Переяславська рада 1654 р. Березневі статті.

Перея́славська рáда 1654 року — загальна військова рада, скликана гетьманомБогданом Хмельницьким у місті Переяславі для вирішення питання про взаємовідносини між Військом Запорізьким та Московською державою.

Березне́ві статті́ 1654 року (інші назви — «Статті Богдана Хмельницького», «Березневі статті Богдана Хмельницького», «Статті війська Запорозького») — угода між російським царським урядом і українською козацькою старшиною, комплекс документів, які регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради.

 

8 (18) січня 1654 року в Переяславі з ранку відбувся таємний старшинська рада запорізького козацтва, а того ж числа днем - генеральний військовий рада, у якому взяли участь представники Київського, Чернігівського, Брацлавського та інших козацьких полків (14 з 17), а також жителі Переяслава. Інших представників від міщан (крім Переяслава) та духовенства не було.

Після зачитування царської грамоти гетьманом старшина та посли попрямували в Успенський собор, де духовенство мало привести їх до присяги. Б. Хмельницький висловив побажання, щоб посли першими принесли присягу від імені Російського царя. Однак, В. Бутурлін відмовився присягати від імені царя, заявивши, що цар не присягає своїм підданим.

Після чого козаки принесли присягу. Всього в день Переяславської ради присягу принесли 284 особи.

Після переговорів у Москві в березні-квітні 1654 р. підписано договір – «Березневі статті».

Суть статей:

- підтвердження привілей та прав Війська Запорізького на маєтки й землі;

- встановлення 60-тисячного реєстру;

- гетьманський уряд за статтями мав контролювати фінанси й податки;

- залишалися недоторканними права органів влади, Київського митрополита.

За договором Московія зобов'язувалася надати воєнну допомогу Україні. Права гетьмана обмежувалися лише в зносинах з Кримом і Туреччиною. Фактично Україна увійшла під протекторат Росії на правах широкої автономії. Серед дослідників є різні думки щодо цього.

Семінар 4.

Воєнні дії українських та російських військ у 1654-1656 рр.

Рік	Звільнені землі
1654 г.	Смоленск, Гомель, території Смоленщины и Білорусі
1655 г.	Мінськ, Вільно, Гродно, Ковно
кінець1655 г	вся Білорусь, окрім того зайнята обширна територія Вел. Кн. Литовского.

У 1656 році Російська Держава вступила у війну зі Швецією та уклала перемир'я з поляками.

Крім Швеції та Молдавії протягом 1656 Хмельницький вів жваві переговори і з іншими державами, сусідами і ворогами Речі Посполитої Польської: з Туреччиною та її васалами - Валахією, Трансільванією та Кримом.

 

Гетьманування І.Виговського (серпень 1657- липень 1658 рр.).

- Виговський став спочатку особистим писарем гетьмана. За короткий час Виговський створив потужну та високоефективну Генеральну канцелярію.

- Хмельницький послав Виговського до трансільванського князя Д'єрдя Ракоці. Завдання цієї місії полягало в укладенні союзу. Це було перше українське посольство до Трансільванії. Будучи спочатку особистим писарем гетьмана, Виговський швидко здобуває авторитет і робить блискучу кар'єру.

- 21 жовтня 1657 р. Івана Виговського було обрано гетьманом України (Корсунська рада) в атмосфері гострих суперечностей та посилення московського тиску. Виговський був досвідченим політиком, вмілим адміністратором та дипломатом, хоробрим й талановитим воєначальником.

- У 1658 р. гетьман зіткнувся з потужною опозицією, яка всіляко підтримувалася Москвою. Спочатку йому вдалося розгромити опозиціонерів, на чолі яких стояли полтавський полковник Мартин Пушкар і кошовий отаман Яків Барабаш. Побачивши крах першої опозиції, Москва все нахабніше втручається у внутрішні справи Української держави.

Це призводить до російсько-української війни 1658-1659 рр., яка переплелася з громадянською війною в Україні.

Україно-російська війна 1658-1659 рр. Падіння уряду І.Виговського.

Украї́нсько-росі́йська війна (Козацько-московська війна) — збройний конфлікт, що тривав з 21 вересня 1658 року по 17 жовтня 1659 року, між Гетьманщиною, на чолі з гетьманом Іваном Виговським, та Московським царством.

Початок: втручання Росії в міжусобну боротьбу в Україні — підтримки опозиційних сил.

Хід подій:

- Воєнні дії велися на Лівобережжі. В ході війни Виговський покинув російський протекторат, перейшовши за Гадяцькою угодою 1658 під захист польського короля.

- В битві при Конотопі 1659 року українські козаки та їх союзники кримські татари розгромили російську армію, але скористатися з цієї перемоги не змогли. Непопулярний союз Виговського з поляками позбавив його підтримки більшої частини козацтва, насамперед Запорозької Січі та лівобережних полків.

- В результаті він поступився новому гетьману Юрію Хмельницькому, який розірвав Гадяцьку угоду й уклав мир з Москвою. Війна закінчилася укладанням Переяславських статей 27(17).10.1659 р, що встановлювали над козацькою Україною російський протекторат.

Прихід до влади Ю.Хмельницького та підписання Україною Слободищенського трактату.

Гетьманську булаву старшина вручила Юрію Хмельницькому (1659— 1663), в якому хотіла бачити гідного продовжувача справи свого батька. Через нього старшина мала намір відновити державний статус України та її колишні відносини з сусідніми країнами. Наприкінці жовтня 1659 р. у Переяславі були підписані договірні статті між гетьманським і царським урядами. Вони відновлювали основні пункти Березневих статей 1654 р. й одночасно суттєво обмежували автономні права України.

В нових пунктах йшлося:

- Гетьману потрібно посилати козацькі частини в розпорядження царських воєвод, забороняли їм самостійні військові дії.

- крім Києва, російські гарнізони вводилися в Переяслав, Чернігів, Ніжин, Брацпав, Умань.

- козакам заборонялося обирати гетьмана без дозволу царя, а гетьману, в свою чергу, призначати на посади генеральних старшин.

- передбачалося застосування смертної кари до осіб, що боролися проти Росії, а також обмін втікачами.

Прийняті в оточенні російських військ Переяславські статті розчарували навіть ту старшину, котра дотримувалася проросійської орієнтації.

 

Слободищенський (або Чуднівський) трактат — договір, укладений гетьманом Юрієм Хмельницьким з Польщею в Слободищі, коло м. Чуднова 17 (27) жовтня 1660.

 

Слободищенський трактат скасовував невигідні для України,продиктовані Москвою Переяславські статті 1659, розривав союз із московським царем і відновлював державний зв'язок України з Річчю Посполитою. Хоч український уряд наполягав на повному відновленні Гадяцького договору 1658, польська сторона, репрезентована гетьманом Станіславом Потоцьким і Ю. Любомирським, не погодилася на реституцію Великого князівства Руського, залишаючи в силі інші пункти Гадяцького договору.

 

На підставі Слободищенського трактату:

- Україна діставала лише автономію з гетьманом на чолі,

- була зобов'язана воювати разом з польським військом проти Москви й не нападати на Кримські володіння.

Наслідок: капітуляція московського війська й довголітній кримський полон його головнокомандувача, боярина Василя Шереметєва. Козацька рада в Корсуні схвалила Слободищенський трактат, але лівобережні полки, на чолі з Якимом Сомком і Василем Золотаренком, під загрозою московської помсти, залишилися на боці Москви. Цим був започаткований поділ Козацько-Гетьманської держави на Правобережну й Лівобережну частини.

Слободищенський трактат, який став початком розколу України за територіальною ознакою, водночас відкрив новий етап боротьби за гетьманську владу. Особливість цього етапу полягала в тому, що предметом бажань старшини одночасно стали дві булави.

 

Лівобережжя	Правобережжя
Під патронатом Москви. Більше відокремлюється та відмежовується від Правобережжя	Польша Відновлення польсько-шляхетських порядків спричинило народний опір та посилення старшинської опозиції.
Боротьба між: Я. Сомком, Іваном Брюховецьким та В. Золотаренком.	Юрій Хмельницький