Визначення обороту пасажирського состава для кожної пари поїздів

Оборотом пасажирського состава називають час, що проходить від моменту відправлення його у рейс з пункту формування до наступного відправлення состава із цього ж пункту, вимірюється у добах.

Оборот состава визначається за формулою

 

, (4.1)

 

де t₁, t₂ – час знаходження состава, відповідно у пункті формування та обороту, год;

L_i – відстань від пункту відправлення до пункту призначення i -го поїзда, км;

V_м1, V_м2 – відповідно маршрутна швидкість прямування поїздів від пункту формування до пункту обороту та у зворотному напрямку, км/год.

 

Можна прийняти час знаходження состава, відповідно у пункті формування та обороту на ТО для:

‑ швидких поїздів в пунктах формування – 10 год, в пунктах обороту – 8 год;

‑ пасажирських, які знаходяться на шляху прямування в один кінець від 3 до 5 діб, в пунктах формування – 8 год, а в пунктах обороту – 6 год;

‑ пасажирських, які знаходяться на шляху прямування до 3 діб, в пунктах формування – 8 год, в пунктах обороту – 4 год;

‑ місцевих, в пунктах формування – 6 год, в пунктах обороту – 3 год.

На підставі початкових даних завдання для кожної пари поїздів за відстанню від пункту відправлення до пункту обороту та маршрутній швидкості прямування поїздів, визначаються значення t₁ та t_{2 .}

Отримані за формулою (4.1) підсумки розрахунків часу обороту кожної пари поїздів слід занести у таблицю 4.1.

 

Розрахунок потрібної кількості пасажирських составів для кожної пари поїздів

Потрібну кількість составів для обслуговування однієї пари поїздів можна визначити за формулою

 

, (4.2)

 

де к_пас – коефіцієнт, що ураховує регулярність відправлення пасажирського поїзда.

 

При щоденному відправленні поїзда к_пас =1; при відправленні через день – к_пас =0,5 тощо.

Для визначення робочого та інвентарного парків вагонів депо (дільниці), спочатку визначається кількість вагонів за типами, що знаходяться у составах, для кожної пари поїздів за формулою

 

, (4.3)

 

де n_вi – кількість вагонів i -го типу, що знаходяться у складі поїзда.

Приймається за початковими даними до самостійної (контрольної) роботи.

Отримані розрахунком результати зводяться до таблиці 4.1.

 

Таблиця 4.1– Потрібна кількість пасажирських составів

Назва даних	Номери пар поїздів
1/2	3/4	5/6	177/178	179/180	181/182	183/184	Разом
Оборот состава
Потрібна кількість составів
Потрібна кількість вагонів за типами:
‑ м’яких
‑ ресторанів
‑ багажних
‑ багажно-поштових
‑ купейних
‑ плацкартних
‑ інших
Всього

Визначення інвентарного та робочого парків пасажирських вагонів

 

Пасажирські вагони призначаються для обслуговування визначених напрямків і тому приписуються не тільки до залізниці, але й до конкретного вагонного підрозділу. Інвентарний парк пасажирських вагонів поділяється на робочий та неробочий.

Робочий парк пасажирських вагонів складається з вагонів для перевезення пасажирів, пошти, багажу та вагонів-ресторанів. У його число включають також усі справні вагони, що знаходяться у резерві, який створюється для поповнення пасажирських поїздів у випадку вилучення вагонів із состава в ремонт чи за інших причин.

Неробочий парк складають пасажирські вагони, які знаходяться в ремонті або очікуванні його, а також вагони, що використовуються для різних службово-технічних потреб.

Вагонний парк залізниць ураховується у фізичних одиницях.

На підставі підсумкових величин таблиці 4.1, визначається робочий парк пасажирських вагонів за формулою

 

(4.4)

 

де N_в – загальна кількість вагонів, що знаходяться у поїздах, ваг;

α_пас – коефіцієнт, що ураховує резерв пасажирських вагонів, α_пас =0,08÷0,01.

Інвентарний парк пасажирських вагонів визначається за формулою

 

(4.5)

 

де – коефіцієнт, що враховує вагони, які знаходяться у ремонті та його очікуванні, =0,08÷0,12;

– коефіцієнт, що ураховує наявність вагонів спеціального призначення, = 0,01÷0,02.