Ліквідація куркульства як класу

Сталінська колективізація передбачала ліквідацію цілого класу заможних господарів, яких називали «куркулями».

Мета: передача колгоспам (державі) найприбутковіших селянських господарств разом із землею та реманентом, вилучення значних запасів сільськогос­подарської продукції, ліквідація найзаможнішого прошарку селян, яких радянська влада вважала дже­релом капіталізму на селі.

ЗО січня 1930 р. — постанова Політбюро ЦК ВКП(б), яка поділяла куркулів на три категорії, кожній з яких призначалася певна міра покарання:

1. Активні вороги радянської влади, учасники антирадянських виступів — 10-річне ув'язнення або розстріл.

2. Пасивні вороги радянського ладу, тобто ті, хто намагався в рамках радянського законодавст­ва

боронити свою власність — конфіскація май­на, виселення до північних та східних районів СРСР.

3. Лояльні до політики більшовиків, ті, що не чи­нили опору радянській владі, але не бажали всту­пати до колгоспів, — переселення за територію колгоспів, надання гіршої землі. У результаті під розкуркулення потрапило близь­ко 200 тис. господарств.

Наслідки колективізації:

— одержано кошти для індустріалізації;

— знищення найбільш працездатних селянських гос­подарств;

— занепад почуття індивідуалізму, властивого ук­раїнському селянинові;

— дезорганізація аграрного сектора (індивідуальні селянські господарства руйнувалися, а колгоспи технічно й організаційно були ще слабкими);

— наростання кризових явищ у сільському госпо­дарстві (зниження продуктивності праці, падіння валових зборів зерна тощо);

— утвердження командної економіки на селі при повному підпорядкуванні колгоспів державній владі;

— голодомор 1932-1933 pp.

Голодомор 1932-1933 pp.

Причини:

— волюнтаристська політика сталінського керівниц­тва;

— прискорена насильницька колективізація;

— завищений план хлібозаготівель для України на 1932 р.;

— 7 серпня 1932 р. вийшла постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнен­ня суспільної (соціалістичної) власності», відо­ма в народі як «Закон про п'ять колосків» (згідно з цим законом за крадіжку колгоспного майна пе­редбачався розстріл із конфіскацією всього май­на або позбавлення волі терміном не менш ніж на 10 років), дії цього законодавчого акта підлягали навіть діти, що за пів кишені вкраденого зерна отримували строк у концтаборах. Амністія у таких справах заборонялась. На літо 1933 року за цим законом було засуджено 150 000 осіб.

 

— діяльність в Україні надзвичайної комісії на чолі з В. Молотовим, основною метою якої було ви­лучення хліба в селян за всяку ціну (обшуки, натуральні штрафи, загороджувальні загони, реквізиція насіннєвого, продовольчого й фуражно­го фондів колгоспів, блокади сіл-боржників тощо). Отже, хлібозаготівельна кампанія перетворилася на цілеспрямоване фізичне винищення україн­ського селянства.

 

 

Заходи влади:

— продовження хлібозаготівель;

— створення загороджувальних загонів, які не ви­пускали селян до міст;

— замовчування голоду;

— відмова від міжнародної допомоги.

 

— Наслідки голодомору:

— величезні людські втрати (за різними даними, в¹ 3,5 до 8 млн чоловік);

— знищення традиційного українського села з йо багатими народними звичаями;

— подолання опору колективізації і як наслідок перемога колгоспного ладу на селі.

Заходи держави, спрямовані на зміцнення кол­госпного ладу:

— зменшення податкового тиску на колгоспи після 1933 р. (колгоспам залишали продукцію, вироб­лену понад план державних поставок);

— зміцнення матеріальної бази на селі шляхом збільшення кількості МТС;

— запровадження відрядної оплати праці;

— поліпшення побутових умов на селі

Сталінський тоталітарний режим і масові репресії в Україні

Тоталітарний режим — це політичний режим, який передба­чає встановлення всеосяжного державного контролю над усіма сферами життя суспільства шляхом терору, знищення демо­кратичних свобод, зосередження влади в руках окремої групи ^політичної партії).

 

Утвердження сталінського тоталітарного режиму

Еконо­мічна сфера

 

· одержавлення усіх форм власності;

· утвердження командно-адміністративної системи в управлінні;

· жорстка трудова дисципліна;

· безкоштовне використання праці політв'язнів

Політич­на сфера

· монополія ВКП(б) на владу;

· створення унітарної держави, централіза­ція управління; культ вождя;

· репресії, терор (знищення будь-якої опо­зиції, створення каральних органів — ДПУ, НКВС);

· формування партійного і державного апарату на принципах особистої відда­ності (провідниками сталінської політики в Україні були JI. Каганович та С. Косіор)

Духовна сфера

· монополія комуністичної ідеології, що ба­зувалася на марксизмі;

· ідеологізація освіти; встановлення жорсткої цензури;

· боротьба з інакомисленням;

· контроль над засобами масової інформації;

· цілковите підкорення особистості інтересам колективу та держави;

· партійний контроль над діяльністю інтелі­генції, представників культури