Призначення, конструкція та порядок ловильних робіт з допомогою комбінованого вибійного фрезера (ФЗК).



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Призначення, конструкція та порядок ловильних робіт з допомогою комбінованого вибійного фрезера (ФЗК).



Фрез являється в основному ріжучим інструментом,тому потрібно забезпечити необхідну швидкість різання.Фрез діаметром 100мм повинен обертатись з частотою 175 об/хв.,а діаметром 300мм з частотою 60 об/хв.Робота фреза при великих частотах обертання забезпечує ефект різання і попереджує дробіння.Включати насоси і починати промивку потрібно до того як фрез почне працювати.Шлам який утворюється повинен видалятись своєчасно тому що почнуть утворюватись сальники. В жолобній системі після вібросита часто ставлять магніти для уловлювання рібної металічної стружки.

41.Призначення, конструкція, порядок ловильних робіт за допомогою труболовки внутрішньої, яка звільнюється (ТВО).

Трубоуловлювач внутрішній самозвільнювальний ТВО (рис.1) призначений для піднімання із свердловини обсадних труб або частин обсадних колон, бурильних труб із рівнопрохід-ним внутрішнім каналом. Його можна також використовувати як пакерний якір для періодичного опресовування превенторів і гирлової частини свердловини та виправлення невдалих цемен-тувань.

Трубоуловлювач складається з приєднувального перехідника 1 із замковою різьбою зверху, корпусу 4, ловильної втулки 5, яка прямокутною різьбою з'єднана з гайкою 2, рухомого конуса 7, гу­мового ущільнювального елемента 8 і напрямного кінцевика 9. Гайка з'єднана з корпусом шпонкою 3, яка призначена для передачі крутного моменту від корпусу до ловильної втулки через конус після натягу і провертання бурильної колони, на якій трубоуловлю­вач опускається у свердловину. Ловильну втулку виконано у вигляді кільця з поздовжніми пазами, що дає їй змогу зменшуватися в діаметрі при заході всередину труби. В нижній частині вона має конус із кутом 7°.

Зовнішній діаметр ловильної втулки на 1—5 мм є більшим від внутрішнього діаметра труби, яку треба підняти.

Для захоплення труб трубоуловлювач допускають до їх верх­ньої частини. Свердловину промивають, заводять трубоуловлювач всередину труби. З подальшим опусканням трубоуловлювача перехідник 1, опираючись своїм нижнім кінцем у гайку 2, з'єднану з ловильною втулкою 5, проштовхує останню в трубу.

Аварійну колону захоплюють на будь-якій зручній відстані від торця залишеної у свердловині колони. Натягом бурильної коло­ни з трубоуловлювачем рухомий конус 7, натискаючи на гумовий елемент 8, стискує його, герметизуючи кільцевий простір, а потім розклинює ловильну втулку 5.

Після цього труби піднімають.

Під час розходжування розвантажувати обсадну колону нижче

від її власної ваги не рекомендується. Розкручувати обсадні колони за допомогою лівого трубоуловлювача треба у разі захоплення труби на 1-3 м вище різьбового зєднання і натягу не менш 50-60кН.

Опресування пригирлової частини обсадної колони здійс­нюють так. Трубоуловлювач опускають на бурильних трубах на 20—30 м від гирла, після чого глинистий розчин замінюють водою. Натягують бурильну колону із зусиллям, що перевищує її вагу на 50—60 кН. При цьому простір між обсадними і буриль­ними трубами герметизується гумовим елементом. Закриттям превентора і кінцевих засувок обв'язування ПВО герметизують пригирлову частину обсадної колони. ЦА створює потрібний тиск опресування між бурильними і обсадними трубами. Після закінчення опресування тиск скидають, відкривається превентор і трубоуловлювач звільнюється.

Трубоуловлювач в усіх випадках звільнюють таким чином: бурильну колону розвантажують на 50—100 кН нижче від влас­ної ваги і обертають на 20—30 обертів вправо.

 
 

42.Призначення, типи, конструкція та технологія ліквідації аварії за допомогою колокола.

Колокол ловильний різьбовий типу К (рис. 8,114) призначений для піднімання зали­шеної в свердловині колони бурильних або насосно-компресорних труб із захопленням їх шляхом на­кручування по зовнішній поверхні труби. Колокола рекомендують застосовувати в тих випадках, коли для ліквідації аварії потрібні обертання та розхо­джування колон.

У верхній частині колокола нарізують різьбу замкової муфти за ГОСТ 5286—75, у нижній частині — внутрішню ловильну, а зовні труби — різьбу для з'єднання з напрямною воронкою. Ловильну різьбу обробляють цементацією на глибину 0,8—1,2 мм з подаль­шим гартуванням та відпуском до твердості НЯС=56...62. Колоколи виготовляють зі сталі марки 20Х із правими та лівими різьбами і канавками.

Колоколи ловильні наскрізні КСБ (рис. 8.115,) призначені для виймання колони бурильних труб шляхом захоплення їх за за­мок, муфту або ОБТ шляхом нарізання на них різьби. Ці колоколи виготовляють із різьбою під воронку в зоні ловильної різьби та без неї, а також із правими і лівими приєднувальними різьбами. Колокол ловильний наскрізний приєднують до бурильної колони через приймальну трубу, якою може бути обсадна труба або її частина.

Колоколи гладкі (рис. 8.116,) застосовують для захоп­лення і піднімання різноманітних труб, а також їх з'єднань та інших предметів, що мають круглий переріз. Гладкий колокол має внутрішню конічну поверхню з конусністю від 0°30' до 5°, але без ловильної різьби. Величину конусності вибирають залежно від твердості поверхні предмета, який треба підняти: чим більша твердість, тим меншим має бути кут конусності.

Ловильні роботи проводять так. Гладкий колокол опускають у свердловину і зупиняють на відстані 3—5 м від верху зали­шених труб. Відновлюють циркуляцію, вирівнюють параметри розчину. Допускають гладкий колокол і заводять у нього залишені труби. При цьому підвищується тиск на насосах. Після цього розвантажують труби на 10 кН і провертають бурильну колону на 15—20 обертів. Потім плавно навантажують гладкий колокол із силою 300—500 кН, але не перевищуючи навантажень, які можуть призвести до розриву тіла колокола. Для звільнення глад­кого колокола натягують бурильну колону із силою, яка переви­щує його навантаження на 50—60 кН, і роблять спробу провер­нути колону.

43. Призначення, типи, конструкція та технологія ліквідації аварії за __ допомогою метчиків.

Мітчики універсальні та спеціальні (замкові) (рис. 8.111, табл. 8.86, 8.87) застосовують для захоплення за внутрішню поверхню вкручуванням у тіло та замкову різьбу елементів бурильної колони. Мітчики спеціальні використовують для захоплення труби вкручуванням в замкову різьбу. На рис. 8.112 і 8.113 показано з'єднання універсальних і спеціальних мітчи­ків з центрувальними пристроями. Всі мітчики виготовляють залежно від призначення з правою та лівою різьбами. Перші використовують для піднімання всієї залишеної колони, а другі — для відкручування та піднімання колони частинами. Мітчики рекомендують ви­користовувати в тих випадках, коли не вдається підняти колону уловлювачем і тоді, коли виникає потреба створювати великі крутні моменти та розходжувати колону.

Порядок проведення ловильних робіт з мітчиком такий. Після спуску мітчика на гли­бину 3—5 м внизу від верха залишеної колони встановлюють циркуляцію бурового розчину, уточнюють вагу колони за ГІВ, тиск і температуру рідини. Шукають залишену колону на розрахунковій глибині. Не дозволяється опускати універсальний мітчик на 80 см, а спеціальний — на 20 см нижче розрахункової глибини з'єднання. Коли мітчик попадає всередину колони, тиск промивальної рідини збільшується, тимчасово припиняється її циркуляція і зменшується вага колони. Наступним повільним обертанням ротора (на 2—3 оберти) з навантаженням 10—20 кН мітчик закріплюють у колоні.

Збільшення тиску спочатку і подальше його зменшення до величини, яка є більшою від первісної, свідчать, що циркуляція рідини відбувається через долото. Мітчик закріп­люють з навантаженням 20—30 кН за неповних (0,3—0,5 оберту) обертів ротора до віддачі (на 4—5 обертів). Зменшення навантаження на гак свідчить про те, що мітчик з'єднався з бурильною колоною. Підвищення температури розчину фіксує циркуляцію через вибій. Після цього починають звільнення колони.

Мітчик гладкий застосовують для піднімання предметів із внутрішнім круглим перерізом і товщиною стінки 15 мм та більше. Такі мітчики мають форму звичайних мітчиків, але без уловлювальної різьби. Конусність гладких мітчиків становить від 0° 30' до 5°. Чим твердіший предмет у місці захоплення, тим меншою має бути конусність. Гладкі мітчики викорис­товують для відкручування аварійної труби і разом з нею ще кількох труб, щоб потім надійно з'єднати їх із муфтовою частиною бурильного замка. Мітчик навантажують до 200 кН,

пам'ятаючи, що для звільнення гладкого мітчика треба прикласти силу на 50—100 кН більшу від по­передньої.

Вловлювач з промивкою

Ловители с промывкой предназначены для захвата оставшейся в скважине бурильной колонны за наружную часть трубы или замка.

Ловитель состоит из переводника, корпуса, спи­ральной пружины, нажимной втулки, уплотнительной резино­вой манжеты, двух ловильных плашек и воронки.

Корпус имеет в нижней внутренней части коническую поверх­ность для движения по ней плашек и трубную резьбу на концах корпуса для подсоединения воронки и переводника . Внутри корпуса в специальные пазы запрессованы две шпонки, между ко­торыми помещаются плашки, имеющие с внутренней стороны левую специального профиля ловильную резьбу. Резьбой захва­тывается извлекаемая часть колонны за трубу или замок.

Выступы и пазы на плашках позволяют им равномерно пере­мещаться вдоль шпонок. Над плашками устанавливают кольцо и резиновую манжету, которая имеет внутренний диаметр меньше диаметра захватываемого элемента бурильной колонны, что позволяет его герметизировать внутри корпуса и надежно осуществлять цирку­ляцию бурового раствора через извлекаемые трубы. Поверх манжеты устанавливается нажимная втулка с надетой на нее спиральной пружиной. Все внутренние узлы (от плашки до спиральной пружины) поджимаются переводни­ками ловителя.

К нижней части ловителя подсоединяется воронка, обеспечивающая завод в него конца трубы.

Перед спуском ловителя в скважину, кроме общего состояния узлов и резьб, проверяют: со­ответствие размеров установленных плашек и манжет размерам элементов бурильной колонны на участке захвата; плавность перемещения пла­шек по пазам корпуса (вверх — от усилия рук со стороны захвата, вниз — под действием пружины); состояние поверхности резиновых ман­жет—она должна быть гладкой без рисок, трещин и других дефектов.

Ловителем работают следующим образом.

Его присоединяют к колонне бурильных труб или к обсадной трубе (в случае необходимости захвата ниже торца извлекаемой трубы более чем на 1 м). Ловитель спускают на расчетную глу­бину, восстанавливают циркуляцию бурового раствора, легкими поворотами бурильной колонны на 180—270° заводят в ловитель конец трубы, оставленной в скважине. Далее ловитель опускают без вращения. В процессе спуска конец трубы, упираясь в плашки, перемещает их по конической поверхности и, раздвигая их, проходит через резиновую манжету. При последующей натяжке колонны плашки опускаются по конусу и зажимают зашедшую в ловитель трубу под действием пружины, а манжета герметизирует пространство между трубой и корпусом ловителя. Если при натяжении бурильная колонна сразу не освобождается, то усиливают циркуляцию бурового раствора и снова пытаются поднять колонну, возможно, с расхажнванием. Если и в этом случае освободить колонну не удается, то применяют другие методы ликвидации аварии, а ловитель освобождают.

Ловитель является инструментом освобождающегося типа. Для его освобождения бурильную колонну натягивают и затем резко опускают на 20—30 см. При этом плашки, закрепившиеся на трубе, остаются на месте, а корпус со шпонками опускается. При дальнейшем вращении колонны вправо с медленным подъемом плашки сбиваются, и ловитель освобождается.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.210.184.142 (0.009 с.)