Зміст кредитної заявки та її аналіз.

Для отримання кредиту позичальник звертається до баку. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. Заявка містить суму кредиту, мета, стоки погашення, форма забезпечення. Якщо розрахунковий рахунок клієнта знаходиться в іншому банку то додаються установчі документи, картку з зразками підписів, завірену банком, довідку про залишки коштів на рахунках та про наявність заборгованості. Клієнт для отримання кредиту або іншого кредитного продукту складає і подає заяву на отримання кредиту за встановленою банком формою разом із додатками.

Додатками до заяви на отримання кредиту є наступні документи:

1. Фінансово-економічна документація, яка характеризує фінансовий стан та господарську діяльність позичальника за останні 2—3 роки (поквартальне):

— баланс:— звіт про прибутки і збитки;— звіт про фінансово-майновий стан;— декларація про прибуток.

2. Інформація про рух коштів за останній рік (помісячне)

3. Техніко-економічне обґрунтування пропонованого до кредитування заходу.

4. Контракт/ти (договір, угода) для виконання якого необ­хідний кредит. 5. Пропозиції щодо забезпечення зобов'язань перед бан­ком, які виникнуть у майбутньому:

— документи про право власності на майно, що про­понується в заставу;

— документи про право розпорядження майном та межі повноважень посадових осіб у прийнятті рішень щодо на­дання забезпечення;

— документи про вартість забезпечення (довідка БТІ, оцінка експерта, документи на придбання,...).

6. Нотаріально завірена Копія юридичної справи:

— статут;— установча угода;

— довідка про державну реєстрацію, перереєстрацію;

— довідка про реєстрацію в органах статистики;

— довідка ДПІ про взяття на облік;— картка зразків підписів;

— копія паспортів осіб, які мають право першого і другого підпису (з сторінок, де зазначено дату та місце народження, ким виданий паспорт, місце прописки).

7. Дозвіл уповноваженого органу управління позичаль­ника на залучення кредиту Банку та надання забезпечення. Цей документ повинен містити:

— назву банку, кредит якого залучається і сума кредиту:

— найменування та суму забезпечення, що надається;

— прізвище, ім'я та по-батькові і посаду особи, уповнова­женої на підписання кредитного договору та договорів по забезпеченню.

8. При наявності зобов'язань перед іншими банками за кредитами (гарантіям,...) — інформацію про стан цих зобов'язань:

— довідку банку, який надав кредит (гарантію) про суми заборгованості за основним боргом, відсотками (пенею, іншими штрафними санкціями) і про своєчасність виконання Клієнтом своїх зобов'язань перед цим банком; про об'єкт кредитування (гарантії,...), форму забезпечення; про термін повернення всієї наявної на дату звернення, заборгованості перед цим банком

— кредитний договір (Договір про надання гарантії...)

9. Документи, що характеризують юридичний статус, фінансово-економічний стан та господарську діяльність Гаранта (Поручителя), якщо ним надається забезпечення зобов'язань позичальника перед Банком.Та інші документи на вимогу банку.

4. Вимоги до власного капіталу потенційного позичальника.

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності пози­чальника можуть бути: забезпеченість власними коштами не менш як 50 відсотків усіх його видатків;

Кожен клієнт повинен мати власну капітальну базу і стійку рішучість використати свій капітал у реалізації проекту, що кредитується, тобто взяти на себе певну частину ризику.

Дуже важливо при аналізі проекту, що кредитується, правиль­но визначити розмір кредиту. При цьому слід упевнитися, що клієнт не запитує більше кредиту, ніж йому потрібно, оскільки це може призвести до нераціонального використання лишку креди­ту, а звідси і до проблем його погашення. Слід також упевнитися, що клієнт не запитує менше кредиту, ніж йому необхідно, оскільки в цьому випадку можуть виникнути проблеми, пов'язані зі здійсненням проекту, що кредитується, а звідси і з погашенням кредиту. Згідно зі світовими стандартами при видачі кредиту в основні фонди частка власних коштів позичальника повинна складати не менше 30% заходу, котрий кредитується.

При видачі кредиту в оборотні фонди власні кошти позичаль­ника повинні складати не менше 50% валюти балансу, або власні кошти повинні повністю покривати запаси і витрати.

 

5. Форми забезпечення повернення банківських кредитів. Під формою забезпечення повернення банківської позички слід розуміти конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю даного джерела.

В Україні згідно з чинним законодавством банки можуть використовувати такі форми забезпечення позичок: застава; гарантія; перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи;іпотека; страхова угода (поліс).

Застава — це спосіб забезпечення зобов’язання. Найпоширенішою є застава, обумовлена договором, коли боржник добровільно віддає майно в заставу і оформляє це угодою з кредитором. Залежно від матеріально-речового змісту предмети застави поділяються на такі групи: 1. Застава майна клієнта: • іпотека (застава нерухомості) •застава рухомого майна (транспорт засоби, с/г машини..) •застава товарів у переробці чи обігу; • депозитів, валютних цінностей, виробів з цінних металів;.• цінних паперів.

2. Застава майнових прав:• орендатора;• автора на винагороду;• замовника за договором підряду; • комісіонера за договором комісії. Позичка видається на 50—90 % вартості застави

Гарантія (поручительство) — це угода, яка укладається між банком і гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа і прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансово стабільні юридичні особи (підприємства) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія.

Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10—15 діб більше від строку погашення позички, повернення якої забезпечене гарантією. Перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи означає передавання банку-кредитору права спрямовувати виручку за цими вимогами і рахунками безпосередньо на погаш позички при настанні строку її повернення. Іпотека — це різновид застави нерухомого майна (головним чином землі і будівель) з метою одержання позички в банку. Іпотека надає право банку переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються за рахунок виручки від реалізованого майна.

Банк може самостійно застрахувати позичку, що надається шляхом укладання зі страховою установою угоди про добровільне страхування кредитного ризику. У цьому разі сума страхових внесків додається до плати за користування позичкою. Формою забезпечення виконання зобов’язань є також стягнення пені і штрафів. Однією з форм страхування кредитного ризику є створення банком резервів для покриття можливих втрат від кредитних операцій.

6. Зміст договору про заставу.

Застава оформлюється у вигляді угоди про заставу відповідно до ЗУ «про заставу». Вона має укладатись у письмовій формі, та передбачати: сутність забезпечення заставою вимоги, її розмір, строки виконання зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків, опис та вартість заставного майна, вид застави та інше. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, договір має бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Для укладання договору застави підприємство-заставодавець має передати банку такі документи: 1.договір страхування та страхове свідоцтво 2.Докази згоди органу, який управляє майном, на укладання договору 3.витяги з книги запису застав 4.установчі документи, свідоцтво про реєстрацію та нотаріально засвідчені зразки підписів своїх службових осіб. До укладання договору застави банк має пересвідчитись документально та перевірити на місці наявність майна, право заставодавця на його власність, місцезнаходження, реальність реалізації тощо.