Участь власних коштів при фінансуванні об’єкту, що кредитується.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Участь власних коштів при фінансуванні об’єкту, що кредитується.



Важливо, щоб участь позичальника власним капіталом у заході, що кредитується була достатньою порівняно з розміром запитуваного кредиту. Це зумовлено тим, що банк не зацікавлений у здійснення ризикованих вкладень. Якщо кредитна угода зазнає невдачі і клієнт не бере участь в ній своїм капіталом, то уразі нездатності позичальника погасити кредит, збитки буде нести банк. Якщо ж клієнт вклав значні власні кошти у проект, що кредитується, то спочатку саме клієнт понесе збитки, і лише потім наражаються на небезпеку вкладені банком кошти. Якщо клієнт вкладає власні кошти в цей проект, то він вірогідно, докладе більших зусиль для забезпечення успіху даного проекту.

Основне правило банкіра – не давати кредит, розмір якого перевищує особистий внесок клієнта у його справу, навіть за наявності забезпечення.

При кредитуванні позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об’єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу (за міжнародними стандартами 30% власних коштів у фінансуванні кредитного заходу).

При видачі кредиту в оборотні фонди власні кошти позичальника повинні складати не менше 50% валюти балансу, або власні кошти повинні повністю покривати запаси і витрати.

Дані вимоги є об’єктивними. Їхньою основною метою є справедливий перерозподіл ризиків між банком-кредитором та позичальником.

 

Оцінка можливості повернення позички за рахунок цільових джерел.

Повернення банківських кредитів означає своєчасне і повне погашення позичальниками виданих їм кредитів і відповідних процентів за користування кредитними коштами. Забезпечення повернення кредиту — це складна цілеспрямована діяльність банку, яка включає систему організаційних, економічних і правових заходів, що складають особливий механізм, який визначає засоби видачі кредитів, джерела, терміни і засоби їхнього погашення, а також документацію, що забезпечує повернення кредитів.

Джерела повернення кредитів поділяються на первинні та вторинні (додаткові). Первинним джерелом є прибуток позичальника (для юридичних осіб — виторг у готівковій або безготівковій формі, для фізичних осіб — заробітна плата або інші надходження). Вторинним є виторг від реалізації закладеного майна, перерахування коштів гарантом або страховою організацією.

Порядок використання банком первинних і вторинних джерел погашення позичок неоднаковий. Погашення кредитів за рахунок прибутку позичальника регулюється кредитним договором.

Погашення кредиту за рахунок додаткових джерел означає залучення банку в дію механізму примусового стягнення належного йому боргу. Даний механізм також має правове забезпечення (крім кредитного договору) у вигляді договору про заставу, га­рантійного листа, договору поручительства, страхового полісу.

Використання додаткових джерел навіть за наявності зазначених юридичних документів вимагає від банку особливих умов і тривалого часу. Так, реалізація прав з повернення кредиту при використанні застави майна позичальника припускає звернення до суду або арбітражу, а також потребує дотримання визначених умов по суті заставного права зі сторонами, як банку, так і позичальника. У результаті виникає тривала процедура розгляду і задоволення позову банку. Страхова організація відшкодує збиток банку від неповернення кредиту тільки після ретельного вивчення чинників виникнення кредитного ризику і за дотримання умов страхової угоди.

З огляду на трудомісткість роботи з вторинними джерелами і тривалість процедур включення їх до реального механізму погашення банківського кредиту, основний акцент при вирішенні питання про можливість видачі кредиту варто відводити первинному джерелу — прибутку. Якщо виникає серйозний сумнів у реальності використання прибутку як основного джерела пога­шення кредиту, у видачі його краще відмовити.

 

Зміст кредитного договору.

Креди́тний до́гові́р — цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і зобов'язання та економічну відповідальність між фінансовою установою і клієнтом з приводу проведення кредитної операції.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Кредитний договір складається з наступних частин:

 преамбулу, в якій зазначаються найменування сторін та їх організаційно-правова форма;

 предмет і суму договору; (уточнюється мета кредиту, його сума, строк надання позики, величина річних відсотків; указується номер і дата договору);

 умови забезпечення кредиту

 порядок надання і погашення позики (розкривається конкретний механізм видачі і погашення позики із зазначенням терміну);

 зобов'язання та права банку і позичальника

 санкції у разі невиконання умов договору;

 порядок розгляду спірних питань

 особливі умови

 строк дії договору (строк дії кредитного договору встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення позики та відсотків за нею);

 юридичні адреси та реквізити сторін;

 підписи сторін.

 

13. Банківські ризики та їх характеристика.

З погляду діяльності банків на ринку фінансових послуг, більшість фахівців під банківським ризиком розуміють загрозу втрати банком частини своїх ресурсів, недоотримання запланованих доходів, а також потенційну можливість отримати додатковий прибуток у разі реалізації певних, прийнятних для банку, фінансових ризиків.

На сьогодні існує безліч різноманітних варіантів та підходів до класифікації банк.ризиків.Розглянемо класиф. Запропоновану НБУ, який виділяє 9 категорій ризику кредитний ризик,ризик ліквідності,ризик зміни процентної ставки,ринковий ризик, валютний ризик, операційно-технологічний ризик,ризик репутації,юридичний ризик ,стратегічний ризикКредитний ризик - це ризик несплати у визначений строк основного боргу і процентів по позичках, що належать кредитору. Він виникає кожного разу, коли банк
надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти або
іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи умовних
угод незалежно від того, де відображається операція - на балансі
чи поза балансом. Ризик ліквідності визначається як наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через
неспроможність банку виконати свої зобов'язання в належні строки,
не зазнавши при цьому неприйнятних втрат. Ризик ліквідності
виникає через нездатність управляти незапланованими відтоками
коштів, змінами джерел фінансування та/або виконувати
позабалансові зобов'язання. Ризик зміни процентної ставки - це наявний або потенційний
ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок
несприятливих змін процентних ставок. Цей ризик впливає як на
прибутковість банку, так і на економічну вартість його активів,
зобов'язань та позабалансових інструментів. Ринковий ризик - це наявний або потенційний ризик для
надходжень та капіталу, який виникає через несприятливі коливання
вартості цінних паперів та товарів і курсів іноземних валют за
тими інструментами, які є в торговельному портфелі. Цей ризик
випливає з маркетмейкерства, дилінгу, прийняття позицій з боргових
та пайових цінних паперів, валют, товарів та похідних інструментів
(деривативів)Валютний ризик - це наявний або потенційний ризик для
надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання
курсів іноземних валют та цін на банківські метали. Операційно-технологічний ризик - це потенційний ризик для
існування банку, що виникає через недоліки корпоративного
управління, системи внутрішнього контролю або неадекватність
інформаційних технологій і процесів оброблення інформації з точки
зору керованості, універсальності, надійності, контрольованості і
безперервності роботи. Ризик репутації - це наявний або потенційний ризик для
надходжень та капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття
іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами
(учасниками) або органами нагляду Юридичний ризик - це наявний або потенційний ризик для
надходжень та капіталу, який виникає через порушення або
недотримання банком вимог законів, нормативно-правових актів,
угод, прийнятої практики або етичних норм, а також через
можливість двозначного їх тлумачення. Стратегічний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неправильні управлінські рішення, неналежну реалізацію рішень і неадекватне реагування на зміни в бізнес-середовищі.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.36.32 (0.013 с.)