Вивчення теми «зображення на кресленнях–вигляди»

  2.1. Побудова зображень на кресленнях

  Правила побудови зображень предметів регламентує ГОСТ 2.305-68. Зображення предмета має давати повне уявлення про його форму, розміри та інші дані, необхідні для його виготовлення й контролю. Для побудови зображень користуються методом прямокутного проеціювання. Основними площинами проекцій вибирають шість граней пустотілого куба, усередині якого розміщують предмет, який проеціюється на внутрішні грані куба (рис. 2.1, а). Потім основні площини проекцій суміщуються з фронтальною площиною. У результаті утворюється плоске комплексне креслення (рис. 2.1, б).

            

                                    Рис. 2.1. Побудова зображень на кресленні

       

 Зображення на фронтальній площині проекцій вважають головним. Відносно цієї площини проекцій предмет розміщують так, щоб зображення на ній (головне зображення) давало найбільш повне уявлення про форму та розміри предмета.

Залежно від змісту зображення поділяють на вигляди, розрізи та перерізи. Кількість їх має бути мінімальною, але достатньою для повного уявлення про зображуваний предмет.

 

2.2. Розміщення та позначення виглядів

Виглядом  називають зображення повернутої до спостерігача видимої частини поверхні предмета. Вигляди на основних площинах проекцій є основними. Вони мають такі назви (див. рис. 2.1): 1 − вигляд спереду (головний вигляд); 2 − вигляд зверху; 3 − вигляд зліва; 4 −вигляд справа; 5 − вигляд знизу; 6 − вигляд ззаду.

Якщо всі вигляди розміщені на одному аркуші в безпосередньому проекційному зв’язку, то їх не надписують. Якщо порушено проекційний зв’язок або вигляди відокремлені іншими зображеннями чи виконані на різних аркушах, то вигляд супроводжують великою літерою українського алфавіту, а напрям зору (проекціювання) показують стрілкою з тією самою великою літерою (рис. 2.2). 

              

                 Рис. 2.2. Позначення основного вигляду

 

   Крім основних, розрізняють додаткові та місцеві вигляди.

  Додатковий вигляд отримують проеціюванням на площину, не

паралельну основним площинам проекцій. Розташовують додаткову

площину паралельно заданому похилому елементу деталі, який

проеціюється на цю площину в натуральну величину, без

спотворення. Додатковий вигляд позначається, якщо він розміщений

не в проекційному зв’язку з основним виглядом.

Місцевий вигляд − це зображення обмеженої частини поверхні

предмета. Місцеві вигляди дозволяють виявити форму і розміри

певного, порівняно невеликого елемента предмету. Місцеві вигляди

утворюються проеціюванням цього елемента на одну з основних

площин проекцій. Місцевий вигляд надписується так само, як і

додатковий.

 

Запитання для самоперевірки

1. Який спосіб проеціювання застосовують у кресленні?

2. Що називають виглядом і як класифікують вигляди?

3. Назвіть основні вигляди. Як розміщують їх на комплексному

кресленні?

4. В яких випадках і як надписують основні вигляди?

5. Як розташовують додаткову площину при отриманні додаткового

вигляду?

Завдання для самостійної роботи

1. Побудувати три вигляди деталі за даним

наочним зображенням (рис. 2.3).

2. Нанести розміри, необхідні для виготовлення

й контролю деталі.

                           

                                Рис.2.3