Розвиток козацтва мав три стадії.

Кінець XV ст. — до 80-х років XVI ст.	80—90-ті роки XVI ст.	Перша половина XVII ст.
Протягом століття козацтво було переважно суспільно-побутовим явищем, не маючи сталої структури, організації. Тому і достовірних згадок про нього небагато. Навіть перша спроба його організації — Січ на о. Мала Хортиця, заснована в 1552—1558 pp. Д. Вишневецьким (Байдою), оповита напів легендарними сюжетами.	У цей час козацтво зростає чисельно, виникає два його різновиди: низове і городове, формуються організаційні структури (Запорозька Січ, козачі реєстрові загони).	. Козацтво перетворюється на провідника, оборонця і захисника інтересів українського суспільства, православ'я, стає політичною силою Речі Посполитої та Східної Європи. З ним починають рахуватись монархи Туреччини, Австрії, Московії.

 

Запорізька Січ з самого початку свого утворення була військово-політичною організацією республіканського типу з виборністю керівників, з рівним правом участі усіх козаків у виборах.

Формально найвища влада на Січі належала Військовій (Генеральній) або повній загальнокозацькій раді – «коло» (перша згадка датована 1581 р.). Ради відбувалися два-три рази на рік. Участь козаків у радах була обов’язковою,.

На раді раз на рік обиралася старшина та підстаршина:

Старшина

Підстаршина

Усього близько 20 посад із адміністративним персоналом від 49 до 150 осіб (у різні часи). На раді кожен курінь обирав собі курінного отамана.

Крім загальних рад, у запорізьких козаків були ще і ради до «куренів», які вони зазвичай називали «сходками».

На Січ приходили добровольці, добровільно й брали обов’язок виконувати закони товариства. Але у Січі, як зрештою, і в будь-якій середньовічній державі, не було писаної конституції у сучасному розумінні цього слова. Запорізькі неписані закони, звичаєве право, маючи коріння у звичаях, йшли від самого життя, досвіду, оформляючи по суті вже існуючі суспільні відносини.

У козацтва виробилася суперечлива система влади і підлеглості. Демократизм на Січі межував з охлократією.

Січі були притаманні риси демократичної держави, адже тут не існувало ні феодальної власності на землю, ні кріпацтва, панувала формальна рівність між усіма козаками; була виборна система органів управління; функціонувало власне козацьке право, існувала своя територія.

 

Семінар 2

Козацько-селянські рухи у кінці XVI ст.

У 1591 р.- повстання реєстрових козаків під орудою К. Косинського.

Привід: особиста образа Косинського на князя Острозького, який відібрав у нього маєток.Повстання підтримане місцевими селянами, охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля іВолинь.лютий 1593 р. - князь Острозький розбиває військо Косинського на р.П'ятці. Козаки укладають угоду, згідно з якою Косинський позбавляєтьсягетьманства, козаки втрачають право нападати на сусідні країни,селяни-втікачі повертаються до своїх поміщиків. Косинський з вірнимикозаками тікає на Січ. травень 1593 р. - Косинський наступає на Черкаси. Тамвін зазнає поразки та гине. Його військо відступає на Запоріжжя.

В 1594— 1596 рр. повстання під проводом С. Наливайка.

Організовує загін нереєстрових козаків для походів на татар.Захопивши багато здобичі, Наливайко закликає розгорнути антипольську боротьбу. Запорізькі козаки, очолювані Г.Лободою, виступили на підтримку.початку І596 р. повстанняохопило Київщину, Брацлавщину, Волинь, Поділля. березень 1596 р. повстанці С. Наливайка об'єднуються з загонами Г.Лободи та полковника М. Шаули і в урочищі Гострий Камінь біля Трипіллядають бій полякам,очікуючи допомоги запорожців, але були оточені. Становище козаків погіршувалося. Лободу вбивають за підозрою в зраді, а Наливайка і Шаулувидають полякам. Опір було зламано. Наливайка і його соратників повезлидо Варшави і у квітні 1597 р. стратили.

Повстання Марка Жмайла

Передумови: Після Хотинської війни (1620-1621 pp.) польський уряд не виконав даних козакам обіцянок, не виплатив їм належну платню, зменшив реєстр. Польський уряд прагнув перетворити козаків, яких не було в реєстрі, у залежних селян. Польська шляхта за підтримки уряду порушувала майнові права українських феодалів, у тому числі гетьманів, незаконно захоплювала їхні володіння.

Хід повстання:

- Польський уряд не виконав своєї обіцянки надати учасникам Хотинської війни права реєстровців.

- Влітку 1625 р. польський уряд направив на Київщину каральне військо на чолі з коронним гетьманом С. Конєцпольським. На допомогу повсталим прийшов 20-тисячний загін на чолі с Марком Жмайлом, якого на Січі обрали гетьманом.

- У бою біля озера Курукового обидві сторони зазнали серйозних утрат. Козацька старшина стала схилятися до компромісу з поляками, передавши гетьманську владу прихильникові угоди зі шляхтою Михайлові Дорошенку.

- За підсумками переговорів було підписано Куруківську угоду, за якою всі учасники повстання були амністовані, а реєстр збільшувався на 6 тис. Реєстровцям була визначена щорічна заробітна плата в 60 тис. злотих і виділені королівські землі. У свою чергу, козаки прийняли на себе зобов'язання не втручатися в релігійні справи, припинити морські походи і не вступати в зносини з іноземними державами.

 

 

3. Повстання 1630р. під керівництвом Тараса Федоровича (Трясила).

Хід повстання

- У 1628 р. запорожці не визнали нового гетьмана Григорія Чорного й обрали гетьманом Тараса Федоровича (Трясила). Г. Чорний спробував взяти під контроль низове козацтво, що призвло до чергового соціального вибуху.

- У березні 1630 р. загін січовиків у Черкасах Г. Чорного і привіз його на Запорожжя. На козацькій раді його було засуджено і страчено. Тарас Федорович на чолі 10-тисячного війська рушив на Правобережжя. Він звертався до народу з універсалами, які закликали вступати до його загонів, «добувати козацькі вольності» і «захищати православну віру».

- Результат повстання було вирішено в тритижневих боях з поляками під Переяславом у травні 1630 р. Польський гетьман С. Конєцпольський запропонував мир, і старшина погодилася. Відповідно до Переяславського договору між поляками і старшиною козацький реєстр збільшувався до 8 тис, козаки здобували право самим обирати собі гетьмана. В іншому цей договір підтверджував умови попередньої Куруківської угоди.

- Тарас Федорович не визнав домовленостей старшини з поляками і з великим загоном повстанців відійшов на Запорожжя, а звідти - на Дон.

Повстання 1635р. під керівництвом Івана Сулими.

Хід повстання:

- У 1635 р. поляки посилили ізоляцію Січі. Для цього ними всього за півроку була побудована і добре оснащена фортеця.

- Уже через місяць після завершення будівництва фортеці вона була зруйнована загоном січовиків, яких очолював їхній гетьман Іван Сулима. Після повернення на Запорожжя зрадник з реєстровців видав козацького гетьмана і він був страчений за наказом польського короля.

4. Козацьке повстання 1637 р.

 

- У 1637 р. розпочалося нове козацько-селянське повстання, яке очолив Павлюк (Павло Буг), гетьман нереєстрового запорозького козацтва.

- Він звернувся з універсалом до козаків, селян та міщан із закликом знищувати реєстрову старшину як зрадників. У відповідь вибухнуло народне повстання на Лівобережжі і Подніпров´ї.

- Селяни швидко вливалися до лав повстанців, громили маєтки своїх панів. Козаки зазнали ряд поразок від польського війська, яке чисельно їх переважало. П. Бут був захоплений у полон і страчений. К. Скидану і Д. Гуні вдалося пробитися на Запорожжя.

- Навесні 1638 р. козаки на чолі з Я. Острянином вийшли із Запорожжя і розбили поляків під Голтвою. Проте загони Я. Острянина, захопившись переслідуванням відступаючих поляків, попали в засаду і були розбиті. Бої під Лубнами й Жовнином закінчилися поразкою запорожців. Я. Острянин із частиною козаків перейшли кордон Московської держави й поселилися на Слобожанщині. Незабаром козаки Д. Гуні змушені були також піти на переговори з урядовими військами і капітулювати. Сам Д. Гуня з частиною запорожців врятувався на Дону.