Платники податку на додану вартість з 01 січня 2011 р.

Податок на додану вартість

У розділі V Податкового кодексу (ПК) визначаються основні положення щодо податку на додану вартість (ПДВ). Хоча ці положення суттєво не відрізняються від положень чинного раніше Закону про ПДВ, однак усе ж таки з’явилися нові аспекти та нюанси щодо нарахування та сплати ПДВ, які потрібно розглянути в доповіді.

Ставка ПДВ

Відповідно до ст. 193 розд. V ПК передбачено дві ставки податку; основна ставка в розмірі 17% і нульова ставка, яка здебільшого застосовується для операцій з експорту товарів чи супутніх такому експорту послуг.

Однак у п. 10 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПК установлено, що ставка ПДВ у розмірі 17% починає застосовуватися тільки з 1 січня 2014 року. А в період із 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року застосовується ставка 20%.

Платники податку на додану вартість з 01 січня 2011 р.

Відносини, що виникатимуть у сфері оподаткування податком на додану вартість, з 01 січня 2011 регулюються Податковим кодексом від 02.12.2010р. №2755-VI (далі, по тексту- Кодекс). Платником податку на додану вартість є особа, яка відповідає одній із наведених у статті 180 Розділу V Кодексу ознак платника податку, а саме:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа – управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Реєстрація платників ПДВ

У Податковому кодексі збереглася головна умова для обов’язкової реєстрації платником ПДВ. Так, згідно зі ст. 181 ПК особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ (крім особи, яка є платником єдиного податку) у разі, якщо загальна сума від здійснення нею операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ).

Змінено строки подання заяв на реєстрацію платником ПДВ. Зокрема, особи, які перевищили вищезазначений граничний обсяг поставок, заяву на реєстрацію повинні подати не пізніше 10-го числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулося таке перевищення (Закон про ПДВ передбачав строк не пізніше 20-го календарного дня з моменту перевищення).

Порядок добровільної реєстрації платником ПДВ визначено у ст. 182 розд. V ПК. Так, якщо особа, обсяги постачання товарів (послуг) у якої не перевищують 300 тис. грн., а обсяги постачання товарів (послуг) іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50% загального обсягу постачання, уважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник ПДВ, то така реєстрація здійснюється за її заявою.

Тобто ПК передбачає дві обов’язкові умови для реєстрації осіб за добровільним рішенням, а саме:

· особа повинна здійснювати діяльність протягом 12 місяців;

· протягом цих 12 місяців обсяги поставки платникам ПДВ не

повинні бути менше 50% від загального обсягу поставок.

Аналогічна вимога міститься також і в ст. 184 ПК, у якій ідеться про порядок анулювання реєстрації платника податку. Це означає, що в разі недотримання вищезазначених умов реєстрація платника ПДВ може бути анульована за ініціативою органів ДПС, а тому платники ПДВ, які зареєструвалися за своїм добровільним рішенням, повинні дотримуватися таких умов і під час подальшої діяльності.

 

Нововведення щодо пільгових режимів

Протягом останніх років у платників виникало багато запитань щодо визначення податкових зобов’язань і визнання умовного продажу за операціями з активами суб’єктів господарювання під час реорганізації Ураховуючи пропозиції громадських організацій та створених робочих груп, які працювали над розробкою різних розділів ПК, було прийняте зважене рішення, що такі операції не є об'єктом оподаткування і за такими операціями не провадиться ні коригування податкового кредиту, ні визнання умовного продажу, а реорганізована юридична особа може бути зареєстрована як новий платник ПДВ. Це відображено в пп. 186.1:7, п. 184.7,

184.7, 198.5, 199.6 розд. V ПК.

Згідно з пп. 196.1.14 ПК відтепер не є об'єктом оподаткування послуги, перераховані в пп. «в» п. 186.3, а саме: консультаційні, інжинірингові, інженери, юридичні (у т. ч, адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій із питань інформатизації надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з інформації

комп'ютерних систем.

Також передбачено нову додаткову пільгу щодо операції з виконання будівельно-монтажних робіт із будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти. Законом про ПДВ (пп. 5.1.20) було передбачене звільнення від обкладення ПДВ операції з постачання житла, крім першої поставки, тобто крім поставки новозбудованого житла. Ця норма зберігається і в розд. V ПК, але разом із тим з’явилася норма щодо звільнення від обкладення ПДВ доступного та бюджетного житла. Тобто тепер не всі операції з поставки новозбудованого житла будуть підлягати оподаткуванню.

Під «доступним житлом», як визначено в Законі від 25.12.08 р. № 800 «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», розуміється житло, що будується із залученням державних коштів, і при цьому частка держави в такому будівництві повинна бути не менше ніж 30%.

Податкові векселі

Питання податкових векселів досить гостре, актуальне й широко обговорюване під час роботи над розд. V ПК. Але враховуючи досвід останніх трьох років (починаючи з 2008 року) і позитивні наслідки для адміністрування ПДВ, а також недопущення використання податкових векселів у схемах мінімізації податкових зобов’язань, було прийняте остаточне рішення відмовитися від такої форми сплати ПДВ щодо товарів, які ввозяться на митну територію України. Відповідні зміни будуть унесені й до податкової декларації з ПДВ, у якій були передбачені відповідні рядки (ряд. 6 і ряд.19) щодо податкових векселів.

Єдиними, кому відповідно до підрозд. З розд. XX ПК дозволено застосовувати податкові векселі, є підприємства суднобудування, але і для них таке право поширюється не на всі товари, а тільки на обмежену групу; устаткування, обладнання та комплектуючі до них, які не виробляються в Україні. Перелік таких підприємств, а також товарів буде затверджено відповідною постановою КМУ, і вексель щодо таких товарах видаватиметься суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності (маються на увазі підприємства суднобудування) на 720 днів і погашатиметься виключно у грошовій формі.

Відшкодування ПДВ

Порядок розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ (ст. 200 ПК) не змінено. Тобто від’ємне значення ПДВ, не погашене зобов’язаннями наступного звітного періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню в частині, фактично сплаченій у попередніх податкових періодах постачальникам або до бюджету.

Обмежень із перенесенням ряд. 26 декларації з ПДВ не передбачено. Тобто платники не повинні турбуватися про суму від'ємного значення, яка накопичена в ряд. 26, але не була оплачена постачальникам, у зв'язку із чим вони не мали права включати такі суми ПДВ до розрахунку бюджетного відшкодування. Такі суми від’ємного значення не пропадуть, а будуть перенесені у відповідний рядок декларації з ПДВ за січень 2011 року.

Новацією ПК є введення автоматичного відшкодування ПДВ, на яке

матимуть право такі платники податку:

· які не перебувають у судових процедурах банкрутства;

· юридичні особи та фізичні особи - підприємці, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і до цього реєстру стосовно них не внесено записів про відсутність підтвердження відомостей, відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання), прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи, припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та стосовно таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

· які здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 50% загального обсягу поставок (для платників податку із квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів));

· у яких загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов’язаннями його контрагентів, у частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних не перевищує 10% заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування;

· у яких середня заробітна плата не менше ніж у 2,5 разу перевищує мінімальний, установлений законодавством рівень у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розд. IV ПК;

· які відповідають одному з таких критеріїв: або чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах із такими платниками податку, перевищує 20 осіб у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів); або платник має основні фонди для ведення задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців; або відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів);

· які не мають податкового боргу.

Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подання звітності.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Уведено ще одну норму, яка певний час була відсутня в чинному законодавстві. Тепер передбачена відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування ПДВ, тобто встановлено паритетні умови і для платників, і для держави. Так, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного ст. 200 ПК строку, уважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки НБУ, установленої на момент виникнення заборгованості, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Місце постачання послуг

Як і раніше, операції з постачання послуг, місце постачання яких (визначається відповідно до ст. 186 ПК) розташоване на митній території України, є об'єктом обкладення ПДВ (п. 185.1 ПК).

У загальному випадку (за винятком послуг, указаних в п. 186.2 і 186.3 ПК) місце постачання визна-чається як місце реєстрації постачальника послуг (п. 186.4 ПК).

Звітний податковий період

Відповідно до ст. 202 ПК звітним податковим періодом залишається один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених ПК, - календарний квартал.

Так, право звітувати за квартал у період із 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року надане тим платникам податку, які відповідно до пп. «б» п. 154.6 ПК мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток.

Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом із декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року. У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду платник податку втрачає право на застосування нульової ставки податку на прибуток, згідно з вищезгаданою нормою він зобов’язаний самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого.

Бюджетне відшкодування

Передбачається запровадження автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість платникам, які відповідають одночасно визначеним обов’язковим критеріям (сумлінним платникам) та

та нарахування пені за несвоєчасне відшкодування таким платникам.

Факультет обліку та аудиту

 

ДОПОВІДЬ

з дисципліни “Податковий контроль”

на тему:

«ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ»

 

Виконала:

студентка групи 11-ОА-Магістр

денної форми навчання

Бондар Т.В.

Перевірила: Шевчук О.Д.

 

 

Вінниця – 2011

Податок на додану вартість

У розділі V Податкового кодексу (ПК) визначаються основні положення щодо податку на додану вартість (ПДВ). Хоча ці положення суттєво не відрізняються від положень чинного раніше Закону про ПДВ, однак усе ж таки з’явилися нові аспекти та нюанси щодо нарахування та сплати ПДВ, які потрібно розглянути в доповіді.

Ставка ПДВ

Відповідно до ст. 193 розд. V ПК передбачено дві ставки податку; основна ставка в розмірі 17% і нульова ставка, яка здебільшого застосовується для операцій з експорту товарів чи супутніх такому експорту послуг.

Однак у п. 10 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПК установлено, що ставка ПДВ у розмірі 17% починає застосовуватися тільки з 1 січня 2014 року. А в період із 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року застосовується ставка 20%.

Платники податку на додану вартість з 01 січня 2011 р.

Відносини, що виникатимуть у сфері оподаткування податком на додану вартість, з 01 січня 2011 регулюються Податковим кодексом від 02.12.2010р. №2755-VI (далі, по тексту- Кодекс). Платником податку на додану вартість є особа, яка відповідає одній із наведених у статті 180 Розділу V Кодексу ознак платника податку, а саме:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа – управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Реєстрація платників ПДВ

У Податковому кодексі збереглася головна умова для обов’язкової реєстрації платником ПДВ. Так, згідно зі ст. 181 ПК особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ (крім особи, яка є платником єдиного податку) у разі, якщо загальна сума від здійснення нею операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ).

Змінено строки подання заяв на реєстрацію платником ПДВ. Зокрема, особи, які перевищили вищезазначений граничний обсяг поставок, заяву на реєстрацію повинні подати не пізніше 10-го числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулося таке перевищення (Закон про ПДВ передбачав строк не пізніше 20-го календарного дня з моменту перевищення).

Порядок добровільної реєстрації платником ПДВ визначено у ст. 182 розд. V ПК. Так, якщо особа, обсяги постачання товарів (послуг) у якої не перевищують 300 тис. грн., а обсяги постачання товарів (послуг) іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50% загального обсягу постачання, уважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник ПДВ, то така реєстрація здійснюється за її заявою.

Тобто ПК передбачає дві обов’язкові умови для реєстрації осіб за добровільним рішенням, а саме:

· особа повинна здійснювати діяльність протягом 12 місяців;

· протягом цих 12 місяців обсяги поставки платникам ПДВ не

повинні бути менше 50% від загального обсягу поставок.

Аналогічна вимога міститься також і в ст. 184 ПК, у якій ідеться про порядок анулювання реєстрації платника податку. Це означає, що в разі недотримання вищезазначених умов реєстрація платника ПДВ може бути анульована за ініціативою органів ДПС, а тому платники ПДВ, які зареєструвалися за своїм добровільним рішенням, повинні дотримуватися таких умов і під час подальшої діяльності.