Теорія психоаналізу фройда, її стосунок до літератури і мистецтва. Концепція колективного підсвідомого юнга.

«Поет і фантазування»З.Фройд. Фройд пише, що нам слід шукати слідів першої поетичної діяльності вже у дітей.Найулюбленіше заняття дітей – гра. Кожна дитина, що грається, поводиться як поет, бо витворює власний світ – світ фантазій, те ж саме робить поет, творячи фантазію і сприймаючи її як реальність. Щасливий ніколи не фантазує. Невдоволення бажання – рушійна сила фантазії, кожна фантазія – коректива дійсності.Наші сни – це також фантазії.Поезія, як і мрія, є продовженням і замінником дитячих ігор.

Письменник вміє розділяти своє власне я на безліч інших я, тобто первтілюватися в своїх героїв. Фройд розглядає явище СУБЛІМАЦІЇ - психоаналітичний термін, що означає один із психологічних захисних механізмів. Сублімація проявляється у заміні людиною однієї потреби, більш важливої, але такої, яку не повністю можна задовольнити, іншою потребою, менш важливою, але такою, яку можна більш повно задовольнити, або, відповідно, одного, більш привабливого об’єкту іншим, менш привабливим, об’єктом, - як шлях народження твору.

Структура особистості за Фройдом:ід, еґо, суперего.

«Психологія і поезія» К.Юнг

Хоча особиста психологія творця і пояснює дещо у його творі, але не сам твір. Якби вона повинна була пояснити твір, то все творче в ньому виявилося б звичайним симптомом. Усі психічні струмені у свідомості можуть бути пояснені, але творчі первні, що кореняться у безмежності підсвідомого, назавжди закриті для людського пізнання. Включаючи свою психологію у твір, письменник зачіпає тим самим щось у душі кожного (колективне підсвідоме). Суть мистецтва не в тому, що воно позначене власними особливостями,а в тому, що воно підіймається високо над особистим і говорить від імені людського духу і серця усього людства.

Структура особистості за Юнгом: его, особисте підсвідоме,колективне підсвідоме.

Згідно з Фройдом, початком та основою психічного життя людини є різноманітні біологічні механізми. Фройд наполягав на тому, що духовний онтогенез людини скорочено повторює хід розвитку людства в силу того, що у своїх психічних структурах кожна людина несе тягар переживань віддалених предків.

Модель особистості, створена Фройдом, являє собою трьохповерхову формацію:

— нижній шар (Воно) охоплює все природжене, генетично первинне, підпорядковане принципу задоволення й нічого не знає ані про реальність, ані про суспільство. Її вимоги повинна задовольняти інстанція Я (Еґо)

— середній шар (Я) - самозбереження організму, запам’ятовування досвіду зовнішніх впливів, запобігання загрозливим впливам, контроль над вимогами інстинктів (що виходять від Воно)

— верхній шар (Над-Я) служить джерелом моральних і релігійних почуттів, є контролюючим і караючим агентом. Виникає в ранньому дитинстві і залишається практично незмінним у наступні роки.

Фройд надавав важливої ролі в формуванні та життєдіяльності особистості також Едіповому комплексу. Едіпів комплекс – у грецькій міфології – це розповідь про царя Едіта, який вбив батька і одружився зі своєю матір’ю.

Психічна діяльність людини, його психіка функціонують одночасно в трьох взаємопов'язаних рівнях: несвідомому, підсвідомому і свідомому.
Несвідомий рівень психічної діяльності являє собою вроджену інстинктивно-рефлекторну діяльність. Поведінкові акти на несвідомому рівні регулюються несвідомими біологічними механізмами. Вони спрямовані на задоволення біологічних потреб - самозбереження організму та виду (продовження роду.

Підсвідомий рівень психічної діяльності - узагальнені, автоматизовані в досвіді даного індивіда стереотипи її поведінки - вміння, навички, звички, інтуїція.

У підсвідомість витісняються і різні комплекси - нереалізовані бажання, пригнічені прагнення, різні побоювання і занепокоєння, амбіції і завищені претензії.

Вища сфера підсвідомості - інтуїція (звана іноді навіть надсвідомістю). Інтуїтивні рішення не виникають тільки в сфері підсвідомості. Інтуїція задовольняє запит свідомості на певний комплексний блок раніше отриманої інформації.

Несвідома сфера психіки людини - глибинна сфера його психіки, Сюди ж, очевидно, примикають надія і любов, різні парапсихічні явища (ясновидіння, телепатія, екстрасенсорні феномени

Поряд з підсвідомістю 3. Фрейд розрізняє і надсвідомість - "супер-его". Вся духовна сфера людини - це сфера надсвідомості, що протистоїть егоїстичної обмеженості індивіда, сфера його ідейної височини, морального досконалості.

Як і Фройд, Юнг присвятив себе вивченню динамічних несвідомих потягів та їхнього впливу на людську поведінку і досвід. До основних понять вчення Юнга відносять поняття про інтроверсії та екстраверсії, відкриття чотирьох основних психічних функцій, дослідження колективного несвідомого, особливий погляд на структуру особистості, а в зв'язку з цим - створення аналітичної психотерапії.

Поняття про інтроверсії таекстраверсії базується на тому, що фокус інтересів кожного індивідуума може бути звернений переважно до свого внутрішнього "Я" (інтроверсія) або до зовнішнього світу (екстраверсія). Інтроверти насамперед зацікавлені і спонукувані власними думками. Небезпека для них полягає в тому, що якщо занадто глибоко зануритися у своє внутрішнє "Я", то можна втратити контакти із зовнішнім оточенням. Екстраверти переважно зайняті зовнішнім світом, вони легше встановлюють соціальні зв'язки і краще усвідомлюють, що відбувається навколо них. Небезпека для них полягає у втраті уміння аналізувати свої внутрішні психічні процеси.

Юнг виділяє чотири основні психічні функції: мислення, відчування, відчуття й інтуїцію, на підставі чого утворюються типи людей, в яких розвинуті ті або інші функції. Якщо мислення і відчування Юнг розцінював як способи прийняття рішення, то відчуття й інтуїцію - як способи одержання інформації. Відчуття засноване на конкретних фактах, на тому, що можна побачити, понюхати, поторкати.

Психічні функції в людини розвинуті нерівномірно: зазвичай одна з них домінує, ще одна - супроводжує, а інші дві виражені слабо і знаходяться в несвідомому.
За Юнгом, крім особистого несвідомого, існує ще й колективне несвідоме, що містить досвід розвитку всього людства і передається від покоління до покоління. За переконаннями Юнга, психіка дитини при народженні не є "чистою грифельною дошкою", а містить певні структури (архетипи), що надалі впливають на її розвиток, формування її "Я" та способи взаємодії зі світом.

Основу колективного несвідомого становлять архетипи, тобто "форма без змісту", що організує і спрямовує психічні процеси. Архетипи виявляють себе у вигляді символів: в уявах героїв, міфах, фольклорі, обрядах, традиціях тощо як узагальнений досвід наших предків. Головні з них - архетип матері, тобто збірний образ жінки, архетип батька, що визначає загальне ставлення до чоловіків. Я. Юнг зарахував до архетипів і основні елементи структур особистості, віділяючи такі елементи (шари): персону, Его, тінь, Аніму (у чоловіків), Анімус (у жінок) і самість.

Персона - це манера говорити, мислити, вдягатися, це характер, соціальна роль, здатність самовиражатися у суспільстві.

"Его" - центр свідомості, і тому відіграє основну роль у свідомому житті: створює відчуття усвідомленості і послідовності наших думок та дій, відповідальне за зв'язок свідомого і несвідомого.

Тінь - центр особистого несвідомого, куди входять бажання, переживання, тенденції, що заперечуються індивідуумом як несумісні з існуючими соціальними стандартами, поняттями про ідеали і т. д.

Аніма й Анімус - найстаріші архетипи, що справляють великий вплив на поведінку індивідуума.

Самість - архетип цілісності особистості, самість об’єднує свідоме і несвідоме, що взаємно доповнюють одне одного до цілісності. За Юнгом, самість означає всю особистість. Але вся особистість людини не піддається опису, тому що її несвідоме не може бути описане.