплати послуг.

     По-третє, гроші виконують функцію засобу нагромадження. Вона полягає у збереженні вартості, яка утворюється після реалізації товарів та послуг, для здійснення операцій (купівлі) в майбутньому.

     По-четверте, у зовнішньоекономічних відносинах гроші функціонують як світові гроші.

     У відповідності із вказаними функціями можна виділити наступні взаємозалежні блоки статистичних показників грошового обігу(рис.3.1):

• блок макроекономічних показників, що характеризують зв'язок грошей і грошового обігу з реальним сектором економіки, динаміку їхньої зміни (макроекономічний блок);

• блок, що характеризує види ліквідних активів, що у сучасній економіці можуть використовуватися як гроші, і показники їхньої кількості в господарському обороті (блок видів грошей);

• блок показників грошової маси (грошових агрегатів). Кожний з цих блоків включає набір показників. Взаємозв'язок окремих блоків дозволяє використовувати систему в цілому для коректування й уточнення розрахунку її окремих показників, здійснення грошового регулювання економіки в цілому.

 

 

 

 

 

Рис.3.1.Система показників грошового обігу

Макроекономічний блок включає показники, що дозволяють оцінити основні взаємозв'язки грошей і грошового обігу з реальним сектором економіки,реальний рівень грошової маси і його динаміку, а також рівень національної економіки в порівнянні з іншими країнами (індикатори міжнародних зіставлень

Блок показників ” видів” грошей дозволяє класифікувати всю сукупність ліквідних активів, що використовуються як гроші, за ступенем їхньої ліквідності і ролі в грошовому обігу.

 Блок показників грошової маси характеризує різні підходи до розрахунку грошової маси і включає традиційну систему грошових агрегатів та систему агрегатів грошової маси за методологією МВФ.

Розглянемо методи розрахунку показників кожного з блоків.

3.2.1.Макроекономічні показники статистики грошей і грошового обігу

Гроші в економіці забезпечують оборот товарів і послуг, здійснення різних платежів, рух позичкового капіталу. Якщо обмежити ці операції річним інтервалом, то відповідно річний грошовий обіг буде дорівнювати величині валового національного продукту. У загальній формі залежність між кількістю грошей в економіці та обсягом виробництва продукції (національним продуктом) може бути виражена наступним рівнянням обміну:

VM = ВВП,

де М — номінальна грошова маса;

V — швидкість обороту грошей;

ВВП — валовий внутрішній продукт;

VM — грошовий обіг.

 

Номінальна грошова маса (М) — це кількість грошей у обігу або запас активів у ліквідній формі.

Грошова маса може бути обчислена тільки на визначений момент часу, тобто є моментним показником і характеризує кількість грошей в економічній системі на визначений момент часу — на початок або кінець періоду (місяця, року).В таблиці наведена структура наявної грошової маси в обігу України(табл..3.1)

Таблиця 3.1

Наявна грошова маса в обігу України та її розміщення у 2000-2002рр.

(на кінець року)

	2000		2001		2002
	млн. грн.	У відсотках	млн. грн.	У відсотках	млн. грн.	У відсотках
Готівка Гроші поза банками(М0)	12799	40,0	19465	42,7	26434	41,1
Кошти на поточних рахунках у національній валюті	7936		10309		13810
Грошова маса(М1)	20735	64,6	29773	65,4	40244	62,4
Строкові кошти в національній валюті та валютні кошти	10655		15224		23747
Грошова маса (М2)	31390	97,8	44997	98,8	63991	99,2
Кошти клієнтів у довірчому управлінні та цінні папери власного боргу банків	697		558		541
Грошова маса(М3)	32087	100,0	45555	100,0	64532	100,0

Джерело: Статистичний щорічник України за 2002 рік,с.78.

Як видно з таблиці, при певній тенденції до зменшення частки готівки у наявній грошовій масі, зростає частка грошового мультиплікатора М2.

Грошовий обіг (VM) — сукупність грошових операцій за період часу, чи потік грошової маси. Грошовий обіг — інтервальний показник. Обчислюючи кількість грошей, необхідно чітко розрізняти два показники — гроші як запас і гроші як потік, тобто оборот за період.

З огляду на те, що величину ВВП можна представити як добуток рівня цін на реальний обсяг виробництва, то рівняння обміну має наступний вигляд:

VM=PG,

де Р — рівень цін;

G — реальний обсяг виробництва (кількість виготовленої продукції).

Дану формулу можна представити в іншому вигляді:

                ;

де  - показник реальної грошової маси.

Показник реальної грошової маси (   ) характеризує кількість грошей, необхідних для забезпечення реального рівня виробництва (G),який враховує інфляцію і залежність реального виробництва від величини грошової маси в довгостроковому періоді.

Швидкість обороту грошей (V) — характеризує інтенсивність руху грошових знаків при функціонуванні їх як засобів обороту і засобів платежу, розраховується в разах і показує як кожен карбованець грошової маси використовується на придбання готових товарів і послуг за період часу. Розраховується показник за наступною формулою:

                     .

Купівельна спроможність національної грошової одиниці визначається виходячи з рівняння обміну як:

       

Вона характеризує кількість товарів, виготовлених на 1 грн. грошової маси, або реальну купівельну спроможність національної валюти. Економічний зміст цього показника також можна проілюструвати на прикладі деномінації карбованця. Деномінація грошової одиниці, зменшуючи одночасно грошову масу і ціни, збільшує купівельну спроможність грошової одиниці.

Отже, індекс купівельної спроможності грошової одиниці є оберненим показником до індексу цін і розраховується за наступною формулою:

 

І _ксго= = =

де    I ксго — індекс купівельної спроможності грошової одиниці;

I р — індекс споживчих цін (ІСЦ);

   Q_0, Q₁ – кількість товарів та послуг, які споживаються населенням і включаються в їх грошові видатки відповідно у базисному і поточному періодах;

P₀, P₁ – ціни на товари та послуги, які споживаються населенням відповідно у базисному і поточному періодах.

Індекс купівельної спроможності карбованця показує, у скільки раз знецінилися гроші, тобто характеризує інфляцію, і може обчислюватися по відношенню до грошової одиниці поточного і базисного періодів. Якщо індекс цін за аналізований період зросте, то індекс купівельної спроможності карбованця знизиться і навпаки.

Рівень монетаризації економіки характеризує запас грошової маси на 1 грн. валового внутрішнього продукту і розраховується за наступною формулою:

Цей показник є найважливішим індикатором стану грошової сфери, тому що його рівень можна оцінити на основі міжнародних зіставлень. Його динаміка досить стабільна, а рівень у ведучих розвинутих країнах може служити орієнтиром для країн з перехідною економікою. Для розвинутих країн рівень монетаризації в даний час складає від 60% до 80%.

Показники “видів” грошей

Економічна теорія визначає категорію «гроші» через їхні функції.

Гроші — це усі види фінансових активів, що можуть використовуватися як засіб оплати за товари та послуги.

Усю сукупність ліквідних активів, що використовуються як гроші, за ступенем ліквідності можна класифікувати наступним чином:

• готівка — абсолютно ліквідний актив (грошові знаки);

• безготівкові гроші (депозити);

• цінні папери;

• світові гроші (міжнародні ліквідні активи).

 Вони розрізняються по ролі і значенню в грошовому обігу, швидкості обертання, джерелам одержання інформації, формам і ступенем впливу на економіку країни.

Готівковий грошовий обіг — це рух готівки в процесі обороту товарів, надання послуг і здійснення різних платежів.

У розвинутій економіці потреба в готівці пов'язана в основному з необхідністю виплати заробітної плати, а також пенсій, стипендій та інших трансфертів населенню і оплатою ними поточних витрат. При цьому готівка робить постійний кругообіг.

Емісія готівки являє собою випуск в оборот, при якому збільшується їхня маса. Рішення про здійснення емісії готівки і вилученні їх з обороту приймається Радою директорів Національного банку України.. Регулювання наявної грошової маси є найважливішим економічним важелем у руках держави.

Для розрахунку величини наявної грошової маси використовують наступні показники:

• готівка поза банківською системою;

• готівка в касах банків;

• уся готівка в обороті (сума готівки поза банківською системою і у касах банків).

З розвитком системи господарських зв'язків і банківської системи роль готівки як засобу обороту поступово скорочується.

У сучасному світі основною формою здійснення всіх розрахунків є безготівкові розрахунки.

Безготівковий грошовий обіг — це частина грошового обігу, у якому рух грошей відбувається у виді перерахування сум з рахунка платника на рахунок одержувача шляхом взаємних вимог, тобто без участі готівки. Розрахунки здійснюються через кредитні установи під їх контролем в основному за згодою платника і при наявності в нього засобів на рахунках (банківських депозитах) за фактом відвантаження продукції (надання послуг) чи попередньо (передоплата).

Грошовий мультиплікатор (Км) — це коефіцієнт, який служить мірою збільшення грошової маси в результаті безготівкової емісії (банківської емісії). Він показує, у скількох разів грошова маса більше величини готівки в банківській системі і розраховується за формулою[ 3,201]:

;

де М — грошова маса в обороті(грошовий агрегат М2);

Н — грошова база(готівка в обороті).

 

Одночасно, згідно з економічною теорією, мультиплікатор є величиною, оберненою нормі резервування:

                                         

де r - величина норми резервування.

На практиці інколи грошовий мультиплікатор розраховують за наступною формулою[ 5,342]:

       M₂/H=(C+D)/(C+R)=(C/D+1)/(C/D+R/D),

де М₂ – грошова маса в обороті

Н – грошова база;

С – готівка;

D – депозити;

R – резерви комерційних банків.

Грошовий мультиплікатор являє собою коефіцієнт, що характеризує збільшення грошової маси в обороті в результаті росту банківських резервів.

 

Грошова база (Н) — самостійний компонент грошової маси, що характеризує величину коштів, які надійшли в систему комерційних банків, і обчислюється двома показниками:

• грошова база у вузькому розумінні включає готівку в обороті (випущені Національним банком України без обліку готівки в сховищах);

• грошова база в широкому розумінні включає готівку в обороті плюс кореспондентські рахунки і обов'язкові резерви комерційних банків у Національному банку України (готівка в національній валюті).

Сучасні фінансові системи включають і інші види ліквідних активів, які можна розглядати як гроші. Це високоліквідні державні чи інші ринкові цінні папери.

 Державні цінні папери — це форма існування державного внутрішнього боргу, чи державного зобов'язання, емітентом якого виступає центральний уряд місцеві органи влади і державні підприємства з метою акумуляції грошових ресурсів.

Державні цінні папери є найбільш надійними цінними паперами і мають пільгове оподатковування (аж до повного звільнення від сплати податків). Як правило, це папера з фіксованою вартістю — депозитні сертифікати, банківські акцепти, державні короткострокові цінні папери й облігації. Вони менш ліквідні, чим банківські депозити, але їх можна легко поміняти на гроші або використовувати як засіб платежу.

Створення і розвиток світового ринку спричинило появу  світових грошей, визнаних у якості загального універсального засобу платежу в міжнародних розрахунках. Першою формою світових грошей було золото. УXX ст. місце золота зайняли банкноти ведучих країн світу — валюта.

Золотовалютні резерви використовуються для усунення платіжних дисбалансів у зовнішньоекономічному секторі країни.

З вступом будь-якої країни в МВФ у її міжнародні резерви, крім золотовалютних запасів, включаються ще два види ліквідних активів — резервна позиція в МВФ і спеціальні права запозичення. Виникнення міжнародної резервної грошової одиниці — спеціальних прав запозичення (Special Drawing Rigts — СПЗ) обумовлено розвитком валютного клірингу. СПЗ — це емітовані міжнародним валютним фондом платіжні засоби, призначені не тільки для порівняння вартості національних валют, але і регулювання сальдо платіжних балансів і поповнення офіційних міжнародних резервів і розрахунків із МВФ. Учасники МВФ розподіляють СПЗ між собою пропорційно фінансовому внеску.

Поряд із СПЗ, що є породженням всесвітньої валютної організації, виникають регіональні розрахунково-грошові одиниці. Так, Європейська валютна система сформувала єдину розрахункову одиницю — ЕКЮ. Подальший розвиток світових зв'язків привело до появи єдиної наявної грошової одиниці в країнах Європи — євро.

В даний час запаси світових грошей в Україні обчислюються показниками міжнародних резервів (міжнародних ліквідних активів). Ці активи виступають як засіб регулювання платіжного балансу.

Показники грошової маси

З погляду теорії попиту та пропозиції показник грошової маси відбиває пропозиція грошей в економіці. Саме тому параметри грошового обігу і насамперед кількість грошей в економіці — найважливіші макроекономічні показники, від точності розрахунків яких багато в чому залежать результативність державного регулювання.

У даний час для характеристики величини грошової маси в статистиці України використовуються дві системи показників: одна система базується на системі грошових агрегатів, а інша — на системі показників, що розраховуються за методологією МВФ.

Обидві ці системи побудовані по єдиному принципі агрегування фінансових активів за ступенем ліквідності і формування на цій основі грошових агрегатів.

Грошовий агрегат —це визначене законодавством специфічне угрупування ліквідних активів.

Всю грошову масу можна уявити як сукупний грошовий агрегат, який складається з грошових агрегатів. В процесі побудови цих агрегатів, кожна наступна величина збільшується на попередню.

Згідно методології МВФ, розрізняють сім грошових агрегатів. Перехід від грошового агрегату М₀ до грошового агрегату М₆ покажемо на прикладі стандартів МВФ (табл. 3.1.).

Таблиця 3.1.

Взаємозв’язок грошових агрегатів [ 5,340]

Грошові агрегати	Інструменти
М0 – грошова готівка	Національна грошова готівка
М1 – гроші у вузькому розумінні	М0 плюс депозити до запитання
М2 – гроші у вузькому розумінні плюс близькі категорії	М1 плюс строкові та нагромаджувальні депозити; депозити в іноземній валюті; депозитні сертифікати; цінні папери які перекуповуються за домовленістю.
М3 – гроші в широкому розумінні	М2 плюс дорожні чеки; комерційні папери.
Від М4 до М6 або агрегат L (ліквідність)	М3 плюс ліквідні державні цінні папери; облігації, які вільно обертаються (“negotiable bonds”); пасиви інших фінансових посередників.

Як видно з таблиці 3.1, міжнародними стандартами передбачено від 4 до 7 показників грошової маси. В статистиці ООН перевага надається показнику, який об’єднує готівкові та депозитні гроші. МВФ розраховує загальний для всіх країн показник М₁ (як сукупність готівкових грошей та всіх видів чекових вкладів) і показник “квазігроші” (строкові та ощадні банківські рахунки М₀ найбільш ліквідні фінансові інструменти, які обертаються на ринку). В банківській статистиці розвинутих країн виділяється від 3 показників грошової маси (в Німеччині, Швейцарії) до 10 (у Франції). В США та Італії виділяються 4 основних показники, в Англії – 5 показників.

       В даний час агрегат М2 є основним показником, що характеризує величину грошової маси в статистиці України. Згідно законодавства в Україні передбачено чотири грошові агрегати (від М₀ до М₃ ).

М₃ – грошова маса в обороті, яка вимірюється сукупним об’ємом купівельних та платіжних засобів, які обслуговують господарський оборот та належать приватним особам, підприємствам і державі.

Відповідно до методології, прийнятою міжнародною фінансовою статистикою, для характеристики грошової пропозиції використовуються наступні агрегати: гроші; квазігроші; широкі гроші.

Агрегат «гроші» містить у собі гроші поза банками і депозити до запитання, тобто являє собою всі кошти в економіці країни, що можуть бути використані як засіб платежу. За своїм складом він аналогічний грошовому агрегату М 1.

Агрегат «квазігроші» являє собою ліквідні депозити грошової системи, що безпосередньо не використовуються як засіб платежу і звичайно мають меншу швидкість обороту, ніж агрегат «гроші». Цей агрегат містить у собі термінові й ощадні депозити і депозити в іноземній валюті, що враховуються в балансі Національного банку України і комерційних банків.

Агрегат «широкі гроші» — це сукупність агрегатів «гроші» і «квазігроші».

Відмінність цього агрегату від агрегату М2 у тому, що в нього включаються депозити в іноземній валюті. Крім того, при розрахунку готівки за цією методологією використовуються балансові дані, а не оперативні, як для розрахунку агрегату М2.