Умовно їх поділяють на катастрофи

- хімічного,

-фізичного,

- комплексного характеру.

-мілітаристичного

- інженерно-геологічного,

Перше місце серед них належить катастрофам, пов'язаним із військовою діяльністю, війнами, масштабними випробуваннями ядерної зброї та військовими навчаннями, випробуваннями хімічної й бактеріологічної зброї. Війни за всіх часів завдавали величезної шкоди довкіллю, сучасні ж війни — це справжні екологічні катастрофи.

На відміну від будь-яких звірів, людина здатна з неймовірною жорстокістю вбивати подібних до себе. Світова термоядерна війна може в лічені секунди знищити все людство й більшість живих істот планети. Підраховано: накопичених ядерними державами боєголовок, кількість яких перевищує 60 тис. штук, а їхня сумарна потужність становить 20 000 МТ, достатньо для того, щоб 70 разів поспіль знищити всі великі й малі міста планети!

Війни — це ще й абсолютно безглузді економічні витрати й розтринькування природних ресурсів, деструкція екосистем. Величезних збитків людству й природі завдають не лише самі воєнні дії, а й підготовка до них: утримання армій, техніки, полігонів, військових об'єктів і заводів, проведення регулярних навчань, маневрів, поховання відходів військової діяльності, в тому числі небезпечних — хімічних.

Наприклад, у Балтійському морі після закінчення Другої світової війни союзники затопили тисячі тонн німецьких хімічних снарядів та авіабомб. На дно Атлантичного й Тихого океанів, Карського й Охотського морів було скинуто багато відпрацьованих ядерних реакторів із підводних човнів і контейнерів із радіоактивними відходами.

Через десятиліття вони знову почали загрожувати природі та людству: корозія матеріалу упаковок спричинила «розповзання» шкідливих речовин у довкіллі й отруєння всього живого.

Зросла кількість катастроф, пов'язаних із розвитком нафтовидобувної, нафтопереробної промисловості та атомної енергетики. Райони інтенсивного видобування нафти й газу (Перська та Мексиканська затоки, Північне море, Тюменський край, Каспійське море, інші регіони) сьогодні стали зонами екологічного лиха.

Про наслідки аварії на Чорнобильській АЕС ітиметься далі.

 Не можна не нагадати й про тяжкі екологічні наслідки, пов'язані з випробуванням ядерної зброї та похованнями радіоактивних відходів. Випробування атомних боєзарядів на Новій Землі, в Казахстані, в пустелі Гобі, в штаті Аризона, на Тихоокеанських островах Муруроа, Бікіні, Еніветок, поховання залишків відпрацьованих атомних реакторів в

все це не лише спричинило значне підвищення загального радіоактивного фону на планеті, в атмосфері та водах Світового океану, а й також призвело до масових отруєнь риби, тюленів, захворювань та загибелі людей і тварин у цих районах.

Зросла кількість катастроф, пов'язаних із розвитком нафтовидобувної, нафтопереробної промисловості та атомної енергетики. Райони інтенсивного видобування нафти й газу (Перська та Мексиканська затоки, Північне море, Тюменський край, Каспійське море, інші регіони) сьогодні стали зонами екологічного лиха.

У 1976 р. в італійському місті Севесо хмара діоксину, що утворилася після вибуху на хімічному заводі, накрила територію площею понад 10 км2, на якій мешкало більше ніж тисяча людей і було розташовано багато тваринницьких ферм.

У результаті загинуло близько 100 тис. голів худоби, захворіли сотні людей, двоє дітей померло, а загальний первинний збиток становив понад 10 млн. доларів. Завдяки погодним умовам хмара не поширилася далі. Через деякий час підрахували: концентрація цієї отрути була такою, що могли б загинути 100 млн. чоловік!

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Реймерс Н., Яблоков А. О "Большой экологии" и экологическом всеобуче Журнал "наука и жизнь" 1987 год

2. http://readbookz.com/book/212/8107.html

3. http://readbookz.com/book/212/8105.html

 

ЛІТЕРАТУРА

1. http://readbookz.com/books/212.html

2.         http://ua.textreferat.com/referat-5335-3.html

3.         http://www.refine.org.ua/pageid-1225-1.html

4.        http://www.info-library.com.ua/books-text-     

5.    Кучерявий Екологія. – Львів: Світ, 2000.– 500 с.

6. Кучерявий Екологія. – Львів: Світ, 2000.– 500 с.

7. Лархер В. Экология растений. – М.: Мир, 1978. –185 с.

8. Одум Ю. Основы экологии. – М.: Мир, 1975.–742 с.

9. Одум Ю. Экология. – М.: Мир, 1986. – Т.1-2.

10. http://readbookz.com/books/212.html

11.         http://ua.textreferat.com/referat-5335-3.html

12.         http://www.refine.org.ua/pageid-1225-1.html

13.        http://www.info-library.com.ua/books-text-     

14.    Кучерявий Екологія. – Львів: Світ, 2000.– 500 с.

15. Кучерявий Екологія. – Львів: Світ, 2000.– 500 с.