Глава 22. Оскарження дій слідчого і прокурора

Стаття 234. Оскарження дій слідчого

Дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого.

Скарги можуть бути як письмові, так і усні. Усні скарги прокурор або слідчий заносить до протоколу.

Слідчий зобов'язаний протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом із своїми поясненнями.

Подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор.

Дії слідчого можуть бути оскаржені до суду.

Скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

(Стаття 234 із змінами, внесеними згідно із Законом Лі 2533-111 (2S33-U) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 235. Розв'язання скарг прокурором

Прокурор протягом трьох днів після одержання скарги зобов'язаний розв'язати її і повідомити про результати скаржнику.

Скаргу і_ копію повідомлення про результати розв'язання u приєднують до справи.

Відмова у задоволенні скарги повинна бути мотивована.

Рішення прокурора може бути оскаржене вищому-прокуророві.

Стаття 236. Оскарження дій прокурора

Скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищому прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу.

Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

(Стаття 236 із змінами, внесеними згідно з Законами Ni 2857-12 від 15.12.92, Г* 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

 

Стаття 236-1 759

Стаття 236-1. Оскарження до суду постанови про відмову в порушенні справи

Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.

(Кодекс доповнено статтею 236-1 згідно з Законом № 2857-12 від t5.12.92 в редакції Закону № 2533-ІП (2533-14) від 21.06Л001 — набуває чинності з 29.06.2001)

З року в рік функція контролю суду за законністю в діяльності органів досудового розслідування зміцнюється і зростає, а практика діяльності судів підтверджує дієвість такої юридичної форми процесуального контролю.

Так, за даними Голови Верховного Суду України В. Ф. Бойка, тільки в 1998 році судами України було постановлено 3,2 тис. окремих ухвал про порушення законное*» при провадженні дізнання і попереднього слідства'.

Позитивно оцінюючи діючі новели, одночасно виникає занепокоєння, що подальше розширення юрисдикції суду щодо процесуального контролю за досудовим слідством і дізнанням може бути недоцільним, або просто дублювати прокурорський нагляд. В цьому плані, мабуть, віддаючи належне моді, було поспішно закріплено за судом право скасовувати постанову про порушення та відмову в порушенні справи. По-перше, на цьому етапі кримінального процесу оправдує себе прокурорський нагляд, по-друге, суди можуть зв'язувати себе відповідними рішеннями, по-третє, суддя, який приймав відповідне рішення, уже не може розглядати ту само справу по суті, що створює небажані організаційні труднощі в роботі судів. Нарешті, щоб прийняти рішення про законність порушення справи, потрібно проаналізувати всі матеріали, а це вже, мабуть, буде носити елементи не процесуального контролю, а фактичного нагляду, підміняє функцію прокуратури. До того ж порушена справа має поступити розслідуваною до суду, де він і зможе повністю перевірити законність і обґрунтованість прийнятих' рішень і здійсненого провадження в повному обсязі.

У зв'язку з цим, мабуть, буде доречним рекомендувати на цій стадії процесу більш широко застосовувати досудове урегулювання скарг методами прокурорського нагляду.

Для забезпечення всіх без винятку прав і свобод людини повинні застосовуватись не тільки судові процедури, а і всі інші правові механізми, включаючи прокурорський нагляд. Суд має вирішувати і контролювати найбільш принципові питання, питання, пов'язані з забезпеченням недоторканності особи, житла, особис-

1 Бойко В. Ф. Гарантовані Конституцією України права і свободи людини мають надійно захищатись незалежним, компетентним і неупередженим судом // Вісник Верховного Суду України.— 1999.— №1.— С. 6.

 

24*

 

740

 

Стаття 236-2

 

Стаття 236-6

 

741

 

 

 

того життя, таємниці телефонних розмов і поштово-телеграфної кореспонденції, питання, що віднесені до юрисдикції суду Конституцією України.

Стаття 236-2, Розгляд суддею скарги на постанову про відмову в порушенні справи

Скарга на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи розглядається суддею одноособово не пізніше десяти днів з дня її надходження до суду.

Суддя витребує матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, знайомиться з ними і повідомляє прокурора та особу, яка подала скаргу, про час її розгляду. В разі необхідності суддя заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу.

Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги статті 99 цього Кодексу, приймає одне з таких рішень:

1)      скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки;

2)      залишає скаргу без задоволення.

На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.

Копія постанови судді надсилається особі, яка винесла постанову, що була оскаржена, прокуророві та особі, яка подавала скаргу.

(Кодекс доповнено статтею 236-2 згідно з Законом № 2857-/2 від 15.1Z92, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 236-3.

(Статтю 236-3 виключено ка підставі Закону № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 236-4.

(Статтю 236-4 виключено на підставі Закону № 2533-Ш (2533-14) від 21,06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 236-5. Оскарження до суду постанови про закриття справи

Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання п копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.

(Кодекс доповнено статтею 236-5 згідно з Законом № 2857-12 від 15.12.92; в редакції Закону № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

 

Стаття 236-6. Розгляд суддею скарги на постанову про закриття справи

Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи розглядається суддею одноособово не пізніше п'яти днів, а у разі складності справи — десяти днів з дня надходження закритої справи до суду. Суддя витребує справу, знайомиться з нею, а в разі необхідності' заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу на постанову.

Про час розгляду скарги суддя повідомляє прокурора та особу, що подала скаргу, які вправі взяти участь у Q розгляді та висловити свої доводи.

Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при закритті справи виконані вимоги статей 213 і 214 цього Кодексу, приймає одне з таких рішень:

1)      залишає скаргу без задоволення;

2)      скасовує постанову про закриття справи і направляє справу прокурору для відновлення слідства або дізнання.

Скасовуючи постанову про закриття справи і направляючи справу прокурору для відновлення досудового слідства або дізнання, суддя вказує, які обставини належить з'ясувати при проведенні досудового розслідування.

На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.

Копія постанови судді надсилається особі, яка прийняла рішення про закриття справи, особі, яка подала скаргу на постанову, і прокурору, який відмовив у поновленні досудового слідства або дізнання.

(Кодекс доповнено статтею 236-6 згідно з Законом № 2857-12 від 15.12.92, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

 

Стаття 237

 

743

 

 

 

Розділ третій

ПРОВАДЖЕННЯ СПРАВ У СУДІ ПЕРШОЇ

ІНСТАНЦІЇ

Глава 23 ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДДЕЮ

(Назва глави 23 в редакції Закону № 2533-ІП

(2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності

з 29.06.2001)

Стаття 237. Питання, які з'ясовуються суддею при попередньому розгляді справи

У справі, що надійшла від прокурора, суддя з'ясовує щодо кожного з обвинувачених такі питання:

1)      чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;

2)      чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;

3)      чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог цього Кодексу;

4)      чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу;

5)      чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог цього Кодексу, без усунення яких справа яе може бути призначена до судового розгляду.

За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника суддя з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.

За клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено.

(Стаття 237 із змінами, внесеними згідно з Указом ГІВР № 986-08 від 30.08.72, Законами № 2464-12 від 17.06.92, № 1483-ПІ (1483-14) від 22.02.2000, в редакції Закону № 2533-ІП (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

 

Попередній розгляд справи — стадія кримінального процесу, в якій суддею перевіряються матеріали досудового розслідування, установлюється достатність і придатність зібраних доказів та інших матеріалів досудового слідства для судового розгляду справи, визначаються межі обвинувачення і вживаються заходи щодо підготовки судового розгляду справи.

Стадія попереднього розгляду справи займає як би проміжне положення між досудовим розслідуванням, стосовно якого вона має контрольний характер, і судовим розглядом, стосовно якого вона має організуючий початок, а також служить "процесуальним фільтром" — покликана не допускати в судовий розгляд неякісно розслідуваних кримінальних справ.

Завдання стадії попереднього розгляду справи полягає, з одного боку, в перевірці матеріалів досудового розслідування, а з іншого — в підготовці умов для успішного проведення судового розгляду. Відповідно до цього суддя в даній стадії вирішує дві групи питань: пов'язані з перевіркою матеріалів досудового розслідування; пов'язані з підготовкою справи до слухання в судовому засіданні.

Усі питання, пов'язані з відданням обвинуваченого до суду, вирішуються суддею одноособово.

Не може вирішувати питання віддання до суду суддя за наявності обставин, що виключають його участь у розгляді справи (ст. 54, 55 КПК України), та суддя, що брав участь у розгляді скарг по цій справі.

Суддя за наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні, не вирішуючи наперед питання про винність, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду.

У справах, які порушуються за скаргою потерпілого, суддя, одержавши від потерпілого заяву з проханням порушити справу, за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 27 КПК України, своєю постановою порушує справу і виносить постанову про призначення справи до судового розгляду.

Підсудному не пізніш як за три доби до дня слухання справи повинна бути вручена копія скарги потерпілого, копія постанови судді про порушення кримінальної справи та повістка про виклик його в судове засідання з зазначенням статті кримінального закону, за якою він обвинувачується. Зустрічні обвинувачення в справах про злочини, зазначені в частині 1 статті 27 КПК України, можуть бути об'єднані в одну справу.

Питання, які з'ясовуються суддею при попередньому розгляді справи, з'ясовуються в зазначеній в законі чи в іншій більш доцільній логічній послідовності. Але завжди насамперед постає питання про підсудність справи.

Підсудність — це сукупність встановлених законом ознак кримінальних справ, відповідно до яких встановлюється конкретний судовий орган, компетентний проваджувати як суд першої інстанції судовий розгляд кримінальної справи по суті пред'явленого обвинувачення і винести вирок.

Визначити підсудність означає з'ясувати, який саме суд має розглянути конкретну справу.

 

'■і

Стаття 237

Розрізняють предметну (родову), персональну, територіальну підсудність, спеціальну підсудність, підсудність за зв'язком справ та альтернативну підсудність.

Предметна підсудність — це підсудність, за правилами якої розмежовується компетенція судових органів і визначається, який саме суд буде розглядати справу як суд першої інстанції залежно від характеру злочину і його кваліфікації.

Апеляційному суду Автономної Республіки Крим, апеляційним судам областей, міст Києва і Севастополя підсудні такі кримінальні справи:

1)      про злочини проти основ національної безпеки України, передбачені статтями 109— 114 Кримінального кодексу України (2341-14);

2)      про злочини, за вчинення яких Кримінальним кодексом України передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.

У випадках особливої складності або важливості справи, підсудної місцевому суду, апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя мають право прийняти її до свого провадження.

Персональна підсудність визначається службовим станом підсудних, щодо яких у чинному законодавстві міститься спеціальна вказівка про порядок притягнення їх до кримінальної відповідальності. За персональною підсудністю обов'язок розгляду справи покладається на судовий орган залежно від суб'єкта злочину.

Територіальна підсудність — це підсудність, що визначається місцем скоєння злочину. Кримінальна справа розглядається в тому суді, в районі діяльності якого вчинено злочин. Якщо місця вчинення злочину встановити не можна, то справа повинна бути розглянута судом, в районі діяльності якого закінчено дізнання чи попереднє слідство в даній справі.

Підсудність за зв'язком справ — це підсудність, що визначається виходячи з положення закону про те, що доцільно об'єднання в одному провадженні кримінальних справ з обвинуваченням кількох осіб — співучасників учинення одного чи кількох злочинів або з обвинуваченням однієї особи у вчиненні декількох злочинів. Питання про підсудність за зв'язком справ вирішується таким чином:

а)       якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні

декількох злочинів, справи про які підсудні різнойменним судам,

то справа розглядається вищим з цих судів;

б)      якщо особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні

декількох злочинів і справа хоча б про одну з них або про один із

злочинів підсудна спеціальному суду, то її розглядає цей суд;

в)      якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні

декількох злочинів і справа хоча б про одну з них або про один із

злочинів підсудна військовому суду, то справу розглядає військо

вий суд.

Альтернативна підсудність означає, що судовий розгляд справи провадиться тим органом, на території якого було порушено кримінальну справу або закінчено розслідування, або якому доручено розглянути справу вищим судом.

 

ґ.таття 237   745

Наприклад, у разі об'єднання в одному провадженні кримінальних справ по обвинуваченню декількох осіб у вчиненні декількох злочинів, коли ці справи підсудні двом або декільком однойменним судам, справу розглядає той суд, в районі діяльності якого було порушено кримінальну справу або закінчено попереднє слідство чи дізнання.

З метою забезпечення найбільш об'єктивного і повного розгляду справи, а також найкращого забезпечення виховної ролі судового розгляду, в окремих випадках справа може бути передана на розгляд суду за місцем проживання чи роботи обвинуваченого або за місцем знаходження більшості свідків.

Передача в цих випадках справи з одного суду до іншого допускається лише до початку її розгляду в судовому засіданні.

Передача до нижчого суду справи, яку почали розглядати у судовому засіданні вищого суду, не допускається.

Суддя, встановивши, що кримінальна справа не підсудна даному суду, надсилає її за підсудністю. Якщо підсудність справи іншому однойменному суду виявилася в судовому засіданні, суд продовжує розгляд справи, коли це не може завдати шкоди повноті й об'єктивності дослідження обставин справи. Коли ж цього не можна забезпечити, суд надсилає справу за підсудністю, про що виносить ухвалу (постанову).

Суддя, виявивши в судовому засіданні, що справа підсудна вищому або спеціальному суду, надсилає її за-підсудністю.

Кримінальна справа, надіслана з одного суду до іншого в порядку, встановленому законом, має бути прийнята цим судом до свого провадження, якщо при цьому не перевищується компетенція суду. Спори щодо підсудності не допускаються.

У стадії віддання до суду мають бути розглянуті також інші процесуальні та організаційні питання, зокрема, яким судом має розглядатись справа. В ст. 17 КПК України визначені такі правила.

♦ Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд.

♦ Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, в суді першої інстанції розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

♦ Інші кримінальні справи розглядаються в суді першої інстанції одноособово суддею, який діє від імені суду.

Підстави для закриття справи викладені в ст. 6—11-1 КПК України.

Оцінка обвинувального висновку має здійснюватись з урахуванням вимог закону до його змісту і форми — ст. 223 — 224 КПК України.

Оцінка правильності обрання запобіжного заходу має здійснюватись з урахуванням вимог закону до підстав, умов, порядку і форми їх обрання — ст. 148-165 КПК України.

 

Стаття 237

 

Стаття 237

 

747

 

 

 

Вирішення питання про те, чи не було допущено на досудовому слідстві порушень процесуального законодавства, без усунень яких справа не може бути призначена до судового розгляду, вимагає всебічного аналізу матеріалів кримінальної справи.

Насамперед з'ясовується, чи забезпечено обвинуваченому право на захист.

Забезпечення обвинуваченому права на захист — це сукупність процесуальних засобів, прав і можливостей, гарантоване використання яких надає можливість знати зміст обвинувачення і протистояти йому, спростовувати висунуті обвинувачення, доказувати свою невинуватість та захищати свою честь, гідність, свободу та інші законні права й інтереси.

ЗЇКГК сдкгксво гарантує право на захист як обвинувачуваному, так! підсзряганому та підсудному.

Право обвинувачуваного (підозрюваного, підсудного) на захист включає в себе:

—      право знати, в чому він обвинувачується;

—      право самостійно захищати себе, свою свободу, честь, гідність та законні інтереси, використовуючи надані законом права та юридичні можливості їх реалізації (давати показання чи відмовитись від давання показань, подавати докази та інші);

—      право користуватись юридичною допомогою захисника;

—      право звертатись до суду та оскаржувати факти затримання та інших незаконних дій і рішень;

—      право звертатись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Відповідно до вимог закону захисник допускається за бажанням обвинуваченого чи підозрюваного до участі у справі на будь-яких стадіях процесу і беззаперечно — з моменту пред'явлення обвинувачення, а в разі затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, або застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту — з моменту оголошення їй протоколу про затримання або постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Як захисники допускаються не тільки адвокати, тобто особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а й будь-які інші фахівці в галузі права, які мають юридичну освіту та не підлягають відводові через визначені в законі обставини.

 

Захисника запрошують сам обвинувачений чи підозрюваний, його законні представники, родичі або інші особи за дорученням або на прохання обвинуваченого чи підозрюваного. Утих випадках, коли з'явлення для участі у справі захисника, обраного обвинуваченим, неможливе протягом 72 годин, особа, яка провадить дізнання, або слідчий відповідно мають право запропонувати обвинуваченому запросити іншого захисника або забезпечують йому захисника.

При виконанні даних приписів виникає низка проблем, оскільки на підставі ст. 133 КПК України він зобов'язаний протягом двох діб пред'явити обвинувачення, а згідно зі ст. 140 КПК України присутність захисника при висуненні обвинувачення обов'язкова, якщо він бере участь у справі. Вихід один: суворо додержувати

 

строки пред'явлення обвинувачення та забезпечувати присутність при пред'явленні обвинувачення захисника, який виконуватиме свої повноваження до прибуття захисника, обраного обвинуваченим.

Обвинувачений має право на побачення з захисником наодинці до першого допиту, а після першого допиту — без обмеження кількості та тривалості. Замінити одного захисника іншим можна тільки за клопотанням або за згодою обвинуваченого.

Про істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, що тягнуть повернення справи на додаткове розслідування, див. коментар до ст. 370 КПК України.

Оцінка правильності вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, має здійснюватись з урахуванням вимог ст. 23, 23-1 КПК України.

Суддя при призначенні справи до судового розгляду повинен з'ясувати по справі, чи всі особи, яким злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода, визнані потерпілими. Якщо буде встановлено, що хтось з цих осіб не визнаний потерпілим у стадії досудового розслідування, суддя своєю постановою має визнати таку особу потерпілою по справі і повідомити її про це листом. Повідомлення про право ознайомитися з матеріалами справи суддя повинен також надіслати потерпілому і по справі, по якій попереднє слідство не провадилося. Відповідно до ст. 53 КПК України суддя зобов'язаний роз'яснити потерпілому права, передбачені ст. 49 КПК, і забезпечити можливість їх здійснення.

Вирішуючи питання про визнання особи потерпілою, суддя має з'ясувати, яку конкретно шкоду заподіяно потерпілому злочином (моральну, фізичну чи майнову), і вказати про це в постанові. Особу, якій заподіяно майнової шкоди і яка пред'явила вимогу про відшкодування збитків, слід визнавати одночасно потерпілим і цивільним позивачем та забезпечити їй всі передбачені законом права як потерпілого, так і цивільного позивача.

Оцінка правильності вжиття заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, витрат на стаціонарне лікування потерпілого та можливої конфіскації майна має здійснюватись з урахуванням положень ст. 28, 29, 122, 125, 126 КПК України.

Слід з'ясовувати, чи було виконано під час досудового розслідування справи вимоги процесуального закону, чи не були порушені права підозрюваного, обвинуваченого при затриманні, арешті, проведенні обшуку та чи не були обмежені права потерпілого й інших учасників кримінального процесу.

Вирішення питання про достатність і достовірність зібраних доказів потребує оцінки як окремих доказів з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, так і всієї системи доказів з точки зору достатності для забезпечення правосуддя — можливості зробити один правильний висновок, підтверджений неспростовними доказами за відсутності сумнівів. А тому це питання в повному обсязі досліджується і вирішується уже в процесі судового слідства. Повернення справи на додаткове розслідування за мотивами неповноти розслідування з даної стадії процесу не передбачається. Чинне законодавство надає суду можливості усунення такої неповноти в ході судового слідства, включаючи можливість давання сул ом

 

749

'4°     Стаття 238

слідчим органам окремих доручень щодо проведення слідчих дій та приєднання до справи результатів їх проведення.

Стаття 238.

(Статтю 238 виключено на підставі Закону № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 239.

(Статтю 239 виключено на підставі Закону № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 240. Порядок попереднього розгляду справи

Попередній розгляд справи здійснюється суддею одноособово з обовязковою участю прокурора. Про день попереднього розгляду справи повідомляються також інші учасники процесу, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Попередній розгляд справи починається з доповіді прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду. Якщо в судове засідання з'явились інші учасники судового розгляду, вони висловлюють свої думки щодо питань, зазначених у статті 237 цього Кодексу, та заявлених ними клопотань. Прокурор висловлює свою думку щодо клопотань, заявлених іншими учасниками судового розгляду. Постанова судді виноситься в на-радчій кімнаті.

При попередньому розгляді справи в разі необхідності ведеться протокол.

(Стаття 240 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 117-08 від 30.08.71. в редакції Закону № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Попередній розгляд справи здійснюється суддею одноособово для вирішення питання про можливість судового розгляду справи та організаційного забезпечення такого розгляду, створення додаткових умов для реалізації учасниками процесу своїх прав.

На даній стадії принцип гласності в повному обсязі не реалізується.

Постійним учасником попереднього розгляду справи є прокурор, в разі необхідності запрошується секретар судового засідання.

Для розгляду заявлених клопотань можуть бути запрошені особи, що заявляли клопотання: потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники, обвинувачений, захисник, представники громадських організацій і трудових колективів.

Якщо хтось з них не володіє мовою судочинства, запрошується перекладач.

Попередній розгляд справи складається з таких етапів:

—      відкриття попереднього розгляду справи;

—      доповідь прокурора;

—      заслуховування осіб, які викликані в зв'язку з заявленими клопотаннями;

—      висновок прокурора;

—      винесення постанови судді в кімнаті для нарад;

 

Стаття 241

— оголошення постанови;

— повідомлення осіб, які заявляли клопотання, та інших зацікавлених у справі осіб про прийняте рішення при попередньому розгляді справи.

Суддя має заслухати думку прокурора як щодо можливості призначення справи до судового розгляду, так і щодо клопотань, заявлених іншими учасниками процесу.

Обвинувачений, потерпілий і його представник можуть бути викликані у випадку, якщо ними були заявлені відповідні клопотання і суддя вважає за необхідне заслухати з цих клопотань пояснення цих осіб. Але вони не можуть бути допитані по суті, оскільки в даній стадії не передбачається судове слідство і не вирішується наперед питання про винність обвинуваченого.

Суддя у цій стадії вирішує дві групи питань: пов'язані з перевіркою матеріалів попереднього розслідування; пов'язані з підготовкою справи до слухання в судовому засіданні.

Стаття 241. Строки попереднього розгляду справи

Справа повинна бути призначена до попереднього розгляду не пізніше десяти діб, а у разі складності справи — не пізніше тридцяти.діб з дня надходження И до суду.

(Стаття в редакції Закону України №2533-111 від 21.06.2001)

Копія обвинувального висновку і повістка про виклик до суду вручаються підсудному під розписку не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді. У копіях обвинувального висновку та додатках до нього, що вручаються підсудному, з метою забезпечення безпеки осіб, які підлягають виклику в судове засідання, їх адреси не зазначаються.

Усі інші особи повідомляються про день розгляду справи в суді в той самий строк.

Стаття 242. (виключена)

Стаття 243. (виключена)

Стаття 244. Рішення судді за результатами попереднього розгляду справи

За результатами попереднього розгляду справи судді, своєю постановою приймає одне з таких рішень:

1)      про призначення справи до судового розгляду;

2)      про зупинення провадження в справі;

3)      про повернення справи прокуророві;

4)      про направлення справи за підсудністю;

5)      про закриття справи;

6)      про повернення справи на додаткове розсліду вання.

(Стаття в редакції Закону України №2533-111 від 21.06.2001)

У випадках, коли попереднє слідство було проведено об'єктивно, у ході його проведення були дотримані норми кримінального і процесуального права, реально немає підстав для закриття криміналь-

 

Статіря 246

 

751

 

 

 

750

Стаття 245

лої справи або направлення її на додаткове розслідування, тобто за «явності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні, суддя, не вирішуючи наперед питання про винність, приймає рішення про призначення справи до судового розгляду, про до виносить постанову.

Кримінальна справа закривається в стадії попереднього розгляду справи за наявності обставин, зазначених у ст. 6—10 КПК України. При цьому суддя вирішує всі питання, які випливають з вирішення справи по суті: про запобіжні заходи, про арешт на вклади, про речові докази тощо.

Рішення про повернення справи прокурору здійснюється на основі оцінки обвинувального висновку і має здійснюватись з урахуванням виконання вимог закону до його змісту і форми — гг. 223—224 КПК України. Суддя своєю постановою повертає справу прокурору у випадку, коли прокурором були суттєво порушені вимоги статей 228 — 232 цього Кодексу, для усунення виявлених порушень.

Повернення справи на додаткове розслідування здійснюється на основі вирішення питання про те, чи не було допущено на досудо-всму слідстві порушень процесуального законодавства, без усунень яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Про підстави, умови та порядок повернення справи на додаткове розслідування див ст. 246, 370 КПК України та коментар до них.

У даній стадії суддя може вжити заходів для забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Для цього суддя ж>же доручити здійснити відповідні дії слідчому, органу дізнання або прокурору. Названі доручення обов'язкові до виконання відповідними учасниками процесу.

Суддя може одночасно з прийняттям одного з рішень змінити запобіжний захід обвинуваченому, у тому числі й обрати до нього запобіжний захід у вигляді ув'язнення під варту, якщо це не було зроблено на попередньому слідстві. Оцінка правильності обрання запобіжного заходу має здійснюватись з урахуванням вимог закону до підстав, умов, іноді і форми їх обрання — ст. 148-165 КПК України.

Стаття 245. Призначення справи до судового розгляду

За наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду.

У постанові повинні бути зазначені: місце і дата її винесення, посада і прізвище судді, прізвище, ім'я і по батькові обвинуваченого, підстави призначення справи до розгляду, стаття Кримінального кодексу, за якою пред'явлено обвинувачення, та рішення з інших питань, пов'язаних з підготовкою справи до розгляду.

Постанова судді оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором.

(Стаття в редакції Закону України №2533-111 від 21.06.2001)

 

Постанова судді про призначення справи до судового розгляду є юридичним документом, що надає юридичну можливість судового розгляду справи — розгляд справи в суді можливий тільки щодо обвинувачених і лише за тим обвинуваченням, за яким їх віддано до суду.

 

Постанова судді про призначення справи до судового розгляд складається зі вступної, мотивувальної і резолютивної частини і ма. відповідати загальним вимогам щодо юридичних кримінально-про цесуальннх документів.

У вступній частині постанови про призначення справи до судового розгляду мають бути викладені: назва документа, місце і час його складання, ким складено, по якій справі винесена постанова. В мотивувальній частині постанови про призначення справи до судового розгляду викладаються юридично значимі обставини спра ви, їх оцінка, мотиви, фактичні та юридичні підстави процесуалі ного рішення, обґрунтовується рішення по кожному з розглянути:-питань.

У резолютивній частині постанови про призначення справи до судового розгляду мають бути сформульовані чіткі юридичні тез* прийнятих рішень, порядок їх доведення до відома зацікавлений осіб, звернення до виконання та оскарження, а також викладек інші умови дії юридичного акту та подані необхідні підписи. Тут викладається рішення про закритий чи відкритий судовий розгляд справи, про виклик певних осіб в зал судового розгляду справи та про інші прийняті рішення, пов'язані з підготуванням справи до розгляду.

У справах приватного обвинувачення постанова судді про призначення справи до судового розгляду є багатоцільовим юридичним актом, яким: порушується кримінальна справа; приймаєтьс; рішення про притягнення особи як обвинувачуваного і формулюється його обвинувачення із зазначенням статті кримінального закону, за якою особа обвинувачується, приймається рішення нрс визнання осіб, яким заподіяна злочином шкода, потерпілими, а у випадку заявлень цивільного позову — цивільними позивачамв вирішуються інші питання, пов'язані з ігідготуванням справи до судового розгляду. Таким чином, за цією категорією справ суддя і одному документі порушує кримінальну справу, формулює обвину вачення, призначає справу до судового розгляду. У згаданих категоріях справ постанова судді про порушення справи і про призначення справи до судового розгляду виконує ті само функції, тр ■ постанова про притягнення особи як обвинувачуваного та обвину вальний висновок слідчого. За своїм значенням вона прирівнюєтьс до названих документів стадії попереднього слідства. У ньому зна ходять висвітлення всі ті дані, що властиві названим документам слідчого.

Стаття 246. Повернення справи на додаткове розслідування

При попередньому розгляді справи суддя з власно ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх предста