Визначення поняття «бібліотекознавство» Структура бібліотекознавства.

1.3. Наука яка вивчає організацію бібліотечної справи отримала назву бібліотекознавство. Бібліотекознавство – комплексна соціогуманітарна наука про закономірності розвитку і функціонування бібліотек, історію та зміст документальних джерел. Бібліотечна думка почала формуватися разом з появою бібліотек як установ, призначених для збирання, зберігання і використовування рукописних, друкованих книжок та інших носіїв інформації. В різні історичні епохи в залежності від соціально-економічних умов, сану культури і освіти розвивалися свої уявлення про роль і значення бібліотеки у суспільстві, способах організації і використання її книжкових фондів.

Сукупність знань і уявлень про бібліотеку поступово склалася в окрему систему поглядів, яка отримала назву «бібліотекознавство». Цей термін у науковий обіг вперше ввів німецький вчений М. Шреттингер – автор праці «Досвід вичерпних настановз бібліотекознавства» [ с.27].

З розвитком бібліотечної справи розвивалися погляди суспільства на процес використання книжкових скарбів і все більше уваги приділялося методиці обслуговування читачів, вивченню їх читацьких потреб. Наприкінці ХІХ початку ХХ ст. сформувалося уявлення про бібліотекознавство як науку, що складається з 2-х рівнів – загально-теоретичного (загальне бібліотекознавство) і прикладног о (спеціальне бібліотекознавство).

З агальне бібліотекознавств вивчає:

- теоретичні, історичні організаційні проблеми бібліотечної діяльності, та закономірності розвитку бібліотечної справи;

- термінологічний апарат в галузі бібліотечної справи;

- правове регулювання бібліотечної галузі;

- типологію бібліотек і принципи формування бібліотечних систем;

- соціальні функції бібліотек;

- історію бібліотечної справи.

Загальне бібліотекознавство (теоретичне) дає цілісну картину уявлень про суть, механізми, тенденції і перспективи розвитку бібліотечної справи і становить наукову базу для спеціального бібліотекознавства.

Прикладне (спеціальне) бібліотекознавство - це комплекс розділів бібліотекознавства, які вивчають:

- Бібліотечні фонди (теорію, історію та принципи і методи їх формування);

- систему документопостачання бібліотек;

- організацію бібліотечних фондів (їх облік, зберігання, розстановку і використання);

- принципи і методи комплектування бібліотечних фондів.

- Бібліотечні каталоги:

- питання опису, систематизації і предметизації творів друку;

- методику організації системи бібліотечних каталогів;

- розробку бібліотечних класифікацій (створення таблиць або схем розподілу документів.

- Роботу з читачами:

- теорію, історію і методику процесу обслуговування читачів;

- Організацію роботи бібліотеки:

- управління бібліотечною справою і структуру бібліотек різних типів;

- планування та облік роботи бібліотеки

- технологію бібліотечних процесів.;

- бібліотечні приміщення;

- автоматизацію і комп’ютеризацію бібліотечних процесів.

- Історія бібліотечної справи:

- вивчає особливості розвитку бібліотек на різних історичних етапах.

Як самостійна наука бібліотекознавство в Україні почало формуватися наприкінці ХіХ–початку ХХ ст. Засновниками школи українського бібліотекознавства були К. Рубинський, Х. Алчевська, Л. Хавкіна. У 20- х рр.. ХХ ст.. питання бібліотекознавства розробляли Д. Балика, Л. Биковський, В. Кордт, Ю. Меженко, С, Постернак.

 

Взаємозв’язок бібліотекознавства з книгознавством і бібліографознавством та іншими науками.

Бібліотечна справа як галузь суспільної діяльності є предметом наукового пізнання різних наук. Історично у своєму розвитку бібліотекознавство пов’язано з книгознавством і бібліографознавством, а також із архівознавством, джерелознавством, документознавством, музеєзнавством, видавничою і книготоргівельною справою, інформатикою. Всі ці науки об’єднуються завдяки спільності об’єкта вивчення – книги або іншого носія інформації, а також читача як споживача інформації.

Бібліотекознавство тісно пов’язане з книгознавством. Книгознавство розглядається книгознавцями як комплексна наука про книгу і книжкову справу, яка розглядає в історичній, сучасній і перспективній площині процеси створення, поширення і використання творів писемності і друку в суспільстві.

Тривалий час книгознавство включало в себе бібліотекознавство і бібліографознавство. Однак з появою нових інформаційних технологій під час четвертої інформаційної революції (1970-ті рр.) бібліотекознавство та бібліографознавство почали виділятися у самостійні наукові дисципліни.

Бібліотекознавство тісно пов’язано з бібліографознавством – наукою, яка вивчає структуру і властивості бібліографічної інформації, закономірності її створення та доведення до споживача. Бібліографознавство як комплексна наука вивчає і розробляє питання історії, теорії, організації і методики бібліографічної діяльності.

У другій половині ХХ ст. посилився зв'язок бібліотекознавства з інформатикою. Інформаційно-комунікативні технології застосовуються для автоматизації бібліотечних процесів і формування інформаційних ресурсів шляхом створення електронних каталогів і баз даних, оцифрування бібліотечних фондів і створення повнотекстових електронних бібліотек.

Взаємозв’язок між бібліотечними фондами, читачами та бібліотекарями є предметом вивчення для соціогуманітарних наук, внаслідок чого виникла бібліотечна психологія і бібліотечна педагогіка, бібліотечна етика, бібліотечна статистика.

Важливим результатом взаємодії бібліотекознавства і психології стала поява такої наукової дисципліни як бібліотечна психологія, основи якої були закладені ще на початку ХХ ст. російським вченим М. Рубакіним. Важливе значення має біб. Психологія для розробки проблем керівництва читанням. Знання психології читання і сприйняття книги сприяє покращенню організації роботи з обслуговування користувачів і задоволення їх інформаційних потреб. Методи соціологічних досліджень почали активно використовуватися в бібліотечній практиці з 20-х рр.. ХХ ст. для вивчення ролі і значення книги та читання у підвищенні культурно-освітнього рівня всіх верств населення та забезпечення інформаційних потреб науковців і спеціалістів різних галузей виробництва.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення поняття «бібліотечна справа».

1. Які завдання є стратегічним для бібліотечної справи?

2. Що є предметом вивчення бібліотекознавства?

3. З якими науками пов’язано бібліотекознавство?

 

Тестові завдання:

Тест 1. Дайте визначення бібліотечної справи.

1. Бібліотечна справа – це наука, яка досліджує історію та процеси організації бібліотечної діяльності.

2. Бібліотечна справа – це галузь культурної діяльності?

3. Бібліотечна справа – це галузь освітньої діяльності?

4. Бібліотечна справа – це галузь культурної діяльності?

5. Бібліотечна справа – це галузь соціокультурної (інформаційної, культурної, освітньої) діяльності суспільства, що стосується всіх питань функціонування бібліотек.

6. Хто вперше дав визначення поняття «бібліотекознавство»:

М. Шретингер; М. Рубакін; Л. Хавкіна; К. Рубинський; Х.Алчевська?

Тест2 Яке з визначень бібліотекознавства є правильним?

1. Бібліотекознавство – це комплексна соціогуманітарна наука про закономірності розвитку і функціонування бібліотек, історію та зміст документальних джерел.

2. Бібліотекознавство – це наука про структуру і властивості бібліографічної інформації, закономірності її створення та доведення до споживача.

3. Бібліотекознавство– це комплексна наука про книгу і книжкову справу, яка розглядає в історичній, сучасній і перспективній площині процеси створення, поширення і використання творів писемності і друку в суспільстві.

 

Література:

1. Библиотековедение: общий курс: ученик. – М..: Книжная палата, 1988.– 224 с.

2. Справочник библиотекаря / Науч. Ред.. А.Н. Ванеев, В.А. Минкина.– СпБ.: Профессия, 2004.– 448 с. – (Серия «Библиотека»).

3.