Поясніть сутність принципу страхування « виплата страхового відшкодування» та обґрунтуйте системи розрахунку.

Згідно з принципом відшкодування, страхувальник не повинен отримувати прибуток внаслідок страхування своїх ризиків. Страхове відшкодування повинно лише відновити його майнове положення до того рівня, що був безпосередньо перед настанням страхового випадку. Страхове відшкодування повинно компенсувати лише реально заподіяну страхувальнику матеріальну шкоду, причому на тих умовах, за якими було укладено договір страхування. Принцип у прямій його формі (пряма виплата особі, яка фактично зазнала майнового збитку, суми відшкодування в обсязі реально завданого майнового збитку) безпосередньо поширюється тільки на страхування майна страхувальника (або майнового інтересу вигодонабувача) і відповідальності за шкоду, заподіяну майну або майновим правам третіх осіб. Для особистого страхування принцип відшкодування реалізується по-різному в залежності від особливостей умов передбаченої страхової виплати. Так, для виплати у випадку смерті застрахованої особи цей принцип носить опосередкований характер, тому що виплата здійснюється особі, іншій ніж застрахована особі (вигодонабувачу). Для виплат по інших випадках, що не передбачають смерті застрахованої особи (хвороба, непрацездатність, досягнення визначеного віку тощо), принцип відшкодування носить безпосередній характер самій застрахованій особі, але сума страхової виплати по конкретному випадку обумовлюється у договорі страхування заздалегідь і визначається тільки якісною конкретизацією різновиду випадку, що настав.

Проблема реалізації цього принципу полягає в тому, щоб точно визначити реальний рівень майнового стану страхувальника (при страхуванні майна), або максимальний обсяг можливої майнової відповідальності страхувальника перед іншими особами (для страхування відповідальності), або обсяг його реальної потреби у особистому захисті (для особистого страхування) на час, коли він придбає страхову послугу. Тому у страхуванні дуже важливо правильно визначити реальну вартість прийнятого на страхування об’єкта. Об’єкт потрібно спочатку оцінити, тобто визначити його страхову вартість, а потім застрахувати на страхову суму, яка може і не збігатися зі страховою (дійсною) вартістю цього об’єкта, але не може її перевищувати.

У практиці страхування застосовують кілька систем страхування:

1) страхування за пропорційною відповідальністю;

2) відповідальності за першим ризиком;

3) граничної відповідальності.

Страхування за системою пропорційної відповідальності означає неповне, часткове страхування об'єкта. Використання цієї системи передбачає виплату страхового відшкодування, яке обчислюють за формулою: Q = T * S / W, де Q-страхове відшкодування;S-страхова сума за договором;W-вартісна оцінка об'єкта страхування; Т-фактична сума збитку.

За пропорційної системи виявляється участь страховика у відшкодуванні збитку. Ступінь повноти страхового відшкодування тим більший, чим менша різниця між страховою сумою й оцінкою об'єкта страхування. Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитку, але в межах страхової суми. За цієї системи весь збиток у межах страхової суми (перший ризик) компенсується повністю, а збиток понад страхову суму (другий ризик) взагалі не відшкодовується. Система страхування за граничною відповідальністю передбачає відшкодування збитків страховиком у визначених межах. Визначається початковий (мінімальний) і кінцевий (максимальний) рівень збитку, який підлягає компенсації з боку страховика.

Частину збитків, які не відшкодовує страховик згідно з договором страхування, тобто власну участь страхувальника у покритті збитку виражають через франшизу, передбачену умовами договору страхування. Франшиза може бути визначена в абсолютних або відносних величинах до страхової суми. Можлива також франшиза, виражена у відсотках до збитку. Виділяють умовну (інтегральну) і безумовну (ексцедентну) франшизу.

При умовній (інтегральній) франшизі страховик звільняється від відповідальності за збиток, що не перевищує визначену суму франшизи, і повинен відшкодувати збиток повністю, якщо його розмір більший за суму франшизи.

6. Поясніть наукове та практичне значення класифікації страхування.

Поняття «класифікація» від лат. classis — розряд, клас. Латинський корінь визначає «квінтесенцію» цього поняття, його найістотніше, найсуттєвіше значення: поділ предметів певної сукупності за спільними ознаками з утворенням системи класів цієї сукупності. Отже, під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв’язків між цими поняттями (класами). Будуючи таку систему підпорядкованих понять, використовують певні спільні ознаки, притаманні цим поняттям. Вони називаються ознаками класифікації і відіграють вирішальну роль в отриманні результату класифікації. Розрізняють натуральну класифікацію, коли за ознаку класифікації беруть істотні ознаки понять, що класифікуються (скажімо, класифікація за об’єктами страхування), і штучну класифікацію, коли для неї використовуються несуттєві ознаки. Залежно від того, з якою метою потрібно виконати натуральну класифікацію, обирають ту чи іншу класифікаційну ознаку. Страхування як наука, як галузь знань та як сфера бізнесу характеризується багатьма специфічними поняттями. Без класифікації цих понять неможливо виконувати ні теоретичні дослідження, ні практичну роботу в цій галузі. Тому класифікації страхування приділяється пильна увага. В основу класифікації страхування можна покласти розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об’єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо.

7. Визначте поняття - класифікація за об’єктами страхування

Особисте страхування, що пов'язане з майновими інтересами стосовно життя та здоров'я страхувальника або застрахованої особи.

Отже, особисте страхування здійснюється на випадок смерті страхувальника або застрахованого, тимчасової або постійної втрати ним здоров'я чи працездатності, дожиття страхувальника (застра­хованого) до кінця строку дії договору страхування або до визначеної в договорі події. Об'єктом страхових відносин в особистому стра­хуванні є життя, здоров'я та працездатність людини.

Група видів майнового страхування пов'язується з майновими інтересами щодо володіння, користування та розпорядження майном страхувальника. Страхувальниками можуть бути не тільки власники майна, а й інші юридичні та фізичні особи, які несуть відповідальність за його збереження.

Об'єктом страхових правовідносин виступає майно в різноманітних видах.

Майнові види страхування вважаються найстарішими та най­більш розвиненими.

Майнове страхування об'єднує різноманітні види страхування, які розподіляються на дві групи, виокремлення яких пов'язане з істо­тними розбіжностями в практиці здійснення страхування майна юридичних і фізичних осіб.

Крім майнового та особистого страхування можна виокремити специфічну групу видів страхування - страхування відповідальності, де об'єктами виступає відповідальність перед третіми (фізичними та юридичними) особами, яким може бути спричинено збиток (заподіяно шкоду) внаслідок визначених дій або бездіяльності стра­хувальника. При цьому відшкодування збитків постраждалим га­рантується страховою компанією і не залежить від фінансового стану страхувальника.

Страхування відповідальності має комплексний характер у зв'язку з тим, що більшість його полісів забезпечує одночасний страховий захист як життя та здоров'я третьої особи (об'єкти особистого страхування), так і її майна (об'єкти майнового страхування).

Розподіл страхування відповідальності на види:

­ страхування відповідальності за збитки, спричинені при експлуатації транспортних засобів;

­ страхування професійної відповідальності;

­ страхування за невиконання договірних зобов’язань;

­ страхування відповідальності роботодавців за шкоду, нанесену здоров’ю працівників при виконання ними трудових обов’язків;

­ страхування загальноцивільної відповідальності;

­ страхування відповідальності за забруднення довкілля.