Розкрити предмет етнографії дитинства

Розкрити предмет етнографії дитинства

Дитинство - самоцінний час життя людини, який являє собою фізіологічні педагогічні та психологічні педагогічні явища, має історичне походження і культуру. Етнографія дитинства – наука про походження і явища дитинства в історії і культурі, це синтез педагогіки та етнографії, дослідження матеріальної і духовної культури дитини її побуту і звичаїв.Термін вперше вжила О. Капіца у праці «До питань про етнографію дитячого віку», вона висловила думку, що етнографія дитинства охоплює всі сторони дитячого побуту.Дитинство його світ та побут мають свої особливості, дитяча етнографія – це процес вростання нового покоління в життя дорослих. Етнографія дитинства – галузь міждисциплінарна, займає положення між етнографією, психологією, соціологією та педагогікою, займається порівняльним вивченням традиційних способів виховання дітей.

В предметі етнографії дитинства можна виділити наступні складові:

1. Дитинство як елемент культури

2. Соціалізація дітей як спосіб існування культури

Дитинство як особлива субкультура суспільства.

 

 

Розкрийте суть поняття дитинства у філософії та психології

Дитинство – це період в житті людини, яка є по суті підготовкою її до дорослого життя, самостійної праці й включає початкові періоди життя людини. Проте теоретичне осмислення особливого соціокультурного поняття «дитинство», трактування його сутності свідчить про те, що дитинство як явище соціальної картини світу є загальновживаним, розглядається багатьма науками (філософією, психологією, педагогікою, соціологією, історією, етнографією тощо), але водночас малозрозумілим і недостатньо вивченим.

З огляду на це, існують різні погляди щодо сутності й тривалості дитинства. Згідно з довідниковою літературою дитинство визначається як певний вік, що має свої межі та особливості. Проте словники з різних наук по-різному тлумачать це поняття.

Наприклад, згідно з довідниковою літературою дитинство – це: дитячий вік, дитячі роки [3; 14]; стан дитини до повноліття [14]; період життя людини у вікових межах від народження до закінчення середньої школи, тобто від народження до 16-17 років.

У філософській літературі термін «дитинство» розглядається дуже рідко й абстрактно. Так, дитинство як філософський феномен – ніщо за своєю суттю, воно ніяке, не має константної форми, виступає мірою можливостей людини. Воно є тією основою, яка закладається у житті людини, формує її як особистість, а в подальшому лише розгортається [6]. У працях філософів термін «дитинство» традиційно розглядався однобічно і поверхово, як правило у двох аспектах – виховання і права; при цьому і в першому, і в другому разі домінує ідея несамостійності, залежності, й не тільки дитини. Так, Платон і Аристотель спираються на основні норми права, прийняті в античності стосовно неправоздатних членів суспільства (раби, жінки, діти). У концепції Гегеля дитина трактується як істота, що підлягає вихованню. У Гегеля, як і у Канта, особлива увага приділяється правовому аспекту дитинства. Сучасна філософія розглядає дитинство не як автономне явище, а як макрокосм, щомістить у собі інші світи, зокрема світ дорослих, і його невід’ємним елементом є дитячість.

Психологічні словники мають своє тлумачення поняття «дитинство», а саме – це термін, що позначає початкові періоди онтогенезу (від народження до підліткового віку)

Дитинство є особливим етапом онтогенетичного розвитку людського індивіда, який триває від зачаття до підліткового віку, охоплюючи такі періоди, як новонародженість, немовля, раннє дитинство, дошкільний вік і молодший шкільний вік. Від дорослості воно відокремлене перехідними періодами - підлітковим віком, ранньою та зрілою юністю. У дитинстві поєднані процеси дозрівання, росту й розвитку. Кожен окремий його період характеризується специфічною соціальною ситуацією розвитку, провідним видом діяльності та виникненням новоутворень у психіці й особистості індивіда.

 

Дитинство у педагогіці

Вперше поняття «дитинство» як загальна фаза розвитку людини буловизначено в сімейній педагогіц іепохи Відродження, описано в працяхК. Гельвеція, Д. Дідро, Я. Корчака, Дж. Локка, Й. Песталоцці, Ж‒Ж. Руссо.

Надзвичайновагомою для розуміннясенсудитинства є педагогічнаспадщинавидатнихвчених Я. Коменського, Я. Корчака, А. Макаренка,

В. Сухомлинського, К. Ушинського.Безлічцікавихідейщодовиховання йрозвиткудитинимістятьроботисучаснихдослідників В. Абраменкової, Ю. Азарова, Ш. Амонашвілі,О. Асмолова, Г. Ковальової, Г. Щедровицького та ін. Значноїактивностінинінабуваєвивченнядитинства як особливоїсубкультури, представлене у працях таких науковців, як М. Гудмен, Т. Алієва, Н. Короткова, В. Мухіна,Н. Большунова, В. Савченко та ін.

У педагогічних словниках дитинствовизначаєтьсяширше, ніж в іншихдовідниковихвиданнях, а саме: як періоджиттялюдинивіднародження до юнацькоговіку, коли відбуваєтьсяїїфізичний і розумовийрозвиток, соціальнестановлення [8]; періодонтогенетичногорозвиткулюдинивіднародження до дорослості, якийхарактеризується ростом організму, формуваннямвищихпсихічнихфункцій, маєбіологічну основу й опосередкованийсоціально-культурними факторами, вихованням і навчанням [9; 12]; періодінтенсивногофізичного та психічногорозвиткуіндивіда, протягомякоговідбуваєтьсяпідготовкайого до життядорослих. Цяпідготовказабезпечується системою навчання та виховання і є наслідкомзасвоєнняіндивідомдосвідулюдства, здобутківйогоматеріальної та духовноїкультури [4].

дитинство – явищеісторичне, і йогозміст і тривалістьзмінювалисьпротягомстоліть, і строк закінченнядитинствавстановлюєтьсявідповідно до норм і традиційсуспільства. І самесуспільствовизначаєрізнутривалістьдитинства і різніісторичніепохи й у різнихнародів [11, с. 261]. Наприклад, дитинство в первісномусуспільствібулокоротким, оскільки спектр засвоюванихзразківповедінкибувобмеженийумовамиіснуванняцьогосуспільства. Щобзасвоїти роль дорослоїлюдини, дитинідостатньобулодосягтипевногорівняфізичногорозвитку й оволодіти набором щоденнонеобхіднихзнань, умінь та навичок. У Середньовіччідитинствотривалодовше, адже з розвиткомсуспільства роль дорослихрозширюється по міріоволодіннялюдством силами природи й ускладненнялюдськихстосунків. Дитинствосучасноїдитинирозтягнутощебільше і наповнюєтьсябезліччюскладнихвидівдіяльності, обумовленихсоціально-економічним і культурнимрозвитком [11].

Однакобмеженістьлюдськогожиттяробитьнеприпустимимбезкінечнеподовженнядитинства. Межеюдитинствавважають строк, необхідний для формуваннязрілоїактивноїособистості, яка маєсоціальнувідповідальність. Надмірнезбільшенняцього строку при сформованостіорганізму й широкійінформованостіпредставляє собою так званий особистіснийінфантилізм. У таких випадкахкількістьпрожитихроків повинно свідчити про зрілістьлюдини, але недосконалаповедінка й несформованістьосновних рис особистості не дають для цьогодостатньопідстав [11, с. 261].

Тому історичнозмінавікових меж дитинства в бікподовженняпояснюєтьсяускладненнямзмісту й завданьнавчання та вихованнядітей, що, у свою чергу, є наслідкомпідвищенихвимог до підготовкилюдини до самостійноїдорослоїпраці, інтенсифікаціївиробництва, підвищення культурного, економічногота соціальногорівня людей [2].

Отже, аналізіснуючихвизначеньпоняття «дитинства» дозволяєзробитивисновок, щонайчастішецимтерміномпозначаєтьсяперіоддитинивіднародження до підлітковоговіку (10-11 років). У широкомусмислідитинствоохоплюєперіоджиттяособистості до появиможливостівключитися в дорослежиття.

 

Розкрити предмет етнографії дитинства

Дитинство - самоцінний час життя людини, який являє собою фізіологічні педагогічні та психологічні педагогічні явища, має історичне походження і культуру. Етнографія дитинства – наука про походження і явища дитинства в історії і культурі, це синтез педагогіки та етнографії, дослідження матеріальної і духовної культури дитини її побуту і звичаїв.Термін вперше вжила О. Капіца у праці «До питань про етнографію дитячого віку», вона висловила думку, що етнографія дитинства охоплює всі сторони дитячого побуту.Дитинство його світ та побут мають свої особливості, дитяча етнографія – це процес вростання нового покоління в життя дорослих. Етнографія дитинства – галузь міждисциплінарна, займає положення між етнографією, психологією, соціологією та педагогікою, займається порівняльним вивченням традиційних способів виховання дітей.

В предметі етнографії дитинства можна виділити наступні складові:

1. Дитинство як елемент культури

2. Соціалізація дітей як спосіб існування культури

Дитинство як особлива субкультура суспільства.