Фіксований сільськогосподарський податок

Платники: сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Об’єкт оподаткування: площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

База оподаткування: нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень)

Порядок нарахування та сплати податку Базовим податковим (звітним) періодом для податку є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ПКУ.

Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

а) у I кварталі - 10 відсотків;

б) у II кварталі - 10 відсотків;

в) у III кварталі - 50 відсотків;

г) у IV кварталі - 30 відсотків.

 

Екологічний податок

Платник податку: суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: 1) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; 2) скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; 3) утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Об’єкт та база оподаткування: 1) обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; 2) обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти; 3) обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів; 4) обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк; 5) обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

 

Економічна сутність та значення мита та митних зборів

Мито і митні збори є основним інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності. В свою чергу основними елементами митного тарифу є мито, ставки мита, митна вартість товару, тарифні пільги (тарифні преференції, тарифні привілеї). Всі види платежів, які стягуються митними органами України при переміщенні через митний кордон товарів і транспортних засобів, а також в інших випадках, що встановлені митним законодавством України, називаються митними платежами.

Мито – непрямий податок на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон.

В Україні застосовуються такі види мита:

1) ввізне (імпортне);

2) вивізне (експортне);

3) сезонне;

4) особливі види:

— спеціальне;

— антидемпінгове;

— компенсаційне

Митні збори — це збори, які стягуються понад мито за виконання обов'язків митних органів, а також за надання послуг в галузі митної справи. Митні збори, які нараховуються за вантажною митною декларацією, справляються при кожному здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів за вантажною декларацією за винятком окремих випадків.

Митні платежі являють собою систему, яку можна поділити на дві групи:

1) основні — це обов'язкові платежі, які стягуються при переміщенні через митний кордон із суб'єктів, що не характеризуються специфічними особливостями. Ці платежі стягуються у більшості випадках, тому і мають таку назву. До таких платежів належать:

— мито;

— митні збори, які нараховуються за вантажною митною декларацією (за митне оформлення товарів, за перебування товарів та інших предметів під митним контролем);

— податки: податок на додану вартість, акцизний збір.

2) додаткові — це митні платежі за додатково надані митницею послуги чи дії (за зберігання товарів, плату за участь в митних аукціонах тощо). Такі платежі є зборами, які регулюють сплату при різних митних режимах. Особливості їх нарахування регулюються Державною митною службою України.

 

Термінологія митної справи.

Мито - непрямий податок на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон.

Митні платежі - податки, що відповідно Податкового Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон країни та контроль за справлянням який покладено на митні органи;

Загальне керівництво митною справою в Україні: ВРУ, Каб.мін, Державна митна служба України – центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, які забезпечують реальну державну політику у сфері митної справи. Державний митний комітет України => регіональні митниці => митниці.

Суб’єктами сплати мита є - фізичні та юридичні особи, які здійснюють переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, що підлягають митному оподаткуванню. Об`єктами сплати мита є безпосередньо експортно – імпортні операції, тобто митна вартість товарів чи інших предметів, що переміщаються через митний кордон України.

Декларація митної вартості - документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим;

Зона митного контролю - місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні формальності;

Єдиний митний тариф – систематизований звіт ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Митною вартістю товарів є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Датою виникнення податкових зобов’язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов’язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

 

Види та ставки мита.

Види мита:

1.Залежно від напряму переміщення товару: ввізне, вивізне, транзитне. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.

2. Залежно від способу нарахування: сезонне, адвалерне, комбіноване та специфічне. Сезонне – що нараховується на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення. Адвалерне – що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, котрі обкладаються митом (легкові автомобілі). Специфічне – що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів (сигарети, нафтопродукти, горілка). Комбіноване – що поєднує обидва ці види митного обкладення. Високі ставки мита встановлюються на ввезення: продовольчої і сільськогосподарської сировини, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, автотранспорту.

3.Залежно від обмеження імпорту чи експорту: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне. Спеціальне: як захисний засіб (якщо товари ввозяться на митну територію у таких кількостях та на таких умовах, які завдають чи загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам; як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси, для припинення недобросовісної конкуренції; Антидемпінгове: ввезення на митну територію України товарів за ціною, нижчою за їх конкурентну ціну в країні експорту, що загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам; вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів таких товарів. Компенсаційне: ввезення на територію України товарів, при виробництві або експорті яких використовувалася субсидія, якщо таке ввезення перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні; вивезення за межі митної території України товарів при виробництві або експорті яких використовувалась субсидія.

Від сплати мита звільняються: транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу, пасажирів; валюта України, іноземна валюта, цінні папери та банківські метали; товари та предмети, що стали в результаті пошкодження непридатними для використання як вироби або матеріали; предмети, що ввозяться (вивозяться) для особистого користування організаціями та особами, які користуються правом безмитного ввезення (вивезення); товари та інші предмети, що знову ввозяться (вивозяться) на митну територію України і походять з іншої території (з України, які були оплачені митом при первісному ввезенні (вивезенні) та тимчасово вивозились (ввозились) за межі (на митну територію) України.