Розподіл пам’яток архітектури по районах



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розподіл пам’яток архітектури по районах



Назва району Число пам’яток архітектури З них описано в ПГА Доля пам’яток, описаних в ПГА
Заставнівський 35.3 %
Кельменецький 0.0 %
Сокирянський 0.0 %
Хотинський 20.0 %
Всього 10.8 %

 

З таблиці видно, що найбільше пам’яток описано в ПГА в Заставнівському районі, але й там вони складають лише невелику частину всіх пам’яток; більшість же районів, через які про­тікає Дністер.

Аналізуючи насиченість населених пунктів пам’ятками (рис 2.1.), слід звернути увагу на те, що лише невелика частина населених пунктів зовсім не має пам’яток. Можливо, це число – 49 сіл – ще зменшиться при більш ретельному виявленні пам’яток. Біля двох третин населених пунктів мають ли­ше по одній пам’ятці, і порівняно невелика кількість пунктів має 2 та більше пам’яток. Це говорить нам, що насиченість даної території пам’ятками не є дуже великою.

Рис 2.1. Розподіл населених пунктів за числом пам’яток

 

159 пам’яток не датовано; 165 більш-менш датованих пам’яток розподіляються за датами заснування, як показано на наступній діаграмі (рис 2.2). Як видно з діаграми, половина пам’яток (точніше, 55 %) заснована в 19 – 20 ст., і лише 12 % пам’яток засновано до початку 18 ст. Така ситуація цілком знаходить своє пояснення в історичній долі краю : більша його частина була сильно спустошена під час турецько-українсько-польських війн за Поділля, які тривали в 1672 – 1699 роках; більшість людей загинули або повтікали з цих теренів, міста й села були сплюндровані, а споруди, що в них були – зруйновані. Після турецьких війн край заселявся заново, і це знайшло відбиття у появі пам’яток, заснованих у 18 ст.

Що ж стосується пам’яток, дати яких невідомі ані з літератури, ані з написів на самих пам’ятках, то вони у своїй масі датуються за архітектурними ознаками 19 і 1 половиною 20 ст. (за деякими важливими винятками, окремо розглянутими далі). Окрім того, слід пам’ятати, що наведені в літературі дати заснування пам’яток часто є набагато ранішими, ніж дати споруд, які нині існують в натурі.

Рис 2.2. Розподіл пам’яток за датами заснування (Дані згруповано по періодах в 25 років.)

Найчисленніший тип пам’яток – церкви (рис 2.3). В порівняні з ними всі інші типи пам’яток становлять незначний відсоток. Досить рідкісними є “інші пам’ятки” (оборонні споруди, житлові будинки чи палаци, громадські споруди нецерковного призначення, виробничі споруди). Отже, головною і часто єдиною монументальною спорудою в селі є церква. Костели в обстеженому регіоні є в 29 населених пунктах, але лише в 4 із них вони не супроводжуються церквами. Тому можна сказати, що костели на Дністрі є додатковим типом пам’яток.

Рис 2.3.. Розподіл пам’яток за типами

Порівняння дат заснування пам’яток двох основних типів (церков та костелів) показує (таблиця 2.2), що костели є закономірно давнішими від церков (остання колонка таб­лиці показує, що різниця в середніх датах заснування не є випадковою). Така ситуація є характерною не тільки для пам’­яток Дністра, але й для ширших регіонів України.

 

Таблиця 2.2.

Дати заснування костелів та церков

Регіон Костели Церкви Імовірність
  Число пам’яток Середня дата заснування Число пам’яток Середня дата заснування  
Дністер 1612 р. 1835 р. 4´10-8
Поділля 1743 р. 1771 р. 1´10-7

 

Історія Хрещатицького монастиря починається в XVII столітті. Унія, про яку на галицьких землях так довго сперечалися, стала реальністю, ревні поборники православ'я часом вдавалися до кардинальних заходів — як-от втеча через Покуття на Буковину, де, на їх думку, їх віруванням нічого не загрожувало.

У той час біля джерела з'явився скит-печера — традиційне явище для Придністров'я. З часом поблизу печери виросла капличка з дзвіницею. Люди йшли сюди як на прощу — вода ж бо цілюща.

Про створення місцевого чоловічого монастиря розповідає й легенда. За нею, якось туманним ранком бричку місцевого пана коні стрімголов помчали до стрімкого урвища. В кількох сантиметрах від прірви осліплених туманом створінь зупинив монах. Пан, якого чернець врятував від неминучої загибелі, щедро відсипав рятівнику грошенят на будівництво каплички. Так і з'явилася капличка з прибудованою впритул дзвіницею з дерев'яним верхом. Під час Першої світової війни на цьому п'ятачку землі йшли запеклі бої, споруда була зруйнована, в 1918 році відновлена з деякими змінами.

У 1765 році над каплицею з'являється церква Івана Богослова. В 1768 році брати Михайло та Костянтин Талпа заснували при храмі чоловічий монастир, для чого звели поблизу церкви келії для монахів та проклали дорогу від шляху на Заліщики та Чернівці. Хрещатик робиться популярним паломницьким центром, що притягує щороку не одну сотню прочан.

Наприкінці XIX — на початку XX століття в Хрещатику якийсь час перебував преподобний Кукша з Почаєва.

Монастир діяв до 1960 року, а потім на його місці з'явилася турбаза. В 1990-х монастир повернувся в свої старі пенати. На дністровській кручі звели велику нову церкву, розчистили джерело, до старих монастирських споруд обладнали сходи. Кожного року напередодні свята Різдва Івана Хрестителя, що в народі зветься Івана Купала, сюди пішки «хресним ходом» ідуть тисячі (інколи до 10 тисяч) прочан щоб відвідати монастир і очиститися духовно. Тому роль монастиря у формуванні паломництва та релігійного туризму є досить значною.

Непоротівський Печерний Свято-Миколаївський чоловічий монастир «Галиця» або Скельний Сеято-Миколаївський чоловічий монастир. Монастир розташований неподалік від села Непоротове Сокирянського району, в урочищі Галиця, на великій скелі над Дністром. Тут збереглися залишки скельного монастиря, заснованого на межі XI та XII ст. Монастир відновлений у 1999 році після його останнього закриття в 1948 році. У його давніх печерах археологи знайшли пам'ятки кам'яної доби. Притягує монастир туристів тим, що тут можна побачити та відчути особливий дух — адже Храми та келії і сьогодні розміщені в невеликих гротах та печерах. В монастирі є два печерних храми — святого Миколая та Святого Антонія.

За 8 км від Хрещатицького монастиря розміщений ще один чоловічий монастир — Свято-Успенський Кулівецький, розташований у Заставнівському районі Чернівецької області у селі Кулівці. За місцевою легендою, колись тут знаходився маленький скит. В кінці 18 століття в селі збудували Успенський храм з 2-ярусною дзвіницею. Основними святинями є ковчеги з мощами святих.

Головною особливістю є те, що старий храм належить до групи церков безкупольного типу. Дерев'яна, на кам'яному фундаменті, укріплена кам'яними контрфорсами. Інтер'єр храму розписаний у стилі бароко.

Для розвитку релігійного туризму в даному регіоні має і значний вплив Хотинська фортеця в якій розміщується діючих храм святого Олександра Невського. Проте не можна стверджувати, що Хотин є центром релігійного туризму в області — він передусім притягує туристів своєю Хотинською фортецею.

У Придністров'ї Чернівецької області є 7 храмових комплексів, які включені до списку архітектурних пам'яток. Це храми в селах Звенячин, Репужинці, Василів, Веренчанка та Вікно Заставнівського району, у місті Хотин та с. Білоусівка Сокирянського району. Серед перелічених храмів за потоком паломників вирізняється храм с. Вікно, адже в ньому зберігається частинка мощей святого цілителя Пантелеймона. Проте, дані храми не мають такої сакрально-туристичної значимості як перелічені монастирі, які поправу є осередками релігійного туризму в Придністров'ї Чернівецької області.

Церква в селі Рухотин (Хотинський район Чернівецької області). Це маленька мурована церква, що складається з прямокутної нави та півциркульного вівтаря. Нижня частина стін оброблена як цоколь. Церква має бляшаний дах: над навою він чотирисхилий з трьома глухими ліхтариками (більшим посередині й крихітними – по боках); над апсидою дах має гранчасту, пірамідальну форму. Церква має чотири маленьких прямокутних вікна – по одному в кожній стіні; єдині двері з лучковим завер­шен­ням прорізано в бічній стіні (церква стоїть на крутому схилі, і з заходу просто немає місця для влаштування хоч якоїсь площадки перед входом). Церква потинькована, не має ніякого зовнішнього декору; тільки над лукою двері зроблено простий рельєф : серце, з якого виростає чотирираменний хрест.

На північ від церкви стоїть мурована двоповерхова надбрамна дзвіниця. Вона має квадратний план, покрита чотирисхилим бляшаним дахом з глухим ліхтариком. Складена з грубо обколених плит каменю. Нижній ярус дзвіниці має проїзд, перекритий склепіннями на арках. Зараз проїзд закла­дено з зовнішнього боку і відкрито тільки з обійстя. Проїзд дуже низенький, і складається таке враження, що довкола нього з часу побудови дзвіниці наріс шар відкладів. Верхній ярус дзвону має чотири високі отвори з пів­циркульним завершенням – по одному в кожній стіні. Ніяких слідів пристосування дзвіниці для оборони не видно. На зовнішній поверхні стін видно кінці дерев’яних балок. На стіні першого поверху з боку обійстя видно якусь арку з дуже незначною стрілою вигину. Призначення її незрозуміле.

Цей ансамбль може датуватись 15-17 ст.

С.Ленківці Кельменецького району. Цегляна церква знаходиться в центрі села. Основу її складає кубічний об’єм нави з ледь наміченими північним та південним раменами хреста. З заходу до нави прибудовано бабинець, вужчий за наву, а до бабинця – двоярусну дзвіницю. Церква увінчана одним верхом з чотирма вікнами. В цілому вона є досить показовою спорудою єпархіальної російської архітектури 2 половини 19 ст.

С.Коновка Кельменецького району. Дерев’яна церква в цьому селі повторює за своїми формами кам’яну церкву в Ленківцях : така сама кубічна нава, вужчий бабинець і дзвіниця, прибудована до бабинця, такий самий верх з 4 вікнами, такий самий чотирисхилий залізний дах. Знаходиться вона в центрі села. Датувати її слід 2 половиною 19 ст.

С.Вороновиця Кельменецького району. На південній околиці села на цвинтарі стоїть маленька безверха церковця з прибудованою до бабинця дзвіницею. Огорожа цвинтаря була замкнена і докладно оглянути цю споруду я не зміг. Всі три споруди в Кельменецькому районі не числяться серед пам’яток архітектури (укладачі 4-го тому “Памятников градостроительства и архитерктуры” взагалі не знайшли жодної пам’ятки в цілому районі).

Найстарiшим монастирем середнього Придністров’я вважається Бакотський Михайлiвський печерний монастир. Село Бакота повністю затоплене водосховищем; навіть підвищення в центрі колишнього села, на якому знаходився дитинець давньоруського міста, затоплене і знаходиться на значній глибині. На фотографії представлено вигляд скелі, в якій на половині висоти обриву містяться залишки печер монастиря. Трохи нижче по Дністру, за мисом, розбудовується дачна дільниця.

У Бакотi на високiй 120-метровiй бiлiй скалi в ХI столiттi був створений чоловiчий монастир, бiльшiсть кiмнат якого були в печерах. Навкруги й у донинi б’ють три джерела. Подейкують, що вони цiлющi i, навiть, якщо випити з них води, то вiдчуєш хмiль. Першi письмовi згадки про монастир на Бакотi з’явилися у лiтописi князiв Литовських у ХIV столiттi. У ньому розповiдається про зайняття Подiлля литовськими князями Корiатовичами приблизно в 1362 роцi. З лiтопису випливає, що монастир iснував задовго до приходу Корiатовичiв. Радянський академiк Тихомиров, який вiдвiдав iсторичну пам’ятку в 1962 роцi, припускає, що скельний монастир виник у кiнцi ХI-го - на початку ХII ст.
Донеслася крiзь багатовiковий час легенда й про зв’язки поднiстровських монастирiв з поднiпровськими. У народi кажуть, що в Бакотi прославився подвигом Антонiй Печерський, який пiзнiше на Київськiй горi заснував Києво-Печерський монастир. Але зв’язки з однодумцями на Днiстрi пiдтримував аж до самої смертi.

До наших днiв також дiйшли розповiдi про трагiчнi подiї, пов’язанi з iсторiєю Бакотського монастиря у серединi ХIII столiття. За цими легендами, у скельному монастирi заховалися вiд татаро-монголiв мiсцевi мешканцi та ченцi. Нападники пропонували їм зректися своєї вiри, але жодна людина не вийшла з печер. Тодi вхiд до монастиря було замуровано, i всi люди загинули. Приблизно на початку ХV столiття обвал верхньої скелi сховав пiд собою деякi давнi монастирськi споруди. З того часу в лiтописах i картах зникає згадка про Бакоту, яка стає простим сiльським поселенням.
Iнтерес до скельно-печерного монастиря вiдродився наприкiнцi ХIХ столiття, коли за дорученням Росiйської iмператорської археологiчної комiсiї професор Антонович провiв розкопки i знайшов залишки печерних келiй i монастирської церкви. Тодi було вiдкрито три печери. На скельнiй пiдлозi коридорiв - нiшi гробниць, у деяких було знайдено людськi кiстки. Всього було вiдкрито 17 нiш у стiнах печер та 19 гробниць у скельнiй пiдлозi.
У 1893 роцi на мiсцi давньоруської церкви було споруджено нову дерев’яну. Її освятив єпископ Подiльський i Брацлавський Димитрiй. Освячення проходило в присутностi багатьох вiруючих Подiлля та Молдавiї. Але церква проiснувала лише до 1960 року.

Нинi всi бажаючi мають можливiсть вiдвiдати Бакотський монастир.

Історичну цiннiсть цiєї давньоруської пам'ятки важко перебiльшити. Хоч єдина вiрогiдна згадка про монастир в литовсько-руському лiтописi датується 14 столiттям, дослiдники не заперечують, що виникнення печерної обителi можна вiднести ще до перiоду появи в цих мiсцях перших християн. В епоху Київської Русi, за великокняжої доби, монастир вже iснував. Про це говорять знахiдки давньоруської зброї, речей церковного ужитку.

С.Комарів Сокирянського району. Невелика, дуже гарна дерев’яна церква знаходиться в центрі села, на високому плато над Дністром. Церква тридільна одноверха, нава лише незначно ширша за бабинець та вівтар. В невисокому восьмикутному барабані прорізано два вікна, верх увінчано глухим ліхтариком. З півдня до бабинця та до вівтаря прибудовано додаткові приміщення, певно, притвор та паламарня. Мурована двоярусна дзвіниця прибудована з заходу, вона квадратна в плані. Церква та дзвіниця покриті залізом, церква має вертикальне шалювання дошками. Стан церкви добрий.

Стан обліку пам’яток архітектури в Україні є таким, що нові пам’ятки можна відкривати не тіль­ки в таких глухих закутках, як перелічені ви­ще села.

Туристична інфраструктура

Заклади розміщення

Основою матеріально-технічної бази (МТБ) рекреації та туризму є заклади розміщення або нічлігова база, яка з одного боку зумовлює розвиток туристично-рекреаційної діяльності, а з іншого стимулює діяльність основних форм туристичного потоку. Тому у пропозиції тур продукту даний вид послуг трактується, як вагомий чинник формування величини тур потоку та власне атрактивності самого продукту.

Важливим елементом туристичного бізнесу і невід’ємною складовою розвитку міжнародних та міжрегіональних зв’язків Придністров’я в різних сферах економіки є сучасне готельне господарство.

Ефективність використання підприємств готельного господарства залежить від багатьох факторів: якості обслуговування, зіркової категорії готелів, наявності при підприємствах готельного господарства структурних підрозділів, що надають додаткові послуги, комфортабельності та технічного оснащення номерів.

Величина бази (місткість) закладів розміщення є основним, а тому найважливішим критерієм розвитку туристично-рекреаційної діяльності у регіоні. Вона є також одним із чинників, що визначають туристично рекреаційну атрактивність даного регіону.

Послуги оздоровлення та відпочинку на території Придністров’я надають 4 санаторії-профілакторії загальною місткістю 200 ліжок, 4 бази відпочинку – 333 ліжка та 16 дитячих оздоровчих табори – 3826 ліжок. Не представлені заклади даної спеціалізації у Кельменецькому та Хотинському районах.

 

 

Рис. 2.4. Оснащеність підприємств готельного господарства структурними підрозділами сфери сервісу

Формування сучасної нічлігової бази в окремих закладах розміщення при організації туристично-рекреаційної діяльності в реаліях української адміністративно-правової системи перетворює їх на заклади сфери послуг з комплексним обслуговуванням, що дозволяє уникати деяких податкових зборів (наприклад, готельний збір), а власнику зекономити кошти. Такий статус закладів розміщення не відображає офіційна статистика, що веде до

спотворення даних. Нами було проведено додаткове дослідження, по виявленню та оцінці таких закладів і включення отриманих даних по їх місткості до загальної статистики.

Дані заклади можна умовно можна поділити на дві групи, критерієм може слугувати кількість доступних форм відпочинку та розваг у даному закладі. До першої групи належить більше двох третин даних закладів це туристичні готелі, готельно-ресторані комплекси та ресторан-мотелі. А решта до другої – туристичні комплекси та бази відпочинку, які мають значно більші можливості для різноманітності саме туристичних послуг (розваг) на відміну від готельних комплексів.

Таблиця 2.3



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.236.58.220 (0.012 с.)