Визначення шумового забруднення при русі

Транспортних засобів по дорозі

Мета заняття: закріплення теоретичних знань щодо визначення рівня шуму транспортного потоку в придорожній смузі.

 

Теоретичні відомості

Шумомназиваються будь-які небажані для людини звуки, що заважають праці або відпочинку і створюють акустичний дискомфорт.

Основним джерелом шуму в містах є транспорт, і його шумовий вплив постійне зростає. Фактори, що впливають на рівень транспортного шуму:

інтенсивність транспортного потоку (найбільші рівні шуму реєструються на магістральних вулицях великих міст при інтенсивності руху 2000-3000 авт./год.);

швидкість транспортного потоку (при збільшенні швидкості транспортних засобів відбувається зростання шуму двигунів, шуму від коліс по дорозі й подолання опору повітрю);

склад транспортного потоку (вантажний транспорт створює більший шумовий вплив у порівнянні з пасажирським. Тому зростання частки вантажних транспортних засобів у транспортному потоці призводить до загального зростання шуму);

тип двигуна (порівняння двигунів порівнянної потужності дозволяє провести їхнє ранжирування за зростанням рівня шуму – електродвигун, карбюраторний двигун, дизель, паровий, газотурбінний двигун);

тип і якість дорожнього покриття (найменшеий шум створює асфальтобетонне покриття, потім за зростаючою – брущате, кам'яне і гравійне. Несправне дорожнє покриття будь-якого типу, що має вибої, розкриті шви й нестиковки поверхонь, а також ями й просідання створює підвищений шум);

планувальні рішення територій (поздовжній профіль і звивистість вулиць, наявність різнорівневих транспортних розв'язок і світлофорів впливають на характер роботи двигунів, а, отже, і на створюваний шум. Висота і щільність забудови визначають дальність поширення шуму від магістралей. Так, ширина зон акустичного дискомфорту уздовж магістралей в денні години може досягати 700-1000 м залежно від типу прилягаючої забудови);

наявність зелених насаджень (уздовж магістралей по обидва боки передбачають санітарно-захисні зони, в яких висаджують дерева. Лісопосадки перешкоджають поширенню шуму на прилеглі території).

Основними заходами щодо зниження транспортного шуму, які варто порівнювати за витратами, є:

Ø виключення перетинань транспортних потоків, забезпечення рівномірного вільного руху;

Ø зниження інтенсивності руху, заборона вантажного руху в нічний час;

Ø видалення транзитних магістралей і доріг з вантажним рухом з житлових зон;

Ø влаштування шумозахисних споруд і (або) зелених насаджень;

Ø створення на пришляховій території захисних смуг уздовж доріг, забудова яких припустима тільки для споруд без санітарних обмежень шуму.

 

Вихідні дані:

Таблиця 5.1 – Інтенсивність і склад руху

Номер варіанта	N0, авт./добу	q	Склад руху (р), %
легкові (к)	легкі вантажні (к)	середні вантажні (д)	важкі вантажні (д)	автобуси (д)
		1,01
		1,04
		1,08
		1,05
		1,03
		1,09
		1,10
		1,02
		1,06
		1,07

Примітка: к-карбюраторні, д-дизельні.

У табл. 5.1 обирають варіант за передостанньою цифрою номера залікової книжки студента.

 

Хід виконання:

1. Розрахувати рівень шуму транспортного потоку в придорожній смузі.

Підставою для визначення рівня шуму транспортного потоку в придорожній смузі є розрахунковий рівень звуку на відстані 7,5 м від осі найближчої смуги на висоті 1,2 м від рівня проїзної частини.

Розрахунковий рівень звуку на автомобільних дорогах визначають за формулою П.І. Поспєлова:

 

, (5.1)

 

де - розрахунковий еквівалентний рівень звуку від транспортного потоку, дБА;

- поправка, що враховує відхилення кількості вантажних автомобілів з карбюраторними двигунами у складі транспортного потоку від середніх умов, дБА;

- поправка, що враховує відхилення кількості вантажних автомобілів з дизельними двигунами у складі транспортного потоку від середніх умов, дБА;

- поправка на відхилення середньої швидкості руху, дБА;

- поправка на величину поздовжнього ухилу дороги, дБА;

- поправка, що враховує тип покриття проїзної частини дороги;

- поправка, що враховує наявність розділювальної смуги на проїзній частині, дБА;

- поправка, що враховує вплив забудови, яка розташована біля автомобільної дороги, дБА;

- поправка, що враховує вплив перехрестя доріг.

Значення і поправок , , , , , , , дивись додаток Ж.

Еталонними умовами для розрахунку транспортного шуму є: рух потоку автомобілів на відстані 7,5 м від осі найближчої смуги автомобільної дороги при відсутності розділювальної смуги, на висоті 1,2 м від рівня проїзної частини прямолінійної горизонтальної ділянки дороги з асфальтобетонним покриттям, при відсутності в радіусі 50 м забудови та інших, відбиваючих звук перешкод, а також перехрестя доріг при розповсюдженні шуму над землею; швидкість руху транспортного потоку, що відповідає заданій інтенсивності руху; наявність у складі транспортного потоку 40% вантажних автомобілів, в тому числі 5% з дизельними двигунами.

2. Розрахувати годинну інтенсивність руху й середню швидкість руху.

Для проміжних значень інтенсивності руху величини розрахункових рівнів звуку інтерполюються:

 

.

 

Для автомобільних доріг, що знаходяться в експлуатації, розрахункову інтенсивність руху визначають на базі даних підрахунків руху, що проводяться дорожньо-експлуатаційною службою. За розрахункову приймають максимальну (годинну) інтенсивність руху на п’ятий рік після впровадження проекту захисту придорожньої забудови від транспортного шуму

 

, (5.2)

 

де - розрахункова годинна інтенсивність руху, авт./год.;

Т - період доби, за який проходить основна маса автомобільного потоку по дорозі загального користування. Його значення коливаються від 10 до 14 годин. У середньому слід приймати 10 годин;

N – середньорічна добова інтенсивність руху в обох напрямках на п’ятий після впровадження проекту захисту придорожньої забудови від транспортного шуму, авт./добу.

 

, (5.3)

 

де - інтенсивність руху за рік до впровадження протишумових засобів, авт./добу.;

q – темп річного приросту інтенсивності руху, який змінюється від 1,01 до 1,12. Приймають за даними дорожньо-експлуатаційної служби.

Для доріг, що проектуються, годинну інтенсивність руху приймають відповідно до техніко-економічним обґрунтувань на двадцятий рік.

При наявності перехресть в одному рівні зсвітлофорним регулюванням рівень звуку необхідно збільшити на 3 дБА. На перехресті в різних рівнях, якщо інтенсивність руху на дорогах відрізняється менше ніж на 30%, а склад вантажних автомобілів та автобусів відрізняється менше ніж на 15%, еквівалентний рівень звуку треба збільшити на 3 дБА Якщо інтенсивність руху відрізняється на 30% і більше, а склад вантажних автомобілів на 15% і більше, то треба зробити поправку на +2 дБА.

Вплив забудови, що розташована біля дороги, на формування транспортного шуму пов’язаний з багатократним його відбиттям від фасадів будинків і збільшенням за рахунок цього розрахункового еквівалентного рівня звуку.

Середню швидкість руху потоку на існуючих дорогах визначають безпосереднім вимірюванням влітку при сприятливих умовах або розрахунковим методом за методикою МАДІ.

За методикою МАДІ середня швидкість руху потоку обчислюється за формулою (км/год.):

, (5.4)

 

де - розрахункова годинна інтенсивність в обох напрямках, авт./год.;

- коефіцієнти з додатку Ж;

- середня швидкість вільного потоку, що включає тільки легкові автомобілі, км/год.;

- коефіцієнт, що залежить від частки легкових автомобілів у транспортному потоці (див. додаток Ж).

 

, (5.5)

 

де - середня максимальна можлива швидкість руху (дивись додаток Ж).

За результатами визначення шумового забруднення складають лінійний графік (рис. 5.1). Оцінку шумового забруднення виконують згідно з санітарними нормами припустимого шуму на території житлової забудови: «відмінно», якщо рівень шуму Менше 35 дБА;«добре», якщо рівень шуму не перевищує 80 дБА;«задовільно», якщо рівень шуму Менше 110 дБА;«незадовільно», якщо рівень перевищує 110 дБА.

Зробити висновки про ступінь шумового забруднення від проїзду по дорозі транспортних засобів.

 

Таблиця 5.2 – Характеристика перегонів

Показник	Ділянка	Номер варіанта
Довжина перегону, м
Поздовжній ухил на перегоні, ^0/00
Характеристика покриття	Ц	А	Ш	Ц	А	Ш	Ц	А	Ш	Ц
Кількість смуг руху	2 із розділ смугою	4 із розділ смугою	2 без розділ смугою	6 із розділ смугою	3 із розділ смугою	4 із розділ смугою	2 без розділ смугою	4 із розділ смугою	6 із розділ смугою	4 із розділ смугою
Відстань від забудови до проїзної частини, м
Розміщення будівлі	0,2-1,1	0-0,8	1,0-1,7	1,4-2,0	0,5-1,1	0,4-1,2	0-0,6	0,9-1,6	0,5-0,9	1,2-1,8
Розміщення перехресть	0,1;1,5	1,0;1,7	0,4;1,9	0,2;1,1	0,3;1,6	0,1;1,8	0,9;1,8	0,5;1,9	0,1;1,4	0,3;0,9

Примітка: Ц – цементобетон, А – асфальтобетон, Ш – шорстка поверхнева обробка

У табл. 5.2 обирають варіант за останньою цифрою номера залікової книжки студента.

		Рис. 5.1 – Лінійний графік рівня еквівалентного звуку

 

Lтп = 62,6

Lт = +2,0

;

Lп = +2,0

Lq = +3,0;

+5,0

+2

+2

 

 

0,3

4,9

+4,0

+0,5

+5,6

-4,9

+1,0

+0

+2,0

+0

+3

+1,5

+0

+2,5

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Державні будівельні норми України. Автомобільні дороги ДБН В.2.3-4-2000. – К.: Держбуд України, 2000.

2. Климатологический справочник. - М.: Гидрометиздат, 1970.

3. Проектирование автомобильных дорог. Справочник / Под ред. Г.А. Федотова. – М.: Транспорт, 1986.

4. Поспелов П.И. Борьба с шумом на автомобильных дорогах. – М: Транспорт, 1981.

5. Сахаев В.Г., Щербицкий Б.В. Справочник по охране окружающей среды. - К.: Будівельник, 1986.

6. Канило П.М., Бей И.С., Ровенский А.И. Автомобиль и окружающая среда. – Харьков: Прапор, 2000. – 304 с.

7. Аксенов Н.Я., Аксенов В.И. Транспорт и охрана окружающей среды. – М.: Транспорт, 1986. – 176 с.

8. Шило В.В. Автомобиль глазами эколога. – Х.: Торнадо, 2002. – 183 с.

9. Гутаревич Ю.Ф., Климпуш О.Д. и др. Снижение токсичности выбросов при эксплуатации автомобиля. – К.: Техника, 1981. – 88 с.

10. Иванов Н.И., И.М. Фадин Инженерная экология и экологический менеджмент. – М.: Логос, 2003. – 527 с.

11. Павлова Е.И. Экология транспорта. – М.: Транспорт, 2000. – 247 с.

12. Голубев И.Р., Новиков Ю.В. Окружающая среда и транспорт. – М.: Транспорт, 1987. – 206 с.

13. Філіппов А.З. Промислова екологія (транспорт). – К.: Вища шк., 1995. – 81 с.

14. Говорущенко Н.Я. Экономия топлива и снижение токсичности на автомобильном транспорте. – М.: Транспорт, 1990. – 130 с.

15. Дьяков А.Б., Вздыхалкин В.Н., Рузский А.В. Экологическая безопасность автомобиля. – М.: Высш. шк., 1983. – 218 с.

16. Козлов Ю.С., Меньшова В.П. и др. Экологическая безопасность автомобильного транспорта. – М.: "Агар", 2000. – 210 с.

17. Акимова Т.А., Кузьмин А.П. и др. Экология. Природа – человек – техника. – М.: "Прапор", 2003. – 158 с.

18. Семиноженко В.П., Канило П.М. и др. Энергия. Экология. Будущее. – Харьков: "Прапор", 2003. – 459 с.

19. Дойер О.К., Лось В.А. Экология и устойчивое развитие. – М.: УРАО, 1997. – 287 с.

 

Додаток А