Індекси латентності злочинності, що пов’язана з насильством в сім’ї, та загальної злочинності в Україні за 2010-2013 роки

	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Індекс латентності злочинності, пов’язаної з насильством в сім’ї	41,44	42,48	52,99	12,2
Індекс латентності загальної злочинності в Україні	29,78	32,75	30,97	12,82

Зіставлення отриманих результатів дозволяє стверджувати, що протягом 2010–2012 років рівень латентності злочинів, пов’язаних з насильством в сім’ї, в середньому майже в 1,5 рази перевищував рівень латентності загальної злочинності в Україні (2010 рік – у 1,4 рази, 2011 рік – у 1,3 рази, 2012 рік – у 1,7 рази). Крім того, у 2012 році зафіксоване суттєве зростання індексу латентності злочинності, пов’язаної з насильством в сім’ї (більш ніж на 10 пунктів) порівняно з попереднім роком. Натомість індекс латентності загальної злочинності за цей самий період знизився на 2 пункти. У 2013 році показники латентності загальної злочинності в Україні та злочинності, пов’язаної з насильством в сім’ї, знизилися у декілька разів і майже вирівнялися.

За допомогою методу прямого соціологічного виміру шляхом проведення масового опитування 15 000 респондентів в 25 областях України (вибірка 600 респондентів для кожного регіону) стосовно того, чи довелось їм протягом 2011 року стати жертвами злочинів, чи заявляли вони про це в правоохоронні органи, чи порушені за їх заявами кримінальні справи і т. п., науковцями Харківського інституту соціальних досліджень (ХІСД) встановлено, що третина потерпілих не повідомили міліцію про насильство в родині, тобто рівень латентності становив приблизно 33%.

Існування латентної злочинності визначається цілою низкою факторів. Залежно від причин нереєстрації злочинів, традиційно виділяють такі види латентності: природна, штучна та суміжна (погранична). Групу природної (прихованої) латентності складають злочини, інформація про які не надходила до правоохоронних органів ні в якому вигляді. До чинників, які породжують природну латентність злочинів та правопорушень, пов’язаних з насильством в сім’ї, відносяться наступні:

- жертва не повідомляє про насильство, оскільки соромиться того, що з нею трапилось (частіше за все це стосується випадків, коли насильство зачіпає інтимну або сексуальну сферу);

- жертва насильства в сім’ї не може про це повідомити (наприклад, іммігранти або діти, які недостатньо знають мову чи погано розмовляють, не можуть пояснити, що з ними сталося);

- особа приховує факт вчинення щодо неї насильства в сім’ї або приховує, хто його вчинив, внаслідок залякування, погроз на її адресу чи через побоювання, що винний з помсти завдасть їй ще більшої шкоди;

- жертва не хоче нашкодити кривдникові та сподівається, що він виправиться й змінить свою поведінку;

- потерпіла особа не відчуває довіри до правоохоронних органів, не вірить у їх дієвість і здатність притягти винного до відповідальності, не має впевненості в тому, що їй допоможуть, і тому вважає, що повідомляти про злочин просто безглуздо;

- жертва, не сподіваючись на допомогу правоохоронців, «бере правосуддя у свої руки» і «розбирається» з кривдником самостійно або залучаючи до цього інших осіб.

Групу штучної (або приховуваної) латентності утворюють випадки насильства в сім’ї, інформація про які надходила до правоохоронних органів, однак вона не була належним чином оформлена внаслідок свідомих неправомірних дій з боку службових осіб:

- не дивлячись на те, що згідно з законодавством відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається, тим не менш зустрічаються випадки, коли працівники міліції необґрунтовано відмовляють у прийнятті заяви щодо вчинення насильства в сім’ї. Наприклад, мешканка Полтавської області гр. М. протягом року систематично зверталась щодо насильства в сім’ї з боку її співмешканця. Під час останнього дебошу, коли гр. М. викликала міліцію, він залишив домівку, однак працівники міліції не встановили його місце знаходження. З їх слів, під час телефонної розмови останній сказав, що знаходиться за межами району і прибуде до райвідділу наступного дня. Проте вранці до РВ надійшло повідомлення про вчинене ним вбивство гр. М., її малолітніх дітей та сестри;

- навіть якщо до правоохоронного органу надійшла заява про насильство в сім’ї, це не обов’язково означає, що буде порушена кримінальна справа – так, працівник ОВС може дійти висновку про те, що немає достатніх доказів, щоб вірити цьому повідомленню;

- крім того, у підрозділах ОВС, які насправді працюють погано, невключення таких заяв до обліку зумовлене прагненням штучно поліпшити показники своєї роботи: не дивлячись на неодноразові наміри керівництва МВС, все ж залишилася практика оцінювання роботи органів та підрозділів внутрішніх справ за динамікою окремих показників порівняно з аналогічним періодом минулого року;

- у вітчизняній практиці зустрічаються й факти несумлінного ставлення посадових осіб міліції до захисту потерпілих від сімейного насильства, коли оперативно-слідчі дії проводяться неякісно і з порушенням строків;

- зафіксовано й спроби вимагання з боку працівників міліції. Так, дільничний інспектор Г. під погрозою «постановки на облік» і кримінального переслідування шантажував жінку, яка вступила у фізичне протиборство із чоловіком, вимагаючи від неї хабар у розмірі 120 доларів США за невжиття заходів адміністративного впливу.

Що стосується так званої суміжної (або пограничної) латентності, то її створює категорія випадків вчинення насильства в сім’ї, які можуть не усвідомлюватися як протиправні через непевність особи (потерпілого, свідків або інших осіб, яким відомо про вчинення злочину, чи навіть службових осіб правоохоронних органів, до яких надійшла така інформація) у самому факті посягання:

- через правову неграмотність, внаслідок низького освітнього рівня, під впливом специфічних традицій даної місцевості тощо. Наприклад, одними побиття (ляпаси) чоловіком чи батьком або врегулювання спору за допомогою бійки вважається природнім, а іншими це буде розглядатися як насильство;

- людина може не знати, що стала жертвою насильства в сім’ї або через характер злочину (наприклад, шахрайство), або через її стан (коли внаслідок психічної хвороби, малолітства, стану сп’яніння або інших обставин вона не здатна зрозуміти, що сталося).

Взагалі, рівень латентності насильства в сім’ї залежить від багатьох соціально-економічних, організаційно-управлінських, психологічних факторів: характеру і розповсюдженості обставин, через які випадки насильства в сім’ї стають прихованими; стану правосвідомості та соціальної активності населення, спрямованої на протидію таким проявам; активності правоохоронних органів і критеріїв оцінки їх діяльності; стабільності законодавства та судової практики; дотримання режиму законності державними органами і службовими особами тощо. Деякі обставини, навпаки, сприяють зниженню латентності цього виду насильства:

- доступність для населення придбання та повсякденного користування засобами зв’язку, встановлення веб-камер тощо полегшують можливість фіксування випадків насильства в сім’ї та повідомлення про них до правоохоронних органів;

- більш широке охоплення населення страхуванням збільшує перспективу повідомлення потерпілими про насильство;

- зміни існуючих у суспільстві норм і цінностей, внаслідок чого формується «нульова терпимість» до насильства в сім’ї;

- кампанії у ЗМІ або активність громади з приводу резонансних подій можуть привернути увагу широкої громадськості та сприяти справедливій реакції на вчинене. Так, майже тиждень мешканці Червоного Луча Луганської області мітингували під стінами міськвиконкому, вимагаючи справедливого покарання для екс-капітана міліції Д. Давидова, який по-звірячому вбив свою дружину, а однорічного сина викинув на дорозі за містом, оскільки і прокуратура, і суд визнали його винним лише у залишенні в небезпеці та призначили покарання 1 рік 3 місяці позбавлення волі.

 

3. Характеристика осіб, які вчинили насильство в сім’ї.

 

За період ведення державного статистичного спостереження, кількість осіб, які перебувають на обліках в органах внутрішніх справ за вчинення насильства в сім’ї, зросла в 1,3 рази.

Динаміка кількості осіб, які перебували на профілактичному обліку у дільничних інспекторів міліції (ДІМ) та в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей (КМСД) у зв’язку із вчиненням насильства в сім’ї

За 2005–2013 роки

Перебувало на проф. обліку всього
% до поперед. року	-	-0,2%	2,6%	-3,2%	6,3%	8,7%	7,2%	6,7%	-20,6%
Перебувало на проф. обліку ДІМ
% до поперед. року	-	0,1%	3,8%	-2,8%	10%	7,9%	6,9%	4,5%	-18,4%
Перебувало на проф. обліку КМСД					З91
% до поперед. року	-	-6,2%	-18,2%	-12,9%	-88,2%	16,4%	-12,8%	-27,2%	92,4%

 

При цьому заслуговує на увагу той факт, що відчутне зростання цього показника почалося з 2009 року і щорічно продовжувало збільшуватись на 7–8% до 2012 року. Це пов’язано, в першу чергу, зі зростанням загальних обсягів зареєстрованих випадків цього явища, приверненням до нього більшої уваги з боку громадськості і проведенням у 2009–2011 роках широкомасштабних навчальних програм з питань запобігання насильства в сім’ї під егідою Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні за підтримки Європейського Союзу, Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ та ОБСЄ, внаслідок чого майже 90% дільничних інспекторів міліції підвищили свій рівень знань і вмінь з цього питання. Однак у 2013 році відбулося зниження кількості таких осіб більше ніж на 20%, що на фоні суттєвого зростання зареєстрованих подій, пов’язаних з насильством в сім’ї, виглядає як свідчення погіршення проведення ними профілактичної роботи.

У той же час необхідно констатувати суттєве зменшення кількості сімейних насильників, котрі перебували на профілактичному обліку в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей. Така практика припинилась лише у 2012 році, що може бути пов’язано зі зміною керівництва Управління кримінальної міліції у справах дітей МВС України та запровадженням нових форм і методів роботи з дітьми.

Динаміка кількості виявлених осіб, які вчинили злочини, пов’язані з насильством у сім’ї, напряму пов’язана з динамікою закінчених розслідуванням кримінальних справ цієї категорії і майже повністю повторює її тенденції: зростання майже на 50% у 2011 році, зниження більше ніж на 18% у 2012 році та подальше зростання у 2013 році більше ніж на 160%.