З питань теорії та практики навчання і виховання

(Фізико-математичний факультет, 2012-2013 навч. рік)

Педагогіка як наука про виховання. Специфіка її предмету і категоріального апарату. Роль вітчизняних педагогів у розвитку педагогічної науки. Завдання педагогіки на сучасному етапі розвитку суспільства.

При вивченні зверніть увагу на такі аспекти: педагогіка у системі сучасного антропологічного знання. Виникнення і розвиток педагогіки як науки. Я.А. Коменський як засновник наукової педагогіки. Специфіка її предмета. Педагогіка як наука та мистецтво. Основні завдання сучасної педагогічної науки. Провідні категорії педагогіки: розвиток, формування, виховання, навчання, освіта, самоосвіта.

Структура педагогіки, її провідні галузі. Зв'язок педагогіки з різними галузями людинознавства. Взаємозв'язок педагогічної теорії і освітньої практики, їх взаємозбагачення. Прогнозування розвитоку освіти. Роль вітчизняних педагогів у розвитку педагогічної науки. Природовідповідність та народність виховання як провідні принципи вітчизняної педагогіки. Гуманізм як соціально-ціннісний комплекс поглядів, переконань, ідеалів і як ідейна філософська основа сучасної педагогіки. Завдання педагогіки на сучасному етапі розвитку освіти в Україні. Значення науково-дослідницької роботи вчителя для здійснення педагогічної діяльності, удосконалення форм і методів навчання виховання. Методологічне обґрунтування концепції науково-педагогічного дослідження.

Принципи і методи науково-педагогічних досліджень. Використання практичних методів у роботі вчителя і класного керівника.

При підготовці зверніть увагу на принципи організації та здійснення науково-педагогічних досліджень: принцип цілісності вивчення педагогічних явищ і процесів, принцип комплексного використання методів дослідження при вивченні педагогічних проблем, принцип об'єктивності, принцип єдності вивчення і виховання, принцип одночасного вивчення колективу і особистості, принцип вивчення явищ у їх зміні і розвитку; принцип історизму, принцип сполучення наукової сміливості і якнайбільшої передбачливості, принцип глибинного розгляду проблеми, що вивчається (О.І.Кочетов).

Організація науково-педагогічного дослідження. Програма дослідження та її розділи: методологічний і процесуальний. Обґрунтування актуальності дослідження, визначення його об'єкта, предмета, мети, завдань, методів вивчення педагогічних явищ і процесів. Значення наукової гіпотези у педагогічному дослідженні.

Класифікація методів науково-педагогічного дослідження. Практичні методи: спостереження, бесіда, експеримент, вивчення першоджерел, аналіз шкільної документації й наслідків навчальної роботи школярів. Методи вивчення загальних закономірностей розвитку педагогічних явищ і процесів: анкетування, інтерв'ювання, тестування, шкалування. Педагогічні вимоги до цих методів дослідження.

Теоретичні та математичні методи педагогічного дослідження.

Сутність понять індивід, людина, особистість, індивідуальність. Фактори і закономірності розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості.

При розгляді питань зверніть увагу на означені аспекти: людина, особистість, індивідуальність. Особистість як суб’єкт і об'єкт виховного процесу.

Проблема чинників формування особистості в історії педагогічної науки. Аналіз поглядів на означену проблему Я.А.Коменського. Теорія «чистої дошки» Дж. Локка. Й.Г. Песталоцці про виховання як про "розвиток сил людської природи у всій їх сукупності, тобто серця, розуму і руки". Ж.Ж. Руссо про чинники формування особистості. Погляди Г.С.Сковороди на проблему, що аналізується: "Природа є перша всьому причина і самодвижима пружина". К.Д. Ушинський про чинники формування особистості: "Організм батьків з усіма його характеристичними природженими особливостями і з усіма змінами, що є привнесеними у нього духовним життям людини, у найрізноманітніших комбінаціях передається дітям і становить для них весь обсяг природжених нахилів". "Є один тільки спільний для всіх природжений нахил, на який завжди може розраховувати виховання: це те, що ми називаємо народністю. Виховання є діяльність свідома, принаймні з боку вихователя,...в якій ми визначили мету, пізнали матеріал, з яким ми повинні мати справу, продумали, дослідили, обрали засоби, необхідні для досягнення мети, свідомо обраної нами."

Спадковість і розвиток. Природний фонд як єдність загальнолюдських задатків і індивідуальних фізіологічних відмінностей, що передаються спадково. Значення результатів сучасних досліджень генетики вирішення актуальних проблем розвитку особистості.

Вплив середовища на розвиток особистості. Поняття соціального середовища. Середовище як джерело стихійних впливів на вихованців. Проблема педагогічного середовища.

Значення діяльності та спілкування у розвитку особистості. Взаємозв’язок характеру діяльності, активності особистості та її розвитку.

Виховання – визначальний чинник розвитку і соціалізації особистості.

Особливості розвитку учнів підліткового віку, старшокласників та їх врахування у навчально-виховному процесі.

При вивченні теми орієнтуйтесь на вказані аспекти: проблеми вікових та індивідуальних особливостей розвитку і виховання учнів. Кризи та стабільні періоди у розвитку особистості. Вікова періодизація дітей шкільного віку.

Особливості розвитку і виховання учнів середнього шкільного віку (підлітків): ускладненість виховання статевим дозріванням; почуття дорослості; становлення самосвідомості і самооцінки; специфіка спілкування з однолітками та дорослими; прагнення до діяльності тощо.

Особливості розвитку і виховання учнів старшого шкільного віку (ранньої юності): соціальна спрямованість розвитку старшокласників, своєрідність їх внутрішньої позиції; особливості самовиховання; специфіка формування світогляду і моральних почуттів; особливості спілкування з дорослими; вибір професії тощо.

Розвиток індивідуальності. Сутність особистісно зорієнтованого підходу до розвитку школяра. Виховання як діалог з індивідуальністю.

Сучасна система освіти в Україні: структура, принципи, пріоритетні напрямки її розвитку. «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст.». Основні документи про шляхи реформування сучасної загальноосвітньої школи: закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту».

Освіта, як основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України.

Система освіти України, як сукупність навчально-виховних і культурно-освітніх закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти, які згідно з Конституцією та іншими законами України здійснюють освіту і виховання громадян.

Стаття 53 Конституції України в якій визначено, що: "Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних за­кладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам".

Органи державного управління освітою в Україні: Міністерство освіти і науки; міністерства і відомства України, які мають навчально-виховні заклади; Вища атестаційна комісія (ВАК) України; відділи (управління) освіти місцевих державних адміністрацій.

«Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст.». Основні документи про шляхи реформування сучасної загальноосвітньої школи: закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту».