Класифікацію фінансових ризиків

Нормативна література безпідставно „розмиває” фінансові ризики аж на чотири види: кредитні, інвестиційні, фінансові, гарантійні (Інструкція про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України № ЛП–18/78, затверджена наказом ліцензійної палати при Міністерстві економіки України та Комітету з питань у справах нагляду за страховою діяльністю від 15. 07. 1996 р.).

Проте, нами була зроблена спроба узагальнити і упорядкувати всі існуючі підходи до побудови класифікаційної схеми ризиків (рис. 9.2).

 

 

 

70. Розкрийте сутність методики дивідендних виплат

 

Виплата дивідендів: основні методики

Назва методики	Основний принцип	Переваги методики	Недоліки методики	Примітки
>1.Методика фіксованих дивідендних виплат	Дотримання сталості суми дивіденда на акцію протягом тривалого незалежно від динаміки курсу акцій. Регулярність дивідендних виплат	>1.Простота2.Сглаживание коливань курсової вартості акцій	Якщо прибуток сильно знижується, виплата фіксованих дивідендів підриває ліквідність підприємства
>2.Методика виплати гарантованого і "Екстра" дивідендів	1. Дотримання сталості регулярних виплат фіксованих сум дивіденда2.В залежність від успішності роботи підприємства - виплата надзвичайного дивіденда ("Екстра") як премії на додаток до фіксовану суму дивіденда	>Сглаживание коливань курсової вартості акцій	"Екстра" - дивіденд при занадто частої виплаті >Становит я очікуваною та перестає грати належну роль підтримці курсу акцій	">Экстра"-дивидендинедолжни виплачуватися занадто часто

Методика фіксованих дивідендних виплат

Ця політика передбачає регулярну виплату дивіденда на акцію в незмінному розмірі протягом багато часу, наприклад 1,3 дол., безвідносно зміну курсової вартості акцій. Якщо фірма розвивається успішно, й протягом кількох років дохід на акцію стабільно перевищує певний рівень, розмір дивіденда може бути підвищений, т. е. є певний лаг між двома цими показниками. Визначаючи розмір фіксованого дивіденда певну перспективу, компанії як орієнтиру нерідко використовують прийнятні їм значення показника "дивідендний вихід". Ця методика дозволяє певною мірою нівелювати вплив психологічного чинника й уникнути коливання курсових цін акцій, властивого методики постійного відсоткового розподілу прибутків.

Методика виплати гарантованого іекстра-дивидендов

Цю методику є розвитком попередньої. Компанія виплачує регулярні фіксовані дивіденди, проте періодично (у разі успішну діяльність) акціонерам виплачуютьсяекстра-дивиденди. Термін "екстра" означає премію, нараховану до регулярним дивідендам і має разовий характер, тобто. отримання їх у наступного року не обіцяється. Понад те, тут також рекомендується використовувати психологічне вплив премії - вони повинні виплачуватися занадто часто, що у цьому випадку стає очікуваної, а сама методика виплатиекстра-дивидендов стає непотрібної. Дані премію також публікуються у фінансової пресі. Наприклад, якщо компанія оголосила виплати дивіденда у вигляді 1,2 дол. і цьогорічної премії у вигляді 30 центів, інформація у пресі може мати вид: 1,2 + 0,3.

 

71. Дайте характеристику управлінню дебіторською заборгованістю

 

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебітори – юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Критерії визнання дебіторської заборгованості аналогічні критеріям визнання, які застосовують до всіх активів.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо:

- існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і

- може бути достовірно визначено її сума.

Водночас з визнанням дебіторської заборгованості відбувається її класифікація за певними критеріями:

1. Строк погашення та зв'язок з нормальним операційним циклом.

2. Об'єкти, щодо яких виникла дебіторська заборгованість.

3. Своєчасність погашення.

Залежно від строку погашення та зв'язку з нормальним операційним циклом, дебіторську заборгованість поділяють на:

довгострокову;

поточну.

Для віднесення дебіторської заборгованості до довгострокової чи поточної необхідно брати до уваги строк, який залишився до погашення заборгованості від дати балансу.

Дебіторську заборгованість також класифікують за об'єктами, щодо якої вона виникла. Згідно з цим розрізняють такі види дебіторської заборгованості:

заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в Балансі орендодавця;

заборгованість, забезпечена векселями;

надані позики;

дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;

дебіторська заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків);

інша дебіторська заборгованість.

Залежно від своєчасності погашення дебіторську заборгованість поділяють на:

дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав (строкова дебіторська заборгованість);

дебіторська заборгованість, не сплачена в строк (прострочена). У тому числі:

1. Сумнівна дебіторська заборгованість.

2. Безнадійна дебіторська заборгованість.

Класифікацію дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за строками непогашення використовують під час обчислення резерву сумнівних боргів і розкривають у примітках до фінансової звітності.

Оцінка поточної дебіторської заборгованості ґрунтується на первісній вартості, яка залежить від виду дебіторської заборгованості та особливостей її визнання.

У Балансі відображають первісну та чисту реалізаційну вартість поточної дебіторської заборгованості, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), і резерв сумнівних боргів. У підсумок Балансу включають чисту реалізаційну вартість дебіторської заборгованості, яку визначають як різницю між сервіс-ною вартістю дебіторської заборгованості та резервом сумнівних боргів:

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги

=

Первісна вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги

–

Резерв сумнівних боргів

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховують відсотки, оцінюється та відображається в Балансі за її теперішньою вартістю.

Теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде отримана для погашення цієї заборгованості. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Частину довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню впродовж дванадцяти місяців з дати балансу, відображають на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Положення щодо визнання, оцінки та розкриття інформації про дебіторську заборгованість як фінансового активу встановлюють Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ):

МСБО 32 "Фінансові інструменти: розкриття та подання".

МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка".

 

72 .Розкрийте етапи розробки дивідендної політики

Дивідендна політика – складова частина загальної політики управління прибутком, яка полягає в оптимізації пропорцій між споживаною та капіталізованою його частинами з метою максимізації доходів власників.

Дивідендна політика пов’язана з вибором між виплатою прибутку у вигляді дивідендів або утриманням їх для реінвестування у підприємство. Такі рішення, як правило, сприятливо або несприятливо впливають на ціну акцій підприємства.

Практичне використання цих теорій дозволило виробити три підходи до формування дивідендної політики: консервативний, помірний та агресивний. кожному з цих підходів відповідає певний тип дивідендної політики (див. табл.3.1.)

Таблиця 3.1