Гірничо-електромеханічний коледж

ГІРНИЧО-ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИЙ КОЛЕДЖ

 

 

 

 

Методичні вказівки та завдання

 до виконання контрольної роботи

для студентів заочного відділення

Всіх спеціальностей

 

Розробила Вітряк В.Г.

спеціаліст вищої категорії,

магістр інженерної механіки

 

 

Розглянуто та схвалено на засіданні

методоб’єднання викладачів циклу

Протокол № 1 від 05.09.2016 р.

Голова циклу ________ В.Г.Вітряк

 

 

2016 р.

ПРОГРАМА  ДИСЦИПЛІНИ «ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА»

Тема 1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ КРЕСЛЕНЬ

Єдина система конструкторської документації. Стандарти ЄСКД. Позначення конструкторських документів. Формати. Основні написи. Масштаби. Лінії креслення. Шрифти креслярські. Нанесення розмірів

 

Тема 2. ЗОБРАЖЕННЯ НА КРЕСЛЕННЯХ – ВИГЛЯДИ

Побудова зображень на кресленнях. Класифікація зображень. Вигляди основні, додаткові та місцеві. Розміщення та позначення виглядів

 

Тема 3. ЗОБРАЖЕННЯ НА КРЕСЛЕННЯХ – РОЗРІЗИ

Побудова та позначення розрізів. Розрізи прості та складні. Ступінчасті та ламані розрізи. Місцеві розрізи. Перерізи. Штриховка в розрізах і перерізах. Умовні графічні позначення матеріалів у розрізах і перерізах. Суміщення половини вигляду з половиною розрізу.

 

Тема 4. ЕСКІЗИ ТА РОБОЧІ КРЕСЛЕННЯ ДЕТАЛЕЙ

Вимоги до робочого креслення деталі. Ескізи деталей. Конструктивні елементи деталей. Вибір баз і нанесення розмірів. Граничні відхилення розмірів. Допуски форми і розміщення поверхонь. Позначення шорсткості поверхонь. Позначення матеріалів. Позначення покриття і термообробки.

 

Тема 5. З’ЄДНАННЯ ДЕТАЛЕЙ

Рознімні та нерознімні з’єднання. Класифікація і параметри різьби. Зображення і позначення різьби на кресленнях. Різьбові з’єднання. З’єднання гвинтом, болтом, шпилькою. З’єднання зварюванням, паянням, склеюванням.

 

  Тема 6. ЗУБЧАСТІ ПЕРЕДАЧІ

Класифікація зубчастих передач. Конструкція і параметри циліндричного зубчастого колеса. Умовне зображення циліндричного зубчастого колеса. Оформлення робочого креслення циліндричного зубчастого колеса. Циліндрична зубчаста передача.

 

Тема 7. ЧИТАННЯ ТА ДЕТАЛЮВАННЯ СКЛАДАЛЬНОГО

          КРЕСЛЕННЯ

Конструкторські документи на складальні одиниці (вироби). Вимоги до

складальних креслень. Умовності та спрощення на складальних крес-леннях. Позиційні позначення. Текстова частина креслення. Специфікація.

 

Тема 8. ВИКОНАННЯ ТА ЧИТАННЯ СХЕМ

Класифікація схем. Загальні вимоги до виконання схем. Умовні графічні

позначення на схемах. Текстові і цифрові написи. Таблиця переліку елементів. Кінематичні схеми. Електричні схеми. Гідравлічні та пневматичні схеми.

 

У результаті вивчення дисципліни «ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА»

 

Студент повинен знати:

1. Розміри стандартних форматів аркушів креслень.

2. Масштаби зображень і позначення масштабів на кресленнях.

3. Зображення та призначення ліній на кресленнях.

4. Правила виконання зображень: виглядів, розрізів і перерізів з вимогами

державного стандарту.

5. Знати графічні позначення матеріалів у розрізах, перерізах.

6. Правила зображення та позначення різьб за вимогами державних

стандартів.

7. Правила зображення та позначення зварних швів за вимогами

державних стандартів.

8. Умовності  та спрощення, які допускаються на машинобудівних

кресленнях державним стандартом.

9. Правила позначення шорсткості поверхонь машинобудівних деталей за

вимогами державних стандартів.

10. Правила нанесення розмірів на кресленнях за вимогами державних

стандартів.

11. Правила виконання складальних креслень і креслень загального вигляду.

12. Правила виконання схем.

 

Студент повинен уміти:

1. Виконувати написи креслярським шрифтом. 

2. Наносити розміри на зображеннях геометричних  фігур і машино-

будівних деталей за вимогами державних стандартів. 

3. Будувати вигляди, розрізи та перерізи деталей за вимогами державних

стандартів.

4. Виконувати креслення рознімних і нерознімних з’єднань, у тому числі

різьбових, зварних та інших з’єднань.

5. Виконувати ескізи деталей з натури і на їх основі − креслення деталі. 

6. Наносити позначення шорсткості поверхонь машинобудівних деталей.

7. Виділяти зі складального креслення та зображати окремі нестандартні

деталі. 

8. Читати й виконувати креслення загального вигляду вузла чи механізму.

9. Зображувати схеми. 

 

Студент повинен оволодіти навичками:

1. Користування креслярським інструментом при виконанні геометричних

побудов і креслень.

2. Виконання написів креслярським шрифтом.

3. Уявлення просторової форми об’єкта за його зображенням.

4. Складання рисунків в ортогональних проекціях геометричних фігур із

натури та за уявленням.

5. Виконання ескізів та робочих креслень машинобудівних деталей.

6. Читання креслень загального вигляду.

 

                                 КОНТРОЛЬНА РОБОТА

   Підсумком вивчення дисципліни «Інженерна графіка» є виконання

студентами контрольної роботи. Студенти здають на рецензування

повністю виконану контрольну роботу за два тижні до початку

екзаменаційної сесії.

    Контрольна робота виконується за варіантами. Варіант завдання на

виконання роботи відповідає порядковому номеру студента у списку

академічної групи.

    Контрольна робота виконується на аркушах креслярського паперу формату А3 олівцем.

 

Зміст контрольної роботи:

Титульний аркуш

Аркуш 1. Розрізи

Аркуш 2. Різьбові з’єднання

Аркуш 3. Зварні з’єднання (для спец. ЗВ)

Аркуш 4. Креслення технічної деталі (ескіз деталі з натури)

Аркуш 5. Колесо зубчасте циліндричне

Аркуш 6. Передача зубчаста циліндрична (для спец. ТРМП, ЕРГО)

Аркуш 7. Деталювання складального креслення

Аркуш 8. Схема електрична принципова (для спец. ЕРГО, МЕЕП)

 

    До виконання контрольної роботи потрібно приступати тільки після вивчення тем програми, відповівши на всі питання для самоперевірки.

 

1. ВИВЧЕННЯ ТЕМИ «ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ

                                                            КРЕСЛЕНЬ»

Формати і основні написи

      Конструкторські документи виконуються на аркушах певного

формату. ГОСТ 2.301-68 регламентує  п’ять основних форматів: А0, А1,

А2, А3, А4 (табл. 1.1). 

      Додаткові формати утворюються кратним збільшенням меншої

сторони основного формату.

           Розміри форматів визначаються розмірами зовнішньої рамки

креслення (рис. 1.2). Поле креслення обмежується внутрішньою

рамкою, товщина лінії якої не менше ніж 0,7 мм. У правому нижньому

куті формату розміщується основний напис. Формати, за винятком А4,

можуть компонуватися як горизонтально, так і вертикально. Формат

А4 компонується тільки вертикально.

                      Рис. 1.2. Оформлення форматів

 

            Форма основного напису визначається ГОСТ 2.104-68

 

 

 

У графах основного напису вказують:

1 – назву виробу, починаючи з іменника. Наприклад, для робочого креслення деталі – «Колесо зубчасте».

2 – позначення документа відповідно до ГОСТ 2.201-80;

3 – позначення матеріалу деталі (графу заповнюють лише на

кресленнях деталей);

4 – літеру, яка присвоєна документу відповідно до ГОСТ 2.103-68;

5 – масу виробу відповідно до ГОСТ 2.109-73;

6 – масштаб відповідно до ГОСТ 2.302-68;

7 – порядковий номер аркуша (на документах, що складаються з

одного аркуша, графу не заповнюють);

8 – загальне число аркушів (графу заповнюють лише на

першому аркуші);

9 – назву або розпізнавальний індекс підприємства, що

випустило документ (для учбових закладів – абревіатура групи, наприклад, ЗВ-16 1/КР);

10 – характер роботи, що виконується особами, які підписують

документ;

11 – прізвища осіб, які підписали документ;

12 – підписи осіб, прізвища яких зазначені у графі 11;

13 – дата підписання документа;

14...18 – зміни, які вносяться відповідно до ГОСТ 2.503-90.

 

      У додатковій графі записують (повернутим на 180° відносно

основного напису) позначення конструкторського документа (графа 2

основного напису). 

 

 

 

Вибір масштабу зображення

    Масштабом називають відношення лінійних розмірів зображення

предмета до відповідних розмірів самого предмета. Перевагу віддають

зображенню предмета в натуральну  величину (масштаб 1:1). При

необхідності зменшення або збільшення зображення масштаб

вибирають за ГОСТ 2.302-68 (табл. 1.2).

У відповідній графі основного напису масштаб позначають за

типом: 1:1; 1:2 тощо.

 

Лінії креслення

   При виконанні креслень використовують лінії, що встановлені

ГОСТ 2.303-68 (табл. 1.3).

Шрифти креслярські

   На кресленнях усі написи виконують шрифтами за ГОСТ 2.304-

81. Розмір шрифту визначається висотою h великих літер. Встановлено 

такі розміри шрифтів: (1,8); 2,5; 3,5; 5; 7; 10; 14; 20; 28; 40.

Використовувати шрифт (1,8) не рекомендується.

Для машинобудівних креслень застосовують шрифт типу Б з

нахилом приблизно 75° (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Приклади напису літер, цифр і знаків шрифту типу Б

 

 

Нанесення розмірів

   Розміри на кресленнях наносять згідно з вимогами ГОСТ 2.307-68.

Розміри поділяють на лінійні та кутові. Лінійні розміри та їхні граничні

відхилення на кресленнях указують у міліметрах без позначення

одиниці фізичної величини. Для розмірів, які записуються в технічних

вимогах і пояснювальних написах на полі креслення, обов’язково

вказують одиниці вимірювання. 

     Процес нанесення розмірів  включає дві операції: проведення

виносних і розмірних ліній і написання розмірного числа. 

Виносні лінії при нанесенні розміру прямолінійного відрізка

проводять перпендикулярно вимірюваному елементу (рис. 1.5, а); при

нанесенні розміру кута – радіально (рис. 1.5, б); при нанесенні розміру

дуги – паралельно бісектрисі кута (рис. 1.5, в). У випадку ухилів і

конусностей розмірні й виносні лінії проводять так, щоб разом із

вимірюваною ділянкою вони утворювали паралелограм (рис. 1.5, г).

 

               Рис. 1.5. Нанесення виносних і розмірних ліній

Розмірну лінію, що показує межі вимірювання, проводять

 паралельно вимірюваному елементу і закінчують стрілками (рис. 1.6).

Якщо довжина розмірної лінії недостатня для нанесення стрілок, то їх

дозволяється виконувати зовні вимірюваного відрізка.

Розмірні лінії рекомендується наносити поза контуром зображення. Мінімальна відстань між розмірною лінією та лінією контура має бути 10 мм,  між паралельними розмірними лініями – 7 мм. Можна проводити розмірні лінії безпосередньо до ліній видимого контуру, осьових, центрових та інших ліній (рис. 1.7). Але ці лінії не дозволяється використовувати як розмірні. Виносні лінії повинні виходити за кінці стрілок розмірної

лінії на 1...5 мм. Не допускається перетин розмірних ліній іншими

лініями.

  Якщо вигляд чи розріз симетричного предмета зображають лише

до осі симетрії або з обривом, то розмірну лінію проводять також з

обривом трохи далі осі або лінії обриву (рис. 1.8).

 

 

 

Розмірні числа проставляють, як правило, на відстані 1 мм над

розмірною лінією ближче до її середини. Якщо місця для розмірного

числа недостатньо, його проставляють над продовженням розмірної

лінії або на поличці лінії-виноски. Орієнтують розмірні числа так, щоб

вони вільно читалися при нормальному розміщенні креслення або при

його повороті в межах 90° за годинниковою стрілкою. При нанесенні

розміру радіуса або діаметра перед розмірним числом ставлять

відповідно знаки R, Ø (рис. 1.9). 

 

Розміри фасок під кутом 45° наносять у вигляді добутку,

наприклад, 2х45° (рис. 1.10, а), розміри фасок під іншими кутами

вказують за загальним правилом  – двома розмірами: лінійним і

кутовим або двома лінійними розмірами. При нанесенні кількох

 паралельних або концентричних розмірних ліній розмірні числа над

ними рекомендується розміщати в шаховому порядку (див. рис. 1.10, а).

Розміри, що стосуються одного і того ж конструктивного елемента

(канавки, отвору та ін.), рекомендується групувати і розміщувати в

одному місці на тому зображенні, де форма даного елемента

розкривається найповніше (рис. 1.10, б).

 

Розміри двох симетрично розміщених елементів виробу (крім

отворів) наносять лише один раз без зазначення їхньої кількості,

групуючи всі розміри в одному місці (рис. 1.11).

 

 

Запитання для самоперевірки

1. Які розміри має зовнішня рамка формату А3?

2. Що називають масштабом зображення? Як позначають масштаб в

основному написі креслення?

3. Які елементи креслення виконують суцільною тонкою лінією?

4. Яку висоту мають малі літери шрифту розміру 5?

5. Якою має бути мінімальна відстань між розмірною лінією та лінією

контура при нанесенні розмірів?

6. Які знаки ставлять перед розмірним числом при нанесенні розміру

радіуса або діаметра?

 

Завдання для самостійної роботи

 

1. Накреслити зображення деталі у масштабі 4:1 (рис. 1.12).

2. Написати на полицях ліній-виносок назви ліній та їхнє

функціональне призначення (рис. 1.13).

3. Нанести на зображення необхідні розміри деталі (рис. 1.14).

 

Перерізи

Переріз – це зображення предмета, який уявно розсічений однією або кількома площинами для виявлення його невидимих поверхонь (ДСТУ 3321-96). На перерізі показують лише те, що розміщено в січній площині. 

Перерізи, що не входять до складу розрізів, поділяють на винесені, тобто такі, що виконані окремо від основного зображення (рис. 3.6);

та накладені, тобто такі, що розміщені на самому зображенні предмета (рис. 3.7).

   Рис. 3.6. Винесений переріз               Рис. 3.7. Накладений переріз

 

 

БОЛТОВЕ З’ЄДНАННЯ

Болтове з’єднання складається з болта 3,гайки 4, шайби 5 і деталей, що з’єднуються 1 і 2 (рис.1).

Кріпильні деталі різьбових з’єднань можуть бути зображені одним із трьох способів: конструктивним, спрощеним, умовним. При конструктивному способі кріпильні деталі зображуються з усіма подробицями за дійсними розмірами, взятими з відповідних стандартів. При спрощеному зображенні розміри кріпильних деталей визначають за умовними співвідношеннями в залежності від діаметра різьби. Умовне зображення застосовують у випадку,коли діаметр стержня 2 мм і менше.                                                                                  

                                                                                                 Рис.1.Болтове з’єднання

           

 

Послідовність виконання болтового з’єднання:

1. Викреслюють з’єднувані деталі (рис.2).

2. Докреслюють болт, вставлений в отвір у деталях (рис.2 а).

Довжину болта l визначають за формулою

                       l = S + S +S +Н + к,

де S і S  - товщина з’єднуваних деталей;

S  - товщина шайби, S =0,15d;

Н – висота гайки, Н= 0,8d;

к – запас різьби на виході болта з гайки, к= 0,3d.

Тоді,                       l = S + S +1,25d

Одержану довжину стержня болта порівнюють з довідковими даними та приймають найближчу більшу стандартну довжину (l =…,20,25,30,35,40,45,50,55,60,65,70,75,80,90,100,110,120,130,140,150 мм)

3. Креслять шайбу, надіту на болт (рис.2 б).

4. Креслять гайку, нагвинчену на болт (рис.2 в).

Рисунок 2. Послідовність утворення зображення болтового з’єднання

 

5. Креслення болтового з’єднання виконують у двох зображеннях – фронтальному розрізі і вигляді зверху (рис.2 г).

 

    При виконанні болтового з’єднання треба пам’ятати про такі особливості:

- на кресленні з’єднання проставляють лише два розміри: діаметр різьби і  довжину болта;

- головку болта і гайку на головному вигляді завжди зображують трьома гранями;

- за ГОСТ 2.305-68 болти, гвинти, шпильки в поздовжньому розрізі показують не розсіченими. Як правило, не розсіченими показують також гайки і шайби;

- лінії штриховки суміжних деталей нахиляють у різні боки.

 

          2. ШПИЛЬКОВЕ З’ЄДНАННЯ

 

Шпилькове з’єднання складається зі шпильки 3,гайки 4, шайби 5 і деталей, що з’єднуються 1 і 2 (рис.3).

Під час виконання з’єднання деталей за допомогою шпильки посадочний кінець її угвинчується в глухий отвір з різьбою однієї з деталей; на стяжний кінець шпильки надівають приєднувану деталь, потім шайбу і нагвинчують гайку, котра і притискає деталі одну до одної.                                                      

                                            Рисунок 3. Шпилькове з’єднання

Послідовність виконання шпилькового з’єднання:

1. Викреслюють деталь з різьбовим отвором (рис. 4 а).

2. Докреслюють зображення шпильки, вгвинченої в отвір з різьбою (рис. 4 б). Довжина l посадочного кінця шпильки залежить від її діаметра і матеріалу деталі, в отвір якої загвинчується шпилька.

для сталевих деталей;

 – для деталей із чавуну.

Довжину шпильки l визначають за формулою

                       l = S +S +Н + к,

де S  - товщина приєднуваної деталі;

S  - товщина шайби, S =0,15d;

Н – висота гайки, Н= 0,8d;

К – запас різьби на виході шпильки з гайки, к= 0,3d.

Тоді,                       l = S +1,25d.

Одержану довжину стержня шпильки порівнюють з довідковими даними та приймають найближчу більшу стандартну довжину (l =…,20,25,30,35,40,45,50,55,60,65,70,75,80,90,100,110,120,130,140,150 мм)

3. Креслять другу з’єднувану деталь, надіту на шпильку (рис. 4 в).

4. Креслять шайбу, надіту на шпильку (рис.4 г).

5. Креслять гайку, нагвинчену на шпильку (рис.4 д).

Рисунок 4. Послідовність утворення зображення шпилькового з’єднання

 

6. Креслення шпилькового з’єднання виконують у двох зображеннях – фронтальному розрізі і вигляді зверху.

(рис. 5)

 

 

Рисунок 5. Спрощене зображення шпилькового   з’єднання

 

    При виконанні шпилькового з’єднання треба пам’ятати про такі особливості:

- на кресленні з’єднання проставляють лише два розміри: діаметр різьби і  довжину шпильки;

- лінія розділу скріплюваних деталей повинна збігатися з межею різьби посадочного кінця шпильки.

 

3. З'ЄДНАННЯ ГВИНТАМИ

 

Гвинтове з’єднання складається з гвинта та деталей, що з’єднуються (рис.5).

                 

 

Рисунок 6. З’єднання гвинтами

 

 

    При виконанні з’єднання за допомогою гвинта його вставляють через гладкий циліндричний отвір у приєднуваній деталі і загвинчують у різьбовий отвір базової деталі.

    Спрощені зображення гвинтових з’єднань виконують за умовними співвідношеннями розмірів. Розрахунки розмірів з’єднань виконують виходячи із зовнішнього діаметра d різьби гвинта.

Рисунок 7. Спрощені зображення з’єднання гвинтами

 

При виконанні гвинтового з’єднання треба пам’ятати про такі особливості:

- конічна (потайна) та циліндрична головка гвинта не повинна виступати над поверхнею деталі;

- шліц для викрутки на вигляді спереду розміщують перпендикулярно до фронтальної площини, а на вигляді зверху – повернутим під кутом ;

- якщо діаметр головки гвинта на кресленні менший за 12 мм, то шліц показують однією потовщеною лінією;

- довжина загвинченого різьбового кінця в базову деталь 2d;

- одержану довжину стержня гвинта порівнюють з довідковими даними та приймають найближчу більшу стандартну довжину      (l =…,20,25,(28),30,(32),35,(38),40,(42),45,(48),50,55,60,65,70,75,80,90,100мм)

- на кресленні з’єднання проставляють лише два розміри: діаметр різьби і  довжину гвинта.

 

Зварні з’ єднання

Зварюванням називається процес утворення нерознімного з’єднання виробів за допомогою місцевого нагрівання їх до розплавленого або пластичного стану.

Зварним з’єднанням називають сукупність виробів, з’єднаних зварними швами.

За способом взаємного розташування зварюваних деталей зварні з’єднання поділяють на:

- стикові (рис. а);

- кутові (рис. б);

- таврові (рис. в);

- внапусток (рис. г).

Зварним швом називають метал, що затверднув після розплавлення і поєднав зварювані частини.

К ласифікація зварних швів

1. За положенням у просторі:

- нижні 1;

- вертикальні 2;

- горизонтальні 3;

- напівстельові і стельові 4.

 

2. За довжиною:

- суцільні;

- переривчасті:

       з ланцюговим або паралельним розміщенням

                                    проварених ділянок;

 

                           

 

           з шаховим розміщенням проварених ділянок

 

                                                 

 

Довжину однієї завареної ділянки переривчастого шва позначають l, а крок між ділянками – Р.

За зовнішньою формою:

- опуклі (а);

- плоскі (б);

- вгнуті (в).

 

Буквами а і К позначено розрахункові

катети шва, а q – висоту підсилення.

 

4. За кількістю проходів:

- однопрохідні;

- багатопрохідні;

5. За характером виконання:

- однобічні;

- двобічні.

 

 

6. За формою підготовки кромок для зварювання:

- без скосу кромок;

- з відбортуванням;

- з прямолінійним, криволінійним або ламаним скосами однієї або двох кромок;

- з двома симетричними або не симетричними скосами однієї або двох кромок.

 

 

Діаметр вала d