Необхідні матеріали: підручні при грі.

НАЗВА ГРИ: «Подруго…знову?!»

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

- Допризовна підготовка - 11 клас.

- Біологія 8-9 клас.

- "Життя в Пласті", - О. Тисовський

- Посібник практичного пластування – ЛЧ

1 Вступ. Організаційні моменти. Час: 1 хв

2 ПМД при тепловому та сонячному ударі. Час: 8 хв

3 Ознаки ураження електричним струмом та утоплення. Час: 8 хв

4 Оживлення: перелік заходів. Штучне дихання методом «ротом до рота»: послідовність дій. Масаж серця: послідовність дій. Ознаки покращення. Час: 12 хв

5 Практичне заняття «Подруго…знову?!» Час: 16 хв

 

 

3.2 Тепловий удар – це гостре захворювання спричинене порушенням терморегуляції організму за тривалої дії високої температури.

Ознаки:

• Слабість

• Стомленість

• Головний біль

• Запаморочення

• Біль у ногах і спині

• Нудота

• Блювання

• Шум у вухах

• Потемніння в очах

• Задишка

• Прискорений пульс

Причини теплового удару є перегрівання організму та порушення тепловіддачі. Перегріванню сприяє і утворення тепла в процесі виконання фізичної роботи, особливо в одязі з синтетичних волокон, що перешкоджає випаровуванню поту.

Перша медична допомога при тепловому ударі:

- хворого перенести із зони дії високої t у прохолодне місце;

- забезпечують доступ свіжого повітря;

- звільняють від одягу;

- дають випити холодної води;

- накладають холодний компрес на голову;

- у важчих випадках доцільно обгортання простирадлом, змоченим холодною водою, обливання прохолодною водою, прикладання льоду до голови і пахових ділянок.

 

Сонячний удар – це тепловий удар, що виникає внаслідок інтенсивного або тривалого впливу сонячної радіації на голову потерпілого. При сонячному ударі виникає порушення діяльності мозку.Може трапитись крововилив в мозок

При сонячному та тепловому ударах порушуються процеси терморегуляції, яка стає причиною зростання потреб тканин в кисні. Висока температура сприяє різкому розширенню судин шкіри, їх підвищеному кровонаповненню.

Для запобігання перегріванню на сонці голову обов'язково слід

прикривати світлим головним убором, що добре відбиває сонячні

промені.

Ознаки:

• Загальна слабість

• Почуття розбитості

• Головний біль

• Головокружіння

• Нудота

• Шум у вухах

• Марення

• Корчі

• Задишка

• Прискорений пульс

• Раптова втрата свідомості.

Перша медична допомога при сонячному ударі:

- Потерпілого перенести в тінь, розщепити комір;

- Холодне на голову (ділянку серця);

- Покласти потерпілого в напівсидячи;

- Дати випити чай, каву (кімнатної температури);

- При втраті свідомості – дати понюхати нашатирний спирт

 

 

3.3 При утопленні відмічають різке порушення зовнішнього дихання у зв'язку з попаданням води в дихальні шляхи. В 5 - 10 % випадків утоплень первинно виникає рефлекторна зупинка серця в результаті психічного шоку. Смерть при утопленні зазвичай настає після 3-5 хвилин від зупинки дихання та кровообігу.

Раптова смерть у воді може настати і з інших причин (хвороби серця,

травми черепа, шийного відділу хребта та ін).

Важливо вчасно помітити потопаючого. Сумніватись в його намірах не слід. В усіх випадках потрібно діяти рішуче не чекаючи допомоги від інших людей. Перше завдання рятувальника - як можна швидше прийти потопаючому на допомогу.

Виконуючи це завдання, потрібно мати на увазі, що людина швидше бігає, ніж плаває, і що одяг заважає плисти. Тому спочатку слід добігти по березі на найближчу до потопаючого відстань, по ходу знімаючи з себе взуття і верхній одяг. Стрибнути або ввійти у воду і плисти до потерпілого. В небезпечному місці входити у воду потрібно обережно. Плисти потрібно швидко, але економно, зберігаючи сили для майбутніх рятувальних дій. При цьому важливо не втрачати потопаючого з поля зору, враховуючи можливе знесення його течією або хвилями. Після підпливання рятувальні дії залежать від того, де знаходиться потерпілий – на дні чи на поверхні води. В першому випадку потрібно пірнути за ним. Якщо знайти його відразуне вдається, то потрібно його шукати, здійснюючи ряд пірнань на дно оглядаючи все місце втоплення.

У випадку, коли потерпілий знаходиться на поверхні води, він може захватити рятувальника, підпливаючого до нього, і перешкодити виконанню рятувальних дій. В результаті в небезпеці може опинитись сам рятувальник. Якщо уникнити захвату потопаючого не вдалось потрібно застосувати відповідний прийом і звільнитись від нього (мал. 1, 2, 3). Якщо даними прийомами звільнитись не вдається, потрібно зробити вдих і пірнути під воду, тоді потерпілий, стараючись залишитись на поверхні, відпустить рятувальника. В усіх випадках потрібно підпливати до потопаючого з-за спини, або пірнувши, ровернути його за стегна спиною до себе. Потім захватити потерпілого і обмеживши його руки транспортувати до берега. Транспортування

потерпілого, що заважає рятувальнику дуже складна операція і потребує доброї фізичної і плавальної підготовки. Потрібно постаратися заспокоїти потопаючого, підтримуючи його на поверхні і тільки тоді транспортувати, або просто доплисти з ним одним із способів, що

застосовуються при плаванні зі втративши сили плавцем. Способи транспортування потерпілих подано на малюнку 4.

Винести потерпілого на пологий берег не важко. Складніше підняти потерпілого в човен чи стрімкий берег. В цьому випадку потрібно зловивши однією рукою потерпілого за руки, потрібно спочатку вилізти самому і вже тоді витягнути потерпілого (мал. 5).

Після виносу потерпілого на берег, чи підняття його в човен спід негайно надати йому першу допомогу. Краше, якщо це зробить лікар. Якщо лікаря нема, потрібно його викликати, а самому приступити до надання першої допомоги.

Стан потерпілого залежить від характеру втоплення. Основними являються два види втоплення:

1. Біла асфікція (задушення), “не справжнє” втоплення – дихання припиняється рефлекторно внаслідок спазму голосової щілини, яке виникає внаслідок попадання води в дихальні шляхи. Як правило в легенях такого втопленика немає води. Характерним є зовнішній вигляд таких втоплеників, їх називають “білими”, тому, що шкіра в них

виражено біла і холодна. При білій асфікціі немає негативних післядій проникнення води в легені, і тому оживляти їх легше.

2. Синя асфікція, “справжнє” втоплення – дихання припиняється в наслідок попадання води в легені. Крім того вода з альвеол попадає в кров, що приводить до порушення серцевої діяльності. У таких втоплеників сильно здуті вени, з роту виділяється піна. Шкіра (вуха, кінчики пальців, губи) має фіолетово-синій колір. Тому таких втоплеників називають “синіми”. Відживлення втопленика (реанімація) заснована на застосуванні трьох найважливіших прийомів:

1) очищення і звільнення дихальних шляхів;

2) виконання штучного дихання;

3) зовнішній масаж серця.

Видалення води, відкривання і очищення рота втопленика краще виконувати одним прийомом. При необхідності рот чистять пальцем, потім приступають до видалення води з легень. Стискують руками нижню частину грудної клітки, або поплескують потерпілого по спині. Оскільки видалити всю воду з легень практично неможливо, потрібно видалити тільки основну її масу і швидко приступити до відновлення дихання. Видаляти воду із легень “білих” втоплеників не потрібно. Дихання потерпілих може бути відновлене шляхом штучної вентиляції легень. Із способів штучного дихання, кращі результати дає вдування повітря з легень рятувальника в легені потерпілого, яке може здійснюватись “з рота в рот”, або “ з рота в ніс”.

Якщо рятувальників двоє, то один виконує штучне дихання, а другий непрямий масаж серця. Відновлення пульсу, дихання і порозовіння шкіри є свідченням відживлення потерпілого. Його поять гарячим чаєм, закутують ковдрою і обов’язково показують лікарям.

Перша медична допомога при утопленнях

- ефективна тільки в період клінічної смерті.

- після витягнення потерпілого з води слід швидко звільнити від одягу

верхню частину тіла, очистити порожнину рота і носа від піску, намули і

водорослів;

- видалити воду з дихальних шляхів одним із наступних способів:

a. перевернути потерпілого на живіт, низько опустивши і

повернувши його голову в бік;

б. покласти потерпілого грудьми на зігнуте коліно лівої ноги

реаніматора, опусти голову потерпілого і енергійно стискувати грудну

клітку, виймаючи пальцем з ротової порожнини інорідні тіла;

- приступити до штучного дихання, а при зупинці серця одночасно

проводити непрямий масаж серця.

 

Ураження електричним струмом

Електротравма – це ураження, що виникає під дією електричного струму,

блискавки, розряду атмосферної електрики.

Ураження електричним струмом найчастіше виникають в побуті чи на

виробництві при порушенні правил користування джерелами електрики. Рідше трапляються випадки уражень блискавкою. Важкість електротравми залежить від різних чинників: постійний чи змінний струм, величина напруги, вік та стан потерпілого, опір тканин та навколишнє середовище та інші. Найбільш небезпечними є верхні петлі ураження електричним струмом (рука-рука, рука-голова) та повна петля (дві руки-дві ноги). При ураженнях блискавкою небезпечним є ураження голови. При проходженні електричного струму в організмі виникають загальні та місцеві зміни.

Загальні зміни виникають у результаті ураження центральної нервової

системи і виражаються різним ступенем порушення дихання, серцево-судинної діяльності і підвищенням тонусу м'язів. У зв'язку із скороченням м'язів потерпілий не може самостійно відірватись від джерела струму.Місцеві зміни виражаються у появі "знаків струму" у вигляді жовто-бурих плям. При ураженнях блискавкою виникають червонуваті полоски деревовидної форми.

При великій силі струму утворюються глибокі кратероподібні опіки і важкі ураження тканин, при контакті з вольтовою дугою - обвуглення.

Ознаки при електротравмі:

• запаморочення;

• загальна слабість.

Ознаки при ураженні блискавкою:

• глухота;

• параліч;

• зупинка дихання.

Перша медична допомога при ураженні електричним струмом:

- перш за все, дотримуючись правил безпеки, необхідно зупинити дію

електроструму на потерпілого. Відведення потерпілого від джерела струму проводять швидко, за допомогою предметів, що не є провідниками струму (суха палиця, суха мотузка), при можливості одягають резинові рукавиці,одяг та взуття;

- відтягнути потерпілого за нижній край сорочки чи пальта, обгорнувши руку шарфом (тканиною).

- при зупинці дихання та серцевої діяльності приступають до реанімаційних заходів.

- госпіталізація

 

У разі зупинки дихання, необхідно перевірити, чи працює серце, якщо

серцебиття є, то необхідно очистити дихальні шляхи. Якщо дихання не

відновилося, слід приступати до штучного дихання, якщо ж зупинилося і серце - розпочинати непрямий масаж серця.

Способи визначення зупинки дихання:

- Прикласти вухо до носа, чи рота, щоб відчути струмінь повітря.

- Піднести до носа потерпілого гладкий предмет (покришку, дзеркало,

скло компаса чи годинника) або пір'їну, у разі дихання предмет

запотіє, а пір'їна рухатиметься.

 

Способи визначення зупинки серця:

- Знайти пульс на сонній артерії чи на зап'ясті.

- Розстебнути верхній одяг і прикласти вухо до грудей.

 

Для звільнення дихальних шляхів:

- Покладіть хворого на бік так, щоб голова була нижче від тулуба.

- Зігнутим пальцем звільніть рот від сторонніх предметів. Якщо

язик заважає – закиньте голову максимально назад, підклавши під

шию руку.

- Якщо не видно ніякої перешкоди, а дихання не відновлюється, різко

вдарте потерпілого між лопатки.

- Якщо й після цього дихання не відновлюється - приступайте до

штучного дихання.

 

3.4 Штучне дихання методом "ротом до рота"

Хворого кладуть на спину з закинутою назад головою, висувають нижню

щелепу.

Послідовність дій реаніматора:

• Покласти людину на поверхню лежачи

• Під голову (шию) підкласти валик, щоб голова перевалилася

назад

• Якщо щелепа не пошкоджена, то натиском біля вух, відкрити

щелепу.

• Двома пальцями обмотаними серветкою прочистити рот

• Висунути язик

• Покласти серветку(марлю) на рот

• Вдихнути повітря через рот, однією рукою затиснути ніс потерпілого

• Натискання на грудну клітку (12-15 вдихів-видихів на хвилину)

• Після 5 глибоких вдихувань слід швидко перевірити пульс на променевій артерії. Поява пульсу визначає подальше проведення

штучного дихання.

 

Штучне дихання методом " ротом до носа"

Послідовність дій реаніматора:

• Якщо зламана щелепа робимо рот в ніс однією рукою прикрити рот

потерпілого;

• глибоко вдихнути повітря, охопити губами область носових отворів

потерпілого безпосередньо, або через марлеву пов'язку;

• видихнути повітря, спостерігаючи при цьому за грудною кліткою потерпілого;

• звільнити його ніс та прикритий рот.

• Видихування потерпілим проходить через рот.

Якщо голова хворого недостатньо закинута назад, то повітря може легко

проходити йому в шлунок, про що свідчить піднімання живота. Для

попередження цього, необхідно в момент видиху долонею обережно натискати на область шлунку, щоб видалити повітря.

Дорослим штучне дихання проводять з частотою 12-14 вдувань на хвилину, дітям - 20 раз на хвилину.

 

Непрямий масаж серця:

• потерпілого кладуть на рівну поверхню на спину, розводять йому руки та ноги, голову закидають назад;

• реаніматор кладе основу правої долоні на нижню частину грудини, ліву долоню на праву і прямими руками, використовуючи не тільки силу

рук, але й верхньої частини корпусу натискає на грудину, (натиск повинен бути достатньо сильним, у дорослих грудина прогинається на 3,5-4 см);

• ритм натискань на грудну клітину 0,5 - 1 тривалістю 0,5 с.

• у маленьких дітей масаж серця проводять однією рукою,

грудина повинна прогинатися на 2-3 см;

• не слід натискати на ребра потерпілого, бо можете

спричинити їх перелом.

У випадку проведення одночасно штучного дихання та непрямого масажу серця однією людиною через кожні 2 вдихування повітря робиться 15 натисків на грудину, якщо реанімацію здійснюють дві особи, то на кожні 5 натисків на грудину проводиться 1 вдихування повітря. Через кожні 2 хвилини слід перевіряти появу пульсу на артерії (сонній чи променевій).

Життєдіяльність людини можна відновити протягом 3-5 хв.

Але якщо робити штучне дихання і непрямий масаж серця від 30-45 хв, то життєдіяльність можна відновити.

 

ГУТІРКА Ч.4 Змаг з ПМД

1. В якій послідовності слід надавати ПМД:

- Зупинка кровотечі

- Транспортна імобілізація

- Реанімація

- Виведення із шокового стану

2. Види ран (додатково вказати 2 найбільш небезпечні з них):

1. ___________________________________

2. ___________________________________

3. ___________________________________

4. ___________________________________

5. ___________________________________

6. ___________________________________

7. ___________________________________

 

З. Види кровотеч, їх характеристика:

1. __________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. ___________________________________________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________

4. _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________

 

4. Способи тимчасової зупинки кровотечі:

1. ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

5.Що таке зомління? ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6.Симптоми вивиху, ваша тактика:___________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________