Практичне заняття №1.2 (2 години)

Тема: «Поняття національної та літературної мови.»

Мета: розширити знання про мову та її функції; ознайомитися з основними вимогами до мовлення; надати знання про «Закон України про мову»

Найперше було Слово,

Крізь темряву й хаос

Воно, як вічне диво,

Над світом піднялось.

Від Йоанна, Гл. І,1

Завдання: написати конспект за планом; написати тестовий контроль.

План

1 Мова й мовлення.

2 Природа й функції мови.

3 Місце української мови серед мов світу. Проблема походження

мови.

4 Правовий статус української мови.

5 Закон «Про мови» в Україні й передумови його прийняття.

 

Тестовий контроль (виконати)

1 Хто вперше запропонував розрізнювати поняття «мова» і

«мовлення»?

а)Лев Щерба і Фердинанд де Сосюр.

б) Т. Шевченко і І. Котляревський.

в) Сократ і Платон.

2 Процес і результат спілкування – це:

а) мова;

б) мовлення;

в) мова й мовлення.

3 Мова – це явище:

а) психічне;

б) соціальне;

в) біологічне.

4 Комунікативна функція – це:

а) засіб спілкування;

б) засіб оформлення думки;

в) засіб пізнання.

5 Гносеологічна функція – це:

а) засіб пізнання;

б) засіб оволодіння фахом;

в) засіб формування естетичного світовідчуття.

6 Слов'янська група мов входить до:

а) індоєвропейської мовної сім'ї;

б) тюркської мовної сім'ї;

в) угро-фінської мовної сім'ї.

7 Українська мова належить до:

а) східнослов'янської підгрупи;

б) західнослов’янської підгрупи;

в) південнослов’янської підгрупи.

8 Правовий статус української мови визначено Конституцією

України у статті номер:

а) 19;

б) 10;

в) 5.

9 Закон «Про мови» був прийнятий:

а) 1989 року;

б) 1990 року;

в) 1991 року.

10 Лінгвоцид – це:

а) мововбивство;

б) ліквідація певного народу;

в) фізичне знищення народу.

 

Практичне заняття №1.8 (2 години)

Тема: «Літературна мова. Мова і професія.»

Мета: знати зміст понять «літературна мова», «мовна норма», функції мови; орієнтуватися в основних процесах розвитку сучасної літературної мови.

Завдання: написати конспект за планом, виконати завдання.

План.

1. Поняття літературної мови.
2. Мовна норма, варіанти мовних норм.
3. Розкрийте зміст терміна «українська літературна мова».
4. Якими ознаками відрізняється літературна від загальнонародної національної?
5. Чи може суспільство функціонувати без мови і навпаки?
6. Чому звукова мова є найважливішим засобом спілкування людей?
7. Чи існують інші засоби спілкування?
8. Чи можна назвати звукове спілкування тварин мовою?
9. В чому полягає функція мови?
10. Де виникла, на вашу думку, мова на земній кулі: в одному місці чи в

різних районах?

1. Мовленнєва культура – критерії професійної майстерності фахівця.
2. Розкажіть про мову і мовленнєву професійну компетенцію.
3. Поміркуйте чому в різних мовах частина слів схожа за звучанням.

Порівняйте: мать (рос.), мати (укр.), mother (англ.).

Завдання: написати конспект за планом; виконати завдання.

Вправа 1. Прочитайте текст, з'ясуйте, що е важливим для ділової людини у досягненні успіху.

Вибір професії передбачає вільне володіння українською літературною мовою взагалі та мовою певної професії зокрема, забезпечення високого рівня культури мовлення. Сучасна ділова людина має пам'ятати, що вона представляє молоду державу на світовому рівні й розбудовує її, а мова будь-якої держави - це її візитівка. З нами говоритимуть на рівних лише тоді, коли ми доведемо словом і ділом, що Україна спроможна посісти належне їй місце в Європі й у світі як держава, громадяни якої себе поважають, усвідомлюють себе народом, покликаним самою історією відродитися і гідно увійти в цивілізований світ. І державна мова в цьому процесі відіграє дуже важливу роль. «Яка мова, така й рада»,- засвідчує народна мудрість. Корисно дослухатися і до думки корифеїв, зокрема видатного українського мовознавця О. Потебні, який ще в минулому столітті пророче сказав: «Денаціоналізація (українства) зводиться до поганого виховання; до моральної хвороби; до неповного користування наявними засобами сприймання, засвоєння, впливу; до послаблення енергії думки; до мерзенності запустіння на місці витіснених, але нічим не замінених форм свідомості; до послаблення зв'язку молодих поколінь з дорослими, що замінюється лише слабким зв'язком з чужими; до дезорганізації суспільства, аморальності, спідлення».

Сьогодні відкриваються можливості для зміцнення й розбудови української державності. Це означає розширення перспектив для ділової співпраці, передусім для тих, хто поділяє Шевченкову пересторогу: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

Вправа 2. Прочитайте текст, назвіть основні функції та особливості мови професійного спілкування.

Специфіка мови професійного спілкування

Мова професійного спілкування є поліфункціональною підсистемою літературної мови і виконує загальномовні та специфічні функції. Такими функціями є:

1) номінативна (називання фахових реалій і понять);

2) пізнавальна (знаряддя й спосіб фахового пізнання, запам'ятовування,

оволодіння фаховим досвідом);

3) аксіологічна (фахове та морально-етичне оцінювання);

4) комунікативна (спілкування в професійній сфері);

5) культуроносна (збереження й передавання фахових знань і культури

професійного спілкування);

6) естетична (мовностилістична довершеність текстів) та ін.

В основу мови професійного спілкування покладена сучасна літературна мова. Проте в конкретній професійній мовленнєвій ситуації вона змістово редукується (зменшується, спрощується), залежно від галузі знання і предмета спілкування стає монотематичною, збагачується професійною лексикою і фразеологією. Це відбувається лише тоді, коли суб'єкти комунікації переходять на професійний рівень свідомості.

Мова професійного спілкування, крім уже названих, має й інші особливості. Характерною її ознакою є діалогічність. Професійна діяльність потребує обміну думками, обговорення певних проблем чи окремих питань, прийняття рішень, тому

фахівці вступають у безпосередній словесний контакт, і комунікативний процес між ними протікає як активна мовленнєва взаємодія.

Професійній мові, як і науковій, властиві певні комунікативні якості: абстрагованість, логічність, точність, ясність, об'єктивність. Крім того, вона має бути чистою, виразною, естетичною.

Вправа 3. Прочитайте текст і назвіть, від чого залежить комунікативна компетенція.

Комунікативна компетенція

Індивід, крім знання мови, мусить уміти використовувати її в конкретному контексті й ситуації, тобто володіти комунікативною компетенцію.

Комунікативна компетенція - сукупність знань про спілкування, вербальних і невербальних засад інтеракції, умінь їх ефективного застосування у конкретному спілкуванні в ролі адресанта і адресата.

Комунікативна компетенція залежить від:

• комунікативних інтенцій (утримування в пам'яті сказаного і постійна

кореляція плину спілкування з метою мовця, його проміжними та

кінцевими результами);

• дотримання комунікативних стратегій, що допомагають досягти

необхідного результату комунікації;

знання особистості співбесідника; зворотного в'язку в комунікації, що передбачає врахування психологічних особливостей (темпераменту, переваг, уподобань тощо) адресата, його соціальних ролей; уміння долати психологічні «фільтри», розбивати психологічні «щити»; уміння володіти навичками декодування «мови тіла» співбесідника (паралінгвістичних засобів) тощо;

• постійної орієнтації в умовах та ситуації спілкування;

• орієнтації і підтримання самого процесу спілкування, тобто контролю за цим процесом;

• контролю власної мовленнєвої поведінки, емоцій тощо;

Однак комунікативна компетенція не означає автоматичного її використання (Ф. Бацевич).

Вправа 4. Розкрийте зміст поданого нижче висловлювання, з'ясувавши спочатку значення слова «менталітет».

Національна мова є засобом вираження менталітету нації.

 

Практичне заняття №1.10 (2 години)

Тема: «Культура мовлення під час дискусії.»

Мета: вміти виявляти різні погляди, зіткнення яких допоможе знайти істину.

Завдання: написати конспект за планом, виконати вправи.

План

1. Що означають поняття “мова” і “мовлення”? Чим вони відрізняються?

2. Розкрийте поняття” культура суспільства”, “культура мови”,” культура людини”, “культура спілкування”, “культура поведінки”.

3. Охарактеризуйте основні комунікативні ознаки культури мовлення.

4. Як ви розумієте поняття” словесний каламбур”?

5. Що таке дискусія? Які є правила ефективної дискусії?

6. Дати визначення словам: диспут, полеміка (користуючись тлумачним словником).

7. Як ви розумієте афоризм: «Ніщо не коштує так дешево і не цінується так дорого, як просте слово “дякую”»?

Вправа1. Прочитайте текст. Визначте його основну думку. Користуючись матеріалом тексту, скажіть яких вимог слід додержувати під час дискусії. Запишіть їх у формі пам’ятки. З’ясуйте за тлумачним словником значення слова опонент.

Уміння переконувати

Під час дискусії необхідно швидко визначити головні проблеми й зосередити зусилля на їх розв’язанні.

Досвід показує, що в дискусії слід керуватися правилом:” Поступись опонентові усім, чим можна поступитися, і не стверджуй нічого” такого, чого не можеш довести”.

Якщо ви хочете переконати слухачів у правильності того, що говорите, то не досить буде сказати” це так і ось так”. Не думайте, що люди повірять вам лише тому, що ви їм про це говорите. Щоб їх переконати, треба неодмінно викласти докази у формі фактів або свідчень.

Одним із видів доказу є посилання на авторитет. Адже більшість знань нам опосередковано передали люди, які були або є фахівцями у тій чи іншій галузі.

Щоб доказ був переконливим, необхідно назвати ім’я та прізвище авторитетної людини, на яку посилаєтесь. Замало сказати: “Багато визначних учених вважають, що…”

Щоб вплинути на аудиторію, промовець повинен бути впевнений у своїх силах, уміти завоювати повагу слухачів своїм виступом. Його мова має свідчити про те, що він досконало знає предмет і добре підготувався до виступу. Початок виступу має вирішальне значення для створення у слухачів приємного враження. Жести і міміка повинні бути невимушеними, а темп мовлення ні монотонним, ні надто швидким.

Запальна дискусія закінчилася. Ваші аргументи перемогли, більшість учасників дискусії з вами погодились. Аргументи іншої сторони були відкинуті. Поставте себе на місце опонента. Подбайте про те, щоб ваш супротивник після дискусії не залишався самотнім, щоб він не відчував озлобленості й гіркоти поразки.

Запам’ятайте, що там, де один тріумфує, у другого виникає неприємне відчуття програної справи. Натомість там, де ніхто не поводиться як переможець,ніхто не відчуває себе переможеним. (За І. Томаном).