Позначення конструкторських документів

Структуру позначення виробів та їхніх конструкторських

документів встановлює ГОСТ 2.201-80 (рис. 1.1).

 Рис. 1.1. Структура позначення конструкторських документів

 

    Для навчальних креслень прийнято індекс організації-розробника

заміняти абревіатурою навчального закладу «ГЕМК», класифікаційну

характеристику − шифром дисципліни (07- інженерна графіка), шифром спеціальності (ЕРГО – 04, ТРМП – 05, ОМЛ – 06, ЗВ -07, МЕЕП – 08) та номером варіанта, порядковий реєстраційний номер − порядковим номером групи (№ учбового журналу) та остання цифра року, шифр документа - порядковим номером аркуша. 

 

Наприклад, ГЕМК. 070418. 026. 01 − аркуш 1  контрольної роботи з інженерної графіки (07), виконаний за варіантом 18 студентом групи 02 спеціальності ЕРГО (04) в 201 6 році.

 

Формати і основні написи

      Конструкторські документи виконуються на аркушах певного

формату. ГОСТ 2.301-68 регламентує  п’ять основних форматів: А0, А1,

А2, А3, А4 (табл. 1.1). 

      Додаткові формати утворюються кратним збільшенням меншої

сторони основного формату.

           Розміри форматів визначаються розмірами зовнішньої рамки

креслення (рис. 1.2). Поле креслення обмежується внутрішньою

рамкою, товщина лінії якої не менше ніж 0,7 мм. У правому нижньому

куті формату розміщується основний напис. Формати, за винятком А4,

можуть компонуватися як горизонтально, так і вертикально. Формат

А4 компонується тільки вертикально.

                      Рис. 1.2. Оформлення форматів

 

            Форма основного напису визначається ГОСТ 2.104-68

 

 

 

У графах основного напису вказують:

1 – назву виробу, починаючи з іменника. Наприклад, для робочого креслення деталі – «Колесо зубчасте».

2 – позначення документа відповідно до ГОСТ 2.201-80;

3 – позначення матеріалу деталі (графу заповнюють лише на

кресленнях деталей);

4 – літеру, яка присвоєна документу відповідно до ГОСТ 2.103-68;

5 – масу виробу відповідно до ГОСТ 2.109-73;

6 – масштаб відповідно до ГОСТ 2.302-68;

7 – порядковий номер аркуша (на документах, що складаються з

одного аркуша, графу не заповнюють);

8 – загальне число аркушів (графу заповнюють лише на

першому аркуші);

9 – назву або розпізнавальний індекс підприємства, що

випустило документ (для учбових закладів – абревіатура групи, наприклад, ЗВ-16 1/КР);

10 – характер роботи, що виконується особами, які підписують

документ;

11 – прізвища осіб, які підписали документ;

12 – підписи осіб, прізвища яких зазначені у графі 11;

13 – дата підписання документа;

14...18 – зміни, які вносяться відповідно до ГОСТ 2.503-90.

 

      У додатковій графі записують (повернутим на 180° відносно

основного напису) позначення конструкторського документа (графа 2

основного напису). 

 

 

 

Вибір масштабу зображення

    Масштабом називають відношення лінійних розмірів зображення

предмета до відповідних розмірів самого предмета. Перевагу віддають

зображенню предмета в натуральну  величину (масштаб 1:1). При

необхідності зменшення або збільшення зображення масштаб

вибирають за ГОСТ 2.302-68 (табл. 1.2).

У відповідній графі основного напису масштаб позначають за

типом: 1:1; 1:2 тощо.

 

Лінії креслення

   При виконанні креслень використовують лінії, що встановлені

ГОСТ 2.303-68 (табл. 1.3).

Шрифти креслярські

   На кресленнях усі написи виконують шрифтами за ГОСТ 2.304-

81. Розмір шрифту визначається висотою h великих літер. Встановлено 

такі розміри шрифтів: (1,8); 2,5; 3,5; 5; 7; 10; 14; 20; 28; 40.

Використовувати шрифт (1,8) не рекомендується.

Для машинобудівних креслень застосовують шрифт типу Б з

нахилом приблизно 75° (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Приклади напису літер, цифр і знаків шрифту типу Б

 

 

Нанесення розмірів

   Розміри на кресленнях наносять згідно з вимогами ГОСТ 2.307-68.

Розміри поділяють на лінійні та кутові. Лінійні розміри та їхні граничні

відхилення на кресленнях указують у міліметрах без позначення

одиниці фізичної величини. Для розмірів, які записуються в технічних

вимогах і пояснювальних написах на полі креслення, обов’язково

вказують одиниці вимірювання. 

     Процес нанесення розмірів  включає дві операції: проведення

виносних і розмірних ліній і написання розмірного числа. 

Виносні лінії при нанесенні розміру прямолінійного відрізка

проводять перпендикулярно вимірюваному елементу (рис. 1.5, а); при

нанесенні розміру кута – радіально (рис. 1.5, б); при нанесенні розміру

дуги – паралельно бісектрисі кута (рис. 1.5, в). У випадку ухилів і

конусностей розмірні й виносні лінії проводять так, щоб разом із

вимірюваною ділянкою вони утворювали паралелограм (рис. 1.5, г).

 

               Рис. 1.5. Нанесення виносних і розмірних ліній

Розмірну лінію, що показує межі вимірювання, проводять

 паралельно вимірюваному елементу і закінчують стрілками (рис. 1.6).

Якщо довжина розмірної лінії недостатня для нанесення стрілок, то їх

дозволяється виконувати зовні вимірюваного відрізка.

Розмірні лінії рекомендується наносити поза контуром зображення. Мінімальна відстань між розмірною лінією та лінією контура має бути 10 мм,  між паралельними розмірними лініями – 7 мм. Можна проводити розмірні лінії безпосередньо до ліній видимого контуру, осьових, центрових та інших ліній (рис. 1.7). Але ці лінії не дозволяється використовувати як розмірні. Виносні лінії повинні виходити за кінці стрілок розмірної

лінії на 1...5 мм. Не допускається перетин розмірних ліній іншими

лініями.

  Якщо вигляд чи розріз симетричного предмета зображають лише

до осі симетрії або з обривом, то розмірну лінію проводять також з

обривом трохи далі осі або лінії обриву (рис. 1.8).

 

 

 

Розмірні числа проставляють, як правило, на відстані 1 мм над

розмірною лінією ближче до її середини. Якщо місця для розмірного

числа недостатньо, його проставляють над продовженням розмірної

лінії або на поличці лінії-виноски. Орієнтують розмірні числа так, щоб

вони вільно читалися при нормальному розміщенні креслення або при

його повороті в межах 90° за годинниковою стрілкою. При нанесенні

розміру радіуса або діаметра перед розмірним числом ставлять

відповідно знаки R, Ø (рис. 1.9). 

 

Розміри фасок під кутом 45° наносять у вигляді добутку,

наприклад, 2х45° (рис. 1.10, а), розміри фасок під іншими кутами

вказують за загальним правилом  – двома розмірами: лінійним і

кутовим або двома лінійними розмірами. При нанесенні кількох

 паралельних або концентричних розмірних ліній розмірні числа над

ними рекомендується розміщати в шаховому порядку (див. рис. 1.10, а).

Розміри, що стосуються одного і того ж конструктивного елемента

(канавки, отвору та ін.), рекомендується групувати і розміщувати в

одному місці на тому зображенні, де форма даного елемента

розкривається найповніше (рис. 1.10, б).

 

Розміри двох симетрично розміщених елементів виробу (крім

отворів) наносять лише один раз без зазначення їхньої кількості,

групуючи всі розміри в одному місці (рис. 1.11).

 

 

Запитання для самоперевірки

1. Які розміри має зовнішня рамка формату А3?

2. Що називають масштабом зображення? Як позначають масштаб в

основному написі креслення?

3. Які елементи креслення виконують суцільною тонкою лінією?

4. Яку висоту мають малі літери шрифту розміру 5?

5. Якою має бути мінімальна відстань між розмірною лінією та лінією

контура при нанесенні розмірів?

6. Які знаки ставлять перед розмірним числом при нанесенні розміру

радіуса або діаметра?

 

Завдання для самостійної роботи

 

1. Накреслити зображення деталі у масштабі 4:1 (рис. 1.12).

2. Написати на полицях ліній-виносок назви ліній та їхнє

функціональне призначення (рис. 1.13).

3. Нанести на зображення необхідні розміри деталі (рис. 1.14).