Дуже похмурий, пригнічений, сумний

 

як чорна хмара

мов у воду опущений

як водою облитий

сам не свій

 

Мирон був сердитий сам на себе; цілий тиждень ходив, як у воді намочений; він і в шинку, як зять його та громаду частував, сидів сумний та пив мовчки.

(Г. Григоренко)

(СФА, с. 198).

Фразеологі́чних сино́німів словни́к – лексикографічна праця, яка містить «...фразеологічні одиниці, що близькі (чи тотожні) за своїм основним значенням, але відрізняються образною структурою, значеннєвими відтінками, емоційно-експресивним забарвленням або належністю до того чи іншого функціонального стилю. Такі близькі або тотожні за своїм значенням фразеологічні одиниці звичайно співвідносяться з певним словом загальномовного вживання, виконують однакові з ним синтаксичні функції і утворюють синонімічні ряди, які можуть складатися з двох, трьох, чотирьох і більше фразеологізмів» [СФС. – С. 5]. Напр.: Коломієць М.П., Регушевський Є.С. Словник фразеологічних синонімів / За ред. В.О. Винника. – К.: Рад. шк., 1988. – 198 с. Наприклад:

ДАЛЕКИЙ РОДИЧ — (перев. про дуже віддалену або сумнівну спорідненість) родич у десятому (восьмому, сьомому) коліні; сьома (десята) вода на киселі; через дорогу (вулицю) навприсядки, жарт., ірон.; коваль бабі рідний швець, жарт.; на одному сонці онучі сушили, зневажл.; нашим воротам двоюрідний сарай, жарт., ірон.; чорт козі дядько, зневажл.; його мама і моя мама у одній воді хустки прали, жарт.

[Гострохвостий:] Для вас, я готовий познайомитись з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (Нечуй-Левицький, 2, 1956, с. 485); — Хоч ми й живемо в одному селі, хоч ти мені, десь у сьомому чи восьмому коліні, навіть ріднею доводишся, але від тебе ніколи я й доброго слова не почув (Стельмах, Правда і кривда, 1961, с. 274); Сьома вода на киселі. Так називають дуже далеких родичів (Коптілов, У світі крилатих слів, 1968, с. 112); Ґрабя, «десята вода на киселі», надув свої губи, сидів мовчки, не випускаючи з рук шапки і поглядаючи на двері (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 245); Мені казали, що ви родичі. — Такий він мені родич, як десята вода на киселі (Гуреїв, Осінні квіти, 1977, с, 148); — Аякже, родич! Коваль бабі рідний швець, через дорогу навприсядки! — відповів він українським прислів'ям, і над солдатськими головами прокотився регіт (Цюпа, Через терни до зірок, 1986, с. 103); 3 родичів вона найближчих, — майже через вулицю навприсядки, — та все ж варто знайти (Гончар, Берег любові, 1976, с. 44);— Володику, так ми ж з тобою майже родичі. Через дорогу навприсядки (Сологуб. Чесність, 1975, с. 171); Близька рідня — на одному сонці онучі сушили; Нашим воротам двоюрідний сарай; Такий родич, як чорт козі дядько; Ми свояки; його мама і моя мама у одній воді хустки прали (Українські народні прислів’я, 1963, с. 659-660).

(СФС, с. 31).

Фразеологі́чні анто́німи – «це щонайменше дві ФО однієї смислової і логічної сутності з протилежним значенням. Вони позначають одне й те саме явище в різних аспектах, не заперечуючи його, а вказуючи на протилежність дії чи відмінності в якісній оцінці: … будуть (вийдуть) люди (з кого) – не буде пуття (з кого)» [Ужченко. – ФСУМ. – С. 114].

«… серед фразеологічного матеріалу можна визначити однотипні антоніми, у яких протилежність семантики двох фразеологічних одиниць пояснюється наявністю частки не, що входить до компонентного складу: до пуття довести – не довести до пуття… Другу групу становлять фразеологізми-антоніми з різним компонентним складом, тобто різнотипні: рукою подати – за тридев’ять земель» [СУЛМ ЛФп. – С. 134].

Фразеологі́чні ви́рази – «стійкі за складом і вживанням фразеологічні звороти, які не тільки семантично подільні, але й повністю складаються зі слів з вільним значенням. Серед них розрізняються вирази комунікативного характеру (вовків боятися – у ліс не ходити) й номінативного (трудові успіхи)» [Ужченко. – ФСУМ. – С. 124].

Стійкі одиниці такого типу «…не виступають семантичним еквівалентом окремого слова (… за моє жито ще мене й бито; що легко нажить – з дому біжить)» [СУЛМ ЛФп. – С. 136].

Фразеологі́чні є́дності – ідіоми, «узагальнено-цілісне значення яких мотивується наявністю в мові вільносинтаксичних омонімів: права рука (чия) ‘найближчий помічник і соратник’, розв’язати руки (кому) ‘дати волю діям, звільнитися від залежності, обмежень у чому-небудь’» [Алефіренко. – УМЕ. – С. 709].

«Стійке семантично неподільне словосполучення, значення якого виводиться з переносного значення слів, що його утворюють. Напр.: як сніг на голову, їсти очима, гострити зуби, звалювати з хворої голови на здорову, цідити крізь зуби» [Єрмоленко. – УМ. – С. 194].

«… значення компонентів [цих фразем] дещо ослаблене вільнішою семантичною зв’язаністю структурних одиниць (намилити шию, пальці знати)» [СУЛМ ЛФп. – С. 136].

Фразеологі́чні зро́щення – ідіоми, «значення яких з погляду сучасної мови зовсім не мотивуються, не випливають із суми значень слів-компонентів: байдики бити ‘ледарювати’, показати, де раки зимують (кому)‘провчити, покарати’». «Серед … основних ознак [фразеологічнихзрощень] виділяють універсальні (загальномовні) й специфічні. До перших належать відтворюваність і стабільність компонентного складу, до других – семантичне перетворення фраземотворчих компонентів, смислова цілісність та експресивно-емоційний характер фразеологічної семантики. Одним з головних наслідків цих перетворень є цілісне значення Ф.» [Алефіренко. – УМЕ. – С. 709].

Фразеологі́чні іннова́ції – «це неологізми у фразеології, оказіональні утворення, продукти вторинної опосередкованої номінації, які, з’являючись у словниковому складі мови, проходять фази виникнення – узуалізації – акцептуалізації – лексикалізації / фразеологізації – інтеграції. Поняття фразеологічної інновації включає власне фразеологічні інновації, фразеологічні одиниці з новонабутою семантикою, модифіковані мовні форми та запозичення…» [СУЛМ ЛФп. – С. 141]. Див. трансформа́ція, контаміна́ція.

Фразеологі́чні омо́німи –«фразеологічні одиниці, які повністю збігаються за компонентним складом, але не мають нічого спільного у значенні: пускати півня – означає «підпалити щось…», а також може мати значення «писнути, співаючи чи говорячи»; дати волю рукам – «побити когось» та інше значення – «обнімати кого-небудь» [СУЛМ ЛФп. – С. 133]; «Фразеологічних О. у мові м, напр..: зелена вулиця – безперешкодний шлях для транспорту, а також у розвитку, досягненні чого-небудь і зелена вулиця – покарання солдатів у цір. Росії, коли їх проганяли крізь стрій, б’ючи шпіцрутенами» [Тараненко. – УМЕ. – С. 402].

«Одним із шляхів виникнення фразеологічних омонімів є розпад тотожності полісемічної одиниці. Розрив зв’язку значень у таких фразеологізмах слід шукати у їх внутрішній формі: якщо вона втрачена фразеологічними одиницями, то можна констатувати їх омонімічність, а не полісемію… У фразеологізмі давати чосу поступово утворились три значення..: а) бити, громити когось..; б) різко критикувати, лаяти когось..; в) тікати… Перші два з наведених значень мають певні контакти і можуть бути послідовно виведені одне з одного, а останнє вже не залежне від них, не має з ними точок зіткнення й характеризується і іншим внутрішнім образом; його зв’язок з попередніми значеннями – омонімічний» [Ужченко. – ФСУМ. – С. 420-421].

Фразеологі́чні сино́німи – «фразеологічні одиниці зі спільним загальним значенням, які співвідносні з однією частиною мови, але відмінні між собою образною основою, компонентним складом і семантико-стилістичними відтінками». «В. Жуков під фразеологічними синонімами розуміє «ФО з максимально близьким значенням, що співвідносяться з однією частиною мови, мають переважно подібну лексико-фразеологічну сполучуваність, але відрізняються відтінками значення, стилістичним забарвленням, а іноді тим і тим». …Ю. Степанов синонімічними вважає «ФО, в основі яких лежать різні образи і які не допускають заміни компонентів». …Так, поняття «мовчати» передається синонімами [і] рота не розкривати, справляти мовчанку «мовчати, нічого не говорити»» [Ужченко. – ФСУМ. – С. 95, 104].

«Для більшості фразеологізмів-синонімів характерні такі риси, як: однотипність моделі, співвіднесеність значення зі значенням відповідної частини мови, а також своєрідна сполучуваність..: хоч греблю гати; по горло; як зірок у небі; тьма тьмуща …» [СУЛМ ЛФп. – С. 137].

Фразеологі́чні сполу́чення – «тип фразеологізмів, створюваних реалізацією зв’язаних значень слів (В. Виноградов). У них значення слів виокремлюються чіткіше, різкіше, вони аналітичні… Слово зі зв’язаним значенням допускає синонімічну заміну: глупа ніч – пізня ніч. Фразеологічні сполучення практично не мають омонімів» [Ужченко. – ФСУМ. – С. 123]; «Фразеологічні сполучення поділяють на дві групи. Першу становлять Ф. з номінативно-цілісним значенням. У їхньому складі компоненти з фразеологічно зв’язаним значенням зовсім не мають смислової самостійності і за своїми фраземотворчими функціями нагадують словотвірні морфеми: прийти до пам’яті ‘опам’ятатися’, у славу ввести (кого) ‘ославити’. Друга група об’єднує фразеологічні сполучення з номінативно-розчленованим значенням, яке виникає внаслідок збереження словами-компонентами з фразеологічно зв’язаними значеннями відносної лексико-семантичної самостійності: живе слово ‘усне мовлення (спілкування)’, дивитися звисока (на когось) ‘дивитися на кого-небудь зневажливо, з погордою’» [Алефіренко. – УМЕ. – С. 709].

«Стійкі у вживанні словосполучення, що складається зі слів з вільним та фразеологічно зв’язаним значенням. Напр.: почервоніти як рак, скалити зуби, копилити губи, на рівні світових стандартів, кидати в жар. Зміст Ф.с. розкривається через зміст окремих його частин (слів)» [Єрмоленко. – УМ. – С. 194].

«… часто вживані формули, що приховують у собі метафору, мають досить прозору внутрішню форму (прибитий горем, голуба кров, Хома невірний)» [СУЛМ ЛФп. – С. 136].

Фразеологі́чні сумі́щені омо́німи – фразеологічні омоніми, у яких «… переносне значення (що не випливає із суми планів змісту компонентів) може співіснувати, бути наявним одночасно з його прямим значенням (дорівнювати сумі планів змісту компонентів: … вивертати очі з‑під лоба, схиляти голову (чоло, шию) (перед ким, чим))» [Ужченко. – ФСУМ. – С. 124].

 

Фразеологі́чно зумо́влене (зв’я́зане) зна́чення сло́ва – «лексичне значення, яке набуває слово тільки в складі фразеологічної одиниці: нагла, смерть, дати відкоша, тернистий шлях» [Ганич. – С. 88].

«… значення, яке реалізується тільки в умовах певних сполучень слова з вузько обмеженим, стійким колом лексичних одиниць …» [СУЛМ ЛФп. – С. 37].

«Особливості фразеологічно зумовлених значень полягають у тому, що такі значення реалізуються тільки в стійких словосполученнях. А слово в цих словосполученнях завжди до певної міри втрачає індивідуальну виразність свого реального змісту, бо значення фразеологізму не є, як відомо, звичайною сумою значень слів, що входять у нього. Якщо у вільних словосполученнях номінативні значення слів, поєднуючись з іншими, безпосередньо відбивають предметно-логічні зв’язки, які існують в об’єктивній дійсності, то фразеологічно зумовлені значення такі зв’язки відбивають опосередковано, відповідно до закономірностей лексичної системи нашої мови: тепле місце, тернистий шлях, похилий вік…» [СУЛМ Л і Ф. – С. 30].

Фразеоло́гія – «(від гр. φράσις – вираз, зворот і λόγος – слово, вчення) – 1) розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мови у її сучасному функціонуванні і з погляду історичного розвитку; 2) сукупність характерних засобів вираження думки, притаманних певній соціальній групі, окремому авторові, літературно-публіцистичному напрямові, діалекту чи групі говорів; 3) сукупність фразеологізмів тієї чи тієї мови» [Алефіренко. – УМЕ. – С. 712].

«Термін Ф. … в сучасній українській мові вживається принаймні в чотирьох значеннях: 1) розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мови; 2) сукупність фразеологізмів у мові; 3) своєрідні засоби вираження думки, притаманні певній соціальній групі, якомусь авторові, діалекту тощо; 4) сукупність нещирих пишномовних висловів, позбавлених внутрішнього змісту» [Ужченко. – ФСУМ. – С. 7].

 

Фу́нкції сло́ва – «призначення і мета використання слова, його актуалізація. Функція комунікативна – призначення слова служити засобом спілкування і повідомлення. Функція номінативна – призначення слова служити назвою предметів, ознак, якостей, дій, станів тощо. Функція естетична – призначення слова служити засобом художньої виразності» [Ганич. – С. 323].

Фу́нкції словника́ – «словники виконують такі функції:

· інформаційну – дають можливість якнайкоротшим способом (через позначення) долучитися до накопичених знань;

· комунікативну – дають читачам необхідні слова рідної чи чужої мови;

· нормативну – фіксують значення і використання слів, сприяють вдосконаленню й уніфікації мови як засобу спілкування;

· наукову лінгвістично орієнтовану – основне завдання словника у плані змісту – опис лексики мови, точніше – певних одиниць мови;

· дидактичну (просвітницьку) – словник слугує вивченню і рідної, і чужої мови» [Демська. – С. 63-64].

Функціона́льна класифіка́ція фразеологі́змів – поділ фразеологізмів на різні типи залежно від того, у якій сфері вони функціонують. Наприклад, «…для усного монологічного мовлення Д. Баранник запропонував функціональну класифікацію, виділивши п’ять основних груп: 1) фразеологічні метафори народного характеру: брати в шори, пасти задніх… (ідіоми, приказки); 2) фразеологічні метафори літературного характеру: Ганнібалова клятва, троянди й виноград (крилаті метафоричні словосполучення); 3) фразеологічні образні узагальнення народного характеру: який Сава, така й слава (прислів’я); 4) фразеологічні образні узагальнення літературного характеру: бути чи не бути, не той тепер Миргород (крилаті синтаксично закінчені одиниці); 5) специфічно жанрова фразеологія: що й треба було довести (стабільні «робочі» формули)» [Ужченко. – ФСУМ. – С. 127].

Функціона́льно-стильові́ розря́ди фразеологі́змів – групи фразеологічних одиниць, об’єднаних функціонально-стильовою сферою використання: «розмовні, просторічні, фольклорні й книжні. До розмовних належать літературні, дещо знижені фразеологізми, властиві переважно усному мовленню.., які характеризуються повсякденністю, буденністю: … воду варити, ні в які ворота не лізе. Серед розмовних фразеологізмів виділяються три підгрупи: літературно-розмовні (мліти душею, як холодною водою облитий), ужитково-розмовні (від рук відбитися, не промах) і фамільярно-розмовні (гострити зуби (на кого), ні бум-бум); просторічні фразеологізми – найбільш знижена частина всього ідіоматичного запасу (квацати дьогтем (кого), аж із гора лізе (в кого), якоїсь бісової матері, лайл.); фольклорні фразеологізми забарвлені емоційністю небуденності й належать і за походженням, і за вживанням до народно-поетичної сфери: казка про сірого бичка, …красна дівиця, …за царя Хмеля, …чужа чужина; книжні фразеологізми використовуються в наукових і публіцистичних текстах, у художніх творах: …насамперед запозичення з грецької міфології, біблійних легенд, зі старослов’янської та європейських мов: Альма матер, …наріжний камінь, …фіговий листок, …езопівська мова» [Ужченко. – ФСУМ. – С. 246-250].

 

 

Х

Худо́жній сти́ль – «функц. різновид літературної мови. Виявляючи особливий спосіб мислення, Х.с. відтворює дійсність через конк.-чуттєві образи…; це особливий спосіб мислення, створення мовної картини світу. Х.с. обслуговує духовно-естет. сферу життя» [Єрмоленко. – УМЕ. – С. 717].

«… На відміну від інших стилів, художній стиль є складним мовним сплавом, у якому відображене все багатство мови. Сфера використання – література та інші види мистецтва... Основне призначення – впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки. Основні ознаки: конкретність змісту, образність, виразність, емоційність. Основні мовні засоби: багатство найрізноманітнішої лексики з переважанням конкретно-чуттєвої (назви осіб, дій, явищ, ознак); емоційно-експресивна лексика, різні види синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів; використання зі стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів… Особливою прикметою художнього стилю є широке вживання дієслівних форм… Повною мірою представлені стилістичні фігури і тропи» [СКМ. – С. 73].

 

Ц

Ці́лісноо́формленість – «неподільність мовної одиниці, неможливість поділу її на частини і встановлення між ними інших одиниць мови. Ціліснооформленість – одна з суттєвих ознак слова як одиниці мови» [Ганич. – С. 330].

Ч

 

Часто́тний словни́к – словник, у якому «...представлено мовні одиниці з погляду їх уживаності у мовленні. Стаття словника складається з мовної одиниці (найчастіше слова) і цифри, що вказує на кількість її вживань у досліджених текстах. Ч.с. укладають для стилістичних та інших мовознавчих потреб, для створення ефективних систем стенографії, відбору лексичного мінімуму з іноземної мови, атрибуції (визначення автентичності автора) непідписаних рукописів, для автоматичного опрацювання текстової інформації тощо. За характером реєстрових мовних одиниць частотні словники поділяють на словники словосполучень, словоформ, морфем, буквосполучень, складів тощо. Теорію і методи укладання Ч.с. та їх класифікацію розробляє статисти́чна лексикогра́фія.

Ч.с. класифікують за:

· одиницями підрахунку — Ч.с. слів, словоформ, словосполучень, морфем, буквосполучень і т. д.;

· обсягом вибірки — великі, укладені на вибірці 1 млн. і більше слововживань, середні — на вибірці 999 000-400 000 слововживань, невеликі — на вибірці 399 000-100 000 слововживань, мікро- Ч.с. — на вибірці менше 100 000 слововживань;

· характером вибірки — Ч.с. функціонального стилю, жанру, авторського стилю;

· обсягом Ч.с. — повні словники, які містять списки всіх одиниць, вжитих в обстежених текстах, і неповні, які містять лише одиниці з частотою, вищою заданого порога;

· характером подачі матеріалу в Ч.с. — алфавітно-частотний або ранговий (за спадом частоти) список чи обидва;

· статистичними характеристиками одиниць Ч.с. — абсолютна, середня чи відносна частота, наявність чи відсутність статистичних оцінок частоти.

В Україні вийшов Частотний словник сучасної української художньої прози: В 2-х т. / Редкол. Н.П. Дарчук, В.І. Критська, В.С. Перебийніс (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 1981. Т.І. – 864 с., Т.ІІ. – 886 с. — середній, повний, одиниці підрахунку словоформи об’єднані в парадигму, їхня сумарна частота є частотою слова. Наведено абсолютну і відносну (%) частоти в авторській і прямій мові, середні частоти (на 1000 слововживань) для всього масиву, кількість джерел та мінімальних виборок, де вжито одиниці підрахунку, міра коливання середньої частоти» [Перебийніс. – УМЕ – С. 790]. Наприклад:

 

Слово

Абсолютна частота

Відносна частота, %

...

ЗАНЯ́ТТЯ 29 0,0089

ЗА́ПИС 13 0,0040

ЗАПИСА́ТИ 30 0,0092

ЗАПО́ВНЕННЯ 17 0,0052

ЗАПО́ВНИТИ 17 0,0052

ЗАПОЗИ́ЧЕННЯ 25 0,0076

ЗАПОЗИ́ЧИТИ 32 0,0098

(Б3000, с. 86).

 

Чистота́ мо́ви – «її незасміченість позалітературними елементами (діалектизмами,професіоналізмами, жаргонізмами), доречність використання в ній певних мовних засобів у конкретній ситації мовного спілкування» [Ганич. – С. 116].

«Комунікативна якість мови, пов’язана з правильною літературно-нормативною вимовою, з відсутністю позалітературних елементів: діалектизмів, вульгаризмів, плеоназмів, штампів, канцеляризмів, слів-паразитів, таких мовно-виражальних засобів, що заперечуються нормами моралі» [СКМ. – С. 74].

Ш

 

Шифри́зми – лексичні «одиниці, що свідомо використовуються для порозуміння лише у своєму обмеженому середовищі… Ці одиниці довго не живуть, оскільки не виявляють зв’язку між первинною етимологією і заданим (домовленим) значенням» [Демченко. – С. 35]. Див. арготи́зми, жаргоні́зми.

Шляхи́ ви́никнення омо́німів – умови, особливості утворення омонімічних мовних одиниць. «… За походженням лексичні омоніми можна поділити на два класи: І. Лексичні омоніми, що виникли в результаті розвитку мовної системи української мови. ІІ. Лексичні омоніми, що виникли внаслідок засвоєння слів з інших мов…

І. …Більшість дослідників сходяться в тому, що в результаті розходження значень полісемантичного слова можуть виникнути слова-омоніми… Двома значеннями одного слова спочатку були нинішні два слова губа – «край рота» і губа – «затока, що глибоко врізається в сушу»; ще прозоріше виявляється етимологічний зв’язок слів лист – «орган повітряного живлення і газообміну рослин» і лист – «тонкий, щільний шматок або шар якого-небудь матеріалу»..; семантичні омоніми.., їх виникнення тісно пов’язане з явищем конверсії, тобто переходу слів з однієї частини мови в іншу… ІІ. …Омоніми.., звуковий склад яких став тотожним внаслідок фонетичних змін етимологічно різних слів… і перерозкладу основ… набувати (від кореня дієслова быти) і набувати (від обути) … ІІІ. Омоніми, що виникли внаслідок збігу звукового складу слів, які утворились від різних основ. Так, ми маємо … два слова кришка, утворені від основ слів крихта і крити; … губка – зменш. від губа (край рота) і губка – предмет для миття з спільносл. губа (гриб, нарост). ІV. …Слова, що утворились у різний час з омонімічних словотворчих елементів і мають різне значення: провід – «керівництво» і провід – «проволока», провідник – «людина, що проводжає, супроводить кого-небудь, що-небудь», і провідник – «матеріал, що проводить електричний струм, звук і т.п.»… V. Засвоєння слів з інших мов… При цьому розрізняють два види слів-омонімів: запозичене слово може бути омонімічним 1) або до слова української мови, 2) або до іншого запозиченого слова. Перший тип ми бачимо в словах лава («ослін») – лава < lawa пол. < («спосіб шикування»); лава іт. lava – «розплавлена силікатна маса, що виливається на земну поверхню під час вибуху вулкана»; полька – «жінка польської національності» і полька < чеськ. «танок». Другий тип омонімів, що виникли в результаті засвоєння іншомовних слів, спостерігаємо у словах: …1) міна з фр. < «особливий вибуховий снаряд», 2) міна < гр. «стародавня грецька грошова одиниця, а також міра ваги», 3) міна < фр. «вираз обличчя», 4) міна < фр. «підземний хід, підземна галерея»» [Лисиченко. – С. 59-61].

Шляхи́ ви́никнення сино́німів – умови, особливості утворення синонімічних мовних одиниць. «Синоніми виникають, по‑перше, з необхідності фіксувати в слові нові відтінки явища, узагальнення чи поняття. З другого боку, синонімічні слова можуть характеризувати не саме явище, а своєрідність бачення, оцінки його, ставлення до нього..; внаслідок диференціації значень або їх синонімічного зближення, що розвиваються в мовній системі» [Лисиченко. – С. 68-69].

Синоніми «…виникають … шляхом творення нових слів від здавна існуючих за допомогою різних словотворчих засобів на власній національній основі..: віяти (про вітер) – повівати.., твір – витвір, утвір (фантазія)… Другим джерелом збагачення синоніміки української мови є слова іншомовного походження, що ввійшли в синонімічні зв’язки із споконвічно українськими, як-от: спеціаліст – знавець, фіаско – невдача … Важливим джерелом збагачення синоніміки української мови є розмовно-просторічні слова та діалектизми, як-от: підбурювати – під’юджувати, мутити, баламутити; садиба, оселя – селитьба … Лексична синоніміка української мови збагачується також у процесі розвитку багатозначності слів. Так, прикметник слушний поступово набув у ній два значення – зручний, відповідний, коли йдеться про час, нагоду і – правильний, ґрунтовний, переконливий, якщо це стосується зауваження, доказів тощо. Тому цей прикметник тепер входить не до одного синонімічного ряду, а до двох: слушний, придатний, відповідний і слушний, справедливий, правильний, належний» [СУМ Л і Ф. – С. 90-91].

Шта́мп – «(нім. Stampfe, від іт. stampа – відбиток, друк) – худож. прийом або зворот мови, що багаторазово повторюється без творчого осмислення; вислів, який механічно повторюють; трафарет; шаблон; мовний стереотип з негат. забарвленням: взяти до відома.., дати путівку в життя» [Слогуб. – УМЕ. – С. 739].

«Мовний зворот, багаторазово повторюваний, трафаретний, затертий вислів зі стертою експресивністю. На відміну від кліше, Ш. не мають ні інформативної, ні експресивної цінності. Користування Ш. збіднює мову. До Ш., напр., належать одиниці чорне золото – вугілля чи нафта, біле золото – бавовна тощо» [МФЕ. – С. 447].

«… мовний зворот, що багаторазово механічно повторюється без творчого осмислення і з певної причини втратив для мовця текстове інформаційне навантаження. Наприклад: фронт польових робіт, спортивний дует» [СКМ. – С. 74].

 

Я

Ядро́ лекси́чного зна́чення – «разом із архісемою диференційні семи» [СУЛМ ЛФп. – С. 44]. Див. сигніфіка́т, архісе́ма, диференці́йна се́ма.

Я́сність мо́ви – «дохідливість і доступність для тих, кому вона адресована» [Ганич. – С. 116].

«Комунікативна якість мови; співзвучність вираженої мовою думки динаміці мислення мовної особистості, зрозумілість її адресатові, недвозначність у формулюванні думки» [СКМ. – С. 74].