Розкрийте форми фінансового інвестування.



Здійснення фінансових інвестицій характеризується низкою особливостей, основними з яких є:

1. Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки.

2. Фінансові інвестиції є основним засобом здійснення підприємством зовнішнього інвестування.

3. У системі сукупних інвестиційних потреб підприємств реального сектора економіки фінансові інвестиції формують інвестиційні потреби другого рівня (другої черги).

4. Стратегічні фінансові інвестиції підприємства дозволяють йому реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидким і дешевим шляхом.

5. Портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектора економіка в основному в двох цілях: отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів та їх проти інфляційного захисту.

6. Фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою «доходність-ризик».

7. Фінансові інвестиції надають підприємству достатньо широкий діапазон вибору інструментів інвестування й за шкалою «доходність-ліквідність».

8. Процес обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних зі здійсненням фінансових інвестицій, є більш простим і менш трудомістким.

9. Висока схильність до коливань кон’юнктури фінансового ринку в порівнянні з товарним визначає необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування.

Фінансове інвестування здійснюється підприємством у наступних основних формах: З урахуванням особливостей і форм фінансового інвестування організується управління ними на підприємстві. При достатньо високій періодичності здійснення фінансових інвестицій на підприємстві розробляється спеціальна політика такого управління.

Політика управління фінансовими інвестиціями представляє собою частину загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує вибір найбільш ефективних фінансових інструментів вкладення капіталу й своєчасне його реінвестування. Формування політики управління фінансовими інвестиціями здійснюється за наступними основними етапами (рис. 1).

Таблиця 1.

Основні форми фінансового інвестування, що здійснюються підприємством

№п/п Форма Зміст
1. Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств Ця форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв’язок з операційною діяльністю підприємства. За своїм змістом ця форма багато в чому підміняє реальне інвестування, являючись при цьому менш капіталомісткою і більш оперативною. Пріоритетною метою цієї форми інвестування є не стільки одержання високого інвестиційного прибутку, скільки встановлення форм фінансового впливу на підприємства для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку.
2. Вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів Ця форма фінансового інвестування спрямована перш за все на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом грошових інструментів інвестування є депозитний внесок у комерційних банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу й головною її метою є генерування інвестиційного прибутку.
3. Вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів Ця форма фінансових інвестицій є найбільш масовою і перспективною. Вона характеризується вкладенням капіталу в різні види цінних паперів, які вільно обертаються на фондовому ринку (так звані «ринкові цінні папери»). Основною метою цієї форми фінансового інвестування також є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках вона може бути використана для встановлення форм фінансового впливу на окремі компанії при рішенні стратегічних задач (шляхом придбання контрольного або досить вагомого пакета акцій).

 

Проілюструйте класифікацію витрат підприємства та методик диференціації.

Поняття витрат підприємства відрізняється в залежності від їх економічного значення. Чіткий розподіл витрат в залежності від їх ролі в процесі виробництва має важливе значення в процесі підприємницької діяльності. Відповідно до цього розподілу на всіх рівнях управління здійснюється групування витрат, формується собівартість продукції, визначаються джерела фінансування. За виробничим признаком витрати підприємства розподіляються на такі види:

  • витрати на виробництво та реалізацію продукції, що складають її собівартість. Це поточні витрати, що покриваються за рахунок виручки від реалізації продукції;
  • витрати на розширення та оновлення виробництва. Як правило, це одиничні великі капіталовкладення під нову або модернізовану продукцію. Витрати складаються з капітальних вкладень в основні фонди, приросту нормативу оборотних засобів, витрат на формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Ці витрати мають особливі джерела фінансування: амортизаційний фонд, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо;
  • витрати на соціокультурні, житлово-побутові та інші аналогічні потреби. Вони прямо не пов’язані з виробництвом та фінансуються зі спеціальних фондів, що формуються в основному із розподіленого прибутку.

В основі групування витрат підприємства лежать такі ознаки:

Ступінь однорідності витрат:

  • одноелементні (прості) – сировина і матеріали, заробітна плата тощо; ці витрати мають єдиний економічний зміст;
  • комплексні (непрямі) – різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька елементів витрат; сюди включають загально виробничі та адміністративні витрати, втрати від браку тощо.

Спосіб віднесення на окремі види продукції:

  • прямі (безпосередньо пов’язані з виготовленням продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю);
  • непрямі (пов’язані з виготовленням різних виробів і не можуть біти прямо віднесені на той чи інший вид продукції; до них належать заробітна плата управлінського і обслуговуючого персоналу, утримання і експлуатацію основних фондів тощо).

Зв’язок з обсягом виробництва:

  • постійні (їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах; до них належать витрати на утримання і експлуатацію будівель і споруд, управління);
  • змінні (загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції; поділяються на: пропорційні – змінюються пропорційно до зміни обсягу виробництва – сировина, матеріали, комплектуючі, відрядна заробітна плата; непропорційні – поділяються на прогресуючі та дегресуючі).

Диференціація витрат — це не що інше, як поділ витрат.Найважливіше значення в контролінгу набуває поділ витратзалежно від зміни обсягу виробництва на постійні та змінні.Такий поділ витрат дає змогу вирішити завдання збільшенняобсягу виробництва продукції чи надання послуг і прироступрибутку за рахунок відносного (в розрахунку на одиницюпродукції) зниження тих або інших витрат, а також дозволяєнаочно бачити їх окупність.

Характер руху сукупних витрат і витрат на одиницю продукціїу відповідь на зміну обсягу випуску продукції може бути різний.Ігнорування особливостей поведінки витрат може мати негативнінаслідки для бізнесу. Поведінку змінних і постійних витрат призміні обсягу виробництва наведено у табл. 5.6.

Таблиця 5.6

ПОВЕДІНКА ЗМІННИХ І ПОСТІЙНИХ ВИТРАТПРИ ЗМІНІ ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА

Обсяг виро-бництва Змінні витрати Постійні витрати
сукупні на одиницюпродукції сукупні на одиницю про-дукції
Зростає Збільшуються Незмінні Незмінні Зменшуються
Знижується Зменшуються Незмінні Незмінні Збільшуються

Існують три основні методи диференціації витрат:

  • графічний (статистичний) метод;
  • метод найбільших і найменших витрат;
  • метод найменших квадратів.

 









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь - 54.156.69.204